Библия - Обещанное Восстановление

Исход

Глава 16

1 Народ Исраила тронулся в путь из Елима и на пятнадцатый день второго месяца, через месяц после ухода из Египта, пришёл в пустыню Син, что между Елимом и Синаем.

2 В пустыне народ стал роптать на Мусу и Харуна.

3 Исраильтяне говорили им: – Лучше бы нам было умереть в Египте от руки Вечного! Там мы сидели у котлов с мясом и ели хлеб досыта. А вы вывели нас в пустыню, чтобы весь народ уморить голодом.

4 Вечный сказал Мусе: – Я осыплю вас хлебом с неба. Пусть народ выходит каждый день и собирает, сколько нужно на день. Так Я испытаю их, будут ли они следовать Моим наставлениям.

5 В пятницу пусть они соберут вдвое больше, чем в прочие дни, и заготовят это впрок.

6 Муса и Харун сказали исраильтянам: – Вечером вы узнаете, что Вечный вывел вас из Египта,

7 а утром увидите славу Вечного, потому что Он услышал ваш ропот на Него. Кто мы такие, чтобы вам роптать на нас?

8 Ещё Муса сказал: – Вот как вы узнаете, что это был Вечный: этим вечером Он накормит вас мясом, а утром даст вам вдоволь хлеба. Он услышал ваш ропот на Него. Кто мы такие? Вы ропщете не на нас, а на Вечного.

9 Муса сказал Харуну: – Скажи обществу исраильтян: «Предстаньте перед Вечным, потому что Он услышал ваш ропот».

10 Когда Харун говорил с народом Исраила, они повернулись к пустыне и увидели, как слава Вечного явилась в облаке.

11 Вечный сказал Мусе:

12 – Я услышал ропот исраильтян. Скажи им: «Вечером вы будете есть мясо, а утром наедитесь хлеба. Тогда вы узнаете, что Я – Вечный, ваш Бог».

13 В тот же вечер налетели перепела и накрыли лагерь, а утром вокруг лагеря легла роса.

14 Когда роса сошла, на поверхности пустыни показались тонкие хлопья, похожие на иней.

15 Увидев их, исраильтяне говорили друг другу: – Что это?Они не знали, что это такое. Муса сказал им: – Это пища, которую дал вам Вечный.

16 Вечный повелел: «Пусть каждый собирает, сколько ему нужно. Берите по кувшину на каждого члена семьи».

17 Исраильтяне сделали так, как им сказали. Одни собрали больше, другие меньше.

18 Но когда они измерили, то у того, кто собрал много, не было излишка, и у того, кто собрал мало, не было недостатка. Каждый собрал столько, сколько ему было нужно.

19 Муса сказал им: – Пусть никто ничего не оставляет до утра.

20 Но некоторые не послушали Мусу и оставили часть до утра. В пище завелись черви, и она стала зловонной. Муса разгневался на них.

21 Утром каждый собирал, сколько ему было нужно, а когда пригревало солнце, она таяла.

22 В пятницу они собрали в два раза больше – по два кувшина на человека, – и вожди народа пришли и доложили об этом Мусе.

23 Он сказал им: – Вечный повелел: «Завтра день покоя, святая суббота Вечного. Испеките сейчас то, что хотите испечь, и сварите то, что хотите сварить. То, что останется, нужно отложить и сохранить до утра».

24 Они сохранили это до утра, как повелел Муса, и она не начала портиться, и черви в ней не завелись.

25 – Ешьте это сегодня, – сказал Муса, – потому что сегодня суббота Вечного. Сегодня вы ничего не найдёте на земле.

26 Вы будете собирать хлопья шесть дней, но на седьмой день, в субботу, ничего не будет.

27 Некоторые вышли в субботу, чтобы собрать дар Вечного, но ничего не нашли.

28 Вечный сказал Мусе: – Сколько ещё вы будете нарушать Мои повеления и наставления?

29 Запомните: Я установил для вас субботу, и поэтому в пятницу даю вам хлеб на два дня. Пусть в субботу каждый остаётся там, где он есть. Пусть никто не выходит из дома.

30 И в субботу народ пребывал в покое.

31 Народ Исраила назвал эту пищу манной. . Она была белой, как кориандровое семя, а на вкус – как медовое печенье.

32 Муса сказал: – Так повелел Вечный: «Возьмите кувшин манны и храните для грядущих поколений, чтобы они могли видеть хлеб, которым Я кормил вас в пустыне, когда вывел из Египта».

33 Муса сказал Харуну: – Возьми кувшин и наполни его манной. . Поставь его перед Вечным, чтобы сохранить для грядущих поколений.

34 Как Вечный повелел Мусе, Харун поставил кувшин с манной перед сундуком соглашения, . чтобы сохранить.

35 Исраильтяне ели манну сорок лет, пока не пришли в заселённую землю. Они ели манну, пока не достигли рубежей Ханаана.

36 (Кувшин вмещает в себя примерно два литра. )

Вихід

Розділ 16

1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула́ до пустині Сін, що між Єлімом та між Сіна́єм, п'ятнадцятого дня другого місяця по ви́ході їх з єгипетського кра́ю.

2 І стала ре́мствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.

3 І говорили їм Ізраїлеві сини: „Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім кра́ї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба до́сить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір“.

4 І промовив Господь до Мойсея: „Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а наро́д вихо́дитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб ви́пробувати його, чи буде він ходити в Моєму Зако́ні, чи ні.

5 А настане шостий день, то приготують, що принесу́ть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день “.

6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: „Настане вечір — і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського кра́ю.

7 А настане ра́нок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ре́мствування на Господа. А ми що́, що ви ре́мствуєте на нас?“

8 І сказав Мойсей: „Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на наси́чення, бо почув Господь ре́мствування ваші, що ви ре́мствуєте на Нього. А ми́ що? Не на нас ре́мствування ваше, а на Господа!“

9 І сказав Мойсей до Аарона: „Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ре́мствування!“

10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, — аж ось слава Господня показалася в хмарі!

11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

12 „Я почув ре́мствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір бу́дете їсти м'ясо, а рано наси́титесь хлібом, — і познаєте, що Я — Господь, Бог ваш!“

13 І сталося ввечорі, і зняли́ся перепели́ці, і покрили та́бір. А рано була верства́ роси навколо табо́ру.

14 І підняла́ся верства́ тієї роси, — аж ось на пове́рхні пустині щось дрі́бне, вузькувате, дрібне, немов па́морозь на землі.

15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: „Ман гу?“, бо не знали, що́ то. А Мойсей відказав їм: „Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.

16 Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди́ своєї, го́мер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наме́ті його.

17 I зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.

18 І зміряли вони гомером, — і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, — зібрали кожен у міру своєї їди́!

19 І сказав до них Мойсей: „Нехай ніхто не лишає з ньо́го до ра́нку!“

20 Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставля́ли з нього до ранку, а воно зачерви́віло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!

21 І збирали його щора́нку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце — і воно розтавало.

22 І сталося шостого дня, — поназби́рували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посхо́дилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.

23 А він сказав до них: „Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що бу́дете пекти — печіть, а що бу́дете варити — варіть, а все позостале покладіть собі на схо́вок до ра́нку“.

24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви́ не було в нім.

25 І сказав Мойсей: „Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не зна́йдете його на полі.

26 Шість день будете збирати його, а дня сьомого — субота: не бу́де в ній того“.

27 І сталося сьо́мого дня, повихо́дили були з наро́ду збирати, та не знайшли.

28 І сказав Господь до Мойсея: „Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та зако́ни Мої?

29 Побачте, — Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, — нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!“

30 І сьомого дня наро́д відпочивав.

31 І назвав Ізраїлів дім ім'я́ тому: ма́нна. Вона була́, як коріяндрове насі́ння, біла, а смак її, — як тісто в меду.

32 І сказав Мойсей: „Оце те, що наказав Господь: Напо́вни нею го́мер на схо́вок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського кра́ю“.

33 І сказав Мойсей до Аарона: „Візьми одну посу́дину, і поклади туди повний го́мер ма́нни, і постав її перед Господнім лицем на схо́вок для ваших поколінь“.

34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.

35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття́ їх до краю заселеного, їли манну аж до прихо́ду їх до границі ханаанського кра́ю.

36 А го́мер — він десята частина ефи.

Исход Глава 16	Вихід Розділ 16
1 Народ Исраила тронулся в путь из Елима и на пятнадцатый день второго месяца, через месяц после ухода из Египта, пришёл в пустыню Син, что между Елимом и Синаем.	1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула́ до пустині Сін, що між Єлімом та між Сіна́єм, п'ятнадцятого дня другого місяця по ви́ході їх з єгипетського кра́ю.
2 В пустыне народ стал роптать на Мусу и Харуна.	2 І стала ре́мствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.
3 Исраильтяне говорили им: – Лучше бы нам было умереть в Египте от руки Вечного! Там мы сидели у котлов с мясом и ели хлеб досыта. А вы вывели нас в пустыню, чтобы весь народ уморить голодом.	3 І говорили їм Ізраїлеві сини: „Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім кра́ї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба до́сить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір“.
4 Вечный сказал Мусе: – Я осыплю вас хлебом с неба. Пусть народ выходит каждый день и собирает, сколько нужно на день. Так Я испытаю их, будут ли они следовать Моим наставлениям.	4 І промовив Господь до Мойсея: „Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а наро́д вихо́дитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб ви́пробувати його, чи буде він ходити в Моєму Зако́ні, чи ні.
5 В пятницу пусть они соберут вдвое больше, чем в прочие дни, и заготовят это впрок.	5 А настане шостий день, то приготують, що принесу́ть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день “.
6 Муса и Харун сказали исраильтянам: – Вечером вы узнаете, что Вечный вывел вас из Египта,	6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: „Настане вечір — і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського кра́ю.
7 а утром увидите славу Вечного, потому что Он услышал ваш ропот на Него. Кто мы такие, чтобы вам роптать на нас?	7 А настане ра́нок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ре́мствування на Господа. А ми що́, що ви ре́мствуєте на нас?“
8 Ещё Муса сказал: – Вот как вы узнаете, что это был Вечный: этим вечером Он накормит вас мясом, а утром даст вам вдоволь хлеба. Он услышал ваш ропот на Него. Кто мы такие? Вы ропщете не на нас, а на Вечного.	8 І сказав Мойсей: „Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на наси́чення, бо почув Господь ре́мствування ваші, що ви ре́мствуєте на Нього. А ми́ що? Не на нас ре́мствування ваше, а на Господа!“
9 Муса сказал Харуну: – Скажи обществу исраильтян: «Предстаньте перед Вечным, потому что Он услышал ваш ропот».	9 І сказав Мойсей до Аарона: „Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ре́мствування!“
10 Когда Харун говорил с народом Исраила, они повернулись к пустыне и увидели, как слава Вечного явилась в облаке.	10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, — аж ось слава Господня показалася в хмарі!
11 Вечный сказал Мусе:	11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:
12 – Я услышал ропот исраильтян. Скажи им: «Вечером вы будете есть мясо, а утром наедитесь хлеба. Тогда вы узнаете, что Я – Вечный, ваш Бог».	12 „Я почув ре́мствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір бу́дете їсти м'ясо, а рано наси́титесь хлібом, — і познаєте, що Я — Господь, Бог ваш!“
13 В тот же вечер налетели перепела и накрыли лагерь, а утром вокруг лагеря легла роса.	13 І сталося ввечорі, і зняли́ся перепели́ці, і покрили та́бір. А рано була верства́ роси навколо табо́ру.
14 Когда роса сошла, на поверхности пустыни показались тонкие хлопья, похожие на иней.	14 І підняла́ся верства́ тієї роси, — аж ось на пове́рхні пустині щось дрі́бне, вузькувате, дрібне, немов па́морозь на землі.
15 Увидев их, исраильтяне говорили друг другу: – Что это?Они не знали, что это такое. Муса сказал им: – Это пища, которую дал вам Вечный.	15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: „Ман гу?“, бо не знали, що́ то. А Мойсей відказав їм: „Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.
16 Вечный повелел: «Пусть каждый собирает, сколько ему нужно. Берите по кувшину на каждого члена семьи».	16 Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди́ своєї, го́мер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наме́ті його.
17 Исраильтяне сделали так, как им сказали. Одни собрали больше, другие меньше.	17 I зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.
18 Но когда они измерили, то у того, кто собрал много, не было излишка, и у того, кто собрал мало, не было недостатка. Каждый собрал столько, сколько ему было нужно.	18 І зміряли вони гомером, — і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, — зібрали кожен у міру своєї їди́!
19 Муса сказал им: – Пусть никто ничего не оставляет до утра.	19 І сказав до них Мойсей: „Нехай ніхто не лишає з ньо́го до ра́нку!“
20 Но некоторые не послушали Мусу и оставили часть до утра. В пище завелись черви, и она стала зловонной. Муса разгневался на них.	20 Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставля́ли з нього до ранку, а воно зачерви́віло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!
21 Утром каждый собирал, сколько ему было нужно, а когда пригревало солнце, она таяла.	21 І збирали його щора́нку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце — і воно розтавало.
22 В пятницу они собрали в два раза больше – по два кувшина на человека, – и вожди народа пришли и доложили об этом Мусе.	22 І сталося шостого дня, — поназби́рували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посхо́дилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.
23 Он сказал им: – Вечный повелел: «Завтра день покоя, святая суббота Вечного. Испеките сейчас то, что хотите испечь, и сварите то, что хотите сварить. То, что останется, нужно отложить и сохранить до утра».	23 А він сказав до них: „Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що бу́дете пекти — печіть, а що бу́дете варити — варіть, а все позостале покладіть собі на схо́вок до ра́нку“.
24 Они сохранили это до утра, как повелел Муса, и она не начала портиться, и черви в ней не завелись.	24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви́ не було в нім.
25 – Ешьте это сегодня, – сказал Муса, – потому что сегодня суббота Вечного. Сегодня вы ничего не найдёте на земле.	25 І сказав Мойсей: „Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не зна́йдете його на полі.
26 Вы будете собирать хлопья шесть дней, но на седьмой день, в субботу, ничего не будет.	26 Шість день будете збирати його, а дня сьомого — субота: не бу́де в ній того“.
27 Некоторые вышли в субботу, чтобы собрать дар Вечного, но ничего не нашли.	27 І сталося сьо́мого дня, повихо́дили були з наро́ду збирати, та не знайшли.
28 Вечный сказал Мусе: – Сколько ещё вы будете нарушать Мои повеления и наставления?	28 І сказав Господь до Мойсея: „Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та зако́ни Мої?
29 Запомните: Я установил для вас субботу, и поэтому в пятницу даю вам хлеб на два дня. Пусть в субботу каждый остаётся там, где он есть. Пусть никто не выходит из дома.	29 Побачте, — Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, — нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!“
30 И в субботу народ пребывал в покое.	30 І сьомого дня наро́д відпочивав.
31 Народ Исраила назвал эту пищу манной. . Она была белой, как кориандровое семя, а на вкус – как медовое печенье.	31 І назвав Ізраїлів дім ім'я́ тому: ма́нна. Вона була́, як коріяндрове насі́ння, біла, а смак її, — як тісто в меду.
32 Муса сказал: – Так повелел Вечный: «Возьмите кувшин манны и храните для грядущих поколений, чтобы они могли видеть хлеб, которым Я кормил вас в пустыне, когда вывел из Египта».	32 І сказав Мойсей: „Оце те, що наказав Господь: Напо́вни нею го́мер на схо́вок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського кра́ю“.
33 Муса сказал Харуну: – Возьми кувшин и наполни его манной. . Поставь его перед Вечным, чтобы сохранить для грядущих поколений.	33 І сказав Мойсей до Аарона: „Візьми одну посу́дину, і поклади туди повний го́мер ма́нни, і постав її перед Господнім лицем на схо́вок для ваших поколінь“.
34 Как Вечный повелел Мусе, Харун поставил кувшин с манной перед сундуком соглашения, . чтобы сохранить.	34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.
35 Исраильтяне ели манну сорок лет, пока не пришли в заселённую землю. Они ели манну, пока не достигли рубежей Ханаана.	35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття́ їх до краю заселеного, їли манну аж до прихо́ду їх до границі ханаанського кра́ю.
36 (Кувшин вмещает в себя примерно два литра. )	36 А го́мер — він десята частина ефи.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Исход

Глава 16

Вихід

Розділ 16

Исход

Глава 16

Вихід

Розділ 16

Ветхий завет

Новый завет

Исход

Глава 16

Вихід

Розділ 16

Исход

Глава 16

Вихід

Розділ 16

Ветхий
завет

Новый
завет