Книга пророка ИсайиГлава 8 |
|
1 |
|
2 И во свидетели призови людей надежных: священника Урию и Зехарьяху, сына Еверехьяху». |
|
3 И когда после близости моей с женой, пророчицей, понесла она и родила сына, ГОСПОДЬ повелел мне: «Назови его Магер-Шалал-Хаш-Баз, |
|
4 потому что еще до того, как мальчик научится выговаривать слова „мать“ и „отец“, царь ассирийский увезет богатства Дамаска и награбленное в Самарии». |
|
5 |
|
6 «За то, что отвернулся народ этот от тихих вод Шилоаха и дрожит от страха перед Рецином и сыном Ремальи, |
|
7 наведет за это на него Владыка Господь воды реки Евфрат, воды бурные и большие — несметные полчища великого царя Ассирии; переполнят они русла рек, затопят берега! |
|
8 Обрушится потоп на Иудею; высокими будут его воды — до самого горла поднимутся; всю страну твою накроют крылами своими во всю ширь, Эммануил! |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 «Не называйте заговором всё то, что этот народ заговором зовет, — сказал Он, — не бойтесь того, чего он страшится, не трепещите вместе с ним! |
|
13 Но лишь ГОСПОДА Воинств, Его Святым почитайте, Его одного бойтесь, перед Ним трепещите! |
|
14 Он будет защитой вашей, а для обоих израильских царств — камнем, о который споткнутся; и для жителей Иерусалима Он станет ловушкой и западнёй: |
|
15 многие из них споткнутся, упадут и разобьются, иные же в сетях запутаются и пойманы будут. |
|
16 |
|
17 Я буду надеяться на ГОСПОДА, сокрывшего лик Свой от дома Иакова; на Него уповать я буду. |
|
18 Вот я и дети, которых дал мне ГОСПОДЬ как знамения, как знаки для Израиля, данные ГОСПОДОМ Воинств, обитающим на горе Сион. |
|
19 Скажут вам: «Обратитесь к вызывающим мертвых, к прорицателям, шепчущим и бормочущим», а вы отвечайте: «К Богу своему должен народ обращаться. Расспрашивают ли мертвых о живых? |
|
20 Искать ли у них наставления и свидетельства?» Но кто говорит иное, свету зари непричастен. |
|
21 |
|
22 на землю взор обратят — там лишь горе и мрак, уныние и страдание; и будут они повергнуты во тьму. |
IсаяРозділ 8 |
|
1 |
|
2 І взяв я за свідків собі свідків вірних, — священика Урію та Захарія, Єверехіїного сина. |
|
3 І збли́зився я до пророчиці, і вона зачала́, і породила сина. Господь же до мене промовив: Назви ім'я́ йому: Ква́питься здобич, скорий грабіж. |
|
4 Бо поки юна́к той умі́тиме кликати „Ба́тьку мій“, та: „Мамо моя“, понесе́ться багатство Дамаску та здо́бич Самарі́ї перед обличчя царя асирійського“. |
|
5 І Господь ще далі говорив до мене й казав: |
|
6 „За те, що наро́д цей зне́хтував воду Сілоа́мську, яка тихо пливе, і має радість з Реціном і з сином Ремаліїним, |
|
7 то тому́ ось Господь піднесе́ на них воду ріки́, сильну й велику, — царя асирійського та всю славу його. І піді́йметься вона понад усі свої рі́чища, і пі́де понад усі береги́ свої. |
|
8 І пере́йде по Юді вона, заллє́ та зато́пить, аж до шиї дося́гне, і розтя́гне вона свої кри́ла на всю широчі́нь твого кра́ю, о Еммануї́ле! |
|
9 |
|
10 Радьте раду — і буде вона поруйно́вана, слово кажіть — і не збу́деться, бо з нами Бог!“ |
|
11 Бо так говорив був до мене Господь у силі Своєї руки надо мною, й остеріга́в мене, щоб не ходити дорогою цього народу, і казав: |
|
12 „Не кажіть „змо́ва“ на все, на що каже „змова“ цей наро́д, і не бійтесь того́, чого́ він боїться, і не лякайтеся! |
|
13 Господа Саваота — Його свято шануйте, і Його вам боятись, Його вам лякатись! |
|
14 І буде Він за святиню, і за камінь спотика́ння, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за па́стку для ме́шканця Єрусалиму. |
|
15 І спіткну́ться об них багато-хто, і попа́дають, і будуть пола́мані, і заплу́таються, і будуть схо́плені. |
|
16 Зв'яжи свідо́цтво, запеча́тай Зако́на між Моїми у́чнями“. |
|
17 І я буду чекати Господа, що ховає лице Своє від Якового дому, і буду наді́ятись на Нього. |
|
18 Ось я та ті діти, що дав мені Господь, вони на знаки́ та на чу́да в Ізраїлі від Господа Саваота, що пробуває на горі Сіон. |
|
19 А коли вам скажуть: „Запи́туйте ду́хів померлих та чароді́їв, що цвірі́нькають та му́ркають“, то відповісте́: „Чи ж наро́д не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих?“ |
|
20 До Зако́ну й свідо́цтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі́ ра́нньої! |
|
21 І буде блукати ути́скуваний та голодний. І станеться, коли він зголодні́є, то запі́ниться, і прокляне́ царя свого та Бога свого, і погляне догори́, |
|
22 і поди́виться він на землю, аж ось тут горе та темнота, те́мрява у́тиску, — і він буде пхнутий у те́мність. |
Книга пророка ИсайиГлава 8 |
IсаяРозділ 8 |
|
1 |
1 |
|
2 И во свидетели призови людей надежных: священника Урию и Зехарьяху, сына Еверехьяху». |
2 І взяв я за свідків собі свідків вірних, — священика Урію та Захарія, Єверехіїного сина. |
|
3 И когда после близости моей с женой, пророчицей, понесла она и родила сына, ГОСПОДЬ повелел мне: «Назови его Магер-Шалал-Хаш-Баз, |
3 І збли́зився я до пророчиці, і вона зачала́, і породила сина. Господь же до мене промовив: Назви ім'я́ йому: Ква́питься здобич, скорий грабіж. |
|
4 потому что еще до того, как мальчик научится выговаривать слова „мать“ и „отец“, царь ассирийский увезет богатства Дамаска и награбленное в Самарии». |
4 Бо поки юна́к той умі́тиме кликати „Ба́тьку мій“, та: „Мамо моя“, понесе́ться багатство Дамаску та здо́бич Самарі́ї перед обличчя царя асирійського“. |
|
5 |
5 І Господь ще далі говорив до мене й казав: |
|
6 «За то, что отвернулся народ этот от тихих вод Шилоаха и дрожит от страха перед Рецином и сыном Ремальи, |
6 „За те, що наро́д цей зне́хтував воду Сілоа́мську, яка тихо пливе, і має радість з Реціном і з сином Ремаліїним, |
|
7 наведет за это на него Владыка Господь воды реки Евфрат, воды бурные и большие — несметные полчища великого царя Ассирии; переполнят они русла рек, затопят берега! |
7 то тому́ ось Господь піднесе́ на них воду ріки́, сильну й велику, — царя асирійського та всю славу його. І піді́йметься вона понад усі свої рі́чища, і пі́де понад усі береги́ свої. |
|
8 Обрушится потоп на Иудею; высокими будут его воды — до самого горла поднимутся; всю страну твою накроют крылами своими во всю ширь, Эммануил! |
8 І пере́йде по Юді вона, заллє́ та зато́пить, аж до шиї дося́гне, і розтя́гне вона свої кри́ла на всю широчі́нь твого кра́ю, о Еммануї́ле! |
|
9 |
9 |
|
10 |
10 Радьте раду — і буде вона поруйно́вана, слово кажіть — і не збу́деться, бо з нами Бог!“ |
|
11 |
11 Бо так говорив був до мене Господь у силі Своєї руки надо мною, й остеріга́в мене, щоб не ходити дорогою цього народу, і казав: |
|
12 «Не называйте заговором всё то, что этот народ заговором зовет, — сказал Он, — не бойтесь того, чего он страшится, не трепещите вместе с ним! |
12 „Не кажіть „змо́ва“ на все, на що каже „змова“ цей наро́д, і не бійтесь того́, чого́ він боїться, і не лякайтеся! |
|
13 Но лишь ГОСПОДА Воинств, Его Святым почитайте, Его одного бойтесь, перед Ним трепещите! |
13 Господа Саваота — Його свято шануйте, і Його вам боятись, Його вам лякатись! |
|
14 Он будет защитой вашей, а для обоих израильских царств — камнем, о который споткнутся; и для жителей Иерусалима Он станет ловушкой и западнёй: |
14 І буде Він за святиню, і за камінь спотика́ння, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за па́стку для ме́шканця Єрусалиму. |
|
15 многие из них споткнутся, упадут и разобьются, иные же в сетях запутаются и пойманы будут. |
15 І спіткну́ться об них багато-хто, і попа́дають, і будуть пола́мані, і заплу́таються, і будуть схо́плені. |
|
16 |
16 Зв'яжи свідо́цтво, запеча́тай Зако́на між Моїми у́чнями“. |
|
17 Я буду надеяться на ГОСПОДА, сокрывшего лик Свой от дома Иакова; на Него уповать я буду. |
17 І я буду чекати Господа, що ховає лице Своє від Якового дому, і буду наді́ятись на Нього. |
|
18 Вот я и дети, которых дал мне ГОСПОДЬ как знамения, как знаки для Израиля, данные ГОСПОДОМ Воинств, обитающим на горе Сион. |
18 Ось я та ті діти, що дав мені Господь, вони на знаки́ та на чу́да в Ізраїлі від Господа Саваота, що пробуває на горі Сіон. |
|
19 Скажут вам: «Обратитесь к вызывающим мертвых, к прорицателям, шепчущим и бормочущим», а вы отвечайте: «К Богу своему должен народ обращаться. Расспрашивают ли мертвых о живых? |
19 А коли вам скажуть: „Запи́туйте ду́хів померлих та чароді́їв, що цвірі́нькають та му́ркають“, то відповісте́: „Чи ж наро́д не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих?“ |
|
20 Искать ли у них наставления и свидетельства?» Но кто говорит иное, свету зари непричастен. |
20 До Зако́ну й свідо́цтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі́ ра́нньої! |
|
21 |
21 І буде блукати ути́скуваний та голодний. І станеться, коли він зголодні́є, то запі́ниться, і прокляне́ царя свого та Бога свого, і погляне догори́, |
|
22 на землю взор обратят — там лишь горе и мрак, уныние и страдание; и будут они повергнуты во тьму. |
22 і поди́виться він на землю, аж ось тут горе та темнота, те́мрява у́тиску, — і він буде пхнутий у те́мність. |