Библия - Обещанное Восстановление

Числа

Глава 11

1 В то время израильтяне повели себя подобно тем людям, которые выражают свое недовольство ГОСПОДУ по поводу любых неприятностей. Услышал это ГОСПОДЬ и вознегодовал. И тогда огонь, Им ниспосланный, вспыхнул среди возроптавших и начал бушевать на краю стана.

2 Люди возопили и бросились к Моисею. Воззвал Моисей к ГОСПОДУ — и погас огонь.

3 (Место это назвали Тавера, пожарище, ибо там среди них вспыхнул огонь ГОСПОДЕНЬ.)

4 Люди пришлые, примкнувшие к израильтянам при исходе из Египта, стали выказывать вожделение лучшей пищи. Вслед за ними возопили вновь и сыны Израилевы. «О если бы у нас было мясо! — стенали они. —

5 Мы же помним, как ели рыбу в Египте — она доставалась нам даром, — и огурцы, и арбузы, и лук-порей, и чеснок, и лук репчатый.

6 А теперь в пустыне мы совсем иссохли — ничего, кроме манны, не видим».

7 (Эта манна была похожа на семя кориандра, молочно-белого цвета.

8 По утрам люди собирали ее, чтобы молоть в жерновах или в ступках толочь, а потом варили в котлах или делали из нее лепешки, по вкусу как оладьи с маслом.

9 Манна выпадала на стан вместе с ночной росой.)

10 Моисей слышал ропот и вопли людей: каждая семья плакала у входа в шатры свои. Велико было негодование ГОСПОДА, и Моисей был сильно огорчен.

11 Поэтому сказал он ГОСПОДУ: «Зачем Ты навел беду эту на раба Своего? Чем провинился я перед Тобой, что Ты оставляешь меня одного нести бремя всего народа?

12 Разве я мать им? Разве я родил их, что Ты обязал меня нести их на руках, — как кормилица носит младенца, — в ту страну, которую Ты отцам их пообещал?

13 Да откуда же мне взять столько мяса, чтобы накормить весь народ? А они плачутся: „Дай нам мяса, накорми нас!“

14 Весь народ сей — слишком тяжкое бремя для меня, не понести мне его одному!

15 Если Ты хочешь и впредь так со мной поступать, тогда убей меня поскорее! Сделай это, коли обрел я благоволение Твое, дабы мне избавиться от горя, меня терзающего».

16 ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Собери семьдесят человек из числа старейшин Израиля, о которых знаешь, что они мудрые старейшины и приставники народа; призови их к Шатру Откровения, пусть станут они там вместе с тобой.

17 Тогда сойду Я к вам и буду говорить там с тобою. Возьму от Того Духа, Который на тебе, и ниспошлю Его на этих семьдесят человек. Они помогут тебе нести бремя народа сего, чтобы ты не один это делал.

18 А народу скажи: „Освятитесь, чтобы быть вам готовыми к завтрашнему дню, — будете есть мясо. Вы же хотели, чтобы услышал вас ГОСПОДЬ, когда вопили: „Если бы только было у нас мясо! И точно — в Египте жилось нам лучше!“ Вот и даст вам ГОСПОДЬ мясо, накормит вас.

19 И не один день будете есть это мясо, не два, не пять, не десять, не двадцать дней,

20 а целый месяц, до тех пор, пока не пойдет оно из ноздрей ваших, пока тошнить вас не станет. Это будет вам за то, что пренебрегли вы ГОСПОДОМ, живущим среди вас, и плакались пред Ним, говоря: „Ради чего мы вышли из Египта?““»

21 «Как? — удивился Моисей. — Только взрослых мужчин вокруг меня шестьсот тысяч, а Ты говоришь: „Дам им мяса на целый месяц“.

22 Даже если всех быков и овец заколоть, достанет ли этого для них? Или если выловить всю рыбу морскую, будет ли для них ее вдоволь?»

23 А ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Разве коротка рука ГОСПОДНЯ? Ныне же увидишь, сбудется слово Мое или нет».

24 Моисей вышел к народу и пересказал ему то, что услышал от ГОСПОДА. Затем созвал он семьдесят человек из старейшин народа и поставил их вокруг Шатра Откровения.

25 Там явился им ГОСПОДЬ в облаке и говорил с Моисеем. Взял ГОСПОДЬ от Того Духа, что был на Моисее, и наделил Им всех собравшихся здесь старейшин. И когда низошел на них Дух, стали они пророчествовать, однако не делали этого вновь.

26 В то время двое из старейшин, Эльдад и Мейдад, оставались в стане. Но и на них низошел Дух, ибо они тоже были записаны, к семидесяти причислены. Потому и эти двое, хоть и не вышли к Шатру, стали пророчествовать в стане.

27 Некий юноша прибежал к Моисею и сказал ему: «Эльдад и Мейдад пророчествуют в стане!»

28 Тогда Иисус Навин, служитель Моисея, один из самых близких ему молодых людей, вмешался: «Моисей, повелитель мой, останови их!»

29 Но Моисей сказал ему: «Не ревнуешь ли ты из-за меня? Пусть бы все в народе ГОСПОДНЕМ становились пророками и ГОСПОДЬ мог бы ниспослать Дух Свой на каждого из них!»

30 И тогда возвратился Моисей вместе с избранными старейшинами Израиля в стан.

31 Поднялся ветер, посланный ГОСПОДОМ, и принес со стороны моря тучи перепелов и разбросал их по земле — и в стане, и поодаль от него на расстоянии, которое можно было пройти за день во всех направлениях. Почти на два локтя покрыли они землю.

32 Весь день и всю ночь и весь следующий день сыны Израилевы выходили и собирали этих перепелов. И у тех, кто собрал меньше всех, птиц было не менее десяти хомеров. И разложили все собранное вокруг стана.

33 Случилось же так, что, не успели еще израильтяне и прожевать как следует то мясо, прогневался на них ГОСПОДЬ — поразил Он великим бедствием народ израильский.

34 Потому и назвали то место Киврот-Хаттаава, гробницей вожделений, ибо похоронили там народ, вожделению предавшийся.

35 А потом от Киврот-Хаттаавы народ двинулся в Хацерот и, достигнув его, остановился.

Числа

Розділ 11

1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, — і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табо́ру.

2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь.

3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом?

5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“.

7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу.

8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́.

9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього.

10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле.

11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене?

12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його?

13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти!

14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене!

15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“

16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам.

18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.

19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“

21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су.

22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“

23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“.

24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії.

25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі.

27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“

28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“

29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“

30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві.

31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі.

32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру.

33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ...

34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий.

35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

Числа Глава 11	Числа Розділ 11
1 В то время израильтяне повели себя подобно тем людям, которые выражают свое недовольство ГОСПОДУ по поводу любых неприятностей. Услышал это ГОСПОДЬ и вознегодовал. И тогда огонь, Им ниспосланный, вспыхнул среди возроптавших и начал бушевать на краю стана.	1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, — і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табо́ру.
2 Люди возопили и бросились к Моисею. Воззвал Моисей к ГОСПОДУ — и погас огонь.	2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь.
3 (Место это назвали Тавера, пожарище, ибо там среди них вспыхнул огонь ГОСПОДЕНЬ.)	3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.
4 Люди пришлые, примкнувшие к израильтянам при исходе из Египта, стали выказывать вожделение лучшей пищи. Вслед за ними возопили вновь и сыны Израилевы. «О если бы у нас было мясо! — стенали они. —	4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом?
5 Мы же помним, как ели рыбу в Египте — она доставалась нам даром, — и огурцы, и арбузы, и лук-порей, и чеснок, и лук репчатый.	5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.
6 А теперь в пустыне мы совсем иссохли — ничего, кроме манны, не видим».	6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“.
7 (Эта манна была похожа на семя кориандра, молочно-белого цвета.	7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу.
8 По утрам люди собирали ее, чтобы молоть в жерновах или в ступках толочь, а потом варили в котлах или делали из нее лепешки, по вкусу как оладьи с маслом.	8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́.
9 Манна выпадала на стан вместе с ночной росой.)	9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього.
10 Моисей слышал ропот и вопли людей: каждая семья плакала у входа в шатры свои. Велико было негодование ГОСПОДА, и Моисей был сильно огорчен.	10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле.
11 Поэтому сказал он ГОСПОДУ: «Зачем Ты навел беду эту на раба Своего? Чем провинился я перед Тобой, что Ты оставляешь меня одного нести бремя всего народа?	11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене?
12 Разве я мать им? Разве я родил их, что Ты обязал меня нести их на руках, — как кормилица носит младенца, — в ту страну, которую Ты отцам их пообещал?	12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його?
13 Да откуда же мне взять столько мяса, чтобы накормить весь народ? А они плачутся: „Дай нам мяса, накорми нас!“	13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти!
14 Весь народ сей — слишком тяжкое бремя для меня, не понести мне его одному!	14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене!
15 Если Ты хочешь и впредь так со мной поступать, тогда убей меня поскорее! Сделай это, коли обрел я благоволение Твое, дабы мне избавиться от горя, меня терзающего».	15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“
16 ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Собери семьдесят человек из числа старейшин Израиля, о которых знаешь, что они мудрые старейшины и приставники народа; призови их к Шатру Откровения, пусть станут они там вместе с тобой.	16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.
17 Тогда сойду Я к вам и буду говорить там с тобою. Возьму от Того Духа, Который на тебе, и ниспошлю Его на этих семьдесят человек. Они помогут тебе нести бремя народа сего, чтобы ты не один это делал.	17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам.
18 А народу скажи: „Освятитесь, чтобы быть вам готовыми к завтрашнему дню, — будете есть мясо. Вы же хотели, чтобы услышал вас ГОСПОДЬ, когда вопили: „Если бы только было у нас мясо! И точно — в Египте жилось нам лучше!“ Вот и даст вам ГОСПОДЬ мясо, накормит вас.	18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.
19 И не один день будете есть это мясо, не два, не пять, не десять, не двадцать дней,	19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,
20 а целый месяц, до тех пор, пока не пойдет оно из ноздрей ваших, пока тошнить вас не станет. Это будет вам за то, что пренебрегли вы ГОСПОДОМ, живущим среди вас, и плакались пред Ним, говоря: „Ради чего мы вышли из Египта?““»	20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“
21 «Как? — удивился Моисей. — Только взрослых мужчин вокруг меня шестьсот тысяч, а Ты говоришь: „Дам им мяса на целый месяц“.	21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су.
22 Даже если всех быков и овец заколоть, достанет ли этого для них? Или если выловить всю рыбу морскую, будет ли для них ее вдоволь?»	22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“
23 А ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Разве коротка рука ГОСПОДНЯ? Ныне же увидишь, сбудется слово Мое или нет».	23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“.
24 Моисей вышел к народу и пересказал ему то, что услышал от ГОСПОДА. Затем созвал он семьдесят человек из старейшин народа и поставил их вокруг Шатра Откровения.	24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії.
25 Там явился им ГОСПОДЬ в облаке и говорил с Моисеем. Взял ГОСПОДЬ от Того Духа, что был на Моисее, и наделил Им всех собравшихся здесь старейшин. И когда низошел на них Дух, стали они пророчествовать, однако не делали этого вновь.	25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.
26 В то время двое из старейшин, Эльдад и Мейдад, оставались в стане. Но и на них низошел Дух, ибо они тоже были записаны, к семидесяти причислены. Потому и эти двое, хоть и не вышли к Шатру, стали пророчествовать в стане.	26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі.
27 Некий юноша прибежал к Моисею и сказал ему: «Эльдад и Мейдад пророчествуют в стане!»	27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“
28 Тогда Иисус Навин, служитель Моисея, один из самых близких ему молодых людей, вмешался: «Моисей, повелитель мой, останови их!»	28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“
29 Но Моисей сказал ему: «Не ревнуешь ли ты из-за меня? Пусть бы все в народе ГОСПОДНЕМ становились пророками и ГОСПОДЬ мог бы ниспослать Дух Свой на каждого из них!»	29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“
30 И тогда возвратился Моисей вместе с избранными старейшинами Израиля в стан.	30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві.
31 Поднялся ветер, посланный ГОСПОДОМ, и принес со стороны моря тучи перепелов и разбросал их по земле — и в стане, и поодаль от него на расстоянии, которое можно было пройти за день во всех направлениях. Почти на два локтя покрыли они землю.	31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі.
32 Весь день и всю ночь и весь следующий день сыны Израилевы выходили и собирали этих перепелов. И у тех, кто собрал меньше всех, птиц было не менее десяти хомеров. И разложили все собранное вокруг стана.	32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру.
33 Случилось же так, что, не успели еще израильтяне и прожевать как следует то мясо, прогневался на них ГОСПОДЬ — поразил Он великим бедствием народ израильский.	33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ...
34 Потому и назвали то место Киврот-Хаттаава, гробницей вожделений, ибо похоронили там народ, вожделению предавшийся.	34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий.
35 А потом от Киврот-Хаттаавы народ двинулся в Хацерот и, достигнув его, остановился.	35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Числа

Глава 11

Числа

Розділ 11

Числа

Глава 11

Числа

Розділ 11

Ветхий завет

Новый завет

Числа

Глава 11

Числа

Розділ 11

Числа

Глава 11

Числа

Розділ 11

Ветхий
завет

Новый
завет