Библия - Обещанное Восстановление

Исход

Глава 4

1 «Ну а если не поверят они, — усомнился Моисей, — если слушать не захотят меня и скажут: „Не являлся тебе ГОСПОДЬ“?»

2 «Что в руке у тебя?» — спросил его ГОСПОДЬ. «Посох», — ответил Моисей.

3 «Брось его на землю», — повелел ГОСПОДЬ. Моисей бросил посох на землю, и тот вдруг превратился в змею. Моисей кинулся было бежать от нее,

4 но ГОСПОДЬ сказал ему: «Протяни руку и схвати ее за хвост». Моисей протянул руку, поймал змею, а та в руке у него снова стала посохом.

5 «Это для того, чтобы израильтяне поверили, что Я, ГОСПОДЬ, Бог отцов их, Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова, воистину являлся тебе».

6 Затем ГОСПОДЬ велел Моисею положить руку за пазуху. Моисей засунул руку за пазуху, а когда вынул ее, она была белой как снег: проказа поразила ее.

7 «А теперь снова спрячь руку за пазуху», — сказал ГОСПОДЬ. Моисей так и сделал, когда же вынул ее, она вновь была здоровой, как и всë тело его.

8 «И если они не поверят тебе и первое чудо не убедит их, они могут поверить второму, — продолжал ГОСПОДЬ. —

9 Если же ни тому, ни другому не поверят знамению и не послушают тебя, зачерпни воды из Нила и вылей ее на землю; станет на земле вода, которую почерпнул ты из реки, кровью».

10 Тут Моисей снова стал умолять ГОСПОДА: «О Владыка! Не речист я — никогда не был таким и даже теперь, когда Ты заговорил со мной, рабом Твоим, я плохо владею языком своим, нескладна речь моя».

11 «Кто дал уста человеку? — спросил ГОСПОДЬ. — Кто делает немым или глухим, зрячим или слепым? Разве не Я, ГОСПОДЬ?

12 Так иди же! При устах твоих буду Я, и Я научу тебя, что говорить».

13 «И все же молю Тебя, Владыка, другого пошли кого-нибудь, кого хочешь пошли, только не меня!» — просил Моисей.

14 Прогневался тогда ГОСПОДЬ на Моисея: «Но разве нет у тебя брата Аарона, левита, как и ты? А он, Я знаю, умеет говорить. Вот он уже готов выйти навстречу тебе и, увидев тебя, обрадуется.

15 Ты расскажешь ему всё и объяснишь, что должен он сказать фараону, а Я буду и с тобой, и с ним, когда вы будете говорить, и в том, что вам предстоит сделать, буду руководить вами.

16 Аарон обратится к народу от твоего имени — он будет устами твоими, а ты будешь ему вместо Бога.

17 И посох этот возьми с собой: им ты будешь творить знамения».

18 Вернулся Моисей к Иофору, тестю своему, и сказал ему: «Хотел бы я возвратиться к братьям моим в Египте, узнать, живы ли они еще». «Ступай с миром», — не стал удерживать его Иофор.

19 В Мидьяне ГОСПОДЬ вновь говорил с Моисеем, Он сказал ему: «Возвращайся в Египет: все, кто замышлял убить тебя, уже умерли».

20 Тогда отправился Моисей в Египет вместе с женой и сыновьями своими: они ехали верхом на его осле. Он взял с собою свой посох: для него это был теперь посох Божий.

21 А ГОСПОДЬ дал ему такое наставление: «Когда придешь в Египет, яви непременно перед фараоном те чудеса, совершить которые Я дал тебе силу. Но Я дозволю фараону коснеть в своем упрямстве, и он не отпустит народ.

22 Тогда ты скажешь фараону: „Так говорит ГОСПОДЬ: „Израиль — сын Мой, первенец Мой.

23 Я велел тебе отпустить его, сына Моего, дабы совершил он должное служение Мне, но ты отказался отпустить народ Мой, за это Я предам смерти сына твоего, твоего первенца““».

24 Дорогой, на ночлеге, приступил ГОСПОДЬ к Моисею и уже готов был умертвить его.

25 Но Циппора, жена его, схватив острый кремень, обрезала крайнюю плоть сыну своему и, коснувшись ею ног Моисея, воскликнула: «Ты жених мой, кровью обретенный!»

26 ГОСПОДЬ оставил Моисея в живых. (Именно тогда, по причине этого обрезания, Циппора и произнесла слова: «Жених, кровью обретенный».)

27 Тем временем ГОСПОДЬ велел Аарону идти в пустыню навстречу Моисею. Аарон отправился в путь и, встретившись с Моисеем у горы Божией, по-братски приветствовал его поцелуем.

28 Моисей рассказал Аарону обо всем, что говорил ему ГОСПОДЬ, посылая в Египет, рассказал и обо всех знамениях, которые ГОСПОДЬ поручил ему явить.

29 И пошли Моисей с Аароном и собрали всех старейшин народа Израилева.

30 Аарон передал им всё, что ГОСПОДЬ сказал Моисею, и на глазах у собравшихся сотворил те самые знамения.

31 Израильтяне поверили ему; и когда услышали, что ГОСПОДЬ увидел, какие они терпят муки, и позаботился о них, они пали ниц, благодарно преклонились пред Господом.

Вихід

Розділ 4

1 І відповів Мойсей та й сказав: „Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі!“

2 І промовив до нього Господь: „Що то в руці твоїй?“ Той відказав: „Палиця“.

3 І сказав Він: „Кинь її на землю!“ І той кинув її на землю, — і вона стала вуже́м. І втік Мойсей від нього.

4 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни свою руку, і візьми його за хвоста!“ І він простяг свою руку й узяв його, — і той став палицею в долоні його.

5 „Щоб повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, — Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова“.

6 І сказав Господь йому ще: „Засунь свою руку за пахви́ну свою!“ І засунув він руку свою за пахви́ну свою, і витягнув її, — аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг!

7 А Він сказав: „Поклади знов свою руку за пахвину свою!“ І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, — і ось вона стала зно́ву, як тіло його.

8 „І станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної.

9 І станеться, коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і станеться кров'ю на суходолі“.

10 Та Мойсей сказав до Господа: „О Го́споди — я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий“.

11 І сказав йому Господь: „Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, — чи ж не Я, Господь?

12 А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що́ ти маєш говорити“.

13 А він відказав: „Молю Тебе, Господи, — пошли іншого, кого маєш послати“.

14 І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: „Чи ж не Ааро́н твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він ви́йде навпроти тебе, — і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм.

15 І ти бу́деш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що́ маєте робити.

16 І він буде говорити за тебе до наро́ду. І станеться, — він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога.

17 І ти візьмеш у руку свою оцю па́лицю, якою ознаки чинитимеш“.

18 І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: „Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони“. А Їтро сказав до Мойсея: „Іди в мирі!“

19 І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: „Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі“.

20 І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою.

21 І сказав Господь до Мойсея: „Коли ти пі́деш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсто́чу серце його, — і він не відпустить наро́ду.

22 І ти скажеш фараонові: „Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний — то Ізраїль.

23 І кажу́ Я тобі: Відпусти Мого сина, — і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного“.

24 І сталося в дорозі на нічлігу, — стрів був його Господь і шукав, щоб убити його.

25 Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: „Бо ти мені наречений крови!“

26 І пустив Він його. Тоді вона сказала: „Наречений крови через обрі́зання“.

27 І сказав Господь до Аарона: „Іди назустріч Мойсею в пустиню!“ І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував його.

28 І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому.

29 І пішов Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старши́х Ізраїлевих синів.

30 І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві. А той ті ознаки чинив на очах народу.

31 І повірив наро́д той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, — і вони схилилися, і поклонилися до землі.

Исход Глава 4	Вихід Розділ 4
1 «Ну а если не поверят они, — усомнился Моисей, — если слушать не захотят меня и скажут: „Не являлся тебе ГОСПОДЬ“?»	1 І відповів Мойсей та й сказав: „Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі!“
2 «Что в руке у тебя?» — спросил его ГОСПОДЬ. «Посох», — ответил Моисей.	2 І промовив до нього Господь: „Що то в руці твоїй?“ Той відказав: „Палиця“.
3 «Брось его на землю», — повелел ГОСПОДЬ. Моисей бросил посох на землю, и тот вдруг превратился в змею. Моисей кинулся было бежать от нее,	3 І сказав Він: „Кинь її на землю!“ І той кинув її на землю, — і вона стала вуже́м. І втік Мойсей від нього.
4 но ГОСПОДЬ сказал ему: «Протяни руку и схвати ее за хвост». Моисей протянул руку, поймал змею, а та в руке у него снова стала посохом.	4 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни свою руку, і візьми його за хвоста!“ І він простяг свою руку й узяв його, — і той став палицею в долоні його.
5 «Это для того, чтобы израильтяне поверили, что Я, ГОСПОДЬ, Бог отцов их, Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова, воистину являлся тебе».	5 „Щоб повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, — Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова“.
6 Затем ГОСПОДЬ велел Моисею положить руку за пазуху. Моисей засунул руку за пазуху, а когда вынул ее, она была белой как снег: проказа поразила ее.	6 І сказав Господь йому ще: „Засунь свою руку за пахви́ну свою!“ І засунув він руку свою за пахви́ну свою, і витягнув її, — аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг!
7 «А теперь снова спрячь руку за пазуху», — сказал ГОСПОДЬ. Моисей так и сделал, когда же вынул ее, она вновь была здоровой, как и всë тело его.	7 А Він сказав: „Поклади знов свою руку за пахвину свою!“ І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, — і ось вона стала зно́ву, як тіло його.
8 «И если они не поверят тебе и первое чудо не убедит их, они могут поверить второму, — продолжал ГОСПОДЬ. —	8 „І станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної.
9 Если же ни тому, ни другому не поверят знамению и не послушают тебя, зачерпни воды из Нила и вылей ее на землю; станет на земле вода, которую почерпнул ты из реки, кровью».	9 І станеться, коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і станеться кров'ю на суходолі“.
10 Тут Моисей снова стал умолять ГОСПОДА: «О Владыка! Не речист я — никогда не был таким и даже теперь, когда Ты заговорил со мной, рабом Твоим, я плохо владею языком своим, нескладна речь моя».	10 Та Мойсей сказав до Господа: „О Го́споди — я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий“.
11 «Кто дал уста человеку? — спросил ГОСПОДЬ. — Кто делает немым или глухим, зрячим или слепым? Разве не Я, ГОСПОДЬ?	11 І сказав йому Господь: „Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, — чи ж не Я, Господь?
12 Так иди же! При устах твоих буду Я, и Я научу тебя, что говорить».	12 А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що́ ти маєш говорити“.
13 «И все же молю Тебя, Владыка, другого пошли кого-нибудь, кого хочешь пошли, только не меня!» — просил Моисей.	13 А він відказав: „Молю Тебе, Господи, — пошли іншого, кого маєш послати“.
14 Прогневался тогда ГОСПОДЬ на Моисея: «Но разве нет у тебя брата Аарона, левита, как и ты? А он, Я знаю, умеет говорить. Вот он уже готов выйти навстречу тебе и, увидев тебя, обрадуется.	14 І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: „Чи ж не Ааро́н твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він ви́йде навпроти тебе, — і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм.
15 Ты расскажешь ему всё и объяснишь, что должен он сказать фараону, а Я буду и с тобой, и с ним, когда вы будете говорить, и в том, что вам предстоит сделать, буду руководить вами.	15 І ти бу́деш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що́ маєте робити.
16 Аарон обратится к народу от твоего имени — он будет устами твоими, а ты будешь ему вместо Бога.	16 І він буде говорити за тебе до наро́ду. І станеться, — він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога.
17 И посох этот возьми с собой: им ты будешь творить знамения».	17 І ти візьмеш у руку свою оцю па́лицю, якою ознаки чинитимеш“.
18 Вернулся Моисей к Иофору, тестю своему, и сказал ему: «Хотел бы я возвратиться к братьям моим в Египте, узнать, живы ли они еще». «Ступай с миром», — не стал удерживать его Иофор.	18 І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: „Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони“. А Їтро сказав до Мойсея: „Іди в мирі!“
19 В Мидьяне ГОСПОДЬ вновь говорил с Моисеем, Он сказал ему: «Возвращайся в Египет: все, кто замышлял убить тебя, уже умерли».	19 І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: „Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі“.
20 Тогда отправился Моисей в Египет вместе с женой и сыновьями своими: они ехали верхом на его осле. Он взял с собою свой посох: для него это был теперь посох Божий.	20 І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою.
21 А ГОСПОДЬ дал ему такое наставление: «Когда придешь в Египет, яви непременно перед фараоном те чудеса, совершить которые Я дал тебе силу. Но Я дозволю фараону коснеть в своем упрямстве, и он не отпустит народ.	21 І сказав Господь до Мойсея: „Коли ти пі́деш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсто́чу серце його, — і він не відпустить наро́ду.
22 Тогда ты скажешь фараону: „Так говорит ГОСПОДЬ: „Израиль — сын Мой, первенец Мой.	22 І ти скажеш фараонові: „Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний — то Ізраїль.
23 Я велел тебе отпустить его, сына Моего, дабы совершил он должное служение Мне, но ты отказался отпустить народ Мой, за это Я предам смерти сына твоего, твоего первенца““».	23 І кажу́ Я тобі: Відпусти Мого сина, — і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного“.
24 Дорогой, на ночлеге, приступил ГОСПОДЬ к Моисею и уже готов был умертвить его.	24 І сталося в дорозі на нічлігу, — стрів був його Господь і шукав, щоб убити його.
25 Но Циппора, жена его, схватив острый кремень, обрезала крайнюю плоть сыну своему и, коснувшись ею ног Моисея, воскликнула: «Ты жених мой, кровью обретенный!»	25 Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: „Бо ти мені наречений крови!“
26 ГОСПОДЬ оставил Моисея в живых. (Именно тогда, по причине этого обрезания, Циппора и произнесла слова: «Жених, кровью обретенный».)	26 І пустив Він його. Тоді вона сказала: „Наречений крови через обрі́зання“.
27 Тем временем ГОСПОДЬ велел Аарону идти в пустыню навстречу Моисею. Аарон отправился в путь и, встретившись с Моисеем у горы Божией, по-братски приветствовал его поцелуем.	27 І сказав Господь до Аарона: „Іди назустріч Мойсею в пустиню!“ І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував його.
28 Моисей рассказал Аарону обо всем, что говорил ему ГОСПОДЬ, посылая в Египет, рассказал и обо всех знамениях, которые ГОСПОДЬ поручил ему явить.	28 І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому.
29 И пошли Моисей с Аароном и собрали всех старейшин народа Израилева.	29 І пішов Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старши́х Ізраїлевих синів.
30 Аарон передал им всё, что ГОСПОДЬ сказал Моисею, и на глазах у собравшихся сотворил те самые знамения.	30 І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві. А той ті ознаки чинив на очах народу.
31 Израильтяне поверили ему; и когда услышали, что ГОСПОДЬ увидел, какие они терпят муки, и позаботился о них, они пали ниц, благодарно преклонились пред Господом.	31 І повірив наро́д той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, — і вони схилилися, і поклонилися до землі.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Исход

Глава 4

Вихід

Розділ 4

Исход

Глава 4

Вихід

Розділ 4

Ветхий завет

Новый завет

Исход

Глава 4

Вихід

Розділ 4

Исход

Глава 4

Вихід

Розділ 4

Ветхий
завет

Новый
завет