CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Heb. 12
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Hebrews

Chapter 12

1 THEREFORE, seeing we also are surrounded with so great a cloud of witnesses, let us lay aside every weight, and the sin which does so easily beset us, and let us run with patience the race that is set before us;

2 And let us look to Jesus, who was the author and the perfecter of our faith; and who, instead of the joy which he could have had, endured the cross, suffered shame, and is now seated at the right hand of the throne of God.

3 See, therefore, how much he has suffered from the hands of sinners, from those who were a contradiction to themselves, lest you become weary and faint in your soul.

4 You have not yet come face to face with blood in your striving against sin.

5 And you have forgotten the teaching which has been told to you as to children, My son, despise not thou the chastening of the LORD, nor let your soul faint when thou art rebuked of him,

6 For whom the LORD loves, he chastens him, and disciplines the sons with whom he is pleased.

7 Now, therefore, endure discipline, because God acts toward you as towards sons; for where is the son whom the father does not discipline?

8 But if you are without discipline, that very discipline by which every man is trained, then you are strangers and not sons.

9 Furthermore if our fathers of the flesh corrected us and we respected them, how much more then should we willingly be under subjection to our Spiritual Father, and live?

10 For they only for a short while, disciplined us as seemed good to them; but God corrects us for our advantage, that we might become partakers of his holiness.

11 No discipline, at the time, is expected to be a thing of joy, but of sorrow; but in the end it produces the fruits of peace and righteousness to those who are trained by it.

12 Therefore, be courageous and strong;

13 And make straight the paths for your feet, so that the weak do not go astray but are healed.

14 Follow peace with all men, and holiness, without which no man shall see our LORD.

15 Take heed lest any man among you be found short of the grace of God; or lest any root of bitterness spring forth and harm you, and thereby many be defiled;

16 Or lest any man among you be found immoral and weak like Esau, who sold his birthright for a morsel of meat.

17 For you know that afterward when he wished to inherit the blessing, he was rejected, and he had no chance of recovery, even though he sought it with tears.

18 For you have yet neither come near the roaring fire, nor the darkness nor the storm nor the tempest,

19 Nor to the sound of the trumpet and the voice of the word; which voice they heard but refused so that the word will not be spoken to them any more.

20 For they could not survive that which was commanded, for if even a beast drew near the mountain, it would be stoned.

21 And so terrible was the sight, that Moses said, I fear and quake.

22 But you have come near to Mount Zion, and to the city of the living God, the heavenly Jerusalem, and to the innumerable multitude of angels,

23 And to the congregation of the first converts who are enrolled in heaven, and to God the Judge of all, and to the spirits of pious men made perfect

24 And to Jesus, the mediator of the new covenant, and to the sprinkling of his blood, which speaks a better message than Abel did.

25 Beware, therefore, lest you refuse him who speaks to you. For if they were not delivered who refused him who spoke with them on earth, much more can we not escape if we refuse him who speaks to us from heaven:

26 The one whose voice shook the earth; but now he has promised, saying, Once more I will shake not only the earth, but also heaven.

27 And this word, Once more, signifies the change of things which may be shaken, because they are made, in order that the things which can not be shaken may remain.

28 Therefore, we receiving a kingdom which cannot be shaken, let us hold fast that grace whereby we may serve and please God with reverence and godly fear:

29 For our God is a consuming fire.

До євреїв

Розділ 12

1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,

5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.

6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!

7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?

8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.

9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?

10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.

11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!

12 Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,

13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.

14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.

16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.

17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.

18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,

19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.

21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“

22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,

23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,

24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.

25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.

27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.

29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!

Hebrews

Chapter 12

До євреїв

Розділ 12

1 THEREFORE, seeing we also are surrounded with so great a cloud of witnesses, let us lay aside every weight, and the sin which does so easily beset us, and let us run with patience the race that is set before us;

1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

2 And let us look to Jesus, who was the author and the perfecter of our faith; and who, instead of the joy which he could have had, endured the cross, suffered shame, and is now seated at the right hand of the throne of God.

2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

3 See, therefore, how much he has suffered from the hands of sinners, from those who were a contradiction to themselves, lest you become weary and faint in your soul.

3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

4 You have not yet come face to face with blood in your striving against sin.

4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,

5 And you have forgotten the teaching which has been told to you as to children, My son, despise not thou the chastening of the LORD, nor let your soul faint when thou art rebuked of him,

5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.

6 For whom the LORD loves, he chastens him, and disciplines the sons with whom he is pleased.

6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!

7 Now, therefore, endure discipline, because God acts toward you as towards sons; for where is the son whom the father does not discipline?

7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?

8 But if you are without discipline, that very discipline by which every man is trained, then you are strangers and not sons.

8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.

9 Furthermore if our fathers of the flesh corrected us and we respected them, how much more then should we willingly be under subjection to our Spiritual Father, and live?

9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?

10 For they only for a short while, disciplined us as seemed good to them; but God corrects us for our advantage, that we might become partakers of his holiness.

10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.

11 No discipline, at the time, is expected to be a thing of joy, but of sorrow; but in the end it produces the fruits of peace and righteousness to those who are trained by it.

11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!

12 Therefore, be courageous and strong;

12 Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,

13 And make straight the paths for your feet, so that the weak do not go astray but are healed.

13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.

14 Follow peace with all men, and holiness, without which no man shall see our LORD.

14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

15 Take heed lest any man among you be found short of the grace of God; or lest any root of bitterness spring forth and harm you, and thereby many be defiled;

15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.

16 Or lest any man among you be found immoral and weak like Esau, who sold his birthright for a morsel of meat.

16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.

17 For you know that afterward when he wished to inherit the blessing, he was rejected, and he had no chance of recovery, even though he sought it with tears.

17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.

18 For you have yet neither come near the roaring fire, nor the darkness nor the storm nor the tempest,

18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,

19 Nor to the sound of the trumpet and the voice of the word; which voice they heard but refused so that the word will not be spoken to them any more.

19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

20 For they could not survive that which was commanded, for if even a beast drew near the mountain, it would be stoned.

20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.

21 And so terrible was the sight, that Moses said, I fear and quake.

21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“

22 But you have come near to Mount Zion, and to the city of the living God, the heavenly Jerusalem, and to the innumerable multitude of angels,

22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,

23 And to the congregation of the first converts who are enrolled in heaven, and to God the Judge of all, and to the spirits of pious men made perfect

23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,

24 And to Jesus, the mediator of the new covenant, and to the sprinkling of his blood, which speaks a better message than Abel did.

24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.

25 Beware, therefore, lest you refuse him who speaks to you. For if they were not delivered who refused him who spoke with them on earth, much more can we not escape if we refuse him who speaks to us from heaven:

25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

26 The one whose voice shook the earth; but now he has promised, saying, Once more I will shake not only the earth, but also heaven.

26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.

27 And this word, Once more, signifies the change of things which may be shaken, because they are made, in order that the things which can not be shaken may remain.

27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

28 Therefore, we receiving a kingdom which cannot be shaken, let us hold fast that grace whereby we may serve and please God with reverence and godly fear:

28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.

29 For our God is a consuming fire.

29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!

1.0x