Der PsalterPsalm 39 |
|
1 Ein Psalm |
|
2 Ich habe mir vorgesetzt, ich will mich |
|
3 Ich bin verstummet und still und schweige der Freuden und muß mein Leid in |
|
4 Mein Herz ist |
|
5 Aber, HErr, lehre doch mich, daß |
|
6 Siehe, meine Tage sind |
|
7 Sie gehen daher wie ein Schemen und machen ihnen viel vergeblicher Unruhe; sie sammeln |
|
8 Nun, HErr, wes soll ich mich trösten? Ich hoffe auf dich. |
|
9 Errette mich von aller meiner Sünde und |
|
10 Ich will schweigen und meinen Mund nicht |
|
11 Wende deine Plage von mir; denn ich bin verschmachtet von der |
|
12 Wenn du |
|
13 Höre mein Gebet, HErr, und vernimm mein Schreien und schweige nicht über meinen Tränen; denn ich bin beides, dein Pilgrim und dein Bürger, wie alle meine Väter. |
|
14 Laß ab von mir |
ПсалмиПсалом 39 |
|
1 |
|
2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув. |
|
3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи, |
|
4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа! |
|
5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються! |
|
6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти. |
|
7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав. |
|
8 Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“. |
|
9 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці. |
|
10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, — |
|
11 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні. |
|
12 Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть, |
|
13 бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене. |
|
14 Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, — |
Der PsalterPsalm 39 |
ПсалмиПсалом 39 |
|
1 Ein Psalm |
1 |
|
2 Ich habe mir vorgesetzt, ich will mich |
2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув. |
|
3 Ich bin verstummet und still und schweige der Freuden und muß mein Leid in |
3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи, |
|
4 Mein Herz ist |
4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа! |
|
5 Aber, HErr, lehre doch mich, daß |
5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються! |
|
6 Siehe, meine Tage sind |
6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти. |
|
7 Sie gehen daher wie ein Schemen und machen ihnen viel vergeblicher Unruhe; sie sammeln |
7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав. |
|
8 Nun, HErr, wes soll ich mich trösten? Ich hoffe auf dich. |
8 Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“. |
|
9 Errette mich von aller meiner Sünde und |
9 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці. |
|
10 Ich will schweigen und meinen Mund nicht |
10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, — |
|
11 Wende deine Plage von mir; denn ich bin verschmachtet von der |
11 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні. |
|
12 Wenn du |
12 Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть, |
|
13 Höre mein Gebet, HErr, und vernimm mein Schreien und schweige nicht über meinen Tränen; denn ich bin beides, dein Pilgrim und dein Bürger, wie alle meine Väter. |
13 бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене. |
|
14 Laß ab von mir |
14 Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, — |