Книга СуддiвРозділ 5 |
|
1 |
|
2 „Що в Ізраїлі закнязюва́ли князі́, що наро́д себе же́ртвувати став, — поблагослові́те ви Господа! |
|
3 Почуйте, царі, уші наставте, князі: я — Господе́ві я буду співати, виспі́вувати буду Господа, Бога Ізраїля! |
|
4 Господи, — як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едо́мського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощи́ли водою. |
|
5 Перед Господнім лицем розпливалися гори, — цей Сіна́й перед Господом, Богом Ізраїля. |
|
6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли доро́ги, подоро́жні ж ходили крутими доро́гами. |
|
7 Нестало селя́нства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Дево́ра, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі. |
|
8 Коли вибрав нови́х він богі́в, тоді в брамах війна зачала́сь. Поправді кажу́ вам, — небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля! |
|
9 Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для наро́ду, — поблагословіте ви Господа! |
|
10 Ті, хто їздить на білих осли́цях, хто сидить на килима́х та дорогою ходить, — оповідайте! |
|
11 Через крик при ділі́нні здоби́чі між місця́ми, де воду беру́ть, — там виспівують правди Господні, правди селя́нства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній наро́д. |
|
12 Збудися, збудися, Дево́ро! Збудися, збудися, — і пісню співай! Устань, Бара́ку, і візьми до неволі своїх полоне́них, сину Авіноа́мів! |
|
13 Тоді позосталий зійшов до поту́жних наро́ду, проти хоробрих Господь був до мене зійшов. |
|
14 Від Єфрема прийшли були ті, що в Амали́ку їх корень; Веніямин за тобою, серед наро́дів твоїх; від Махі́ра зійшли були провідники́; а від Завуло́на оті, хто веде пером пи́саря. |
|
15 І князі Іссахарові ра́зом з Дево́рою, і Іссаха́р, як Бара́к, був відпу́щений пішки в долину. Великі виві́дування у Рувимових відділах! |
|
16 Чого ти усівсь між коша́рами, щоб слухати ме́кання стад? Великі виві́дування у Рувимових відділах! |
|
17 Пробуває Ґілеад на тім боці Йорда́ну, а Дан — чому на кораблях буде ме́шкати він? На березі моря осівся Аси́р, і при потоках своїх пробува́є. |
|
18 Завуло́н — це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефтали́м — на польови́х висота́х. |
|
19 Царі прибули́, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здоби́чі срібла не взяли́. |
|
20 Із неба войовано, — зо́рі з доріг своїх битих воювали з Сісерою. |
|
21 Кішонський поті́к позмітав їх, поті́к стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе́ моя! |
|
22 Тоді стукотіли копи́та коня від бігу швидко́го, від бігу його скакуні́в! |
|
23 „Прокляні́те Мероза“, каже Ангол Господній, „проклясти́ — прокляні́ть його ме́шканців, бо вони не прийшли Господе́ві на поміч, Господе́ві на поміч з хоробрими!“ |
|
24 Нехай буде благословенна між жінка́ми Яїл, жінка кенаиеянина Хевера, — нехай буде благословенна вона між жінка́ми в наметі. |
|
25 Води́ він просив — подала́ молока, у царській чаші прине́сла п'янке́ молоко. |
|
26 Ліву руку свою до кілка́ простягає, а прави́цю свою — до молотка́ робітни́чого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому го́лову, і скро́ню розбила й пробила йому́. |
|
27 Між но́ги її він схилився, упав і лежав, між но́ги її він схилився, упав, — де схиливсь, там забитий упав. |
|
28 Через вікно виглядала та голосила Сісе́рина мати крізь ґрати: „Чому коле́сниця його припізни́лась вернутись? Чому припізнились коле́са запря́жок його?“ |
|
29 Мудрі княги́ні її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі: |
|
30 „Ось здо́бич знахо́дять та ділять вони, — бра́нка, дві бра́нці на кожного му́жа! А здо́бич із шат кольоро́вих — Сісері, здобич із шат кольоро́вих, різноба́рвна ткани́на, на два боки гапто́вана, — жінці на шию“. |
|
31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй!“ І Край мав мир сорок літ. |
JudgesChapter 5 |
|
1 THEN sang Deborah and Barak the son of Abinoam on that day, saying, |
|
2 With requital has Israel been avenged; praise the LORD with a song for avenging Israel. |
|
3 Hear, O kings; give ear, O princes; I will sing to the LORD; I will sing praise to the LORD God of Israel. |
|
4 LORD, when thou wentest out of Seir, when thou marchedst in the fields of Edom, the earth trembled and the heavens dropped, the clouds also dropped water. |
|
5 The mountains melted from before the LORD, even this Sinai from the presence of the LORD the Holy One of Israel. |
|
6 In the days of Shamgar the son of Anath, in the days of Anael, the highways were cut off, and the travellers who once walked on main roads, had to go through the crooked byways. |
|
7 The little villages ceased in Israel; they ceased, until I Deborah arose, I arose as a mother in Israel. |
|
8 The LORD will choose new things; then the barley bread, and a sword or a spear shall not be seen among forty thousand in Israel. |
|
9 My heart said to the lawgiver of Israel, They that are chosen among the people bless the LORD. |
|
10 O you who ride on white asses, you who dwell in houses, and you who travel on the highways, |
|
11 Meditate on the words of the inquirers, who are among the teachers; they shall execute the righteousness of the LORD, even his righteousness which he has multiplied in Israel; then shall the people of the LORD march to the gates. |
|
12 Awake, awake, Deborah; awake, utter a song; arise, Barak, and lead away your captives, O son of Abinoam. |
|
13 Then the deliverer went down to sing praise before the LORD; thou hast given me victory by the hand of a man out of Ephraim. |
|
14 And Barak's works are known in Amalek; after you marched Benjamin with affection for you; out of Machir came forth a seer, and out of Zebulun those who write with the pen of a scribe. |
|
15 And the princes of Issachar were with Deborah; even Issachar is like Barak among the peoples; he was sent on foot to a portion of Reuben; great are those who give oracles to comfort the heart. |
|
16 Why abodest thou on the highways to hear the bleatings of the wild asses? For the divisions of Reuben there were great searchings of heart. |
|
17 Gad abode beyond the Jordan; and Dan brought ships to the harbor; Asher dwelt on the sea shore, and remained in its harbors. |
|
18 Zebulun and Naphtali were peoples who jeopardized their lives on the high places of his field. |
|
19 The kings came and fought; then fought the kings of Canaan; they fought in Taanach by the waters of Megiddo; they took no goods nor money. |
|
20 The stars fought from their courses; they fought from heaven against Sisera by the river Kishon. |
|
21 The river Kishon and the river Karmin swept them away. O my soul, you have defeated an army! |
|
22 Then the hoofs of his horses fell down, were broken because of the prancing of his mighty ones. |
|
23 Curse ye Meroz, said the angel of the LORD, curse it, and curse the inhabitants thereof, because they came not with men to the help of the LORD. |
|
24 Blessed above women shall Anael the wife of Heber the Kenite be, blessed shall she be above women in the tent. |
|
25 He asked water, and she gave him milk; she brought forth butter in a giant bowl. |
|
26 She put her hand to the peg and her right hand to the carpenter's hammer, and with the hammer she struck Sisera and crushed his head, when she had struck and pierced his temples. |
|
27 At her feet he bowed, he fell, he lay down; at the place where he bowed, there he fell down dead, the plunderer. |
|
28 The mother of Sisera looked out of the window and cried through the lattice, Why are the chariots of my son so long in coming? Why tarries the clatter of his chariots? |
|
29 Her wise ladies answered her, saying, |
|
30 Perhaps he went and found great spoil, dividing the prey, giving to every man a mule and great booty, and to Sisera a prey of diverse colors of needlework and divers colors of embroidered work, meet for the necks of them that take the spoil. |
|
31 So let all thine enemies perish, O LORD; but let them that love thee be like the sun when he goeth forth in his might. And the land had rest for forty years. |
Книга СуддiвРозділ 5 |
JudgesChapter 5 |
|
1 |
1 THEN sang Deborah and Barak the son of Abinoam on that day, saying, |
|
2 „Що в Ізраїлі закнязюва́ли князі́, що наро́д себе же́ртвувати став, — поблагослові́те ви Господа! |
2 With requital has Israel been avenged; praise the LORD with a song for avenging Israel. |
|
3 Почуйте, царі, уші наставте, князі: я — Господе́ві я буду співати, виспі́вувати буду Господа, Бога Ізраїля! |
3 Hear, O kings; give ear, O princes; I will sing to the LORD; I will sing praise to the LORD God of Israel. |
|
4 Господи, — як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едо́мського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощи́ли водою. |
4 LORD, when thou wentest out of Seir, when thou marchedst in the fields of Edom, the earth trembled and the heavens dropped, the clouds also dropped water. |
|
5 Перед Господнім лицем розпливалися гори, — цей Сіна́й перед Господом, Богом Ізраїля. |
5 The mountains melted from before the LORD, even this Sinai from the presence of the LORD the Holy One of Israel. |
|
6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли доро́ги, подоро́жні ж ходили крутими доро́гами. |
6 In the days of Shamgar the son of Anath, in the days of Anael, the highways were cut off, and the travellers who once walked on main roads, had to go through the crooked byways. |
|
7 Нестало селя́нства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Дево́ра, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі. |
7 The little villages ceased in Israel; they ceased, until I Deborah arose, I arose as a mother in Israel. |
|
8 Коли вибрав нови́х він богі́в, тоді в брамах війна зачала́сь. Поправді кажу́ вам, — небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля! |
8 The LORD will choose new things; then the barley bread, and a sword or a spear shall not be seen among forty thousand in Israel. |
|
9 Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для наро́ду, — поблагословіте ви Господа! |
9 My heart said to the lawgiver of Israel, They that are chosen among the people bless the LORD. |
|
10 Ті, хто їздить на білих осли́цях, хто сидить на килима́х та дорогою ходить, — оповідайте! |
10 O you who ride on white asses, you who dwell in houses, and you who travel on the highways, |
|
11 Через крик при ділі́нні здоби́чі між місця́ми, де воду беру́ть, — там виспівують правди Господні, правди селя́нства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній наро́д. |
11 Meditate on the words of the inquirers, who are among the teachers; they shall execute the righteousness of the LORD, even his righteousness which he has multiplied in Israel; then shall the people of the LORD march to the gates. |
|
12 Збудися, збудися, Дево́ро! Збудися, збудися, — і пісню співай! Устань, Бара́ку, і візьми до неволі своїх полоне́них, сину Авіноа́мів! |
12 Awake, awake, Deborah; awake, utter a song; arise, Barak, and lead away your captives, O son of Abinoam. |
|
13 Тоді позосталий зійшов до поту́жних наро́ду, проти хоробрих Господь був до мене зійшов. |
13 Then the deliverer went down to sing praise before the LORD; thou hast given me victory by the hand of a man out of Ephraim. |
|
14 Від Єфрема прийшли були ті, що в Амали́ку їх корень; Веніямин за тобою, серед наро́дів твоїх; від Махі́ра зійшли були провідники́; а від Завуло́на оті, хто веде пером пи́саря. |
14 And Barak's works are known in Amalek; after you marched Benjamin with affection for you; out of Machir came forth a seer, and out of Zebulun those who write with the pen of a scribe. |
|
15 І князі Іссахарові ра́зом з Дево́рою, і Іссаха́р, як Бара́к, був відпу́щений пішки в долину. Великі виві́дування у Рувимових відділах! |
15 And the princes of Issachar were with Deborah; even Issachar is like Barak among the peoples; he was sent on foot to a portion of Reuben; great are those who give oracles to comfort the heart. |
|
16 Чого ти усівсь між коша́рами, щоб слухати ме́кання стад? Великі виві́дування у Рувимових відділах! |
16 Why abodest thou on the highways to hear the bleatings of the wild asses? For the divisions of Reuben there were great searchings of heart. |
|
17 Пробуває Ґілеад на тім боці Йорда́ну, а Дан — чому на кораблях буде ме́шкати він? На березі моря осівся Аси́р, і при потоках своїх пробува́є. |
17 Gad abode beyond the Jordan; and Dan brought ships to the harbor; Asher dwelt on the sea shore, and remained in its harbors. |
|
18 Завуло́н — це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефтали́м — на польови́х висота́х. |
18 Zebulun and Naphtali were peoples who jeopardized their lives on the high places of his field. |
|
19 Царі прибули́, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здоби́чі срібла не взяли́. |
19 The kings came and fought; then fought the kings of Canaan; they fought in Taanach by the waters of Megiddo; they took no goods nor money. |
|
20 Із неба войовано, — зо́рі з доріг своїх битих воювали з Сісерою. |
20 The stars fought from their courses; they fought from heaven against Sisera by the river Kishon. |
|
21 Кішонський поті́к позмітав їх, поті́к стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе́ моя! |
21 The river Kishon and the river Karmin swept them away. O my soul, you have defeated an army! |
|
22 Тоді стукотіли копи́та коня від бігу швидко́го, від бігу його скакуні́в! |
22 Then the hoofs of his horses fell down, were broken because of the prancing of his mighty ones. |
|
23 „Прокляні́те Мероза“, каже Ангол Господній, „проклясти́ — прокляні́ть його ме́шканців, бо вони не прийшли Господе́ві на поміч, Господе́ві на поміч з хоробрими!“ |
23 Curse ye Meroz, said the angel of the LORD, curse it, and curse the inhabitants thereof, because they came not with men to the help of the LORD. |
|
24 Нехай буде благословенна між жінка́ми Яїл, жінка кенаиеянина Хевера, — нехай буде благословенна вона між жінка́ми в наметі. |
24 Blessed above women shall Anael the wife of Heber the Kenite be, blessed shall she be above women in the tent. |
|
25 Води́ він просив — подала́ молока, у царській чаші прине́сла п'янке́ молоко. |
25 He asked water, and she gave him milk; she brought forth butter in a giant bowl. |
|
26 Ліву руку свою до кілка́ простягає, а прави́цю свою — до молотка́ робітни́чого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому го́лову, і скро́ню розбила й пробила йому́. |
26 She put her hand to the peg and her right hand to the carpenter's hammer, and with the hammer she struck Sisera and crushed his head, when she had struck and pierced his temples. |
|
27 Між но́ги її він схилився, упав і лежав, між но́ги її він схилився, упав, — де схиливсь, там забитий упав. |
27 At her feet he bowed, he fell, he lay down; at the place where he bowed, there he fell down dead, the plunderer. |
|
28 Через вікно виглядала та голосила Сісе́рина мати крізь ґрати: „Чому коле́сниця його припізни́лась вернутись? Чому припізнились коле́са запря́жок його?“ |
28 The mother of Sisera looked out of the window and cried through the lattice, Why are the chariots of my son so long in coming? Why tarries the clatter of his chariots? |
|
29 Мудрі княги́ні її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі: |
29 Her wise ladies answered her, saying, |
|
30 „Ось здо́бич знахо́дять та ділять вони, — бра́нка, дві бра́нці на кожного му́жа! А здо́бич із шат кольоро́вих — Сісері, здобич із шат кольоро́вих, різноба́рвна ткани́на, на два боки гапто́вана, — жінці на шию“. |
30 Perhaps he went and found great spoil, dividing the prey, giving to every man a mule and great booty, and to Sisera a prey of diverse colors of needlework and divers colors of embroidered work, meet for the necks of them that take the spoil. |
|
31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй!“ І Край мав мир сорок літ. |
31 So let all thine enemies perish, O LORD; but let them that love thee be like the sun when he goeth forth in his might. And the land had rest for forty years. |