ЕкклезiястРозділ 8 |
|
1 |
|
2 Я раджу: Наказа царсько́го виконуй, і то ради прися́ги перед Богом. |
|
3 Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить, |
|
4 бо слово царе́ве — то вла́да, і хто йому скаже: „Що́ робиш?“ |
|
5 Хто виконує заповідь, той не пізна́є нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право. |
|
6 Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо люди́ни числе́нне на ній, |
|
7 бо не знає, що буде, і я́к саме буде, хто їй розпові́сть? |
|
8 Немає люди́ни, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і вла́ди нема над днем смерти, і на війні нема зві́льнення, і пана свого́ не врятує безбожність. |
|
9 Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала люди́на над люди́ною на лихо для неї. |
|
10 І я бачив безбожних похо́ваних, і до їхнього гро́бу прихо́дили, а ті, що чинили добро́, повики́дані з місця святого, і в місті забуті. Марно́та й оце! |
|
11 Що скоро не чиниться при́суд за вчинок лихий, тому́ серце лю́дських синів повне ними, щоб чинити лихе́. |
|
12 Хоч сто раз чинить грішний лихе́, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що ти́м буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх! |
|
13 А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем стра́ху не має! |
|
14 Є марно́та, яка на землі ді́ється, — що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добрео спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марно́та й оце! |
|
15 І радість я похваляв: що немає люди́ні під сонцем добра́, хіба тільки щоб їсти, та пити та ті́шитися, і оце супрово́дить її в її праці за ча́су життя її, що під сонцем Бог дав був їй. |
|
16 Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить люди́на своїми очима, |
|
17 і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може люди́на збагнути чину, під сонцем учи́неного! Тому скільки люди́на не тру́диться, щоб дошукатись цього, то не зна́йде, і коли й мудрий скаже, що знає, — не зможе знайти! |
EcclesiastesChapter 8 |
|
1 Who |
|
2 I counsel you to keep |
|
3 Be not hasty |
|
4 Where |
|
5 Whoever keeps |
|
6 Because |
|
7 For he knows |
|
8 There is no |
|
9 All |
|
10 And so |
|
11 Because |
|
12 Though a sinner |
|
13 But it shall not be well |
|
14 There is a vanity |
|
15 Then I commended |
|
16 When |
|
17 Then I beheld |
ЕкклезiястРозділ 8 |
EcclesiastesChapter 8 |
|
1 |
1 Who |
|
2 Я раджу: Наказа царсько́го виконуй, і то ради прися́ги перед Богом. |
2 I counsel you to keep |
|
3 Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить, |
3 Be not hasty |
|
4 бо слово царе́ве — то вла́да, і хто йому скаже: „Що́ робиш?“ |
4 Where |
|
5 Хто виконує заповідь, той не пізна́є нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право. |
5 Whoever keeps |
|
6 Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо люди́ни числе́нне на ній, |
6 Because |
|
7 бо не знає, що буде, і я́к саме буде, хто їй розпові́сть? |
7 For he knows |
|
8 Немає люди́ни, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і вла́ди нема над днем смерти, і на війні нема зві́льнення, і пана свого́ не врятує безбожність. |
8 There is no |
|
9 Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала люди́на над люди́ною на лихо для неї. |
9 All |
|
10 І я бачив безбожних похо́ваних, і до їхнього гро́бу прихо́дили, а ті, що чинили добро́, повики́дані з місця святого, і в місті забуті. Марно́та й оце! |
10 And so |
|
11 Що скоро не чиниться при́суд за вчинок лихий, тому́ серце лю́дських синів повне ними, щоб чинити лихе́. |
11 Because |
|
12 Хоч сто раз чинить грішний лихе́, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що ти́м буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх! |
12 Though a sinner |
|
13 А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем стра́ху не має! |
13 But it shall not be well |
|
14 Є марно́та, яка на землі ді́ється, — що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добрео спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марно́та й оце! |
14 There is a vanity |
|
15 І радість я похваляв: що немає люди́ні під сонцем добра́, хіба тільки щоб їсти, та пити та ті́шитися, і оце супрово́дить її в її праці за ча́су життя її, що під сонцем Бог дав був їй. |
15 Then I commended |
|
16 Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить люди́на своїми очима, |
16 When |
|
17 і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може люди́на збагнути чину, під сонцем учи́неного! Тому скільки люди́на не тру́диться, щоб дошукатись цього, то не зна́йде, і коли й мудрий скаже, що знає, — не зможе знайти! |
17 Then I beheld |