Библия - Обещанное Восстановление

Єремiя

Розділ 9

1 Ой, коли б на пустині нічлі́г подорожніх я мав, тоді б я покинув наро́да свого, і пішов би від них, бо вони перелю́бники всі, збори зра́дників!

2 Вони напина́ють свого язика́, немов лука свого́, для неправди, міцні́ють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь!

3 Один о́дного остеріга́йтесь, і не поклада́йтесь на жодного брата, — кожен бо брат обмани́ти — обма́нить, і при́ятель кожен — обмо́вник!

4 Один о́дного зво́дить, і правди не кажуть, привчи́ли свого язика́ говорити неправду, пому́чилися, лихо чинячи!

5 Серед ома́ни твоє прожива́ння, через ома́ну не хочуть пізнати Мене, говорить Госпо́дь.

6 Тому так промовляв Господь Савао́т: Ось Я їх перето́плюю та випробо́вую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки́ Свого люду?

7 Їхній язик — смертоно́сна стріла́, він ома́ну говорить: уста́ми своїми говорить із ближнім про мир, а в нутрі своє́му кладе свою за́сідку.

8 Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь. Хіба ж над наро́дом, як цей, непомсти́ться душа Моя?

9 Я плач та рида́ння здійму́ над оцими гора́ми, і спів жало́бний — понад степови́ми лугами, вони бо попа́лені так, що ними не ходить ніхто, і ре́ву худоби не чути: від птаства небесного й аж до худоби розбі́глося все, відійшло́!

10 І Я Єрусалим на руїни відда́м, на мешка́ння шакалів, а юдські міста́ на спусто́шення дам, — і не буде мешка́нця у них!

11 Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста́ промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей край, за що спа́лений він, як пустиня, і що не́ю не ходить ніхто?

12 А Господь відказав: За те, що вони поки́нули Зако́на Мого, що Я дав перед ними, і не слухалися Мого голосу, і не ходили за ним, за Зако́ном,

13 а ходили за впе́ртістю серця свого й за Ваа́лами, що навчи́ли про них їхні батьки́.

14 Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я їх, цей наро́д, полино́м нагодую й водою отру́йною їх напою́!

15 І розпоро́шу Я їх серед наро́дів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю Я за ними меча́, аж поки не ви́гублю їх!

16 Так говорить Господь Савао́т: Розгля́ньтеся та голосі́льниць покличте, і нехай вони при́йдуть, і пошліте до мудрих жіно́к, — і вони поприхо́дять!

17 І хай поспішають, і хай спів жало́би над ними піді́ймуть, — і хай наші очі зайду́ться сльозо́ю, а з наших пові́ків вода хай тече́!

18 Бо почується голос жало́бного співу з Сіону: „Як ми попусто́шені, як посоро́млені дуже! Бо ми поки́нули свій край, бо покинули місце свого пробува́ння“.

19 Тож почуйте, жінки́, слово Господа, і хай ваше ухо візьме́ слово уст Його, і навчі́ть дочок ваших жало́бного співу, й одна о́дну — жало́бної пісні!

20 Бо смерть увійшла в наші ві́кна, до наших пала́т увійшла́, щоб ви́різати дітей з вулиці, із площ — юнакі́в.

21 Кажи так: Говорить Господь: І напа́дає лю́дського трупа, мов гно́ю на полі, і мов тих снопів за женце́м, і не буде кому позбира́ти!

22 Так говорить Господь: Хай не хва́литься мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться ли́цар своєю хоро́брістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться!

23 Бо хто буде хвали́тись, хай хва́литься тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я — то Господь, Який на землі чинить ми́лість, правосу́ддя та правду, бо в цьо́му Моє уподо́бання, каже Господь!

24 Ось дні наступають, — говорить Господь, — і Я навіщу́ всіх обрі́заних та необрі́заних,

25 Єгипет та Юду, й Едома та Аммонових синів, і Моава та всіх, хто воло́сся довко́ла стриже́, хто сидить на пустині, бо всі оці люди — пообрі́зані, а ввесь дім Ізраїлів — необрізаносе́рдий!

Книга пророка Иеремии

Глава 9

1 Если б во мне бил родник неистощимый, а из очей струились слезы, то оплакивал бы я днем и ночью всех убитых бедного народа моего.

2 Будь у меня прибежище в пустыне, я бы оставил свой народ, я бы ушел от них! Все они прелюбодеи, сборище предателей.

3 «Лживый язык их, — говорит ГОСПОДЬ, — что лук натянутый, не правда, а ложь господствует на земле. Одно за другим злодеяния совершают, и Меня они не знают».

4 «Пусть каждый остерегается ближнего своего и не доверяет никому из братьев своих, ибо всюду брат предает брата и ближний клевещет на ближнего.

5 Каждый ближнему своему лжет, никто не говорит правды. Они приучили язык свой лгать, грешат до изнеможения.

6 Угнетение на угнетении, обман на обмане! Они отказываются знать Меня», — говорит ГОСПОДЬ.

7 Потому так говорит ГОСПОДЬ Воинств: «Я переплавлю их и испытаю. Как иначе поступить Мне с народом Своим?

8 Язык их — стрела смертоносная, слово в устах коварства исполнено. Каждый твердит своему ближнему о мире, а сам устраивает ему засаду.

9 Могу ли Я не взыскать с них за это? — вопрошает ГОСПОДЬ. — И народу такому, как этот, могу ли Я не воздать по заслугам?

10 Горы Я буду оплакивать, причитая, о пастбищах степных песнь скорбную петь, ибо всё разорено — не ходит там никто, и блеянья стад не услышишь. Разлетелись небесные птицы, разбежались все звери.

11 Превращу Я Иерусалим в развалины, станет он логовом шакалов, а города Иудеи — пустыней безлюдной».

12 Где тот мудрец, который смог бы понять это? Кому было слово от ГОСПОДА, чтобы он возвестил его нам? За что разорена земля, выжжена, как пустыня, так что никто по ней теперь не ходит?

13 И ответил ГОСПОДЬ: «За то, что оставили они Закон Мой, который Я дал им, не слушались Меня и Закону не следовали.

14 Поступали они по велению своих упрямых сердец и служили ваалам, как учили их отцы».

15 Потому так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: «Полынью Я накормлю этот народ, напою их водой отравленной.

16 Я рассею их среди народов, которых ни они, ни отцы их не знали, меч будет преследовать их, пока не истреблю их».

17 Так говорит ГОСПОДЬ Воинств: «Задумайтесь, пора уже плакальщиц звать, чтобы они пришли! Пошлите за искусными в плаче, чтобы они пришли.

18 Пусть они поторопятся, пусть начнут свою скорбную песнь, чтобы слезы бежали с ресниц, чтобы выплакать нам очи свои.

19 Громкий плач слышен на Сионе: „Мы разорены и покрыты позором оттого, что покинули землю свою и враг разрушил наши жилища!“»

20 Каждая из вас да услышит слово ГОСПОДНЕ! Внимайте словам из Его уст. Научите дочерей своих плачу и друг друга — скорбным песням,

21 ибо смерть стучится в наши окна, врывается в наши дома, не щадит ни детей на улицах, ни юношей на площадях.

22 Это слово ГОСПОДНЕ: «Тела мертвых разбросаны будут, как навоз на поле, как снопы за жнецом, и некому будет их собрать».

23 Так говорит ГОСПОДЬ: «Да не хвалится мудрец своей мудростью, и силач да не кичится силою. Не следует богачу гордиться богатством своим!

24 А кто хвалится, пусть хвалится тем, что знает Меня и понимает. Ибо Я ГОСПОДЬ, творящий милость, суд и правду на земле, ибо в этом Я нахожу отраду», — таково слово ГОСПОДНЕ.

25 «Но придет время, — говорит ГОСПОДЬ, — когда Я взыщу со всех тех, у кого обрезана лишь крайняя плоть.

Єремiя Розділ 9	Книга пророка Иеремии Глава 9
1 Ой, коли б на пустині нічлі́г подорожніх я мав, тоді б я покинув наро́да свого, і пішов би від них, бо вони перелю́бники всі, збори зра́дників!	1 Если б во мне бил родник неистощимый, а из очей струились слезы, то оплакивал бы я днем и ночью всех убитых бедного народа моего.
2 Вони напина́ють свого язика́, немов лука свого́, для неправди, міцні́ють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь!	2 Будь у меня прибежище в пустыне, я бы оставил свой народ, я бы ушел от них! Все они прелюбодеи, сборище предателей.
3 Один о́дного остеріга́йтесь, і не поклада́йтесь на жодного брата, — кожен бо брат обмани́ти — обма́нить, і при́ятель кожен — обмо́вник!	3 «Лживый язык их, — говорит ГОСПОДЬ, — что лук натянутый, не правда, а ложь господствует на земле. Одно за другим злодеяния совершают, и Меня они не знают».
4 Один о́дного зво́дить, і правди не кажуть, привчи́ли свого язика́ говорити неправду, пому́чилися, лихо чинячи!	4 «Пусть каждый остерегается ближнего своего и не доверяет никому из братьев своих, ибо всюду брат предает брата и ближний клевещет на ближнего.
5 Серед ома́ни твоє прожива́ння, через ома́ну не хочуть пізнати Мене, говорить Госпо́дь.	5 Каждый ближнему своему лжет, никто не говорит правды. Они приучили язык свой лгать, грешат до изнеможения.
6 Тому так промовляв Господь Савао́т: Ось Я їх перето́плюю та випробо́вую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки́ Свого люду?	6 Угнетение на угнетении, обман на обмане! Они отказываются знать Меня», — говорит ГОСПОДЬ.
7 Їхній язик — смертоно́сна стріла́, він ома́ну говорить: уста́ми своїми говорить із ближнім про мир, а в нутрі своє́му кладе свою за́сідку.	7 Потому так говорит ГОСПОДЬ Воинств: «Я переплавлю их и испытаю. Как иначе поступить Мне с народом Своим?
8 Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь. Хіба ж над наро́дом, як цей, непомсти́ться душа Моя?	8 Язык их — стрела смертоносная, слово в устах коварства исполнено. Каждый твердит своему ближнему о мире, а сам устраивает ему засаду.
9 Я плач та рида́ння здійму́ над оцими гора́ми, і спів жало́бний — понад степови́ми лугами, вони бо попа́лені так, що ними не ходить ніхто, і ре́ву худоби не чути: від птаства небесного й аж до худоби розбі́глося все, відійшло́!	9 Могу ли Я не взыскать с них за это? — вопрошает ГОСПОДЬ. — И народу такому, как этот, могу ли Я не воздать по заслугам?
10 І Я Єрусалим на руїни відда́м, на мешка́ння шакалів, а юдські міста́ на спусто́шення дам, — і не буде мешка́нця у них!	10 Горы Я буду оплакивать, причитая, о пастбищах степных песнь скорбную петь, ибо всё разорено — не ходит там никто, и блеянья стад не услышишь. Разлетелись небесные птицы, разбежались все звери.
11 Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста́ промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей край, за що спа́лений він, як пустиня, і що не́ю не ходить ніхто?	11 Превращу Я Иерусалим в развалины, станет он логовом шакалов, а города Иудеи — пустыней безлюдной».
12 А Господь відказав: За те, що вони поки́нули Зако́на Мого, що Я дав перед ними, і не слухалися Мого голосу, і не ходили за ним, за Зако́ном,	12 Где тот мудрец, который смог бы понять это? Кому было слово от ГОСПОДА, чтобы он возвестил его нам? За что разорена земля, выжжена, как пустыня, так что никто по ней теперь не ходит?
13 а ходили за впе́ртістю серця свого й за Ваа́лами, що навчи́ли про них їхні батьки́.	13 И ответил ГОСПОДЬ: «За то, что оставили они Закон Мой, который Я дал им, не слушались Меня и Закону не следовали.
14 Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я їх, цей наро́д, полино́м нагодую й водою отру́йною їх напою́!	14 Поступали они по велению своих упрямых сердец и служили ваалам, как учили их отцы».
15 І розпоро́шу Я їх серед наро́дів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю Я за ними меча́, аж поки не ви́гублю їх!	15 Потому так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: «Полынью Я накормлю этот народ, напою их водой отравленной.
16 Так говорить Господь Савао́т: Розгля́ньтеся та голосі́льниць покличте, і нехай вони при́йдуть, і пошліте до мудрих жіно́к, — і вони поприхо́дять!	16 Я рассею их среди народов, которых ни они, ни отцы их не знали, меч будет преследовать их, пока не истреблю их».
17 І хай поспішають, і хай спів жало́би над ними піді́ймуть, — і хай наші очі зайду́ться сльозо́ю, а з наших пові́ків вода хай тече́!	17 Так говорит ГОСПОДЬ Воинств: «Задумайтесь, пора уже плакальщиц звать, чтобы они пришли! Пошлите за искусными в плаче, чтобы они пришли.
18 Бо почується голос жало́бного співу з Сіону: „Як ми попусто́шені, як посоро́млені дуже! Бо ми поки́нули свій край, бо покинули місце свого пробува́ння“.	18 Пусть они поторопятся, пусть начнут свою скорбную песнь, чтобы слезы бежали с ресниц, чтобы выплакать нам очи свои.
19 Тож почуйте, жінки́, слово Господа, і хай ваше ухо візьме́ слово уст Його, і навчі́ть дочок ваших жало́бного співу, й одна о́дну — жало́бної пісні!	19 Громкий плач слышен на Сионе: „Мы разорены и покрыты позором оттого, что покинули землю свою и враг разрушил наши жилища!“»
20 Бо смерть увійшла в наші ві́кна, до наших пала́т увійшла́, щоб ви́різати дітей з вулиці, із площ — юнакі́в.	20 Каждая из вас да услышит слово ГОСПОДНЕ! Внимайте словам из Его уст. Научите дочерей своих плачу и друг друга — скорбным песням,
21 Кажи так: Говорить Господь: І напа́дає лю́дського трупа, мов гно́ю на полі, і мов тих снопів за женце́м, і не буде кому позбира́ти!	21 ибо смерть стучится в наши окна, врывается в наши дома, не щадит ни детей на улицах, ни юношей на площадях.
22 Так говорить Господь: Хай не хва́литься мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться ли́цар своєю хоро́брістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться!	22 Это слово ГОСПОДНЕ: «Тела мертвых разбросаны будут, как навоз на поле, как снопы за жнецом, и некому будет их собрать».
23 Бо хто буде хвали́тись, хай хва́литься тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я — то Господь, Який на землі чинить ми́лість, правосу́ддя та правду, бо в цьо́му Моє уподо́бання, каже Господь!	23 Так говорит ГОСПОДЬ: «Да не хвалится мудрец своей мудростью, и силач да не кичится силою. Не следует богачу гордиться богатством своим!
24 Ось дні наступають, — говорить Господь, — і Я навіщу́ всіх обрі́заних та необрі́заних,	24 А кто хвалится, пусть хвалится тем, что знает Меня и понимает. Ибо Я ГОСПОДЬ, творящий милость, суд и правду на земле, ибо в этом Я нахожу отраду», — таково слово ГОСПОДНЕ.
25 Єгипет та Юду, й Едома та Аммонових синів, і Моава та всіх, хто воло́сся довко́ла стриже́, хто сидить на пустині, бо всі оці люди — пообрі́зані, а ввесь дім Ізраїлів — необрізаносе́рдий!	25 «Но придет время, — говорит ГОСПОДЬ, — когда Я взыщу со всех тех, у кого обрезана лишь крайняя плоть.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Єремiя

Розділ 9

Книга пророка Иеремии

Глава 9

Єремiя

Розділ 9

Книга пророка Иеремии

Глава 9

Старий завіт

Новий завіт

Єремiя

Розділ 9

Книга пророка Иеремии

Глава 9

Єремiя

Розділ 9

Книга пророка Иеремии

Глава 9

Старий
завіт

Новий
завіт