1 Нагадуй їм, щоб слухали вла́ди верховної та кори́лися їй, і до всякого доброго ді́ла готові були́,

2 щоб не зневажали ніко́го, щоб були́ не сварли́ві, а тихі, виявляючи повну ла́гідність усім лю́дям.

3 Бо колись були й ми нерозсудні, неслухня́ні, зве́дені, служили різним пожадли́востям та розкошам, жили в злобі та в за́здрощах, бридки́ми були, нена́виділи один о́дного.

4 А коли з'явилась благодать та люди́нолюбство Спасителя, нашого Бога,

5 Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були́, а з Своєї милости через обмиття відро́дження й обно́влення Духом Святим,

6 Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого,

7 щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоє́мцями за надією на вічне життя.

8 Вірне слово, і я хочу, щоб ти і про це впевня́в, щоб ті, хто ввірував у Бога, дба́ли про добрі діла пильнувати. Для людей оце добре й кори́сне!

9 Вистерігайсь нерозумних змага́нь, і родоводів, і спорів, і супере́чок про Зако́н, — бо вони некори́сні й марні́.

10 Люди́ни єретика, по першім та другім наставленні, відрікайся,

11 знавши, що зіпсувся такий та грішить, і він сам себе засудив.

12 Як пришлю я до тебе Арте́ма або Тихи́ка, поква́пся прибути до мене в Нікопо́ль,[2] бо думаю там перези́мувати.

13 Зако́нника Зи́ну та Аполло́са вишли ква́пливо вперед, щоб для них не забракло нічо́го.

14 Нехай же навчаються й наші дбати про добрі діла при конечних потребах, щоб безплодні вони не були́.

15 Вітають тебе всі, хто зо мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благода́ть з вами всіма́! Амі́нь.