Вiд МатвiяРозділ 25 |
|
1 |
|
2 П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. |
|
3 Нерозумні ж, узявши каганці́, не взяли́ із собою оливи. |
|
4 А мудрі набрали оливи в посудинки ра́зом із своїми каганця́ми. |
|
5 А коли забари́всь молодий, то всі задрімали й поснули. |
|
6 А опі́вночі крик залуна́в: „Ось молодий, — виходьте назу́стріч!“ |
|
7 Схопи́лись тоді всі ті діви, і каганці́ свої наготува́ли. |
|
8 Нерозумні ж сказали до мудрих: „Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці́ ось гаснуть“. |
|
9 Мудрі ж відповіли та сказали: „Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі“. |
|
10 І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весі́лля з ним, — і за́мкнені двері були́. |
|
11 А по́тім прийшла й решта дів і казала: „Пане, пане, — відчини нам!“ |
|
12 Він же в відповідь їм проказав: „Поправді кажу вам, — не знаю я вас!“ |
|
13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли при́йде Син Лю́дський! |
|
14 |
|
15 І одно́му він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спромо́жністю його. І відійшов. |
|
16 А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п'ять і́нших талантів. |
|
17 Так само ж і той, що взяв два — і він ще два і́нших набув. |
|
18 А той, що одно́го взя́в, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срі́бло пана свого. |
|
19 По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку. |
|
20 І прийшов той, що взяв п'ять талантів, — приніс іще п'ять талантів і сказав: „Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, — ось я здобу́в інші п'ять талантів“. |
|
21 Сказав же йому його пан: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“ |
|
22 Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: „Два таланти мені передав ти, — ось іще два тала́нти здобу́в я“. |
|
23 Сказав йому пан його: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“ |
|
24 Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: „Я знав тебе, па́не, що тверда́ ти люди́на, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розси́пав. |
|
25 І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє“. |
|
26 І відповів його пан і сказав йому: „Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розси́пав? |
|
27 Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибу́тком своє. |
|
28 Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому́, що десять талантів він має. |
|
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має. |
|
30 А раба непотрібного вкиньте до зо́внішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів! |
|
31 |
|
32 І перед Ним усі наро́ди зберуться, і Він відді́лить одного від о́дного їх, як відділя́є вівчар овець від козлів. |
|
33 І поставить Він вівці право́руч Себе, а козлята — ліво́руч. |
|
34 Тоді скаже Цар тим, хто право́руч Його: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закла́дин світу. |
|
35 Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, пра́гнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли́ ви. |
|
36 Був наги́й — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в'язни́ці Я був — і прийшли ви до Мене“. |
|
37 Тоді відповідя́ть Йому праведні й скажуть: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли? |
|
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли́, чи наги́м — і зодягли? |
|
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці — і до Тебе прийшли?“ |
|
40 Цар відповість і промовить до них: „Поправді кажу́ вам: що́ тільки вчинили ви одно́му з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили“. |
|
41 Тоді скаже й тим, хто ліво́руч: „Ідіть ви від Мене, прокля́ті, у вічний огонь, що дияволові та його посланця́м пригото́ваний. |
|
42 Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, пра́гнув — і ви не напоїли Мене, |
|
43 мандрівником Я був — і не прийняли́ ви Мене, був наги́й — і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці — і Мене не відвідали ви“. |
|
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спра́гненого, або мандрівником, чи наго́го, чи недужого, чи в в'язниці — і не послужили Тобі?“ |
|
45 Тоді Він відповість їм і скаже: „Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!“ |
|
46 І ці пі́дуть на вічную муку, а праведники — на вічне життя“. |
Евангелие от МатфеяГлава 25 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
Вiд МатвiяРозділ 25 |
Евангелие от МатфеяГлава 25 |
|
1 |
1 |
|
2 П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. |
2 |
|
3 Нерозумні ж, узявши каганці́, не взяли́ із собою оливи. |
3 |
|
4 А мудрі набрали оливи в посудинки ра́зом із своїми каганця́ми. |
4 |
|
5 А коли забари́всь молодий, то всі задрімали й поснули. |
5 |
|
6 А опі́вночі крик залуна́в: „Ось молодий, — виходьте назу́стріч!“ |
6 |
|
7 Схопи́лись тоді всі ті діви, і каганці́ свої наготува́ли. |
7 |
|
8 Нерозумні ж сказали до мудрих: „Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці́ ось гаснуть“. |
8 |
|
9 Мудрі ж відповіли та сказали: „Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі“. |
9 |
|
10 І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весі́лля з ним, — і за́мкнені двері були́. |
10 |
|
11 А по́тім прийшла й решта дів і казала: „Пане, пане, — відчини нам!“ |
11 |
|
12 Він же в відповідь їм проказав: „Поправді кажу вам, — не знаю я вас!“ |
12 |
|
13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли при́йде Син Лю́дський! |
13 |
|
14 |
14 |
|
15 І одно́му він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спромо́жністю його. І відійшов. |
15 |
|
16 А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п'ять і́нших талантів. |
16 |
|
17 Так само ж і той, що взяв два — і він ще два і́нших набув. |
17 |
|
18 А той, що одно́го взя́в, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срі́бло пана свого. |
18 |
|
19 По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку. |
19 |
|
20 І прийшов той, що взяв п'ять талантів, — приніс іще п'ять талантів і сказав: „Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, — ось я здобу́в інші п'ять талантів“. |
20 |
|
21 Сказав же йому його пан: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“ |
21 |
|
22 Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: „Два таланти мені передав ти, — ось іще два тала́нти здобу́в я“. |
22 |
|
23 Сказав йому пан його: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“ |
23 |
|
24 Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: „Я знав тебе, па́не, що тверда́ ти люди́на, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розси́пав. |
24 |
|
25 І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє“. |
25 |
|
26 І відповів його пан і сказав йому: „Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розси́пав? |
26 |
|
27 Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибу́тком своє. |
27 |
|
28 Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому́, що десять талантів він має. |
28 |
|
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має. |
29 |
|
30 А раба непотрібного вкиньте до зо́внішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів! |
30 |
|
31 |
31 |
|
32 І перед Ним усі наро́ди зберуться, і Він відді́лить одного від о́дного їх, як відділя́є вівчар овець від козлів. |
32 |
|
33 І поставить Він вівці право́руч Себе, а козлята — ліво́руч. |
33 |
|
34 Тоді скаже Цар тим, хто право́руч Його: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закла́дин світу. |
34 |
|
35 Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, пра́гнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли́ ви. |
35 |
|
36 Був наги́й — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в'язни́ці Я був — і прийшли ви до Мене“. |
36 |
|
37 Тоді відповідя́ть Йому праведні й скажуть: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли? |
37 |
|
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли́, чи наги́м — і зодягли? |
38 |
|
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці — і до Тебе прийшли?“ |
39 |
|
40 Цар відповість і промовить до них: „Поправді кажу́ вам: що́ тільки вчинили ви одно́му з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили“. |
40 |
|
41 Тоді скаже й тим, хто ліво́руч: „Ідіть ви від Мене, прокля́ті, у вічний огонь, що дияволові та його посланця́м пригото́ваний. |
41 |
|
42 Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, пра́гнув — і ви не напоїли Мене, |
42 |
|
43 мандрівником Я був — і не прийняли́ ви Мене, був наги́й — і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці — і Мене не відвідали ви“. |
43 |
|
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спра́гненого, або мандрівником, чи наго́го, чи недужого, чи в в'язниці — і не послужили Тобі?“ |
44 |
|
45 Тоді Він відповість їм і скаже: „Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!“ |
45 |
|
46 І ці пі́дуть на вічную муку, а праведники — на вічне життя“. |
46 |