Пiсня над пiснями

Розділ 5

1 „Прийшов я до са́ду свого, о се́стро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальза́мом своїм, спожива́ю свого стільника́ разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком! Споживайте, співдру́зі, — пийте до схо́чу, кохані!“

2 „Я сплю, — моє ж серце чува́є. Ось голос мого коханого! Стукає. „Відчини мені, се́стро моя, о моя ти подру́женько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покри́лася вся моя голова, мої ку́чері — кра́плями ночі!“

3 „Зняла я одежу свою, — як зно́ву її надягну́? Помила я ні́жки свої, — як же їх занечи́щу?“

4 Мій коханий простя́г свою руку крізь о́твір, — і нутро моє схвилюва́лось від нього!

5 Встала я відчини́ти своє́му коханому, — а з рук моїх ка́пала ми́рра, і мирра текла́ на засу́вки замка́ з моїх пальців.

6 Відчинила своє́му коханому, — а коханий мій зник, відійшов! Душі не става́ло в мені, як він говорив. Я шукала його, та його не знайшла́. Я гука́ла його, та він не відізва́вся до мене.

7 Стріли мене сторожі́, що ходять по місті, — набили мене, завдали́ мені ра́ни. Здерли з мене моє покрива́ло, сторожі́ міських мурів!“

8 „Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — як мого коханого стрінете ви, що йому повісте́? — Що я хвора з коха́ння!“

9 „Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливі́ша з жіно́к? Чим коха́ний твій кращий від іншіх коханих, що так заклина́єш ти нас?“

10 „Коханий мій білий й рум'я́ний, визначні́ший він від десяти тисяч інших.

11 Голова його — щиреє золото, його ку́чері — па́льмове віття, чорні, як во́рон.

12 Його очі — немов голубки́ над джере́лами во́дними, у молоці повими́вані, що над повним струмко́м посіда́ли!

13 Його ли́чка — як гря́дка бальза́му, немов квітники́ запашні́! Його губи — ліле́ї, з яких ка́пає ми́рра теку́ча!

14 Його руки — стовпці́ золоті, повиса́джувані хризолі́том, а ло́но його — твір мисте́цький з слоно́вої кости, покритий сапфі́рами!

15 Його сте́гна — стовпи мармуро́ві, поста́влені на золотії підста́ви! Його вигляд — немов той Лива́н, він юна́к — як ті ке́дри!

16 Уста його — солодо́щі, і він увесь — пожада́ння. Оце мій коханий, й оце мій дружо́к, дочки єрусали́мські!“

Песнь Соломона

Глава 5

1 Моя дорогая, невеста моя, я в сад мой вошёл, я мирру собрал и пряности. Я ел мёд из сотов, пил молоко и вино. Женщины говорят с возлюбленными Друзья возлюбленные, пейте, ешьте, пьянейте от любви!

2 Я сплю, но не спит моё сердце, я слышу, как стучится возлюбленный. Он говорит мне: «Открой мне, любовь моя, голубка безупречная моя. Мои волосы мокры от росы и от ночного тумана».

3 Я сняла одежды мои, что же, снова мне одеваться? Я вымыла ноги мои, что же, опять мне их пачкать?

4 Но возлюбленный мой положил руку свою на щеколду, и тогда я прониклась сожалением к нему.

5 Встала я ради возлюбленного, мирра накапала с пальцев моих на щеколду.

6 Я открыла возлюбленному, а он уже ушёл. Душа моя обмерла, я искала его, но не находила. Я звала, но он не отзывался.

7 Меня встретила стража, обходящая город, они избили и изранили меня и накидку мою отобрали.

8 Молю вас, дочери Иерусалима, если встретите возлюбленного моего, передайте ему, что я от любви изнемогаю.

9 Чем, красавица, твой возлюбленный лучше других? Чем он лучше, что ты нас так об обещании молишь?

10 Мой возлюбленный загорелый и лучезарный. Он выделяется из десяти тысяч мужчин.

11 Голова его — чистое золото, волосы его волнистые черны, как вороново крыло.

12 Глаза его словно голуби у ручья, купающиеся в молоке, словно драгоценный камень в оправе!

13 Щёки его подобны ароматному саду, как цветы для духов, губы его словно лилии, с которых капает мирра.

14 Руки его — золотые стержни, украшенные драгоценностями, тело его гладко, как слоновая кость, сапфирами украшенная.

15 Ноги его — колонны мраморные на подножиях из чистого золота. Он высок, как лучший кедр Ливана.

16 Да, дочери Иерусалима, мой возлюбленный обладает всем, чего желает моё сердце. Уста его — сама сладость, вот каков мой возлюбленный, вот каков мой любимый.

Пiсня над пiснями

Розділ 5

Песнь Соломона

Глава 5

1 „Прийшов я до са́ду свого, о се́стро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальза́мом своїм, спожива́ю свого стільника́ разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком! Споживайте, співдру́зі, — пийте до схо́чу, кохані!“

1 Моя дорогая, невеста моя, я в сад мой вошёл, я мирру собрал и пряности. Я ел мёд из сотов, пил молоко и вино. Женщины говорят с возлюбленными Друзья возлюбленные, пейте, ешьте, пьянейте от любви!

2 „Я сплю, — моє ж серце чува́є. Ось голос мого коханого! Стукає. „Відчини мені, се́стро моя, о моя ти подру́женько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покри́лася вся моя голова, мої ку́чері — кра́плями ночі!“

2 Я сплю, но не спит моё сердце, я слышу, как стучится возлюбленный. Он говорит мне: «Открой мне, любовь моя, голубка безупречная моя. Мои волосы мокры от росы и от ночного тумана».

3 „Зняла я одежу свою, — як зно́ву її надягну́? Помила я ні́жки свої, — як же їх занечи́щу?“

3 Я сняла одежды мои, что же, снова мне одеваться? Я вымыла ноги мои, что же, опять мне их пачкать?

4 Мій коханий простя́г свою руку крізь о́твір, — і нутро моє схвилюва́лось від нього!

4 Но возлюбленный мой положил руку свою на щеколду, и тогда я прониклась сожалением к нему.

5 Встала я відчини́ти своє́му коханому, — а з рук моїх ка́пала ми́рра, і мирра текла́ на засу́вки замка́ з моїх пальців.

5 Встала я ради возлюбленного, мирра накапала с пальцев моих на щеколду.

6 Відчинила своє́му коханому, — а коханий мій зник, відійшов! Душі не става́ло в мені, як він говорив. Я шукала його, та його не знайшла́. Я гука́ла його, та він не відізва́вся до мене.

6 Я открыла возлюбленному, а он уже ушёл. Душа моя обмерла, я искала его, но не находила. Я звала, но он не отзывался.

7 Стріли мене сторожі́, що ходять по місті, — набили мене, завдали́ мені ра́ни. Здерли з мене моє покрива́ло, сторожі́ міських мурів!“

7 Меня встретила стража, обходящая город, они избили и изранили меня и накидку мою отобрали.

8 „Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — як мого коханого стрінете ви, що йому повісте́? — Що я хвора з коха́ння!“

8 Молю вас, дочери Иерусалима, если встретите возлюбленного моего, передайте ему, что я от любви изнемогаю.

9 „Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливі́ша з жіно́к? Чим коха́ний твій кращий від іншіх коханих, що так заклина́єш ти нас?“

9 Чем, красавица, твой возлюбленный лучше других? Чем он лучше, что ты нас так об обещании молишь?

10 „Коханий мій білий й рум'я́ний, визначні́ший він від десяти тисяч інших.

10 Мой возлюбленный загорелый и лучезарный. Он выделяется из десяти тысяч мужчин.

11 Голова його — щиреє золото, його ку́чері — па́льмове віття, чорні, як во́рон.

11 Голова его — чистое золото, волосы его волнистые черны, как вороново крыло.

12 Його очі — немов голубки́ над джере́лами во́дними, у молоці повими́вані, що над повним струмко́м посіда́ли!

12 Глаза его словно голуби у ручья, купающиеся в молоке, словно драгоценный камень в оправе!

13 Його ли́чка — як гря́дка бальза́му, немов квітники́ запашні́! Його губи — ліле́ї, з яких ка́пає ми́рра теку́ча!

13 Щёки его подобны ароматному саду, как цветы для духов, губы его словно лилии, с которых капает мирра.

14 Його руки — стовпці́ золоті, повиса́джувані хризолі́том, а ло́но його — твір мисте́цький з слоно́вої кости, покритий сапфі́рами!

14 Руки его — золотые стержни, украшенные драгоценностями, тело его гладко, как слоновая кость, сапфирами украшенная.

15 Його сте́гна — стовпи мармуро́ві, поста́влені на золотії підста́ви! Його вигляд — немов той Лива́н, він юна́к — як ті ке́дри!

15 Ноги его — колонны мраморные на подножиях из чистого золота. Он высок, как лучший кедр Ливана.

16 Уста його — солодо́щі, і він увесь — пожада́ння. Оце мій коханий, й оце мій дружо́к, дочки єрусали́мські!“

16 Да, дочери Иерусалима, мой возлюбленный обладает всем, чего желает моё сердце. Уста его — сама сладость, вот каков мой возлюбленный, вот каков мой любимый.

1.0x