Об'явленняРозділ 6 |
|
1 |
|
2 І я глянув, — і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця́ йому да́но, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти. |
|
3 І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: „Підійди!“ |
|
4 І вийшов кінь другий, — червоний. А тому, хто на ньому сидів, було да́но взяти мир із землі та щоб убивали один о́дного. І меч великий був да́ний йому. |
|
5 І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: „Підійди!“ І я глянув, — і ось кінь ворони́й. А той, хто на ньому сидів, мав вагу́ в своїй руці. |
|
6 І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: „Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй!“ |
|
7 А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: „Підійди!“ |
|
8 І я глянув, — і ось кінь ча́лий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я́ йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І да́на їм вла́да була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земни́ми звірми́. |
|
9 І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під же́ртівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. |
|
10 І кли́кнули вони гучним голосом, кажучи: „Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?“ |
|
11 І кожному з них да́но білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки допо́внять число їхні співслуги, і брати́ їхні, що будуть побиті, як і вони. |
|
12 І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, — і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волося́ний, і ввесь місяць зробився, як кров. |
|
13 І на землю попа́дали зорі небесні, як фіґове дерево ро́нить свої недозрілі плоди́, коли потрясе сильний вітер. |
|
14 І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій перга́мену, і кожна гора, і кожен о́стрів порушилися з своїх місць. |
|
15 І зе́мні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, — поховались у печери та в скелі гірські́, |
|
16 та й кажуть до гір та до скель: „Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву А́гнця! |
|
17 Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто всто́яти може?“ |
ОткровениеГлава 6 |
|
1 |
|
2 Тогда я посмотрел и увидел перед собой белого коня. Всадник держал в руках лук, а на голову ему был возложен венец, и Он, победоносный, отправился побеждать. |
|
3 Агнец сломал вторую печать, и я услышал, как второе животное сказало: |
|
4 И вышел тогда другой конь, красный как огонь. Всаднику было дано разрешение лишить землю мира и вынудить людей убивать друг друга. И получил он большой меч. |
|
5 |
|
6 Я услышал нечто, подобное звучанию голоса, исходившего оттуда, где были четверо животных. Голос сказал: |
|
7 |
|
8 Тогда я взглянул и передо мной оказался бледный конь и всадник, имя которому Смерть, а за ним следовал ад. Ему дана была власть над четвёртой частью земли убивать мечом, голодом, болезнями и с помощью диких животных. |
|
9 |
|
10 И кричали души громкими голосами: |
|
11 Каждому из них дали белые одежды и было сказано им, чтобы они подождали ещё немного, пока ещё некоторое число их братьев и сестёр, слуг Христа, будет, как и они, убито. |
|
12 |
|
13 Звёзды небесные упали на землю словно незрелые смоквы, опадающие со смоковницы, когда её раскачивает сильный ветер. |
|
14 Небеса раскололись и свернулись как свиток, и все горы и острова сдвинулись со своих мест. |
|
15 Земные цари, правители, военачальники, богатые и сильные, все рабы и свободные попрятались в пещерах и среди скал в горах. |
|
16 И сказали они горам и скалам: |
|
17 Пришёл День великого гнева, и кто же сможет пережить его?» |
Об'явленняРозділ 6 |
ОткровениеГлава 6 |
|
1 |
1 |
|
2 І я глянув, — і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця́ йому да́но, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти. |
2 Тогда я посмотрел и увидел перед собой белого коня. Всадник держал в руках лук, а на голову ему был возложен венец, и Он, победоносный, отправился побеждать. |
|
3 І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: „Підійди!“ |
3 Агнец сломал вторую печать, и я услышал, как второе животное сказало: |
|
4 І вийшов кінь другий, — червоний. А тому, хто на ньому сидів, було да́но взяти мир із землі та щоб убивали один о́дного. І меч великий був да́ний йому. |
4 И вышел тогда другой конь, красный как огонь. Всаднику было дано разрешение лишить землю мира и вынудить людей убивать друг друга. И получил он большой меч. |
|
5 І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: „Підійди!“ І я глянув, — і ось кінь ворони́й. А той, хто на ньому сидів, мав вагу́ в своїй руці. |
5 |
|
6 І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: „Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй!“ |
6 Я услышал нечто, подобное звучанию голоса, исходившего оттуда, где были четверо животных. Голос сказал: |
|
7 А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: „Підійди!“ |
7 |
|
8 І я глянув, — і ось кінь ча́лий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я́ йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І да́на їм вла́да була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земни́ми звірми́. |
8 Тогда я взглянул и передо мной оказался бледный конь и всадник, имя которому Смерть, а за ним следовал ад. Ему дана была власть над четвёртой частью земли убивать мечом, голодом, болезнями и с помощью диких животных. |
|
9 І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під же́ртівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. |
9 |
|
10 І кли́кнули вони гучним голосом, кажучи: „Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?“ |
10 И кричали души громкими голосами: |
|
11 І кожному з них да́но білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки допо́внять число їхні співслуги, і брати́ їхні, що будуть побиті, як і вони. |
11 Каждому из них дали белые одежды и было сказано им, чтобы они подождали ещё немного, пока ещё некоторое число их братьев и сестёр, слуг Христа, будет, как и они, убито. |
|
12 І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, — і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волося́ний, і ввесь місяць зробився, як кров. |
12 |
|
13 І на землю попа́дали зорі небесні, як фіґове дерево ро́нить свої недозрілі плоди́, коли потрясе сильний вітер. |
13 Звёзды небесные упали на землю словно незрелые смоквы, опадающие со смоковницы, когда её раскачивает сильный ветер. |
|
14 І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій перга́мену, і кожна гора, і кожен о́стрів порушилися з своїх місць. |
14 Небеса раскололись и свернулись как свиток, и все горы и острова сдвинулись со своих мест. |
|
15 І зе́мні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, — поховались у печери та в скелі гірські́, |
15 Земные цари, правители, военачальники, богатые и сильные, все рабы и свободные попрятались в пещерах и среди скал в горах. |
|
16 та й кажуть до гір та до скель: „Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву А́гнця! |
16 И сказали они горам и скалам: |
|
17 Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто всто́яти може?“ |
17 Пришёл День великого гнева, и кто же сможет пережить его?» |