Библия - Обещанное Восстановление

Пiсня над пiснями

Розділ 4

1 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!

2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної,

3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!

4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів!

5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями.

6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.

7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі!

8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.

9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого!

10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“

11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“

12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.

13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами,

14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами,

15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!

16 „Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“

Песнь песней Соломона

Глава 4

1 — Как прекрасна ты, милая моя, как прекрасна! Глаза твои за вуалью, словно голуби. Твои волосы, как стадо черных коз, что сходит с горы Галаад.

2 Зубы твои белы, как стадо выстриженных овец, выходящих из купальни. У каждого есть свой близнец, никто из них не одинок.

3 Губы твои, словно алая лента, уста твои прекрасны. Щеки твои за вуалью — румяны, как половинки граната.

4 Шея твоя, как башня Давида, изящно сложенная, украшенная тысячью щитов, все они — щиты воинов.

5 Груди твои, как два олененка, как двойня газели, пасущиеся среди лилий.

6 Пока не наступил день и не скрылись тени, я пойду на гору мирровую и на холм ладана.

7 Милая моя, ты вся прекрасна, в тебе нет изъяна!

8 Пойдем со мной с Ливана, невеста моя, со мной с Ливана. Спустись с вершины Аманы, с вершины Сенира и Хермона, уйди от логовищ львов, от горных убежищ леопардов.

9 Ты похитила сердце мое, сестра моя, невеста моя; ты похитила сердце мое одним взглядом своих очей, одной лишь бусинкой своего ожерелья.

10 Как отрадна любовь твоя, сестра моя, невеста моя! Насколько слаще вина любовь твоя, и аромат благовоний твоих лучше всех ароматов!

11 Из уст твоих сочится сотовый мед, невеста моя, мед и молоко под языком твоим. Благоухание одежды твоей, как аромат ливанского кедра.

12 Ты запертый сад, сестра моя, невеста моя, заключенный источник, запечатанный родник.

13 Ты — сад с гранатовыми деревьями, с превосходными плодами, с кипером и нардом ;

14 нардом и шафраном, с благовонным тростником и корицей, со всякими ладанными деревьями, с миррой и алоэ — всякими лучшими ароматами.

15 Ты садовый родник, источник свежей воды, текущей с Ливанских гор.

16 — Пробудись, северный ветер, и приди, южный, подуй на сад мой и разнеси аромат его! Пусть возлюбленный мой придет в сад свой и вкусит плоды его превосходные.

Пiсня над пiснями Розділ 4	Песнь песней Соломона Глава 4
1 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!	1 — Как прекрасна ты, милая моя, как прекрасна! Глаза твои за вуалью, словно голуби. Твои волосы, как стадо черных коз, что сходит с горы Галаад.
2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної,	2 Зубы твои белы, как стадо выстриженных овец, выходящих из купальни. У каждого есть свой близнец, никто из них не одинок.
3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!	3 Губы твои, словно алая лента, уста твои прекрасны. Щеки твои за вуалью — румяны, как половинки граната.
4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів!	4 Шея твоя, как башня Давида, изящно сложенная, украшенная тысячью щитов, все они — щиты воинов.
5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями.	5 Груди твои, как два олененка, как двойня газели, пасущиеся среди лилий.
6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.	6 Пока не наступил день и не скрылись тени, я пойду на гору мирровую и на холм ладана.
7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі!	7 Милая моя, ты вся прекрасна, в тебе нет изъяна!
8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.	8 Пойдем со мной с Ливана, невеста моя, со мной с Ливана. Спустись с вершины Аманы, с вершины Сенира и Хермона, уйди от логовищ львов, от горных убежищ леопардов.
9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого!	9 Ты похитила сердце мое, сестра моя, невеста моя; ты похитила сердце мое одним взглядом своих очей, одной лишь бусинкой своего ожерелья.
10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“	10 Как отрадна любовь твоя, сестра моя, невеста моя! Насколько слаще вина любовь твоя, и аромат благовоний твоих лучше всех ароматов!
11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“	11 Из уст твоих сочится сотовый мед, невеста моя, мед и молоко под языком твоим. Благоухание одежды твоей, как аромат ливанского кедра.
12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.	12 Ты запертый сад, сестра моя, невеста моя, заключенный источник, запечатанный родник.
13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами,	13 Ты — сад с гранатовыми деревьями, с превосходными плодами, с кипером и нардом ;
14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами,	14 нардом и шафраном, с благовонным тростником и корицей, со всякими ладанными деревьями, с миррой и алоэ — всякими лучшими ароматами.
15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!	15 Ты садовый родник, источник свежей воды, текущей с Ливанских гор.
16 „Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“	16 — Пробудись, северный ветер, и приди, южный, подуй на сад мой и разнеси аромат его! Пусть возлюбленный мой придет в сад свой и вкусит плоды его превосходные.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Пiсня над пiснями

Розділ 4

Песнь песней Соломона

Глава 4

Пiсня над пiснями

Розділ 4

Песнь песней Соломона

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

Пiсня над пiснями

Розділ 4

Песнь песней Соломона

Глава 4

Пiсня над пiснями

Розділ 4

Песнь песней Соломона

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт