Библия - Обещанное Восстановление

Пiсня над пiснями

Розділ 4

1 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!

2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної,

3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!

4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів!

5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями.

6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.

7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі!

8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.

9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого!

10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“

11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“

12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.

13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами,

14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами,

15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!

16 „Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“

Песнь песней Соломона

Глава 4

1 О как ты прекрасна, любимая, как ты прекрасна! Глаза твои под фатою словно голубки, волосы твои — стадо коз, что с гор Гилада сбегает.

2 Зубы твои — белые овцы, выходящие после купания, у каждой по паре ягнят, ни один не потерялся.

3 Губы твои словно алая лента, уста твои прекрасны. Как половинки румяного яблока щеки твои под фатою.

4 Шея твоя как башня Давида, искусно построенная, тысяча щитов на ней висит, всё доспехи ратников.

5 Груди твои как два олененка, двойня серны, на лугу они среди лилий.

6 Пока не дохнуло жаром, день пока не настал и не рассеялись тени, взойду я на гору мирровую, на ладановый холм.

7 Вся ты прекрасна, любимая, нет в тебе изъяна.

8 Со мною с Ливана, невеста моя, со мною с Ливана иди, посмотри с вершин Аманы, с вершин Сенира и с гор Ермонских, с высот, где логова львиные, с гор, где рыщут барсы.

9 Вскружила ты мне голову, сестра моя, невеста, вскружила одним только взглядом, одной лишь цепочкой на шее.

10 Как прекрасны ласки твои, сестра моя, невеста, слаще вина твои ласки, благовония твои приятнее всех ароматов.

11 Медом из сот сочатся губы твои, невеста, мед и молоко — под языком твоим, запах одежд твоих как благоухание Ливана.

12 Запертый сад — сестра моя, невеста, вода под замком, закрытый для всех источник.

13 В порослях твоих — царский сад с гранатами, с сочными плодами, хной и нардом.

14 Там нард и шафран, имбирь и корица со всеми растеньями благовонными, мирра, алоэ со всеми лучшими ароматами.

15 Ты — источник, из сада текущий, колодезь с водой проточной, что с Ливана струится.

16 Ветер с севера, пробудись, ветер с юга, войди, дохни на мой сад — и заструятся его ароматы. Пусть войдет мой желанный в свой сад, пусть он вкусит его сочные плоды.

Пiсня над пiснями Розділ 4	Песнь песней Соломона Глава 4
1 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!	1 О как ты прекрасна, любимая, как ты прекрасна! Глаза твои под фатою словно голубки, волосы твои — стадо коз, что с гор Гилада сбегает.
2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної,	2 Зубы твои — белые овцы, выходящие после купания, у каждой по паре ягнят, ни один не потерялся.
3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!	3 Губы твои словно алая лента, уста твои прекрасны. Как половинки румяного яблока щеки твои под фатою.
4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів!	4 Шея твоя как башня Давида, искусно построенная, тысяча щитов на ней висит, всё доспехи ратников.
5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями.	5 Груди твои как два олененка, двойня серны, на лугу они среди лилий.
6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.	6 Пока не дохнуло жаром, день пока не настал и не рассеялись тени, взойду я на гору мирровую, на ладановый холм.
7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі!	7 Вся ты прекрасна, любимая, нет в тебе изъяна.
8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.	8 Со мною с Ливана, невеста моя, со мною с Ливана иди, посмотри с вершин Аманы, с вершин Сенира и с гор Ермонских, с высот, где логова львиные, с гор, где рыщут барсы.
9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого!	9 Вскружила ты мне голову, сестра моя, невеста, вскружила одним только взглядом, одной лишь цепочкой на шее.
10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“	10 Как прекрасны ласки твои, сестра моя, невеста, слаще вина твои ласки, благовония твои приятнее всех ароматов.
11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“	11 Медом из сот сочатся губы твои, невеста, мед и молоко — под языком твоим, запах одежд твоих как благоухание Ливана.
12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.	12 Запертый сад — сестра моя, невеста, вода под замком, закрытый для всех источник.
13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами,	13 В порослях твоих — царский сад с гранатами, с сочными плодами, хной и нардом.
14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами,	14 Там нард и шафран, имбирь и корица со всеми растеньями благовонными, мирра, алоэ со всеми лучшими ароматами.
15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!	15 Ты — источник, из сада текущий, колодезь с водой проточной, что с Ливана струится.
16 „Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“	16 Ветер с севера, пробудись, ветер с юга, войди, дохни на мой сад — и заструятся его ароматы. Пусть войдет мой желанный в свой сад, пусть он вкусит его сочные плоды.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Пiсня над пiснями

Розділ 4

Песнь песней Соломона

Глава 4

Пiсня над пiснями

Розділ 4

Песнь песней Соломона

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

Пiсня над пiснями

Розділ 4

Песнь песней Соломона

Глава 4

Пiсня над пiснями

Розділ 4

Песнь песней Соломона

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт