Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 8

1 І сталось, що Він після того прохо́див містами та се́лами, проповідуючи та звіщаючи Добру Нови́ну про Боже Царство. Із ним Дванадцять були́,

2 та дехто з жіно́к, що були́ вздоро́влені від злих ду́хів і хвороб: Марія, Магдали́ною звана, що з неї сім де́монів вийшло,

3 і Іва́нна, дружи́на Ху́дзи, урядника Іродового, і Суса́нна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

4 І, як зібралось багато наро́ду, і з міста до Нього поприхо́дили, то Він промовляти став притчею.

5 „Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зе́рно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, — і було повито́птуване, а птахи небесні його повидзьо́бували.

6 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, — і, зійшовши, усохло, не мало бо во́гкости.

7 А інше упало між те́рен, — і вигнався те́рен, і його поглуши́в.

8 Інше ж упало на добру землю, — і, зійшовши, уродило стокро́тно“. Це сказавши, закликав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

9 Запитали ж Його Його у́чні, гово́рячи: „Що́ визначає ця притча?“

10 А Він відказав: „Вам дано пізнати таємни́ці Божого Царства, а іншим у при́тчах, щоб „дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли“.

11 Ось що́ означає ця притча: Зе́рно — це Боже Слово.

12 А котрі́ край дороги, — це ті, хто слухає, але по́тім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

13 А що на кам'яни́стому ґрунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують доча́сно, — і за час випробо́вування відпадають.

14 А що впало між те́рен, — це ті, хто слухає слово, але, хо́дячи, бувають придушені кло́потами, та багатством, та життєви́ми розко́шами, — і пло́ду вони не дають.

15 А те, що на добрій землі, — це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, — і плід приносять вони в терпеливості.

16 А сві́тла засвіченого ніхто не покриває посу́диною, і не ставить під ліжко, але ставить його на світильни́к, щоб бачили світло, хто входить.

17 Немає нічого захо́ваного, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не ви́йде ная́в.

18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому́, хто ж не має, — забереться від нього і те, що, здається йому́, ніби має“.

19 До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через наро́д не могли доступи́тись до Нього.

20 І сповістили Йому: „Твоя мати й брати Твої он стоять о́сторонь, і бажають побачити Тебе“.

21 А Він відповів і промовив до них: „Моя мати й брати Мої — це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!“

22 І сталось, одно́го з тих днів увійшов Він до чо́вна, а з Ним Його у́чні. І сказав Він до них: „Перепли́ньмо на другий бік озера“. І відча́лили.

23 А коли вони пли́вли, Він заснув. І зняла́ся на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпе́ці вони.

24 І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: „Учителю, Учителю, гинемо!“ Він же встав, наказав бурі й хвилям, — і вони вщу́хнули, і тиша настала!

25 А до них Він сказав: „Де ж ваша віра?“ І дивувались вони, перестра́шені, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітра́м і воді Він наказує, а вони Його слухають?“

26 І вони припливли́ до землі Гадари́нської, що навпроти Галілеї.

27 І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі ро́ки мав він де́монів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гроба́х.

28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, повали́всь перед Ним, і голосом гучним закликав: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Благаю Тебе, — не муч мене!“

29 Бо звелів Він нечистому духові вийти з люди́ни. Довгий час він хапа́в був його́, — і в'язали його ланцюга́ми й кайда́нами, і стерегли його, але він розривав ланцюги́, — і демон гнав по пустині його.

30 А Ісус запитався його: „Як тобі на ім'я́?“ І той відказав: „Леґіо́н“, бо багато ввійшло в нього де́монів.

31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безо́дню.

32 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

33 А як де́мони вийшли з того́ чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, — і потопи́лась.

34 Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по се́лах звістили.

35 І вийшли побачити, що́ сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що де́мони вийшли із нього, сидів при нога́х Ісусових вдя́гнений та при умі, — і полякались.

36 Самови́дці ж їм розповіли́, як видужав той біснуватий.

37 І ввесь наро́д Гадари́нського кра́ю став благати Його, щоб пішов Він від них, — великий бо страх обгорнув їх. Він же до чо́вна ввійшов і вернувся.

38 А той чоловік, що де́мони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

39 „Вернися до дому свого́, і розпові́ж, які речі великі вчинив тобі Бог!“ І той пішов, і по ці́лому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли́, бо всі чека́ли Його.

41 Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я́, що був старши́м синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

42 Бо він мав одиначку дочку́, років десь із дванадцять, — і вмирала вона. А коли Він ішов, наро́д тиснув Його.

43 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, що ніхто вздорови́ти не міг її,

44 підійшовши зза́ду, доторкнулась до кра́ю одежі Його, — і хвилі тієї спинилася їй кровоте́ча.

45 А Ісус запитав: „Хто доторкнувся до Мене?“ Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: „Учителю, наро́д коло Тебе он то́впиться й тисне“.

46 Ісус же промовив: „Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене“.

47 А жінка, побачивши, що вона не втаї́лась, трясучи́сь, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми́, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

48 Він же промовив до неї: „До́чко, твоя віра спасла тебе; іди з ми́ром собі!“

49 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини́ синагоги один та и говорить: „Дочка твоя вмерла, — не турбуй же Вчителя!“

50 Ісус же, почувши, йому відповів: „Не лякайсь, тільки віруй, — і буде спасе́на вона“.

51 Прийшовши ж до дому, не пустив Він ніко́го з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівча́ти, та матері.

52 А всі плакали та голосили за нею. Він же промовив: „Не плачте, — не вмерла вона, але спить!“

53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!“

55 І вернувся їй дух, — і хвилі тієї вона ожила́. І звелів дать їй їсти.

56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм ніко́му не розповідати, що́ сталось.

Евангелие от Луки

Глава 8

1 После этого Иисус ходил из города в город и из селения в селение, провозглашая Радостную Весть о Божьем Царстве. Его сопровождали двенадцать,

2 а также несколько женщин, которые были исцелены от злых духов и болезней: Мария, прозванная Магдалиной, из которой вышли семь демонов,

3 Иоанна, жена Хузы, управляющего домом Ирода, Сусанна и многие другие. Эти женщины помогали Иисусу и Его ученикам из своих средств.

4 К Иисусу продолжали приходить люди из разных городов, и когда собралась большая толпа, Он рассказал им притчу:

5 — Сеятель вышел сеять семена. И когда он разбрасывал их, то некоторые из семян упали у самой дороги и были затоптаны и склеваны птицами небесными.

6 Другие упали на каменистую почву, и, едва взойдя, ростки засохли от недостатка влаги.

7 Третьи упали в терновник, и когда тот разросся, то заглушил их.

8 Прочие же упали на хорошую почву. Они взошли и принесли урожай во сто раз больше того, что было посеяно. Рассказав эту притчу, Иисус громко сказал: — У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит!

9 И когда ученики спросили, что означает эта притча.

10 Иисус ответил: — Вам дано знать тайны Божьего Царства, другим же все остается в притчах, чтобы «они, смотря, не видели и, слушая, не понимали».

11 Вот значение этой притчи: семя — это Божье слово.

12 Семена, упавшие у дороги, — это те, кто слышит слово, но потом приходит дьявол и похищает слово из их сердец, чтобы они не поверили и не были бы спасены.

13 Семена, упавшие на камень, — это те, кто с радостью принимает слово, когда слышит его. Но у них нет корня, сначала они верят, но когда приходят времена испытаний, они отступаются.

14 Семена, упавшие в терновник, — это те люди, которые слышат слово, но со временем повседневные заботы, богатство и удовольствия заглушают их, и плод их не дозревает.

15 Семена же, упавшие на хорошую почву, — это люди, которые, слыша слово, хранят его в добром и честном сердце и приносят плод благодаря своей стойкости.

16 Никто, зажегши светильник, не ставит его под сосуд или под кровать, наоборот, его ставят на подставку, чтобы входящие видели свет.

17 Нет ничего тайного, что не стало бы явным, и нет ничего сокрытого, что не стало бы известным и не вышло на свет.

18 Итак, будьте внимательны к тому, как вы слушаете, потому что у кого есть, тому будет дано еще, и у кого нет, будет отнято и то, что, как ему кажется, он имеет.

19 К Иисусу пришли Его мать и братья, но из-за толпы не могли подойти к Нему.

20 Кто-то Ему передал: — Твои мать и братья стоят снаружи и хотят Тебя видеть.

21 Иисус ответил им: — Мои мать и братья — это те, кто слушает слово Божье и исполняет его.

22 Однажды Иисус сказал Своим ученикам: — Переправимся на другую сторону озера. Они сели в лодку и отправились.

23 Пока они плыли, Иисус заснул. Внезапно на озере начался шторм, и лодку стало заливать, так что они оказались в опасности.

24 Ученики, подойдя, разбудили Иисуса, говоря: — Наставник, Наставник, мы гибнем! Проснувшись, Он запретил ветру и бушующим волнам. Они утихли, и наступил штиль.

25 — Где же ваша вера? — сказал Иисус ученикам. Они же, испуганные и удивленные, лишь спрашивали друг друга: — Кто Он, что даже ветрам и воде приказывает, и они повинуются Ему.

26 Они приплыли в область герасинцев, что напротив Галилеи.

27 Когда Иисус сошел на берег, Ему навстречу вышел человек из города, одержимый демонами. На нем уже давно не было одежды, и жил он не в доме, а в гробницах.

28 Когда он увидел Иисуса, он бросился к Его ногам и закричал во весь голос: — Что Ты от меня хочешь, Иисус, Сын Всевышнего Бога? Умоляю Тебя, не мучь меня! —

29 потому что Иисус приказал нечистому духу выйти из этого человека. (Демон часто овладевал этим человеком, и тогда, даже если его сковывали цепями по рукам и ногам и стерегли, он разрывал цепи, и демон гнал его в безлюдные места).

30 Иисус спросил его: — Как тебя зовут? — Легион, — ответил тот, потому что в него вошло много демонов.

31 И они стали умолять Иисуса не отсылать их в бездну.

32 Неподалеку на склоне горы в это время паслось большое стадо свиней, и демоны попросили Иисуса позволить им войти в них. Он позволил.

33 Когда демоны вышли из этого человека и вошли в свиней, все стадо бросилось с обрыва в озеро и утонуло.

34 Свинопасы, увидев, что произошло, побежали и рассказали обо всем в городе и в окрестностях.

35 Сошлись люди, чтобы посмотреть, что же случилось. Подойдя к Иисусу, они обнаружили, что человек, из которого были изгнаны демоны, сидит у ног Иисуса одетый и в здравом уме, и их охватил страх.

36 Очевидцы рассказали им о том, как был исцелен одержимый.

37 Тогда все жители страны Герасинской стали упрашивать Иисуса покинуть их края, потому что сильно испугались. Иисус сел в лодку и возвратился туда, откуда приплыл.

38 Человек, из которого вышли демоны, просил взять его с Собой, но Иисус отослал его, сказав:

39 — Возвращайся домой и расскажи, что сделал для тебя Бог. Тот пошел, рассказывая по всему городу о том, что сделал для него Иисус.

40 Когда Иисус возвратился, Его приветствовала большая толпа, потому что все ждали Его.

41 К Нему подошел человек по имени Иаир, который был начальником синагоги и, павши к Его ногам, стал просить Иисуса прийти к нему домой:

42 его единственная дочь, которой было около двенадцати лет, умирала. Иисус отправился туда в окружении плотной толпы.

43 В толпе была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением; она истратила на врачей все свои средства, но никто не мог ее вылечить.

44 Она подошла сзади к Иисусу и прикоснулась к кисточке на краю Его одежды. Кровотечение сразу же остановилось.

45 — Кто ко Мне прикоснулся? — спросил Иисус. Никто не признавался, и Петр сказал: — Наставник, вокруг Тебя толпятся люди и напирают со всех сторон!

46 Но Иисус сказал: — Кто-то ко Мне прикоснулся. Я почувствовал, как из Меня вышла сила.

47 Тогда женщина, видя, что она не осталась незамеченной, подошла, дрожа, и пала перед Иисусом. Перед всем народом она рассказала, почему она к Нему прикоснулась и как сразу же была исцелена.

48 Тогда Иисус сказал ей: — Дочь Моя, твоя вера исцелила тебя. Иди с миром.

49 Иисус еще не договорил, как пришел человек из дома начальника синагоги. — Твоя дочь умерла, — сказал он, — не беспокой больше Учителя.

50 Услышав это, Иисус сказал Иаиру: — Не бойся, только верь, и девочка будет спасена.

51 Когда Он вошел в дом, то не позволил никому войти с Ним, кроме Петра, Иоанна, Иакова и родителей девочки.

52 Люди во дворе уже плакали и рыдали по ней. — Перестаньте плакать, — сказал Иисус, — ведь она не умерла, а спит.

53 Они стали смеяться над Ним, потому что знали, что девочка умерла.

54 Иисус же взял ее за руку и сказал: — Дитя, встань!

55 Дух девочки возвратился к ней, и она сразу же встала. Иисус сказал, чтобы ей дали есть.

56 Родители были поражены, но Иисус наказал им никому не рассказывать о том, что произошло.

Вiд Луки Розділ 8	Евангелие от Луки Глава 8
1 І сталось, що Він після того прохо́див містами та се́лами, проповідуючи та звіщаючи Добру Нови́ну про Боже Царство. Із ним Дванадцять були́,	1 После этого Иисус ходил из города в город и из селения в селение, провозглашая Радостную Весть о Божьем Царстве. Его сопровождали двенадцать,
2 та дехто з жіно́к, що були́ вздоро́влені від злих ду́хів і хвороб: Марія, Магдали́ною звана, що з неї сім де́монів вийшло,	2 а также несколько женщин, которые были исцелены от злых духов и болезней: Мария, прозванная Магдалиной, из которой вышли семь демонов,
3 і Іва́нна, дружи́на Ху́дзи, урядника Іродового, і Суса́нна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.	3 Иоанна, жена Хузы, управляющего домом Ирода, Сусанна и многие другие. Эти женщины помогали Иисусу и Его ученикам из своих средств.
4 І, як зібралось багато наро́ду, і з міста до Нього поприхо́дили, то Він промовляти став притчею.	4 К Иисусу продолжали приходить люди из разных городов, и когда собралась большая толпа, Он рассказал им притчу:
5 „Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зе́рно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, — і було повито́птуване, а птахи небесні його повидзьо́бували.	5 — Сеятель вышел сеять семена. И когда он разбрасывал их, то некоторые из семян упали у самой дороги и были затоптаны и склеваны птицами небесными.
6 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, — і, зійшовши, усохло, не мало бо во́гкости.	6 Другие упали на каменистую почву, и, едва взойдя, ростки засохли от недостатка влаги.
7 А інше упало між те́рен, — і вигнався те́рен, і його поглуши́в.	7 Третьи упали в терновник, и когда тот разросся, то заглушил их.
8 Інше ж упало на добру землю, — і, зійшовши, уродило стокро́тно“. Це сказавши, закликав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“	8 Прочие же упали на хорошую почву. Они взошли и принесли урожай во сто раз больше того, что было посеяно. Рассказав эту притчу, Иисус громко сказал: — У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит!
9 Запитали ж Його Його у́чні, гово́рячи: „Що́ визначає ця притча?“	9 И когда ученики спросили, что означает эта притча.
10 А Він відказав: „Вам дано пізнати таємни́ці Божого Царства, а іншим у при́тчах, щоб „дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли“.	10 Иисус ответил: — Вам дано знать тайны Божьего Царства, другим же все остается в притчах, чтобы «они, смотря, не видели и, слушая, не понимали».
11 Ось що́ означає ця притча: Зе́рно — це Боже Слово.	11 Вот значение этой притчи: семя — это Божье слово.
12 А котрі́ край дороги, — це ті, хто слухає, але по́тім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.	12 Семена, упавшие у дороги, — это те, кто слышит слово, но потом приходит дьявол и похищает слово из их сердец, чтобы они не поверили и не были бы спасены.
13 А що на кам'яни́стому ґрунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують доча́сно, — і за час випробо́вування відпадають.	13 Семена, упавшие на камень, — это те, кто с радостью принимает слово, когда слышит его. Но у них нет корня, сначала они верят, но когда приходят времена испытаний, они отступаются.
14 А що впало між те́рен, — це ті, хто слухає слово, але, хо́дячи, бувають придушені кло́потами, та багатством, та життєви́ми розко́шами, — і пло́ду вони не дають.	14 Семена, упавшие в терновник, — это те люди, которые слышат слово, но со временем повседневные заботы, богатство и удовольствия заглушают их, и плод их не дозревает.
15 А те, що на добрій землі, — це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, — і плід приносять вони в терпеливості.	15 Семена же, упавшие на хорошую почву, — это люди, которые, слыша слово, хранят его в добром и честном сердце и приносят плод благодаря своей стойкости.
16 А сві́тла засвіченого ніхто не покриває посу́диною, і не ставить під ліжко, але ставить його на світильни́к, щоб бачили світло, хто входить.	16 Никто, зажегши светильник, не ставит его под сосуд или под кровать, наоборот, его ставят на подставку, чтобы входящие видели свет.
17 Немає нічого захо́ваного, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не ви́йде ная́в.	17 Нет ничего тайного, что не стало бы явным, и нет ничего сокрытого, что не стало бы известным и не вышло на свет.
18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому́, хто ж не має, — забереться від нього і те, що, здається йому́, ніби має“.	18 Итак, будьте внимательны к тому, как вы слушаете, потому что у кого есть, тому будет дано еще, и у кого нет, будет отнято и то, что, как ему кажется, он имеет.
19 До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через наро́д не могли доступи́тись до Нього.	19 К Иисусу пришли Его мать и братья, но из-за толпы не могли подойти к Нему.
20 І сповістили Йому: „Твоя мати й брати Твої он стоять о́сторонь, і бажають побачити Тебе“.	20 Кто-то Ему передал: — Твои мать и братья стоят снаружи и хотят Тебя видеть.
21 А Він відповів і промовив до них: „Моя мати й брати Мої — це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!“	21 Иисус ответил им: — Мои мать и братья — это те, кто слушает слово Божье и исполняет его.
22 І сталось, одно́го з тих днів увійшов Він до чо́вна, а з Ним Його у́чні. І сказав Він до них: „Перепли́ньмо на другий бік озера“. І відча́лили.	22 Однажды Иисус сказал Своим ученикам: — Переправимся на другую сторону озера. Они сели в лодку и отправились.
23 А коли вони пли́вли, Він заснув. І зняла́ся на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпе́ці вони.	23 Пока они плыли, Иисус заснул. Внезапно на озере начался шторм, и лодку стало заливать, так что они оказались в опасности.
24 І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: „Учителю, Учителю, гинемо!“ Він же встав, наказав бурі й хвилям, — і вони вщу́хнули, і тиша настала!	24 Ученики, подойдя, разбудили Иисуса, говоря: — Наставник, Наставник, мы гибнем! Проснувшись, Он запретил ветру и бушующим волнам. Они утихли, и наступил штиль.
25 А до них Він сказав: „Де ж ваша віра?“ І дивувались вони, перестра́шені, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітра́м і воді Він наказує, а вони Його слухають?“	25 — Где же ваша вера? — сказал Иисус ученикам. Они же, испуганные и удивленные, лишь спрашивали друг друга: — Кто Он, что даже ветрам и воде приказывает, и они повинуются Ему.
26 І вони припливли́ до землі Гадари́нської, що навпроти Галілеї.	26 Они приплыли в область герасинцев, что напротив Галилеи.
27 І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі ро́ки мав він де́монів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гроба́х.	27 Когда Иисус сошел на берег, Ему навстречу вышел человек из города, одержимый демонами. На нем уже давно не было одежды, и жил он не в доме, а в гробницах.
28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, повали́всь перед Ним, і голосом гучним закликав: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Благаю Тебе, — не муч мене!“	28 Когда он увидел Иисуса, он бросился к Его ногам и закричал во весь голос: — Что Ты от меня хочешь, Иисус, Сын Всевышнего Бога? Умоляю Тебя, не мучь меня! —
29 Бо звелів Він нечистому духові вийти з люди́ни. Довгий час він хапа́в був його́, — і в'язали його ланцюга́ми й кайда́нами, і стерегли його, але він розривав ланцюги́, — і демон гнав по пустині його.	29 потому что Иисус приказал нечистому духу выйти из этого человека. (Демон часто овладевал этим человеком, и тогда, даже если его сковывали цепями по рукам и ногам и стерегли, он разрывал цепи, и демон гнал его в безлюдные места).
30 А Ісус запитався його: „Як тобі на ім'я́?“ І той відказав: „Леґіо́н“, бо багато ввійшло в нього де́монів.	30 Иисус спросил его: — Как тебя зовут? — Легион, — ответил тот, потому что в него вошло много демонов.
31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безо́дню.	31 И они стали умолять Иисуса не отсылать их в бездну.
32 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.	32 Неподалеку на склоне горы в это время паслось большое стадо свиней, и демоны попросили Иисуса позволить им войти в них. Он позволил.
33 А як де́мони вийшли з того́ чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, — і потопи́лась.	33 Когда демоны вышли из этого человека и вошли в свиней, все стадо бросилось с обрыва в озеро и утонуло.
34 Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по се́лах звістили.	34 Свинопасы, увидев, что произошло, побежали и рассказали обо всем в городе и в окрестностях.
35 І вийшли побачити, що́ сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що де́мони вийшли із нього, сидів при нога́х Ісусових вдя́гнений та при умі, — і полякались.	35 Сошлись люди, чтобы посмотреть, что же случилось. Подойдя к Иисусу, они обнаружили, что человек, из которого были изгнаны демоны, сидит у ног Иисуса одетый и в здравом уме, и их охватил страх.
36 Самови́дці ж їм розповіли́, як видужав той біснуватий.	36 Очевидцы рассказали им о том, как был исцелен одержимый.
37 І ввесь наро́д Гадари́нського кра́ю став благати Його, щоб пішов Він від них, — великий бо страх обгорнув їх. Він же до чо́вна ввійшов і вернувся.	37 Тогда все жители страны Герасинской стали упрашивать Иисуса покинуть их края, потому что сильно испугались. Иисус сел в лодку и возвратился туда, откуда приплыл.
38 А той чоловік, що де́мони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:	38 Человек, из которого вышли демоны, просил взять его с Собой, но Иисус отослал его, сказав:
39 „Вернися до дому свого́, і розпові́ж, які речі великі вчинив тобі Бог!“ І той пішов, і по ці́лому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!	39 — Возвращайся домой и расскажи, что сделал для тебя Бог. Тот пошел, рассказывая по всему городу о том, что сделал для него Иисус.
40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли́, бо всі чека́ли Його.	40 Когда Иисус возвратился, Его приветствовала большая толпа, потому что все ждали Его.
41 Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я́, що був старши́м синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.	41 К Нему подошел человек по имени Иаир, который был начальником синагоги и, павши к Его ногам, стал просить Иисуса прийти к нему домой:
42 Бо він мав одиначку дочку́, років десь із дванадцять, — і вмирала вона. А коли Він ішов, наро́д тиснув Його.	42 его единственная дочь, которой было около двенадцати лет, умирала. Иисус отправился туда в окружении плотной толпы.
43 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, що ніхто вздорови́ти не міг її,	43 В толпе была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением; она истратила на врачей все свои средства, но никто не мог ее вылечить.
44 підійшовши зза́ду, доторкнулась до кра́ю одежі Його, — і хвилі тієї спинилася їй кровоте́ча.	44 Она подошла сзади к Иисусу и прикоснулась к кисточке на краю Его одежды. Кровотечение сразу же остановилось.
45 А Ісус запитав: „Хто доторкнувся до Мене?“ Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: „Учителю, наро́д коло Тебе он то́впиться й тисне“.	45 — Кто ко Мне прикоснулся? — спросил Иисус. Никто не признавался, и Петр сказал: — Наставник, вокруг Тебя толпятся люди и напирают со всех сторон!
46 Ісус же промовив: „Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене“.	46 Но Иисус сказал: — Кто-то ко Мне прикоснулся. Я почувствовал, как из Меня вышла сила.
47 А жінка, побачивши, що вона не втаї́лась, трясучи́сь, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми́, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.	47 Тогда женщина, видя, что она не осталась незамеченной, подошла, дрожа, и пала перед Иисусом. Перед всем народом она рассказала, почему она к Нему прикоснулась и как сразу же была исцелена.
48 Він же промовив до неї: „До́чко, твоя віра спасла тебе; іди з ми́ром собі!“	48 Тогда Иисус сказал ей: — Дочь Моя, твоя вера исцелила тебя. Иди с миром.
49 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини́ синагоги один та и говорить: „Дочка твоя вмерла, — не турбуй же Вчителя!“	49 Иисус еще не договорил, как пришел человек из дома начальника синагоги. — Твоя дочь умерла, — сказал он, — не беспокой больше Учителя.
50 Ісус же, почувши, йому відповів: „Не лякайсь, тільки віруй, — і буде спасе́на вона“.	50 Услышав это, Иисус сказал Иаиру: — Не бойся, только верь, и девочка будет спасена.
51 Прийшовши ж до дому, не пустив Він ніко́го з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівча́ти, та матері.	51 Когда Он вошел в дом, то не позволил никому войти с Ним, кроме Петра, Иоанна, Иакова и родителей девочки.
52 А всі плакали та голосили за нею. Він же промовив: „Не плачте, — не вмерла вона, але спить!“	52 Люди во дворе уже плакали и рыдали по ней. — Перестаньте плакать, — сказал Иисус, — ведь она не умерла, а спит.
53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.	53 Они стали смеяться над Ним, потому что знали, что девочка умерла.
54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!“	54 Иисус же взял ее за руку и сказал: — Дитя, встань!
55 І вернувся їй дух, — і хвилі тієї вона ожила́. І звелів дать їй їсти.	55 Дух девочки возвратился к ней, и она сразу же встала. Иисус сказал, чтобы ей дали есть.
56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм ніко́му не розповідати, що́ сталось.	56 Родители были поражены, но Иисус наказал им никому не рассказывать о том, что произошло.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 8

Евангелие от Луки

Глава 8

Вiд Луки

Розділ 8

Евангелие от Луки

Глава 8

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 8

Евангелие от Луки

Глава 8

Вiд Луки

Розділ 8

Евангелие от Луки

Глава 8

Старий
завіт

Новий
завіт