Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 14

1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.

2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.

3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“

4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.

5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“

6 І вони не могли відповісти на це.

7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:

8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,

9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“ І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.

10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“ Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.

11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.

12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.

13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,

14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“

15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“

16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.

17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.

18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.

21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.

22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.

23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.

24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“

25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:

26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!

27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!

28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,

29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,

30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.

31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?

32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.

33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.

34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?

35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

Евангелие от Луки

Глава 14

1 Однажды в субботу, когда Иисус пришел на обед к одному из самых уважаемых фарисеев, те внимательно следили за Ним.

2 Напротив Иисуса сидел человек, больной водянкой.

3 Иисус спросил учителей Закона и фарисеев: — Разрешено исцелять в субботу или нет?

4 Они молчали. Тогда Иисус, коснувшись человека, исцелил его и отпустил.

5 Затем Он сказал им: — Если у кого-то из вас сын или вол упадет в колодец, разве вы не вытащите его немедленно, даже если это будет в субботу?

6 Им нечего было ответить на это.

7 Иисус заметил, как гости выбирали почетные места за столом, и рассказал им притчу:

8 — Когда тебя приглашают на свадебный пир, не садись на почетное место, ведь может случиться так, что среди приглашенных окажется кто-то знатнее тебя,

9 и тогда хозяин, пригласивший и тебя, и его, подойдет к тебе и скажет: «Уступи место этому человеку». И тебе придется со стыдом занять самое последнее место.

10 Итак, когда тебя пригласили, пойди и сядь на самое последнее место, чтобы хозяин подошел к тебе и сказал: «Друг, перейди на лучшее место». Тогда тебе будет оказан почет перед всеми гостями.

11 Так что каждый возвышающий себя будет унижен, и принижающий себя будет возвышен.

12 Затем Иисус сказал хозяину: — Когда ты устраиваешь званый обед или ужин, то не приглашай своих друзей, братьев, родственников или богатых соседей, чтобы они не пригласили тебя в ответ и тем не отплатили тебе.

13 Когда ты устраиваешь пир, приглашай на него бедных, калек, хромых, слепых.

14 Вот тогда ты будешь блажен, потому что они не смогут отблагодарить тебя, и ты получишь награду в воскресение праведных.

15 Когда один из обедавших услышал это, он сказал Иисусу: — Блажен тот, кто будет пировать в Царстве Божьем.

16 Иисус ответил ему: — Один человек приготовил большой пир и пригласил много гостей.

17 Когда подошло время пира, он послал своего слугу сказать приглашенным: «Приходите, уже все готово».

18 Но один за другим приглашенные начали извиняться. Первый сказал: «Я купил землю и мне надо пойти и посмотреть ее. Извини меня, пожалуйста».

19 Другой сказал: «Я купил пять пар волов и иду испытать их, извини меня, пожалуйста».

20 Третий сказал: «Я женился и поэтому не могу прийти».

21 Слуга вернулся и рассказал все хозяину. Тогда хозяин дома рассердился и приказал слуге: «Пойди скорее по улицам и переулкам города и приведи сюда бедных, калек, слепых и хромых».

22 «Господин, — сказал слуга, — то, что ты повелел, выполнено, но еще есть место».

23 Тогда хозяин сказал слуге: «Пройди по дорогам и вдоль изгородей и уговори всех, кого встретишь, прийти на пир, чтобы дом мой был полон гостей.

24 Говорю вам, что из прежних приглашенных никто не попробует моего обеда».

25 С Иисусом шло множество людей, и Он, повернувшись к ним, сказал:

26 — Если кто приходит ко Мне и не возненавидит отца своего, и матери, и жены, и детей, и братьев, и сестер, а притом и самой жизни своей, тот не может быть Моим учеником.

27 Тот, кто не несет свой крест и не идет за Мной, не может быть Моим учеником.

28 Предположим, кто-то из вас хочет строить башню. Разве он не сядет вначале и не подсчитает все расходы, чтобы знать, хватит ли ему денег для завершения строительства?

29 Ведь если он заложит фундамент и будет не в состоянии закончить постройку, то все видящие это будут над ним смеяться:

30 «Начал строить, а закончить не можешь».

31 Или, предположим, царь собирается на войну против другого царя. Разве он не сядет вначале и не подумает, в силах ли он с войском в десять тысяч человек отразить того, кто идет на него с войском в двадцать тысяч?

32 Если нет, то пока противник еще далеко, он пошлет посольство просить о мире.

33 Итак, тот из вас, кто не отречется от всего, что имеет, не может быть Моим учеником.

34 Соль — хорошая вещь, но если соль потеряет свой вкус, то что может опять сделать ее соленой?

35 Ни в землю она уже не годится, ни в навозную кучу, ее остается лишь выбросить вон. У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит!

Вiд Луки Розділ 14	Евангелие от Луки Глава 14
1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.	1 Однажды в субботу, когда Иисус пришел на обед к одному из самых уважаемых фарисеев, те внимательно следили за Ним.
2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.	2 Напротив Иисуса сидел человек, больной водянкой.
3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“	3 Иисус спросил учителей Закона и фарисеев: — Разрешено исцелять в субботу или нет?
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.	4 Они молчали. Тогда Иисус, коснувшись человека, исцелил его и отпустил.
5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“	5 Затем Он сказал им: — Если у кого-то из вас сын или вол упадет в колодец, разве вы не вытащите его немедленно, даже если это будет в субботу?
6 І вони не могли відповісти на це.	6 Им нечего было ответить на это.
7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:	7 Иисус заметил, как гости выбирали почетные места за столом, и рассказал им притчу:
8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,	8 — Когда тебя приглашают на свадебный пир, не садись на почетное место, ведь может случиться так, что среди приглашенных окажется кто-то знатнее тебя,
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“ І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.	9 и тогда хозяин, пригласивший и тебя, и его, подойдет к тебе и скажет: «Уступи место этому человеку». И тебе придется со стыдом занять самое последнее место.
10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“ Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.	10 Итак, когда тебя пригласили, пойди и сядь на самое последнее место, чтобы хозяин подошел к тебе и сказал: «Друг, перейди на лучшее место». Тогда тебе будет оказан почет перед всеми гостями.
11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.	11 Так что каждый возвышающий себя будет унижен, и принижающий себя будет возвышен.
12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.	12 Затем Иисус сказал хозяину: — Когда ты устраиваешь званый обед или ужин, то не приглашай своих друзей, братьев, родственников или богатых соседей, чтобы они не пригласили тебя в ответ и тем не отплатили тебе.
13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,	13 Когда ты устраиваешь пир, приглашай на него бедных, калек, хромых, слепых.
14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“	14 Вот тогда ты будешь блажен, потому что они не смогут отблагодарить тебя, и ты получишь награду в воскресение праведных.
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“	15 Когда один из обедавших услышал это, он сказал Иисусу: — Блажен тот, кто будет пировать в Царстве Божьем.
16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.	16 Иисус ответил ему: — Один человек приготовил большой пир и пригласил много гостей.
17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.	17 Когда подошло время пира, он послал своего слугу сказать приглашенным: «Приходите, уже все готово».
18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“	18 Но один за другим приглашенные начали извиняться. Первый сказал: «Я купил землю и мне надо пойти и посмотреть ее. Извини меня, пожалуйста».
19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“	19 Другой сказал: «Я купил пять пар волов и иду испытать их, извини меня, пожалуйста».
20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.	20 Третий сказал: «Я женился и поэтому не могу прийти».
21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.	21 Слуга вернулся и рассказал все хозяину. Тогда хозяин дома рассердился и приказал слуге: «Пойди скорее по улицам и переулкам города и приведи сюда бедных, калек, слепых и хромых».
22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.	22 «Господин, — сказал слуга, — то, что ты повелел, выполнено, но еще есть место».
23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.	23 Тогда хозяин сказал слуге: «Пройди по дорогам и вдоль изгородей и уговори всех, кого встретишь, прийти на пир, чтобы дом мой был полон гостей.
24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“	24 Говорю вам, что из прежних приглашенных никто не попробует моего обеда».
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:	25 С Иисусом шло множество людей, и Он, повернувшись к ним, сказал:
26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!	26 — Если кто приходит ко Мне и не возненавидит отца своего, и матери, и жены, и детей, и братьев, и сестер, а притом и самой жизни своей, тот не может быть Моим учеником.
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!	27 Тот, кто не несет свой крест и не идет за Мной, не может быть Моим учеником.
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,	28 Предположим, кто-то из вас хочет строить башню. Разве он не сядет вначале и не подсчитает все расходы, чтобы знать, хватит ли ему денег для завершения строительства?
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,	29 Ведь если он заложит фундамент и будет не в состоянии закончить постройку, то все видящие это будут над ним смеяться:
30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.	30 «Начал строить, а закончить не можешь».
31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?	31 Или, предположим, царь собирается на войну против другого царя. Разве он не сядет вначале и не подумает, в силах ли он с войском в десять тысяч человек отразить того, кто идет на него с войском в двадцать тысяч?
32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.	32 Если нет, то пока противник еще далеко, он пошлет посольство просить о мире.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.	33 Итак, тот из вас, кто не отречется от всего, что имеет, не может быть Моим учеником.
34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?	34 Соль — хорошая вещь, но если соль потеряет свой вкус, то что может опять сделать ее соленой?
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“	35 Ни в землю она уже не годится, ни в навозную кучу, ее остается лишь выбросить вон. У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит!

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 14

Евангелие от Луки

Глава 14

Вiд Луки

Розділ 14

Евангелие от Луки

Глава 14

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 14

Евангелие от Луки

Глава 14

Вiд Луки

Розділ 14

Евангелие от Луки

Глава 14

Старий
завіт

Новий
завіт