Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Iвана

Розділ 13

1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.

2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,

3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,

4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.

5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.

6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“

7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.

8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.

9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“

10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.

11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.

12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?

13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.

14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.

15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.

17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“

19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.

20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“

21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“

22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.

23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.

24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“

25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“

26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!

27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.

28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.

29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.

30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.

32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!

33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.

34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!

35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.

36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.

37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“

38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.

Евангелие от Иоанна

Глава 13

1 Приближался праздник Пасхи. Иисус знал, что настал час Ему покинуть этот мир и вернуться к Отцу. Полюбив Своих, находящихся в этом мире, Он полюбил их до конца.

2 Во время ужина, когда дьявол уже побудил Иуду Искариота, сына Симона, предать Иисуса,

3 Иисус, зная, что Отец отдал все в руки Его и что Он пришел от Бога и теперь возвращается к Богу,

4 встал из-за стола, снял с Себя верхнюю одежду и опоясался полотенцем.

5 Потом Он налил воды в таз и начал мыть Своим ученикам ноги и вытирать их полотенцем, которым был опоясан.

6 Когда Он подошел к Симону Петру, тот сказал Ему: — Господи, Тебе ли мыть мне ноги?!

7 Иисус сказал ему: — Сейчас ты не понимаешь, что Я делаю, но позже поймешь.

8 — Ты никогда не вымоешь моих ног! — возразил Петр. Иисус ответил: — Если Я не омою тебя, то у тебя нет со Мной ничего общего.

9 Симон Петр ответил: — Тогда, Господи, омой мне не только ноги, но и руки и голову!

10 Иисус ответил: — Омытого нет нужды мыть, разве только ноги, так как все его тело чисто. Вы ведь чисты, хотя и не все.

11 Он знал, кто предаст Его, и поэтому сказал, что не все чисты.

12 Окончив мыть ученикам ноги, Иисус снова оделся и, возвратившись, возлег на Своем месте за столом. — Вы понимаете, что Я сделал для вас? — спросил Он их. —

13 Вот вы называете Меня Учителем и Господом, и правильно, потому что Я и есть Учитель и Господь.

14 Поэтому если Я, ваш Господь и Учитель, омыл вам ноги, то вы тоже должны мыть ноги друг другу.

15 Я показал вам пример, чтобы и вы делали то же, что Я сделал вам.

16 Говорю вам истину: слуга не больше своего господина, и посланный не больше пославшего его.

17 Если вы это знаете и так поступаете, то вы блаженны.

18 Я не говорю о всех вас. Тех, кого Я избрал, Я знаю, но слова Писания: «Тот, кто ест Мой хлеб, поднял свою пяту против Меня» — должны исполниться.

19 Говорю вам обо всем заранее, чтобы, когда это произойдет, вы поверили, что Я и есть Тот, за Кого Себя выдаю.

20 Говорю вам истину, кто принимает посланного Мною, тот принимает и Меня, и кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня.

21 Сказав это, Иисус произнес в большом волнении: — Говорю вам истинную правду: один из вас предаст Меня.

22 Ученики стали растерянно переглядываться между собой недоумевая, кого Он имеет в виду.

23 Один из учеников, которого Иисус любил, возлежал у стола рядом с Ним.

24 Симон Петр показал ему жестом: — Спроси, кого Он имеет в виду?

25 Откинувшись назад к Иисусу, ученик спросил: — Господи, кто это?

26 Иисус ответил: — Тот, кому Я подам этот кусок хлеба, обмакнув его в блюдо. И, обмакнув кусок, Иисус протянул его Иуде Искариоту, сыну Симона.

27 Как только Иуда взял хлеб, в него вошел сатана. — Делай быстро то, что собираешься делать, — сказал ему Иисус.

28 Никто за столом не понял, зачем Иисус сказал ему это.

29 Иуда отвечал за ящик с общими деньгами, и некоторые подумали, что Иисус попросил его купить необходимое к празднику или же раздать часть денег бедным.

30 Взяв хлеб, Иуда сразу же вышел. Была ночь.

31 Когда Иуда вышел, Иисус сказал: — Теперь Сын Человеческий прославлен, а в Нем прославлен Бог.

32 Если Бог прославлен в Нем, то Бог прославит в Себе и Его, и немедленно прославит.

33 Дети Мои, недолго Мне еще быть с вами. Вы будете искать Меня, и, как Я говорил иудеям, так говорю и вам: «Туда, куда Я иду, вы не можете прийти».

34 Я даю вам новую заповедь: любите друг друга. Как Я вас полюбил, так и вы любите друг друга.

35 Все узнают, что вы Мои ученики, если вы будете любить друг друга!

36 Симон Петр спросил Его: — Господи, куда Ты идешь? Иисус ответил: — Туда, куда Я иду, ты сейчас со Мной пойти не сможешь, но позже ты пойдешь.

37 Петр спросил: — Господи, почему я не могу идти за Тобой сейчас? Да я готов даже жизнь отдать за Тебя.

38 Иисус тогда сказал: — Ты отдашь за Меня свою жизнь? Говорю тебе истинную правду: не успеет сегодня и петух пропеть, как ты трижды отречешься от Меня.

Вiд Iвана Розділ 13	Евангелие от Иоанна Глава 13
1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.	1 Приближался праздник Пасхи. Иисус знал, что настал час Ему покинуть этот мир и вернуться к Отцу. Полюбив Своих, находящихся в этом мире, Он полюбил их до конца.
2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,	2 Во время ужина, когда дьявол уже побудил Иуду Искариота, сына Симона, предать Иисуса,
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,	3 Иисус, зная, что Отец отдал все в руки Его и что Он пришел от Бога и теперь возвращается к Богу,
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.	4 встал из-за стола, снял с Себя верхнюю одежду и опоясался полотенцем.
5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.	5 Потом Он налил воды в таз и начал мыть Своим ученикам ноги и вытирать их полотенцем, которым был опоясан.
6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“	6 Когда Он подошел к Симону Петру, тот сказал Ему: — Господи, Тебе ли мыть мне ноги?!
7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.	7 Иисус сказал ему: — Сейчас ты не понимаешь, что Я делаю, но позже поймешь.
8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.	8 — Ты никогда не вымоешь моих ног! — возразил Петр. Иисус ответил: — Если Я не омою тебя, то у тебя нет со Мной ничего общего.
9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“	9 Симон Петр ответил: — Тогда, Господи, омой мне не только ноги, но и руки и голову!
10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.	10 Иисус ответил: — Омытого нет нужды мыть, разве только ноги, так как все его тело чисто. Вы ведь чисты, хотя и не все.
11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.	11 Он знал, кто предаст Его, и поэтому сказал, что не все чисты.
12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?	12 Окончив мыть ученикам ноги, Иисус снова оделся и, возвратившись, возлег на Своем месте за столом. — Вы понимаете, что Я сделал для вас? — спросил Он их. —
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.	13 Вот вы называете Меня Учителем и Господом, и правильно, потому что Я и есть Учитель и Господь.
14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.	14 Поэтому если Я, ваш Господь и Учитель, омыл вам ноги, то вы тоже должны мыть ноги друг другу.
15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.	15 Я показал вам пример, чтобы и вы делали то же, что Я сделал вам.
16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.	16 Говорю вам истину: слуга не больше своего господина, и посланный не больше пославшего его.
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!	17 Если вы это знаете и так поступаете, то вы блаженны.
18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“	18 Я не говорю о всех вас. Тех, кого Я избрал, Я знаю, но слова Писания: «Тот, кто ест Мой хлеб, поднял свою пяту против Меня» — должны исполниться.
19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.	19 Говорю вам обо всем заранее, чтобы, когда это произойдет, вы поверили, что Я и есть Тот, за Кого Себя выдаю.
20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“	20 Говорю вам истину, кто принимает посланного Мною, тот принимает и Меня, и кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня.
21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“	21 Сказав это, Иисус произнес в большом волнении: — Говорю вам истинную правду: один из вас предаст Меня.
22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.	22 Ученики стали растерянно переглядываться между собой недоумевая, кого Он имеет в виду.
23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.	23 Один из учеников, которого Иисус любил, возлежал у стола рядом с Ним.
24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“	24 Симон Петр показал ему жестом: — Спроси, кого Он имеет в виду?
25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“	25 Откинувшись назад к Иисусу, ученик спросил: — Господи, кто это?
26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!	26 Иисус ответил: — Тот, кому Я подам этот кусок хлеба, обмакнув его в блюдо. И, обмакнув кусок, Иисус протянул его Иуде Искариоту, сыну Симона.
27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.	27 Как только Иуда взял хлеб, в него вошел сатана. — Делай быстро то, что собираешься делать, — сказал ему Иисус.
28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.	28 Никто за столом не понял, зачем Иисус сказал ему это.
29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.	29 Иуда отвечал за ящик с общими деньгами, и некоторые подумали, что Иисус попросил его купить необходимое к празднику или же раздать часть денег бедным.
30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.	30 Взяв хлеб, Иуда сразу же вышел. Была ночь.
31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.	31 Когда Иуда вышел, Иисус сказал: — Теперь Сын Человеческий прославлен, а в Нем прославлен Бог.
32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!	32 Если Бог прославлен в Нем, то Бог прославит в Себе и Его, и немедленно прославит.
33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.	33 Дети Мои, недолго Мне еще быть с вами. Вы будете искать Меня, и, как Я говорил иудеям, так говорю и вам: «Туда, куда Я иду, вы не можете прийти».
34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!	34 Я даю вам новую заповедь: любите друг друга. Как Я вас полюбил, так и вы любите друг друга.
35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.	35 Все узнают, что вы Мои ученики, если вы будете любить друг друга!
36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.	36 Симон Петр спросил Его: — Господи, куда Ты идешь? Иисус ответил: — Туда, куда Я иду, ты сейчас со Мной пойти не сможешь, но позже ты пойдешь.
37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“	37 Петр спросил: — Господи, почему я не могу идти за Тобой сейчас? Да я готов даже жизнь отдать за Тебя.
38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.	38 Иисус тогда сказал: — Ты отдашь за Меня свою жизнь? Говорю тебе истинную правду: не успеет сегодня и петух пропеть, как ты трижды отречешься от Меня.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Iвана

Розділ 13

Евангелие от Иоанна

Глава 13

Вiд Iвана

Розділ 13

Евангелие от Иоанна

Глава 13

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Iвана

Розділ 13

Евангелие от Иоанна

Глава 13

Вiд Iвана

Розділ 13

Евангелие от Иоанна

Глава 13

Старий
завіт

Новий
завіт