Вiд Iвана

Розділ 13

1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.

2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,

3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,

4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.

5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.

6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“

7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.

8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.

9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“

10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.

11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.

12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?

13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.

14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.

15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.

17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“

19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.

20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“

21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“

22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.

23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.

24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“

25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“

26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!

27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.

28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.

29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.

30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.

32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!

33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.

34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!

35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.

36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.

37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“

38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.

Евангелие от Иоанна

Глава 13

1 А перед праздником Пасхи, зная, что пришел Его час перейти от мира сего к Отцу, Иисус, возлюбив Своих, находящихся в мире, до конца возлюбил их.

2 И во время вечери, когда диавол уже заронил в сердце Иуды Симонова Искариота намерение предать Его,

3 Он, зная, что Отец всё дал Ему в руку, и что Он от Бога исшел и к Богу идет, —

4 встает с вечери и снимает одежду. И взяв полотенце, Он опоясался.

5 Затем льет воду в умывальницу. И начал мыть ноги учеников и отирать полотенцем, которым был опоясан.

6 Итак, подходит Он к Симону Петру, и тот говорит Ему: Господи, Ты ли мне моешь ноги?

7 Ответил Иисус и сказал ему: что Я делаю, Ты не знаешь теперь, но поймешь потом.

8 Говорит Ему Петр: не умоешь Ты моих ног вовек. Ответил ему Иисус: если не умою тебя, ты не имеешь части со Мною.

9 Говорит Ему Симон Петр: Господи, не ноги мои только, но и руки и голову.

10 Говорит ему Иисус: омытого нет нужды мыть, разве только его ноги, но он чист весь; и вы чисты, но не все.

11 Ибо знал Он предающего Его; поэтому сказал: не все вы чисты.

12 Когда же Он умыл их ноги и взял одежду Свою и возлег снова, Он сказал им: знаете ли, что Я сделал вам?

13 Вы называете Меня Учителем и Господом, и правильно говорите. Ибо Я действительно Учитель и Господь.

14 Итак, если Я умыл вам ноги, Я, Господь и Учитель, — и вы должны друг другу умывать ноги.

15 Ибо Я дал вам пример для того, чтобы, как Я сделал вам, и вы делали.

16 Истинно, истинно говорю вам: раб не больше господина своего, и посланец не больше пославшего его.

17 Если вы это знаете, блаженны вы, когда делаете это.

18 Не о всех вас говорю: Я знаю, кого избрал. Но да исполнится Писание: «Ядущий со Мною хлеб поднял на Меня пяту свою».

19 Говорю это вам уже теперь, прежде чем сбылось, дабы вы уверовали, когда сбудется, что Я есмь.

20 Истинно, истинно говорю вам: если Я кого пошлю, то принимающий его Меня принимает, а Меня принимающий принимает Пославшего Меня.

21 Сказав это, Иисус был объят волнением в духе, и засвидетельствовал, и сказал: истинно, истинно говорю вам: один из вас предаст Меня.

22 Смотрели друг на друга ученики, недоумевая, о ком Он говорит.

23 Возлежал один из учеников Его у груди Иисуса: тот, которого любил Иисус.

24 Делает ему знак Симон Петр и говорит: скажи, кто это, о ком Он говорит.

25 Он, припав к груди Иисуса, говорит Ему: Господи, кто это?

26 Отвечает Иисус: тот, кому Я обмакну и дам этот кусок. Обмакнув кусок, Он берет и дает Иуде, сыну Симона Искариота.

27 И тогда, после этого куска, вошел в него сатана. Говорит ему Иисус: что делаешь, делай скорее.

28 Но никто из возлежащих не понял, к чему Он сказал ему это.

29 Ибо некоторые думали — так как у Иуды был денежный ящик, — что говорит ему Иисус: купи, что нам нужно к Празднику, или чтобы дал что-нибудь нищим.

30 Взяв кусок, он вышел тотчас. Была ночь.

31 Итак, когда он вышел, говорит Иисус: теперь прославлен Сын Человеческий, и Бог прославлен в Нем.

32 Если Бог прославлен в Нем, то и Бог прославит Его в Себе, и тотчас прославит Его.

33 Дети Мои, еще недолго Я с вами. Будете искать Меня, и, как Я сказал Иудеям: «куда Я иду, вы не можете пойти», так и вам говорю теперь.

34 Заповедь новую даю вам: да любите друг друга; как Я возлюбил вас, и вы да любите друг друга.

35 По этому узнают все, что вы Мои ученики, если будете иметь любовь между собою.

36 Говорит Ему Симон Петр: Господи, куда Ты идешь? Ответил Ему Иисус: куда Я иду, ты не можешь теперь последовать за Мною, но последуешь после.

37 Говорит Ему Петр: Господи, почему я не могу за Тобою последовать теперь? Я душу мою за Тебя положу.

38 Отвечает Иисус: душу твою за Меня положишь? Истинно, истинно говорю тебе: петух не пропоет, как ты отречешься от Меня трижды.

Вiд Iвана

Розділ 13

Евангелие от Иоанна

Глава 13

1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.

1 А перед праздником Пасхи, зная, что пришел Его час перейти от мира сего к Отцу, Иисус, возлюбив Своих, находящихся в мире, до конца возлюбил их.

2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,

2 И во время вечери, когда диавол уже заронил в сердце Иуды Симонова Искариота намерение предать Его,

3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,

3 Он, зная, что Отец всё дал Ему в руку, и что Он от Бога исшел и к Богу идет, —

4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.

4 встает с вечери и снимает одежду. И взяв полотенце, Он опоясался.

5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.

5 Затем льет воду в умывальницу. И начал мыть ноги учеников и отирать полотенцем, которым был опоясан.

6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“

6 Итак, подходит Он к Симону Петру, и тот говорит Ему: Господи, Ты ли мне моешь ноги?

7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.

7 Ответил Иисус и сказал ему: что Я делаю, Ты не знаешь теперь, но поймешь потом.

8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.

8 Говорит Ему Петр: не умоешь Ты моих ног вовек. Ответил ему Иисус: если не умою тебя, ты не имеешь части со Мною.

9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“

9 Говорит Ему Симон Петр: Господи, не ноги мои только, но и руки и голову.

10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.

10 Говорит ему Иисус: омытого нет нужды мыть, разве только его ноги, но он чист весь; и вы чисты, но не все.

11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.

11 Ибо знал Он предающего Его; поэтому сказал: не все вы чисты.

12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?

12 Когда же Он умыл их ноги и взял одежду Свою и возлег снова, Он сказал им: знаете ли, что Я сделал вам?

13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.

13 Вы называете Меня Учителем и Господом, и правильно говорите. Ибо Я действительно Учитель и Господь.

14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.

14 Итак, если Я умыл вам ноги, Я, Господь и Учитель, — и вы должны друг другу умывать ноги.

15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

15 Ибо Я дал вам пример для того, чтобы, как Я сделал вам, и вы делали.

16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.

16 Истинно, истинно говорю вам: раб не больше господина своего, и посланец не больше пославшего его.

17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

17 Если вы это знаете, блаженны вы, когда делаете это.

18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“

18 Не о всех вас говорю: Я знаю, кого избрал. Но да исполнится Писание: «Ядущий со Мною хлеб поднял на Меня пяту свою».

19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.

19 Говорю это вам уже теперь, прежде чем сбылось, дабы вы уверовали, когда сбудется, что Я есмь.

20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“

20 Истинно, истинно говорю вам: если Я кого пошлю, то принимающий его Меня принимает, а Меня принимающий принимает Пославшего Меня.

21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“

21 Сказав это, Иисус был объят волнением в духе, и засвидетельствовал, и сказал: истинно, истинно говорю вам: один из вас предаст Меня.

22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.

22 Смотрели друг на друга ученики, недоумевая, о ком Он говорит.

23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.

23 Возлежал один из учеников Его у груди Иисуса: тот, которого любил Иисус.

24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“

24 Делает ему знак Симон Петр и говорит: скажи, кто это, о ком Он говорит.

25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“

25 Он, припав к груди Иисуса, говорит Ему: Господи, кто это?

26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!

26 Отвечает Иисус: тот, кому Я обмакну и дам этот кусок. Обмакнув кусок, Он берет и дает Иуде, сыну Симона Искариота.

27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.

27 И тогда, после этого куска, вошел в него сатана. Говорит ему Иисус: что делаешь, делай скорее.

28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.

28 Но никто из возлежащих не понял, к чему Он сказал ему это.

29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.

29 Ибо некоторые думали — так как у Иуды был денежный ящик, — что говорит ему Иисус: купи, что нам нужно к Празднику, или чтобы дал что-нибудь нищим.

30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

30 Взяв кусок, он вышел тотчас. Была ночь.

31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.

31 Итак, когда он вышел, говорит Иисус: теперь прославлен Сын Человеческий, и Бог прославлен в Нем.

32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!

32 Если Бог прославлен в Нем, то и Бог прославит Его в Себе, и тотчас прославит Его.

33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.

33 Дети Мои, еще недолго Я с вами. Будете искать Меня, и, как Я сказал Иудеям: «куда Я иду, вы не можете пойти», так и вам говорю теперь.

34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!

34 Заповедь новую даю вам: да любите друг друга; как Я возлюбил вас, и вы да любите друг друга.

35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.

35 По этому узнают все, что вы Мои ученики, если будете иметь любовь между собою.

36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.

36 Говорит Ему Симон Петр: Господи, куда Ты идешь? Ответил Ему Иисус: куда Я иду, ты не можешь теперь последовать за Мною, но последуешь после.

37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“

37 Говорит Ему Петр: Господи, почему я не могу за Тобою последовать теперь? Я душу мою за Тебя положу.

38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.

38 Отвечает Иисус: душу твою за Меня положишь? Истинно, истинно говорю тебе: петух не пропоет, как ты отречешься от Меня трижды.

1.0x