Вiд IванаРозділ 13 |
1 |
2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́, |
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, |
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується. |
5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний. |
6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“ |
7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“. |
8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“. |
9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“ |
10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“. |
11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“. |
12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам? |
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є. |
14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати. |
15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. |
16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його. |
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините! |
18 |
19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я. |
20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“ |
21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“ |
22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже. |
23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус. |
24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“ |
25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“ |
26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському! |
27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“. |
28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому. |
29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що. |
30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч. |
31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог. |
32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його! |
33 |
34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви! |
35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“. |
36 |
37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“ |
38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́. |
Евангелие от ИоаннаГлава 13 |
1 |
2 И во время вечери, когда диавол уже заронил в сердце Иуды Симонова Искариота намерение предать Его, |
3 Он, зная, что Отец всё дал Ему в руку, и что Он от Бога исшел и к Богу идет, — |
4 встает с вечери и снимает одежду. И взяв полотенце, Он опоясался. |
5 Затем льет воду в умывальницу. И начал мыть ноги учеников и отирать полотенцем, которым был опоясан. |
6 Итак, подходит Он к Симону Петру, и тот говорит Ему: Господи, Ты ли мне моешь ноги? |
7 Ответил Иисус и сказал ему: что Я делаю, Ты не знаешь теперь, но поймешь потом. |
8 Говорит Ему Петр: не умоешь Ты моих ног вовек. Ответил ему Иисус: если не умою тебя, ты не имеешь части со Мною. |
9 Говорит Ему Симон Петр: Господи, не ноги мои только, но и руки и голову. |
10 Говорит ему Иисус: омытого нет нужды мыть, разве только его ноги, но он чист весь; и вы чисты, но не все. |
11 Ибо знал Он предающего Его; поэтому сказал: не все вы чисты. |
12 |
13 Вы называете Меня Учителем и Господом, и правильно говорите. Ибо Я действительно Учитель и Господь. |
14 Итак, если Я умыл вам ноги, Я, Господь и Учитель, — и вы должны друг другу умывать ноги. |
15 Ибо Я дал вам пример для того, чтобы, как Я сделал вам, и вы делали. |
16 Истинно, истинно говорю вам: раб не больше господина своего, и посланец не больше пославшего его. |
17 Если вы это знаете, блаженны вы, когда делаете это. |
18 Не о всех вас говорю: Я знаю, кого избрал. Но да исполнится Писание: «Ядущий со Мною хлеб поднял на Меня пяту свою». |
19 Говорю это вам уже теперь, прежде чем сбылось, дабы вы уверовали, когда сбудется, что Я есмь. |
20 Истинно, истинно говорю вам: если Я кого пошлю, то принимающий его Меня принимает, а Меня принимающий принимает Пославшего Меня. |
21 |
22 Смотрели друг на друга ученики, недоумевая, о ком Он говорит. |
23 Возлежал один из учеников Его у груди Иисуса: тот, которого любил Иисус. |
24 Делает ему знак Симон Петр и говорит: скажи, кто это, о ком Он говорит. |
25 Он, припав к груди Иисуса, говорит Ему: Господи, кто это? |
26 Отвечает Иисус: тот, кому Я обмакну и дам этот кусок. Обмакнув кусок, Он берет и дает Иуде, сыну Симона Искариота. |
27 И тогда, после этого куска, вошел в него сатана. Говорит ему Иисус: что делаешь, делай скорее. |
28 Но никто из возлежащих не понял, к чему Он сказал ему это. |
29 Ибо некоторые думали — так как у Иуды был денежный ящик, — что говорит ему Иисус: купи, что нам нужно к Празднику, или чтобы дал что-нибудь нищим. |
30 Взяв кусок, он вышел тотчас. Была ночь. |
31 |
32 Если Бог прославлен в Нем, то и Бог прославит Его в Себе, и тотчас прославит Его. |
33 Дети Мои, еще недолго Я с вами. Будете искать Меня, и, как Я сказал Иудеям: «куда Я иду, вы не можете пойти», так и вам говорю теперь. |
34 Заповедь новую даю вам: да любите друг друга; как Я возлюбил вас, и вы да любите друг друга. |
35 По этому узнают все, что вы Мои ученики, если будете иметь любовь между собою. |
36 |
37 Говорит Ему Петр: Господи, почему я не могу за Тобою последовать теперь? Я душу мою за Тебя положу. |
38 Отвечает Иисус: душу твою за Меня положишь? Истинно, истинно говорю тебе: петух не пропоет, как ты отречешься от Меня трижды. |
Вiд IванаРозділ 13 |
Евангелие от ИоаннаГлава 13 |
1 |
1 |
2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́, |
2 И во время вечери, когда диавол уже заронил в сердце Иуды Симонова Искариота намерение предать Его, |
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, |
3 Он, зная, что Отец всё дал Ему в руку, и что Он от Бога исшел и к Богу идет, — |
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується. |
4 встает с вечери и снимает одежду. И взяв полотенце, Он опоясался. |
5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний. |
5 Затем льет воду в умывальницу. И начал мыть ноги учеников и отирать полотенцем, которым был опоясан. |
6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“ |
6 Итак, подходит Он к Симону Петру, и тот говорит Ему: Господи, Ты ли мне моешь ноги? |
7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“. |
7 Ответил Иисус и сказал ему: что Я делаю, Ты не знаешь теперь, но поймешь потом. |
8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“. |
8 Говорит Ему Петр: не умоешь Ты моих ног вовек. Ответил ему Иисус: если не умою тебя, ты не имеешь части со Мною. |
9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“ |
9 Говорит Ему Симон Петр: Господи, не ноги мои только, но и руки и голову. |
10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“. |
10 Говорит ему Иисус: омытого нет нужды мыть, разве только его ноги, но он чист весь; и вы чисты, но не все. |
11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“. |
11 Ибо знал Он предающего Его; поэтому сказал: не все вы чисты. |
12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам? |
12 |
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є. |
13 Вы называете Меня Учителем и Господом, и правильно говорите. Ибо Я действительно Учитель и Господь. |
14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати. |
14 Итак, если Я умыл вам ноги, Я, Господь и Учитель, — и вы должны друг другу умывать ноги. |
15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. |
15 Ибо Я дал вам пример для того, чтобы, как Я сделал вам, и вы делали. |
16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його. |
16 Истинно, истинно говорю вам: раб не больше господина своего, и посланец не больше пославшего его. |
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините! |
17 Если вы это знаете, блаженны вы, когда делаете это. |
18 |
18 Не о всех вас говорю: Я знаю, кого избрал. Но да исполнится Писание: «Ядущий со Мною хлеб поднял на Меня пяту свою». |
19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я. |
19 Говорю это вам уже теперь, прежде чем сбылось, дабы вы уверовали, когда сбудется, что Я есмь. |
20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“ |
20 Истинно, истинно говорю вам: если Я кого пошлю, то принимающий его Меня принимает, а Меня принимающий принимает Пославшего Меня. |
21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“ |
21 |
22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже. |
22 Смотрели друг на друга ученики, недоумевая, о ком Он говорит. |
23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус. |
23 Возлежал один из учеников Его у груди Иисуса: тот, которого любил Иисус. |
24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“ |
24 Делает ему знак Симон Петр и говорит: скажи, кто это, о ком Он говорит. |
25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“ |
25 Он, припав к груди Иисуса, говорит Ему: Господи, кто это? |
26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському! |
26 Отвечает Иисус: тот, кому Я обмакну и дам этот кусок. Обмакнув кусок, Он берет и дает Иуде, сыну Симона Искариота. |
27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“. |
27 И тогда, после этого куска, вошел в него сатана. Говорит ему Иисус: что делаешь, делай скорее. |
28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому. |
28 Но никто из возлежащих не понял, к чему Он сказал ему это. |
29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що. |
29 Ибо некоторые думали — так как у Иуды был денежный ящик, — что говорит ему Иисус: купи, что нам нужно к Празднику, или чтобы дал что-нибудь нищим. |
30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч. |
30 Взяв кусок, он вышел тотчас. Была ночь. |
31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог. |
31 |
32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його! |
32 Если Бог прославлен в Нем, то и Бог прославит Его в Себе, и тотчас прославит Его. |
33 |
33 Дети Мои, еще недолго Я с вами. Будете искать Меня, и, как Я сказал Иудеям: «куда Я иду, вы не можете пойти», так и вам говорю теперь. |
34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви! |
34 Заповедь новую даю вам: да любите друг друга; как Я возлюбил вас, и вы да любите друг друга. |
35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“. |
35 По этому узнают все, что вы Мои ученики, если будете иметь любовь между собою. |
36 |
36 |
37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“ |
37 Говорит Ему Петр: Господи, почему я не могу за Тобою последовать теперь? Я душу мою за Тебя положу. |
38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́. |
38 Отвечает Иисус: душу твою за Меня положишь? Истинно, истинно говорю тебе: петух не пропоет, как ты отречешься от Меня трижды. |