Числа

Розділ 22

1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборува́ли в моавських степах по тім боці приєрихонського Йорда́ну.

2 І побачив Бала́к, син Ціппо́рів, усе, що зробив Ізра́їль аморе́янинові.

3 І дуже злякався Моав того наро́ду, бо він був великий. І настра́шився Моав Ізра́їлевих синів.

4 І сказав Моав до мідія́нських старших: Тепер повиску́бує оця громада всі наші околиці, як виску́бує віл польову́ зелени́ну“. А Бала́к, син Ціппо́рів, був того часу моавським царем.

5 І послав він послів до Валаа́ма, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до кра́ю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: „Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він пове́рхню землі, і сидить навпроти мене.

6 А тепер ходи ж, прокляни́ мені цей народ, бо він міцніший за ме́не. Може я потра́плю вдарити його, і вижену його з кра́ю, бо знаю, що кого ти поблагосло́виш, той благослове́нний, а кого прокляне́ш, — прокля́тий“.

7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, — а дарунки за чари в руці їх, — і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова́. І

8 А він їм сказав: „Ночуйте тут і цієї но́чі, і я перекажу́ вам слово, як Господь промовлятиме до мене“. І зостались моавські вельможі в Валаама.

9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: „Хто ці люди з тобою?“

10 І сказав Валаа́м до Бога: „Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:

11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив пове́рхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, — може я потра́плю воювати з ним, і вижену його“.

12 І сказав Бог до Валаама: „Не пі́деш ти з ними, не прокляне́ш того народу, бо благослове́нний він!“

13 І встав Валаам уранці та й сказав до Валакових вельмож: „Верта́йтесь до свого кра́ю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами“.

14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: „Відмовив Валаам піти з нами“.

15 А Балак зно́ву послав вельмож, більше й поважніших від тих.

16 І прибули́ вони до Валаама та й сказали йому: „Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,

17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю́. І ходи ж, — прокляни мені народ той!“

18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: „Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.

19 А тепер посидьте й ви тут цієї но́чі, а я пізна́ю, що ще Господь буде говорити мені“.

20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: „Якщо ці люди прийшли покли́кати тебе, — устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовля́тиму до тебе, — те́ ти зробиш“.

21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою осли́цю, та й пішов із моавськими вельмо́жами.

22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.

23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а ви́тягнений меч його в руці його. І збо́чила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на доро́гу.

24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, — стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.

25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і прити́снулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.

26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісно́му місці, де нема дороги збочити ні право́руч, ні ліво́руч.

27 І побачила та ослиця Господнього Ангола — і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.

28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: „Що́ я зробила тобі, то ти оце тричі вдарив мене?“

29 І сказав Валаам до ослиці: „Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!“

30 І сказала осли́ця до Валаама: „Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так?“ І він відказав: „Ні!“

31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його ви́тягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.

32 І сказав до нього Ангол Господній: „На́що ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.

33 І побачила мене ця ослиця, і збо́чила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збо́чила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою“.

34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: „Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш да дорозі навпроти ме́не. А тепер, якщо це зле в оча́х твоїх, то я вернуся собі“.

35 І сказав Ангол Господній до Валаама: „Іди з цими людьми́, і те слово, що скажу́ тобі, — його тільки будеш говорити“. І пішов Валаам з Балаковими вельмо́жами.

36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю́ границі.

37 І сказав Балак до Валаама: „Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покли́кати тебе, — чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потра́плю вшанувати тебе?“

38 І сказав Валаам до Балака: „Ось я прибув до тебе тепер. Чи потра́плю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти“.

39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули́ вони до Кір'ят-Хуцоту.

40 І прині́с Балак на жертву худо́бу велику та худобу дрібну́, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.

41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.

Числа

Глава 22

1 Исраильтяне двинулись на равнины Моава и остановились у реки Иордана напротив города Иерихона.

2 Валак, сын Циппора, царь Моава, увидел всё, что Исраил сделал с аморреями.

3 Моавитяне очень испугались народа, потому что их было очень много. Они были полны ужаса перед исраильтянами.

4 Моавитяне сказали старейшинам Мадиана: – Эта толпа съест всё вокруг нас, как вол траву на поле. И Валак, сын Циппора, который был в то время царём Моава,

5 послал вестников за Валаамом, сыном Беора, в город Пефор, что на реке Евфрате, в его родную землю. Валак сказал: – Из Египта вышел народ, который покрыл лицо земли и поселился рядом со мной.

6 Прошу, приди и прокляни мне этот народ, потому что он слишком силён для меня. Может быть, тогда я смогу разбить их и прогнать из страны. Я ведь знаю, что все, кого ты благословляешь, – благословенны, а кого проклинаешь – прокляты.

7 Старейшины Моава и Мадиана тронулись в путь, взяв с собой плату за чародейство. Придя к Валааму, они передали ему всё, что сказал Валак.

8 – Переночуйте здесь, – сказал им Валаам, – и я передам вам ответ, который даст мне Вечный. Моавские вожди остались у него.

9 Всевышний явился к Валааму и спросил: – Кто эти люди, которые у тебя?

10 Валаам сказал Всевышнему: – Валак, сын Циппора, царь Моава, прислал сказать мне:

11 «Народ, который вышел из Египта, покрыл лицо земли. Приди и прокляни мне их. Может быть, тогда я смогу сразиться с ними и прогнать их».

12 Всевышний сказал Валааму: – Не ходи с ними. Не проклинай этот народ, потому что он благословен.

13 На следующее утро Валаам встал и сказал вождям Валака: – Ступайте в свою страну. Вечный отказался отпустить меня с вами.

14 Моавские вожди вернулись к Валаку и сказали: – Валаам отказался пойти с нами.

15 Валак послал других вождей, которых было больше, и они были знатнее первых.

16 Они пришли к Валааму и сказали: – Так говорит Валак, сын Циппора: «Не откажись прийти ко мне.

17 Я щедро вознагражу тебя и сделаю всё, что ты скажешь. Приди, прокляни мне этот народ».

18 Но Валаам ответил вождям Валака: – Даже если бы Валак предлагал мне свой дворец, полный серебра и золота, я не смог бы сделать ничего вопреки повелению Вечного, моего Бога.

19 Впрочем, останьтесь здесь на ночь, как те другие, а я узнаю, что ещё скажет мне Вечный.

20 В ту ночь Всевышний явился к Валааму и сказал: – Раз эти люди пришли, чтобы призвать тебя, вставай и иди с ними, но делай лишь то, что Я тебе скажу.

21 Валаам встал утром, оседлал ослицу и пошёл с вождями Моава.

22 Но Всевышний разгневался, когда он пошёл, и Ангел Вечного встал на дороге, чтобы помешать ему. Валаам ехал на ослице, и с ним были двое его слуг.

23 Когда ослица увидела Ангела Вечного, Который стоял на дороге с обнажённым мечом в руке, она свернула с дороги в поле. Валаам стал бить её, чтобы вернуть на дорогу.

24 Тогда Ангел Вечного встал на узкой тропе между двумя виноградниками, где по обе стороны дороги были стены.

25 Увидев Ангела Вечного, ослица прижалась к стене и придавила ногу Валаама. Он стал бить её снова.

26 Тогда Ангел Вечного перешёл вперёд и встал в тесном месте, где нельзя было повернуть ни вправо, ни влево.

27 Увидев Ангела Вечного, ослица легла под Валаамом, а он разгневался и стал бить её палкой.

28 Тогда Вечный дал ослице дар речи, и она сказала Валааму: – Что я тебе сделала, что ты три раза подряд избил меня?

29 Валаам ответил ослице: – Ты издевалась надо мной! Будь у меня в руке меч, я бы сейчас убил тебя.

30 Ослица сказала Валааму: – Разве я не твоя ослица, на которой ты ездил всегда до этого дня? Была ли у меня привычка поступать так с тобой? – Нет, – ответил он.

31 Тогда Вечный открыл Валааму глаза, и он увидел Ангела Вечного, Который стоял на дороге с обнажённым мечом. Валаам поклонился, пав на лицо своё.

32 Ангел Вечного спросил его: – За что ты три раза подряд бил ослицу? Я пришёл сюда, чтобы помешать тебе, потому что твой путь не угоден Мне.

33 Ослица увидела Меня и сворачивала от Меня три раза подряд. Если бы она не сворачивала, то Я бы уже убил тебя, а её пощадил.

34 Валаам сказал Ангелу Вечного: – Я согрешил. Я не знал, что Ты стоишь на дороге, чтобы помешать мне. Но теперь, если Ты недоволен, я пойду назад.

35 Ангел Вечного сказал Валааму: – Иди с этими людьми, но говори лишь то, что Я тебе скажу. И Валаам пошёл с вождями Валака.

36 Услышав, что идёт Валаам, Валак вышел встретить его к моавскому городу на арнонской границе, на краю своей земли.

37 Валак сказал Валааму: – Разве я не посылал, чтобы призвать тебя? Почему ты не приходил ко мне? Разве я не в силах вознаградить тебя?

38 – Вот, я и пришёл к тебе, – ответил Валаам. – Но в силах ли я сказать хоть что-то? Я должен говорить лишь то, что велит мне Всевышний.

39 Валаам пошёл с Валаком в город Кириат-Хуцот.

40 Валак принёс в жертву волов и овец и послал часть мяса Валааму и вождям, которые были с ним.

41 На следующее утро Валак взял Валаама на Бамот-Баал («высоты Баала»), . и оттуда он увидел часть исраильского народа.

Числа

Розділ 22

Числа

Глава 22

1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборува́ли в моавських степах по тім боці приєрихонського Йорда́ну.

1 Исраильтяне двинулись на равнины Моава и остановились у реки Иордана напротив города Иерихона.

2 І побачив Бала́к, син Ціппо́рів, усе, що зробив Ізра́їль аморе́янинові.

2 Валак, сын Циппора, царь Моава, увидел всё, что Исраил сделал с аморреями.

3 І дуже злякався Моав того наро́ду, бо він був великий. І настра́шився Моав Ізра́їлевих синів.

3 Моавитяне очень испугались народа, потому что их было очень много. Они были полны ужаса перед исраильтянами.

4 І сказав Моав до мідія́нських старших: Тепер повиску́бує оця громада всі наші околиці, як виску́бує віл польову́ зелени́ну“. А Бала́к, син Ціппо́рів, був того часу моавським царем.

4 Моавитяне сказали старейшинам Мадиана: – Эта толпа съест всё вокруг нас, как вол траву на поле. И Валак, сын Циппора, который был в то время царём Моава,

5 І послав він послів до Валаа́ма, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до кра́ю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: „Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він пове́рхню землі, і сидить навпроти мене.

5 послал вестников за Валаамом, сыном Беора, в город Пефор, что на реке Евфрате, в его родную землю. Валак сказал: – Из Египта вышел народ, который покрыл лицо земли и поселился рядом со мной.

6 А тепер ходи ж, прокляни́ мені цей народ, бо він міцніший за ме́не. Може я потра́плю вдарити його, і вижену його з кра́ю, бо знаю, що кого ти поблагосло́виш, той благослове́нний, а кого прокляне́ш, — прокля́тий“.

6 Прошу, приди и прокляни мне этот народ, потому что он слишком силён для меня. Может быть, тогда я смогу разбить их и прогнать из страны. Я ведь знаю, что все, кого ты благословляешь, – благословенны, а кого проклинаешь – прокляты.

7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, — а дарунки за чари в руці їх, — і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова́. І

7 Старейшины Моава и Мадиана тронулись в путь, взяв с собой плату за чародейство. Придя к Валааму, они передали ему всё, что сказал Валак.

8 А він їм сказав: „Ночуйте тут і цієї но́чі, і я перекажу́ вам слово, як Господь промовлятиме до мене“. І зостались моавські вельможі в Валаама.

8 – Переночуйте здесь, – сказал им Валаам, – и я передам вам ответ, который даст мне Вечный. Моавские вожди остались у него.

9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: „Хто ці люди з тобою?“

9 Всевышний явился к Валааму и спросил: – Кто эти люди, которые у тебя?

10 І сказав Валаа́м до Бога: „Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:

10 Валаам сказал Всевышнему: – Валак, сын Циппора, царь Моава, прислал сказать мне:

11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив пове́рхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, — може я потра́плю воювати з ним, і вижену його“.

11 «Народ, который вышел из Египта, покрыл лицо земли. Приди и прокляни мне их. Может быть, тогда я смогу сразиться с ними и прогнать их».

12 І сказав Бог до Валаама: „Не пі́деш ти з ними, не прокляне́ш того народу, бо благослове́нний він!“

12 Всевышний сказал Валааму: – Не ходи с ними. Не проклинай этот народ, потому что он благословен.

13 І встав Валаам уранці та й сказав до Валакових вельмож: „Верта́йтесь до свого кра́ю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами“.

13 На следующее утро Валаам встал и сказал вождям Валака: – Ступайте в свою страну. Вечный отказался отпустить меня с вами.

14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: „Відмовив Валаам піти з нами“.

14 Моавские вожди вернулись к Валаку и сказали: – Валаам отказался пойти с нами.

15 А Балак зно́ву послав вельмож, більше й поважніших від тих.

15 Валак послал других вождей, которых было больше, и они были знатнее первых.

16 І прибули́ вони до Валаама та й сказали йому: „Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,

16 Они пришли к Валааму и сказали: – Так говорит Валак, сын Циппора: «Не откажись прийти ко мне.

17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю́. І ходи ж, — прокляни мені народ той!“

17 Я щедро вознагражу тебя и сделаю всё, что ты скажешь. Приди, прокляни мне этот народ».

18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: „Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.

18 Но Валаам ответил вождям Валака: – Даже если бы Валак предлагал мне свой дворец, полный серебра и золота, я не смог бы сделать ничего вопреки повелению Вечного, моего Бога.

19 А тепер посидьте й ви тут цієї но́чі, а я пізна́ю, що ще Господь буде говорити мені“.

19 Впрочем, останьтесь здесь на ночь, как те другие, а я узнаю, что ещё скажет мне Вечный.

20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: „Якщо ці люди прийшли покли́кати тебе, — устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовля́тиму до тебе, — те́ ти зробиш“.

20 В ту ночь Всевышний явился к Валааму и сказал: – Раз эти люди пришли, чтобы призвать тебя, вставай и иди с ними, но делай лишь то, что Я тебе скажу.

21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою осли́цю, та й пішов із моавськими вельмо́жами.

21 Валаам встал утром, оседлал ослицу и пошёл с вождями Моава.

22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.

22 Но Всевышний разгневался, когда он пошёл, и Ангел Вечного встал на дороге, чтобы помешать ему. Валаам ехал на ослице, и с ним были двое его слуг.

23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а ви́тягнений меч його в руці його. І збо́чила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на доро́гу.

23 Когда ослица увидела Ангела Вечного, Который стоял на дороге с обнажённым мечом в руке, она свернула с дороги в поле. Валаам стал бить её, чтобы вернуть на дорогу.

24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, — стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.

24 Тогда Ангел Вечного встал на узкой тропе между двумя виноградниками, где по обе стороны дороги были стены.

25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і прити́снулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.

25 Увидев Ангела Вечного, ослица прижалась к стене и придавила ногу Валаама. Он стал бить её снова.

26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісно́му місці, де нема дороги збочити ні право́руч, ні ліво́руч.

26 Тогда Ангел Вечного перешёл вперёд и встал в тесном месте, где нельзя было повернуть ни вправо, ни влево.

27 І побачила та ослиця Господнього Ангола — і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.

27 Увидев Ангела Вечного, ослица легла под Валаамом, а он разгневался и стал бить её палкой.

28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: „Що́ я зробила тобі, то ти оце тричі вдарив мене?“

28 Тогда Вечный дал ослице дар речи, и она сказала Валааму: – Что я тебе сделала, что ты три раза подряд избил меня?

29 І сказав Валаам до ослиці: „Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!“

29 Валаам ответил ослице: – Ты издевалась надо мной! Будь у меня в руке меч, я бы сейчас убил тебя.

30 І сказала осли́ця до Валаама: „Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так?“ І він відказав: „Ні!“

30 Ослица сказала Валааму: – Разве я не твоя ослица, на которой ты ездил всегда до этого дня? Была ли у меня привычка поступать так с тобой? – Нет, – ответил он.

31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його ви́тягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.

31 Тогда Вечный открыл Валааму глаза, и он увидел Ангела Вечного, Который стоял на дороге с обнажённым мечом. Валаам поклонился, пав на лицо своё.

32 І сказав до нього Ангол Господній: „На́що ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.

32 Ангел Вечного спросил его: – За что ты три раза подряд бил ослицу? Я пришёл сюда, чтобы помешать тебе, потому что твой путь не угоден Мне.

33 І побачила мене ця ослиця, і збо́чила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збо́чила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою“.

33 Ослица увидела Меня и сворачивала от Меня три раза подряд. Если бы она не сворачивала, то Я бы уже убил тебя, а её пощадил.

34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: „Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш да дорозі навпроти ме́не. А тепер, якщо це зле в оча́х твоїх, то я вернуся собі“.

34 Валаам сказал Ангелу Вечного: – Я согрешил. Я не знал, что Ты стоишь на дороге, чтобы помешать мне. Но теперь, если Ты недоволен, я пойду назад.

35 І сказав Ангол Господній до Валаама: „Іди з цими людьми́, і те слово, що скажу́ тобі, — його тільки будеш говорити“. І пішов Валаам з Балаковими вельмо́жами.

35 Ангел Вечного сказал Валааму: – Иди с этими людьми, но говори лишь то, что Я тебе скажу. И Валаам пошёл с вождями Валака.

36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю́ границі.

36 Услышав, что идёт Валаам, Валак вышел встретить его к моавскому городу на арнонской границе, на краю своей земли.

37 І сказав Балак до Валаама: „Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покли́кати тебе, — чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потра́плю вшанувати тебе?“

37 Валак сказал Валааму: – Разве я не посылал, чтобы призвать тебя? Почему ты не приходил ко мне? Разве я не в силах вознаградить тебя?

38 І сказав Валаам до Балака: „Ось я прибув до тебе тепер. Чи потра́плю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти“.

38 – Вот, я и пришёл к тебе, – ответил Валаам. – Но в силах ли я сказать хоть что-то? Я должен говорить лишь то, что велит мне Всевышний.

39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули́ вони до Кір'ят-Хуцоту.

39 Валаам пошёл с Валаком в город Кириат-Хуцот.

40 І прині́с Балак на жертву худо́бу велику та худобу дрібну́, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.

40 Валак принёс в жертву волов и овец и послал часть мяса Валааму и вождям, которые были с ним.

41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.

41 На следующее утро Валак взял Валаама на Бамот-Баал («высоты Баала»), . и оттуда он увидел часть исраильского народа.

1.0x