Библия - Обещанное Восстановление

Числа

Розділ 22

1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборува́ли в моавських степах по тім боці приєрихонського Йорда́ну.

2 І побачив Бала́к, син Ціппо́рів, усе, що зробив Ізра́їль аморе́янинові.

3 І дуже злякався Моав того наро́ду, бо він був великий. І настра́шився Моав Ізра́їлевих синів.

4 І сказав Моав до мідія́нських старших: Тепер повиску́бує оця громада всі наші околиці, як виску́бує віл польову́ зелени́ну“. А Бала́к, син Ціппо́рів, був того часу моавським царем.

5 І послав він послів до Валаа́ма, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до кра́ю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: „Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він пове́рхню землі, і сидить навпроти мене.

6 А тепер ходи ж, прокляни́ мені цей народ, бо він міцніший за ме́не. Може я потра́плю вдарити його, і вижену його з кра́ю, бо знаю, що кого ти поблагосло́виш, той благослове́нний, а кого прокляне́ш, — прокля́тий“.

7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, — а дарунки за чари в руці їх, — і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова́. І

8 А він їм сказав: „Ночуйте тут і цієї но́чі, і я перекажу́ вам слово, як Господь промовлятиме до мене“. І зостались моавські вельможі в Валаама.

9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: „Хто ці люди з тобою?“

10 І сказав Валаа́м до Бога: „Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:

11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив пове́рхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, — може я потра́плю воювати з ним, і вижену його“.

12 І сказав Бог до Валаама: „Не пі́деш ти з ними, не прокляне́ш того народу, бо благослове́нний він!“

13 І встав Валаам уранці та й сказав до Валакових вельмож: „Верта́йтесь до свого кра́ю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами“.

14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: „Відмовив Валаам піти з нами“.

15 А Балак зно́ву послав вельмож, більше й поважніших від тих.

16 І прибули́ вони до Валаама та й сказали йому: „Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,

17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю́. І ходи ж, — прокляни мені народ той!“

18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: „Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.

19 А тепер посидьте й ви тут цієї но́чі, а я пізна́ю, що ще Господь буде говорити мені“.

20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: „Якщо ці люди прийшли покли́кати тебе, — устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовля́тиму до тебе, — те́ ти зробиш“.

21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою осли́цю, та й пішов із моавськими вельмо́жами.

22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.

23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а ви́тягнений меч його в руці його. І збо́чила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на доро́гу.

24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, — стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.

25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і прити́снулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.

26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісно́му місці, де нема дороги збочити ні право́руч, ні ліво́руч.

27 І побачила та ослиця Господнього Ангола — і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.

28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: „Що́ я зробила тобі, то ти оце тричі вдарив мене?“

29 І сказав Валаам до ослиці: „Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!“

30 І сказала осли́ця до Валаама: „Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так?“ І він відказав: „Ні!“

31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його ви́тягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.

32 І сказав до нього Ангол Господній: „На́що ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.

33 І побачила мене ця ослиця, і збо́чила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збо́чила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою“.

34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: „Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш да дорозі навпроти ме́не. А тепер, якщо це зле в оча́х твоїх, то я вернуся собі“.

35 І сказав Ангол Господній до Валаама: „Іди з цими людьми́, і те слово, що скажу́ тобі, — його тільки будеш говорити“. І пішов Валаам з Балаковими вельмо́жами.

36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю́ границі.

37 І сказав Балак до Валаама: „Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покли́кати тебе, — чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потра́плю вшанувати тебе?“

38 І сказав Валаам до Балака: „Ось я прибув до тебе тепер. Чи потра́плю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти“.

39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули́ вони до Кір'ят-Хуцоту.

40 І прині́с Балак на жертву худо́бу велику та худобу дрібну́, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.

41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.

Числа

Глава 22

1 Но вскоре отправились сыны Израиля дальше и остановились на равнинах Моава, близ Иордана, на другом берегу которого был Иерихон.

2 Балак, сын Циппора, узнал обо всем, что сделал Израиль с амореями,

3 и устрашились жители Моава нашествия этого народа, ведь он был так многочислен! Страх перед сынами Израилевыми обуял моавитян,

4 и они обратились к старейшинам Мидьяна: «Это полчище слижет всё дочиста вокруг нас, как корова языком траву на поле». Тогда же Балак, сын Циппора, — он был царем Моава в то время —

5 отправил своих посланцев позвать Валаама, сына Беора, который жил в Петоре, что у реки Евфрат, в своей родной стране, и поручил сказать ему: «Знай, что некий народ вышел из Египта и заполоняет ныне все земли вокруг и стоит уже у самой двери моей.

6 Приди немедленно и на народ сей призови проклятие, сделай это мне в помощь, ибо он сильнее меня. Может, удастся мне тогда одолеть его и изгнать из страны. Ведь знаю я: благословен тот, кого ты благословишь, и проклят тот, кого проклянешь».

7 Старейшины Моава и Мидьяна взяли с собой вознаграждение за прорицание и, придя к Валааму, передали ему слова Балака.

8 «Переночуйте нынче здесь, — предложил он, — а утром я скажу вам, какой ответ даст мне ГОСПОДЬ». И остались князья моавитские и мидьянские у Валаама.

9 Бог явился Валааму во сне и спросил: «Что это за люди у тебя?»

10 Валаам ответил: «Их прислал ко мне царь Моава Балак, сын Циппора, с такими словами:

11 „Знай же, тот народ, что вышел из Египта, заполоняет все земли вокруг. Приди ныне и призови проклятие на тот народ ради меня. Может, я смогу победить и изгнать его“».

12 Бог на это сказал Валааму: «Не ходи с ними. Не проклинай тот народ, ибо он благословен».

13 И вот встал Валаам поутру и сказал пришедшим от Балака князьям: «Возвращайтесь в землю вашу. ГОСПОДУ неугодно, чтобы пошел я с вами».

14 Князья моавитские вернулись к Балаку и доложили ему: «Не согласился Валаам идти с нами».

15 Балак послал других князей, почитаемых более прежних, и числом их было больше.

16 Те пришли к Валааму и снова стали уговаривать его: «Балак, сын Циппора, очень просил тебя прийти к нему.

17 „Великие почести, — обещал он, — окажу я тебе и всё, о чем ни попросишь меня, сделаю для тебя. Приди же проклясть этот народ“».

18 Но Валаам так отвечал посланцам Балака: «Даже если Балак даст мне дворец свой, набитый серебром и золотом, я не смогу поступить наперекор повелению ГОСПОДА, Бога моего, ни в малом деле, ни в великом.

19 Впрочем, останьтесь и вы на ночь, а я узнаю, что еще скажет мне ГОСПОДЬ».

20 И Бог вновь явился Валааму ночью и сказал ему: «Раз уж пришли к тебе эти люди и зовут тебя, встань и пойди с ними, но делай там только то, что Я повелю тебе».

21 Поутру Валаам встал, оседлал ослицу и отправился с князьями Моава.

22 И когда Валаам продолжал свой путь, разгневался на него Бог, и Ангел ГОСПОДЕНЬ преградил ему дорогу (а Валаам ехал верхом на ослице в сопровождении двух своих слуг).

23 Увидев Ангела ГОСПОДНЯ с обнаженным мечом в руке, ослица свернула с дороги и пошла полем. Валаам стал бить ослицу, чтобы та вернулась на дорогу.

24 Тогда Ангел ГОСПОДЕНЬ встал перед ними на тропе между виноградниками, обнесенными каменными оградами.

25 Увидев Ангела ГОСПОДНЕГО, ослица, прижимаясь к стене, придавила к ней ногу Валаама. Он снова стал бить ее.

26 Ангел ГОСПОДЕНЬ встал у них на пути в другом месте, столь узком, что нельзя было свернуть ни вправо, ни влево.

27 Увидев опять Ангела ГОСПОДНЕГО, ослица легла на тропинке. Рассвирепел тогда Валаам и нещадно стал бить ослицу палкой.

28 А ГОСПОДЬ наделил ослицу даром речи, и возопила она к Валааму: «Что сделала я тебе, почему в третий уже раз бьешь меня?»

29 Валаам ответил ей: «Да ведь ты издеваешься надо мной! Будь в руке моей меч, тут же убил бы тебя!»

30 Но возразила ослица: «Разве я не та ослица, на которой ты ездил всю свою жизнь? Поступала ли я когда с тобою так, как сегодня?» Валаам ответил: «Нет».

31 И открыл тогда ГОСПОДЬ Валааму глаза, и он увидел Ангела ГОСПОДНЕГО, стоявшего на дороге с обнаженным мечом в руке. Низко склонился Валаам перед Ангелом и пал ниц.

32 Обличил его Ангел ГОСПОДЕНЬ: «За что бил ты ослицу свою эти три раза? Ведь это Я пришел остановить тебя — зло ты делаешь предо Мною.

33 Ослица увидела Меня и трижды уклонилась. Если бы не отпрянула она, Я бы убил тебя, а ее пощадил».

34 «Согрешил я, — ответил Валаам Ангелу ГОСПОДНЮ, — но я ведь и не знал, что Ты стоишь на дороге. Но если Ты против, я вернусь».

35 Ангел ГОСПОДЕНЬ сказал ему: «Продолжай путь, иди с этими людьми. Только говори лишь те слова, что Я скажу тебе». И пошел Валаам далее за князьями Балака.

36 Услышав, что Валаам приближается, Балак выехал ему навстречу и у Ара в земле моавитской, на берегу Арнона, у самой границы страны, встретил его.

37 И упрекнул его Балак: «Не посылал ли я много раз за тобой, призывая тебя на помощь? Почему же не шел ты ко мне? Неужели думал, что не смогу я воздать тебе почести?»

38 «Вот я и пришел, как ты видишь, — ответил Валаам. — Но разве в моей власти говорить что-либо от себя? Скажу лишь те слова, которые Бог вложит в мои уста».

39 И пошел Валаам с Балаком далее, пока не пришли они в Кирьят-Хуцот,

40 где Балак заколол в жертву быков и овец и части от них дал Валааму и тем князьям, что сопровождали его.

41 А утром Балак позвал Валаама с собою и возвел его на холмы Баала. Оттуда увидели они край огромного стана израильского.

Числа Розділ 22	Числа Глава 22
1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборува́ли в моавських степах по тім боці приєрихонського Йорда́ну.	1 Но вскоре отправились сыны Израиля дальше и остановились на равнинах Моава, близ Иордана, на другом берегу которого был Иерихон.
2 І побачив Бала́к, син Ціппо́рів, усе, що зробив Ізра́їль аморе́янинові.	2 Балак, сын Циппора, узнал обо всем, что сделал Израиль с амореями,
3 І дуже злякався Моав того наро́ду, бо він був великий. І настра́шився Моав Ізра́їлевих синів.	3 и устрашились жители Моава нашествия этого народа, ведь он был так многочислен! Страх перед сынами Израилевыми обуял моавитян,
4 І сказав Моав до мідія́нських старших: Тепер повиску́бує оця громада всі наші околиці, як виску́бує віл польову́ зелени́ну“. А Бала́к, син Ціппо́рів, був того часу моавським царем.	4 и они обратились к старейшинам Мидьяна: «Это полчище слижет всё дочиста вокруг нас, как корова языком траву на поле». Тогда же Балак, сын Циппора, — он был царем Моава в то время —
5 І послав він послів до Валаа́ма, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до кра́ю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: „Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він пове́рхню землі, і сидить навпроти мене.	5 отправил своих посланцев позвать Валаама, сына Беора, который жил в Петоре, что у реки Евфрат, в своей родной стране, и поручил сказать ему: «Знай, что некий народ вышел из Египта и заполоняет ныне все земли вокруг и стоит уже у самой двери моей.
6 А тепер ходи ж, прокляни́ мені цей народ, бо він міцніший за ме́не. Може я потра́плю вдарити його, і вижену його з кра́ю, бо знаю, що кого ти поблагосло́виш, той благослове́нний, а кого прокляне́ш, — прокля́тий“.	6 Приди немедленно и на народ сей призови проклятие, сделай это мне в помощь, ибо он сильнее меня. Может, удастся мне тогда одолеть его и изгнать из страны. Ведь знаю я: благословен тот, кого ты благословишь, и проклят тот, кого проклянешь».
7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, — а дарунки за чари в руці їх, — і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова́. І	7 Старейшины Моава и Мидьяна взяли с собой вознаграждение за прорицание и, придя к Валааму, передали ему слова Балака.
8 А він їм сказав: „Ночуйте тут і цієї но́чі, і я перекажу́ вам слово, як Господь промовлятиме до мене“. І зостались моавські вельможі в Валаама.	8 «Переночуйте нынче здесь, — предложил он, — а утром я скажу вам, какой ответ даст мне ГОСПОДЬ». И остались князья моавитские и мидьянские у Валаама.
9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: „Хто ці люди з тобою?“	9 Бог явился Валааму во сне и спросил: «Что это за люди у тебя?»
10 І сказав Валаа́м до Бога: „Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:	10 Валаам ответил: «Их прислал ко мне царь Моава Балак, сын Циппора, с такими словами:
11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив пове́рхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, — може я потра́плю воювати з ним, і вижену його“.	11 „Знай же, тот народ, что вышел из Египта, заполоняет все земли вокруг. Приди ныне и призови проклятие на тот народ ради меня. Может, я смогу победить и изгнать его“».
12 І сказав Бог до Валаама: „Не пі́деш ти з ними, не прокляне́ш того народу, бо благослове́нний він!“	12 Бог на это сказал Валааму: «Не ходи с ними. Не проклинай тот народ, ибо он благословен».
13 І встав Валаам уранці та й сказав до Валакових вельмож: „Верта́йтесь до свого кра́ю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами“.	13 И вот встал Валаам поутру и сказал пришедшим от Балака князьям: «Возвращайтесь в землю вашу. ГОСПОДУ неугодно, чтобы пошел я с вами».
14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: „Відмовив Валаам піти з нами“.	14 Князья моавитские вернулись к Балаку и доложили ему: «Не согласился Валаам идти с нами».
15 А Балак зно́ву послав вельмож, більше й поважніших від тих.	15 Балак послал других князей, почитаемых более прежних, и числом их было больше.
16 І прибули́ вони до Валаама та й сказали йому: „Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,	16 Те пришли к Валааму и снова стали уговаривать его: «Балак, сын Циппора, очень просил тебя прийти к нему.
17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю́. І ходи ж, — прокляни мені народ той!“	17 „Великие почести, — обещал он, — окажу я тебе и всё, о чем ни попросишь меня, сделаю для тебя. Приди же проклясть этот народ“».
18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: „Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.	18 Но Валаам так отвечал посланцам Балака: «Даже если Балак даст мне дворец свой, набитый серебром и золотом, я не смогу поступить наперекор повелению ГОСПОДА, Бога моего, ни в малом деле, ни в великом.
19 А тепер посидьте й ви тут цієї но́чі, а я пізна́ю, що ще Господь буде говорити мені“.	19 Впрочем, останьтесь и вы на ночь, а я узнаю, что еще скажет мне ГОСПОДЬ».
20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: „Якщо ці люди прийшли покли́кати тебе, — устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовля́тиму до тебе, — те́ ти зробиш“.	20 И Бог вновь явился Валааму ночью и сказал ему: «Раз уж пришли к тебе эти люди и зовут тебя, встань и пойди с ними, но делай там только то, что Я повелю тебе».
21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою осли́цю, та й пішов із моавськими вельмо́жами.	21 Поутру Валаам встал, оседлал ослицу и отправился с князьями Моава.
22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.	22 И когда Валаам продолжал свой путь, разгневался на него Бог, и Ангел ГОСПОДЕНЬ преградил ему дорогу (а Валаам ехал верхом на ослице в сопровождении двух своих слуг).
23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а ви́тягнений меч його в руці його. І збо́чила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на доро́гу.	23 Увидев Ангела ГОСПОДНЯ с обнаженным мечом в руке, ослица свернула с дороги и пошла полем. Валаам стал бить ослицу, чтобы та вернулась на дорогу.
24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, — стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.	24 Тогда Ангел ГОСПОДЕНЬ встал перед ними на тропе между виноградниками, обнесенными каменными оградами.
25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і прити́снулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.	25 Увидев Ангела ГОСПОДНЕГО, ослица, прижимаясь к стене, придавила к ней ногу Валаама. Он снова стал бить ее.
26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісно́му місці, де нема дороги збочити ні право́руч, ні ліво́руч.	26 Ангел ГОСПОДЕНЬ встал у них на пути в другом месте, столь узком, что нельзя было свернуть ни вправо, ни влево.
27 І побачила та ослиця Господнього Ангола — і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.	27 Увидев опять Ангела ГОСПОДНЕГО, ослица легла на тропинке. Рассвирепел тогда Валаам и нещадно стал бить ослицу палкой.
28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: „Що́ я зробила тобі, то ти оце тричі вдарив мене?“	28 А ГОСПОДЬ наделил ослицу даром речи, и возопила она к Валааму: «Что сделала я тебе, почему в третий уже раз бьешь меня?»
29 І сказав Валаам до ослиці: „Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!“	29 Валаам ответил ей: «Да ведь ты издеваешься надо мной! Будь в руке моей меч, тут же убил бы тебя!»
30 І сказала осли́ця до Валаама: „Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так?“ І він відказав: „Ні!“	30 Но возразила ослица: «Разве я не та ослица, на которой ты ездил всю свою жизнь? Поступала ли я когда с тобою так, как сегодня?» Валаам ответил: «Нет».
31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його ви́тягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.	31 И открыл тогда ГОСПОДЬ Валааму глаза, и он увидел Ангела ГОСПОДНЕГО, стоявшего на дороге с обнаженным мечом в руке. Низко склонился Валаам перед Ангелом и пал ниц.
32 І сказав до нього Ангол Господній: „На́що ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.	32 Обличил его Ангел ГОСПОДЕНЬ: «За что бил ты ослицу свою эти три раза? Ведь это Я пришел остановить тебя — зло ты делаешь предо Мною.
33 І побачила мене ця ослиця, і збо́чила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збо́чила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою“.	33 Ослица увидела Меня и трижды уклонилась. Если бы не отпрянула она, Я бы убил тебя, а ее пощадил».
34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: „Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш да дорозі навпроти ме́не. А тепер, якщо це зле в оча́х твоїх, то я вернуся собі“.	34 «Согрешил я, — ответил Валаам Ангелу ГОСПОДНЮ, — но я ведь и не знал, что Ты стоишь на дороге. Но если Ты против, я вернусь».
35 І сказав Ангол Господній до Валаама: „Іди з цими людьми́, і те слово, що скажу́ тобі, — його тільки будеш говорити“. І пішов Валаам з Балаковими вельмо́жами.	35 Ангел ГОСПОДЕНЬ сказал ему: «Продолжай путь, иди с этими людьми. Только говори лишь те слова, что Я скажу тебе». И пошел Валаам далее за князьями Балака.
36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю́ границі.	36 Услышав, что Валаам приближается, Балак выехал ему навстречу и у Ара в земле моавитской, на берегу Арнона, у самой границы страны, встретил его.
37 І сказав Балак до Валаама: „Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покли́кати тебе, — чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потра́плю вшанувати тебе?“	37 И упрекнул его Балак: «Не посылал ли я много раз за тобой, призывая тебя на помощь? Почему же не шел ты ко мне? Неужели думал, что не смогу я воздать тебе почести?»
38 І сказав Валаам до Балака: „Ось я прибув до тебе тепер. Чи потра́плю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти“.	38 «Вот я и пришел, как ты видишь, — ответил Валаам. — Но разве в моей власти говорить что-либо от себя? Скажу лишь те слова, которые Бог вложит в мои уста».
39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули́ вони до Кір'ят-Хуцоту.	39 И пошел Валаам с Балаком далее, пока не пришли они в Кирьят-Хуцот,
40 І прині́с Балак на жертву худо́бу велику та худобу дрібну́, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.	40 где Балак заколол в жертву быков и овец и части от них дал Валааму и тем князьям, что сопровождали его.
41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.	41 А утром Балак позвал Валаама с собою и возвел его на холмы Баала. Оттуда увидели они край огромного стана израильского.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Числа

Розділ 22

Числа

Глава 22

Числа

Розділ 22

Числа

Глава 22

Старий завіт

Новий завіт

Числа

Розділ 22

Числа

Глава 22

Числа

Розділ 22

Числа

Глава 22

Старий
завіт

Новий
завіт