CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Вих. 5
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Вихід

Розділ 5

1 А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти наро́д Мій, — і нехай вони святкують Мені на пустині!“

2 А фараон відказав: „Хто Господь, що послухаюсь сло́ва Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу́!“

3 І сказали вони: „Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми пі́демо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господе́ві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем“.

4 І сказав до них цар Єгипту: „Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!“

5 І сказав фараон: „Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт“.

6 І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:

7 „Не давайте більше наро́дові соломи, щоб робити цеглу, як учо́ра й позавчо́ра. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.

8 А призна́чене число цегли, що вони робили вчо́ра й позавчо́ра, накладете на них, — не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: „Ходім, принесімо жертву нашому Богові!“

9 Нехай буде тяжка́ праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова“.

10 І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: „Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.

11 Самі йдіть, наберіть собі соломи, де́ знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!“

12 І розпоро́шився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню́ на солому.

13 А погоничі наставали, говорячи: „Скінчі́ть вашу щоденну працю в час так, як коли б була́ солома“.

14 І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: „Чому ви не скінчи́ли свого при́ділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?“

15 І прибули́ писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: „Для чого ти так робиш рабам своїм?

16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу — кажуть нам — робіть! І ось раби твої биті, — і грішиш ти перед народом своїм!“

17 А він відказав: „Неро́би ви, неро́би! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господе́ві.

18 А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призна́чене число цегли ви дасте!“

19 І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: „Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!“

20 І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,

21 та й сказали до них: „Нехай побачить вас Господь — і нехай вас осудить, бо ви вчинили нена́висним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, — щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!“

22 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „Господи, чому Ти кривду вчинив цьому наро́дові? Чому Ти послав мені це?

23 Бо відко́ли прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'я́м, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!“

Исход

Глава 5

1 После этого Муса и Харун пришли к фараону и сказали: – Так говорит Вечный, Бог Исраила: «Отпусти Мой народ, чтобы он устроил Мне праздник в пустыне».

2 Фараон ответил: – Кто такой Вечный, чтобы мне слушаться Его и отпустить Исраил? Я не знаю Вечного и не отпущу Исраил.

3 Они сказали: – Бог евреев явился нам. Отпусти нас на три дня в пустыню – принести жертвы Вечному, нашему Богу, чтобы Он не наказал нас мором или мечом.

4 Царь Египта ответил: – Муса и Харун, зачем вы отвлекаете народ от работы? Ступайте работать!

5 И ещё добавил фараон: – Ваш народ стал многочисленным, а вы хотите, чтобы он перестал работать.

6 В тот же день фараон приказал надсмотрщикам над народом и старостам:

7 – Не давайте больше этому народу солому для изготовления кирпичей – пусть идут и собирают сами.

8 Но требуйте от них такое же количество кирпичей, как и прежде. Норму не убавляйте. Они ленивы и потому кричат: «Пойдём, принесём жертву нашему Богу».

9 Прибавьте им работы, пусть трудятся и не обращают внимания на лживые речи.

10 Надсмотрщики и старосты вышли и сказали народу: – Вот что говорит фараон: «Я больше не буду давать вам солому.

11 Идите и собирайте её сами, где найдёте, но норма не будет уменьшена».

12 И народ рассеялся по Египту собирать жнивьё, чтобы заменить им солому.

13 Надсмотрщики вынуждали их, говоря: – Выполняйте каждый день такую же норму, как и тогда, когда у вас была солома.

14 А старост исраильтян, которых надзиратели фараона поставили над ними, били и спрашивали: – Почему ни вчера, ни сегодня вы не сделали такого же количества кирпичей, как и прежде?

15 Старосты исраильтян пришли к фараону и взмолились: – Зачем ты так поступаешь со своими рабами?

16 Солому нам не дают, а кирпичи велят делать! Посмотри, как бьют нас! Вина лежит на твоём народе.

17 Фараон сказал: – Лентяи, вот вы кто, лентяи! Поэтому вы и говорите: «Пойдём, принесём жертву Вечному».

18 Ступайте работать. Солому вам давать не будут, но положенное количество кирпичей делайте.

19 Старосты исраильтян поняли, что попали в беду, когда им сказали: «Не уменьшайте ежедневной нормы кирпичей».

20 Выйдя от фараона, они нашли Мусу и Харуна, которые ждали их,

21 и сказали: – Пусть Вечный увидит, что вы наделали, и накажет вас. Вы сделали нас ненавистными фараону и его приближённым. Вы вложили им в руки меч, чтобы они убили нас.

22 Муса обратился к Вечному и сказал: – Владыка, зачем Ты навёл на этот народ беду? Для чего Ты послал меня?

23 С тех пор как я ходил к фараону говорить от Твоего имени, он стал обращаться с народом ещё более жестоко, а Ты ничего не сделал, чтобы спасти Свой народ.

Вихід

Розділ 5

Исход

Глава 5

1 А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти наро́д Мій, — і нехай вони святкують Мені на пустині!“

1 После этого Муса и Харун пришли к фараону и сказали: – Так говорит Вечный, Бог Исраила: «Отпусти Мой народ, чтобы он устроил Мне праздник в пустыне».

2 А фараон відказав: „Хто Господь, що послухаюсь сло́ва Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу́!“

2 Фараон ответил: – Кто такой Вечный, чтобы мне слушаться Его и отпустить Исраил? Я не знаю Вечного и не отпущу Исраил.

3 І сказали вони: „Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми пі́демо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господе́ві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем“.

3 Они сказали: – Бог евреев явился нам. Отпусти нас на три дня в пустыню – принести жертвы Вечному, нашему Богу, чтобы Он не наказал нас мором или мечом.

4 І сказав до них цар Єгипту: „Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!“

4 Царь Египта ответил: – Муса и Харун, зачем вы отвлекаете народ от работы? Ступайте работать!

5 І сказав фараон: „Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт“.

5 И ещё добавил фараон: – Ваш народ стал многочисленным, а вы хотите, чтобы он перестал работать.

6 І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:

6 В тот же день фараон приказал надсмотрщикам над народом и старостам:

7 „Не давайте більше наро́дові соломи, щоб робити цеглу, як учо́ра й позавчо́ра. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.

7 – Не давайте больше этому народу солому для изготовления кирпичей – пусть идут и собирают сами.

8 А призна́чене число цегли, що вони робили вчо́ра й позавчо́ра, накладете на них, — не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: „Ходім, принесімо жертву нашому Богові!“

8 Но требуйте от них такое же количество кирпичей, как и прежде. Норму не убавляйте. Они ленивы и потому кричат: «Пойдём, принесём жертву нашему Богу».

9 Нехай буде тяжка́ праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова“.

9 Прибавьте им работы, пусть трудятся и не обращают внимания на лживые речи.

10 І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: „Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.

10 Надсмотрщики и старосты вышли и сказали народу: – Вот что говорит фараон: «Я больше не буду давать вам солому.

11 Самі йдіть, наберіть собі соломи, де́ знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!“

11 Идите и собирайте её сами, где найдёте, но норма не будет уменьшена».

12 І розпоро́шився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню́ на солому.

12 И народ рассеялся по Египту собирать жнивьё, чтобы заменить им солому.

13 А погоничі наставали, говорячи: „Скінчі́ть вашу щоденну працю в час так, як коли б була́ солома“.

13 Надсмотрщики вынуждали их, говоря: – Выполняйте каждый день такую же норму, как и тогда, когда у вас была солома.

14 І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: „Чому ви не скінчи́ли свого при́ділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?“

14 А старост исраильтян, которых надзиратели фараона поставили над ними, били и спрашивали: – Почему ни вчера, ни сегодня вы не сделали такого же количества кирпичей, как и прежде?

15 І прибули́ писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: „Для чого ти так робиш рабам своїм?

15 Старосты исраильтян пришли к фараону и взмолились: – Зачем ты так поступаешь со своими рабами?

16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу — кажуть нам — робіть! І ось раби твої биті, — і грішиш ти перед народом своїм!“

16 Солому нам не дают, а кирпичи велят делать! Посмотри, как бьют нас! Вина лежит на твоём народе.

17 А він відказав: „Неро́би ви, неро́би! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господе́ві.

17 Фараон сказал: – Лентяи, вот вы кто, лентяи! Поэтому вы и говорите: «Пойдём, принесём жертву Вечному».

18 А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призна́чене число цегли ви дасте!“

18 Ступайте работать. Солому вам давать не будут, но положенное количество кирпичей делайте.

19 І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: „Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!“

19 Старосты исраильтян поняли, что попали в беду, когда им сказали: «Не уменьшайте ежедневной нормы кирпичей».

20 І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,

20 Выйдя от фараона, они нашли Мусу и Харуна, которые ждали их,

21 та й сказали до них: „Нехай побачить вас Господь — і нехай вас осудить, бо ви вчинили нена́висним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, — щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!“

21 и сказали: – Пусть Вечный увидит, что вы наделали, и накажет вас. Вы сделали нас ненавистными фараону и его приближённым. Вы вложили им в руки меч, чтобы они убили нас.

22 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „Господи, чому Ти кривду вчинив цьому наро́дові? Чому Ти послав мені це?

22 Муса обратился к Вечному и сказал: – Владыка, зачем Ты навёл на этот народ беду? Для чего Ты послал меня?

23 Бо відко́ли прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'я́м, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!“

23 С тех пор как я ходил к фараону говорить от Твоего имени, он стал обращаться с народом ещё более жестоко, а Ты ничего не сделал, чтобы спасти Свой народ.

1.0x