Библия - Обещанное Восстановление

Книга Суддiв

Розділ 5

1 І співала Дево́ра й Бара́к, син Авіноамів, того дня, говорячи:

2 „Що в Ізраїлі закнязюва́ли князі́, що наро́д себе же́ртвувати став, — поблагослові́те ви Господа!

3 Почуйте, царі, уші наставте, князі: я — Господе́ві я буду співати, виспі́вувати буду Господа, Бога Ізраїля!

4 Господи, — як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едо́мського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощи́ли водою.

5 Перед Господнім лицем розпливалися гори, — цей Сіна́й перед Господом, Богом Ізраїля.

6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли доро́ги, подоро́жні ж ходили крутими доро́гами.

7 Нестало селя́нства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Дево́ра, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.

8 Коли вибрав нови́х він богі́в, тоді в брамах війна зачала́сь. Поправді кажу́ вам, — небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!

9 Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для наро́ду, — поблагословіте ви Господа!

10 Ті, хто їздить на білих осли́цях, хто сидить на килима́х та дорогою ходить, — оповідайте!

11 Через крик при ділі́нні здоби́чі між місця́ми, де воду беру́ть, — там виспівують правди Господні, правди селя́нства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній наро́д.

12 Збудися, збудися, Дево́ро! Збудися, збудися, — і пісню співай! Устань, Бара́ку, і візьми до неволі своїх полоне́них, сину Авіноа́мів!

13 Тоді позосталий зійшов до поту́жних наро́ду, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.

14 Від Єфрема прийшли були ті, що в Амали́ку їх корень; Веніямин за тобою, серед наро́дів твоїх; від Махі́ра зійшли були провідники́; а від Завуло́на оті, хто веде пером пи́саря.

15 І князі Іссахарові ра́зом з Дево́рою, і Іссаха́р, як Бара́к, був відпу́щений пішки в долину. Великі виві́дування у Рувимових відділах!

16 Чого ти усівсь між коша́рами, щоб слухати ме́кання стад? Великі виві́дування у Рувимових відділах!

17 Пробуває Ґілеад на тім боці Йорда́ну, а Дан — чому на кораблях буде ме́шкати він? На березі моря осівся Аси́р, і при потоках своїх пробува́є.

18 Завуло́н — це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефтали́м — на польови́х висота́х.

19 Царі прибули́, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здоби́чі срібла не взяли́.

20 Із неба войовано, — зо́рі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.

21 Кішонський поті́к позмітав їх, поті́к стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе́ моя!

22 Тоді стукотіли копи́та коня від бігу швидко́го, від бігу його скакуні́в!

23 „Прокляні́те Мероза“, каже Ангол Господній, „проклясти́ — прокляні́ть його ме́шканців, бо вони не прийшли Господе́ві на поміч, Господе́ві на поміч з хоробрими!“

24 Нехай буде благословенна між жінка́ми Яїл, жінка кенаиеянина Хевера, — нехай буде благословенна вона між жінка́ми в наметі.

25 Води́ він просив — подала́ молока, у царській чаші прине́сла п'янке́ молоко.

26 Ліву руку свою до кілка́ простягає, а прави́цю свою — до молотка́ робітни́чого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому го́лову, і скро́ню розбила й пробила йому́.

27 Між но́ги її він схилився, упав і лежав, між но́ги її він схилився, упав, — де схиливсь, там забитий упав.

28 Через вікно виглядала та голосила Сісе́рина мати крізь ґрати: „Чому коле́сниця його припізни́лась вернутись? Чому припізнились коле́са запря́жок його?“

29 Мудрі княги́ні її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:

30 „Ось здо́бич знахо́дять та ділять вони, — бра́нка, дві бра́нці на кожного му́жа! А здо́бич із шат кольоро́вих — Сісері, здобич із шат кольоро́вих, різноба́рвна ткани́на, на два боки гапто́вана, — жінці на шию“.

31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй!“ І Край мав мир сорок літ.

Книга судей

Глава 5

1 Девора и Варак, сын Авиноама, так воспели победу Израиля в тот день:

2 «За силу могучих воинов в Израиле, за народ, что на зов отозвался, — прославьте ГОСПОДА!

3 Слушайте, цари, внемлите, правители, как я ГОСПОДУ, как я Ему одному пою, как славлю я ГОСПОДА, Бога Израиля!

4 Когда Ты, ГОСПОДИ, из Сеира выступил, из земли Эдомской шествовал, земля тряслась, и небо дождем проливалось, и тучи проливались дождем.

5 Горы таяли пред ГОСПОДОМ, и даже тот Синай, — перед ГОСПОДОМ, Богом Израиля!

6 Во дни Шамгара, сына Анат, во дни Яэли пути опустели — вместо прямых дорог пробирался путями окольными странник.

7 Опустели в Израиле города неукрепленные, были пусты до тех пор, пока не восстала я, Девора, — пока не восстала я, мать Израиля!

8 Новых богов себе избрали — вот и война в ворота стучит, но ни щитов, ни копий не видно у сорока тысяч израильтян.

9 Сердце мое — с вождями Израиля, и с народом, что на зов отозвался. Прославьте ГОСПОДА!

10 Те, кто на белых ослицах едет, кто на коврах восседает, кто по дорогам идет, — славьте Его!

11 Громче, чем стрелы свищут у водопоев и чем звенит тетива, да воспоют они благодеяния ГОСПОДНИ, Его заступничество за города неукрепленные в Израиле. И подошел народ ГОСПОДЕНЬ к городским воротам.

12 Пробудись, пробудись, о Девора, — пробудись, пробудись и воспой! Вставай, Варак, и пленных веди, плененных тобой, сын Авиноама!

13 И спустились тогда с холмов уцелевшие из воинов и народ ГОСПОДЕНЬ вслед за могучими воинами.

14 Пришли воины от Ефрема, те, чьи корни в земле Амалека, вслед за тобой пришли, за войском твоим, Вениамин, и от Махира пришли вожди, и от Завулона — хранители посохов.

15 Вожди Иссахара — с Деворой, Иссахар, как и Варак, устремился в долину. А семейства Рувима медлят в тяжких раздумьях.

16 Что сидеть подле головешек, слушая посвист пастуший? Да, семейства Рувима медлят в тяжких раздумьях!

17 За Иорданом живет спокойно Гилад, а Дану что сидеть чужаком при кораблях? На берегу морском Асир поселился, при гаванях живет он спокойно.

18 Завулон на смерть себя отдает, Неффалим — на высотах среди равнины!

19 Вышли цари и сразились, вслед за ними вышли на битву цари ханаанские при водах Мегиддо в Таанахе, но серебро не стало добычей их.

20 И звезды с небес вступили в битву, с путей своих в битву вступили с Сисерой!

21 Сметает врагов поток Кишон, уносит их древний поток Кишон! Иди вперед, исполнившись мужества, душа моя!

22 Топот копыт, топот, конских копыт перестук!

23 „Прокляните Мероз! — возвещает ангел ГОСПОДЕНЬ. — Предайте проклятью обитателей его: не пришли они на помощь ГОСПОДУ, на помощь ГОСПОДУ не пришли в битве против сильных“.

24 Благословенна среди женщин Яэль, жена Хевера-кенея, среди обитательниц шатров благословенна!

25 Просил Сисера воды — молока подала она, в почетной чаше поднесла ему сливок.

26 Протянула она к колышку руку, молот тяжелый взяла в другую и сразила Сисеру, голову размозжила, разбила, пронзила ему висок!

27 Рухнул он к ее ногам, пал и лежит; рухнул к ее ногам и на том же месте, где пал, там и погиб.

28 Всё выглядывает в окно Сисеры мать, причитает за оконной решеткой: „Почему же медлит с возращением его колесница, почему не спешат колеса повозок его?“

29 Отвечают ей разумные жены знатные, да и сама она так рассуждает:

30 „Верно, делят они добычу, по девке на воина, даже по две, а добыча Сисеры — одежда цветная, пара расшитых цветных одеяний, и для каждой из нас добычей — по две кружевных накидки!“

31 Таков конец всех врагов Твоих, ГОСПОДИ, а кто любит Тебя — уподобится солнцу во всем сиянии его!» И прекратились войны в стране, был мир сорок лет.

Книга Суддiв Розділ 5	Книга судей Глава 5
1 І співала Дево́ра й Бара́к, син Авіноамів, того дня, говорячи:	1 Девора и Варак, сын Авиноама, так воспели победу Израиля в тот день:
2 „Що в Ізраїлі закнязюва́ли князі́, що наро́д себе же́ртвувати став, — поблагослові́те ви Господа!	2 «За силу могучих воинов в Израиле, за народ, что на зов отозвался, — прославьте ГОСПОДА!
3 Почуйте, царі, уші наставте, князі: я — Господе́ві я буду співати, виспі́вувати буду Господа, Бога Ізраїля!	3 Слушайте, цари, внемлите, правители, как я ГОСПОДУ, как я Ему одному пою, как славлю я ГОСПОДА, Бога Израиля!
4 Господи, — як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едо́мського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощи́ли водою.	4 Когда Ты, ГОСПОДИ, из Сеира выступил, из земли Эдомской шествовал, земля тряслась, и небо дождем проливалось, и тучи проливались дождем.
5 Перед Господнім лицем розпливалися гори, — цей Сіна́й перед Господом, Богом Ізраїля.	5 Горы таяли пред ГОСПОДОМ, и даже тот Синай, — перед ГОСПОДОМ, Богом Израиля!
6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли доро́ги, подоро́жні ж ходили крутими доро́гами.	6 Во дни Шамгара, сына Анат, во дни Яэли пути опустели — вместо прямых дорог пробирался путями окольными странник.
7 Нестало селя́нства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Дево́ра, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.	7 Опустели в Израиле города неукрепленные, были пусты до тех пор, пока не восстала я, Девора, — пока не восстала я, мать Израиля!
8 Коли вибрав нови́х він богі́в, тоді в брамах війна зачала́сь. Поправді кажу́ вам, — небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!	8 Новых богов себе избрали — вот и война в ворота стучит, но ни щитов, ни копий не видно у сорока тысяч израильтян.
9 Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для наро́ду, — поблагословіте ви Господа!	9 Сердце мое — с вождями Израиля, и с народом, что на зов отозвался. Прославьте ГОСПОДА!
10 Ті, хто їздить на білих осли́цях, хто сидить на килима́х та дорогою ходить, — оповідайте!	10 Те, кто на белых ослицах едет, кто на коврах восседает, кто по дорогам идет, — славьте Его!
11 Через крик при ділі́нні здоби́чі між місця́ми, де воду беру́ть, — там виспівують правди Господні, правди селя́нства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній наро́д.	11 Громче, чем стрелы свищут у водопоев и чем звенит тетива, да воспоют они благодеяния ГОСПОДНИ, Его заступничество за города неукрепленные в Израиле. И подошел народ ГОСПОДЕНЬ к городским воротам.
12 Збудися, збудися, Дево́ро! Збудися, збудися, — і пісню співай! Устань, Бара́ку, і візьми до неволі своїх полоне́них, сину Авіноа́мів!	12 Пробудись, пробудись, о Девора, — пробудись, пробудись и воспой! Вставай, Варак, и пленных веди, плененных тобой, сын Авиноама!
13 Тоді позосталий зійшов до поту́жних наро́ду, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.	13 И спустились тогда с холмов уцелевшие из воинов и народ ГОСПОДЕНЬ вслед за могучими воинами.
14 Від Єфрема прийшли були ті, що в Амали́ку їх корень; Веніямин за тобою, серед наро́дів твоїх; від Махі́ра зійшли були провідники́; а від Завуло́на оті, хто веде пером пи́саря.	14 Пришли воины от Ефрема, те, чьи корни в земле Амалека, вслед за тобой пришли, за войском твоим, Вениамин, и от Махира пришли вожди, и от Завулона — хранители посохов.
15 І князі Іссахарові ра́зом з Дево́рою, і Іссаха́р, як Бара́к, був відпу́щений пішки в долину. Великі виві́дування у Рувимових відділах!	15 Вожди Иссахара — с Деворой, Иссахар, как и Варак, устремился в долину. А семейства Рувима медлят в тяжких раздумьях.
16 Чого ти усівсь між коша́рами, щоб слухати ме́кання стад? Великі виві́дування у Рувимових відділах!	16 Что сидеть подле головешек, слушая посвист пастуший? Да, семейства Рувима медлят в тяжких раздумьях!
17 Пробуває Ґілеад на тім боці Йорда́ну, а Дан — чому на кораблях буде ме́шкати він? На березі моря осівся Аси́р, і при потоках своїх пробува́є.	17 За Иорданом живет спокойно Гилад, а Дану что сидеть чужаком при кораблях? На берегу морском Асир поселился, при гаванях живет он спокойно.
18 Завуло́н — це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефтали́м — на польови́х висота́х.	18 Завулон на смерть себя отдает, Неффалим — на высотах среди равнины!
19 Царі прибули́, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здоби́чі срібла не взяли́.	19 Вышли цари и сразились, вслед за ними вышли на битву цари ханаанские при водах Мегиддо в Таанахе, но серебро не стало добычей их.
20 Із неба войовано, — зо́рі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.	20 И звезды с небес вступили в битву, с путей своих в битву вступили с Сисерой!
21 Кішонський поті́к позмітав їх, поті́к стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе́ моя!	21 Сметает врагов поток Кишон, уносит их древний поток Кишон! Иди вперед, исполнившись мужества, душа моя!
22 Тоді стукотіли копи́та коня від бігу швидко́го, від бігу його скакуні́в!	22 Топот копыт, топот, конских копыт перестук!
23 „Прокляні́те Мероза“, каже Ангол Господній, „проклясти́ — прокляні́ть його ме́шканців, бо вони не прийшли Господе́ві на поміч, Господе́ві на поміч з хоробрими!“	23 „Прокляните Мероз! — возвещает ангел ГОСПОДЕНЬ. — Предайте проклятью обитателей его: не пришли они на помощь ГОСПОДУ, на помощь ГОСПОДУ не пришли в битве против сильных“.
24 Нехай буде благословенна між жінка́ми Яїл, жінка кенаиеянина Хевера, — нехай буде благословенна вона між жінка́ми в наметі.	24 Благословенна среди женщин Яэль, жена Хевера-кенея, среди обитательниц шатров благословенна!
25 Води́ він просив — подала́ молока, у царській чаші прине́сла п'янке́ молоко.	25 Просил Сисера воды — молока подала она, в почетной чаше поднесла ему сливок.
26 Ліву руку свою до кілка́ простягає, а прави́цю свою — до молотка́ робітни́чого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому го́лову, і скро́ню розбила й пробила йому́.	26 Протянула она к колышку руку, молот тяжелый взяла в другую и сразила Сисеру, голову размозжила, разбила, пронзила ему висок!
27 Між но́ги її він схилився, упав і лежав, між но́ги її він схилився, упав, — де схиливсь, там забитий упав.	27 Рухнул он к ее ногам, пал и лежит; рухнул к ее ногам и на том же месте, где пал, там и погиб.
28 Через вікно виглядала та голосила Сісе́рина мати крізь ґрати: „Чому коле́сниця його припізни́лась вернутись? Чому припізнились коле́са запря́жок його?“	28 Всё выглядывает в окно Сисеры мать, причитает за оконной решеткой: „Почему же медлит с возращением его колесница, почему не спешат колеса повозок его?“
29 Мудрі княги́ні її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:	29 Отвечают ей разумные жены знатные, да и сама она так рассуждает:
30 „Ось здо́бич знахо́дять та ділять вони, — бра́нка, дві бра́нці на кожного му́жа! А здо́бич із шат кольоро́вих — Сісері, здобич із шат кольоро́вих, різноба́рвна ткани́на, на два боки гапто́вана, — жінці на шию“.	30 „Верно, делят они добычу, по девке на воина, даже по две, а добыча Сисеры — одежда цветная, пара расшитых цветных одеяний, и для каждой из нас добычей — по две кружевных накидки!“
31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй!“ І Край мав мир сорок літ.	31 Таков конец всех врагов Твоих, ГОСПОДИ, а кто любит Тебя — уподобится солнцу во всем сиянии его!» И прекратились войны в стране, был мир сорок лет.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Книга Суддiв

Розділ 5

Книга судей

Глава 5

Книга Суддiв

Розділ 5

Книга судей

Глава 5

Старий завіт

Новий завіт

Книга Суддiв

Розділ 5

Книга судей

Глава 5

Книга Суддiв

Розділ 5

Книга судей

Глава 5

Старий
завіт

Новий
завіт