ЕкклезiястРозділ 9 |
|
1 |
|
2 Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому́, хто жертву прино́сить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто кляне́ться, як і тому, хто клятви боїться! |
|
3 Оце зле у всім, що під сонцем тим ді́ється, — що одна́кове всім випада́є, і серце лю́дських синів повне зла, і за життя їхнього безу́мство в їхньому серці, а по то́му до мертвих відходять. |
|
4 |
|
5 Бо знають живі, що помруть, а померлі нічо́го не знають, і заплати немає вже їм, — бо забута і пам'ять про них, |
|
6 і їхнє коха́ння, і їхня нена́висть, та за́здрощі їхні загинули вже, і нема вже їм ча́стки навіки ні в чо́му, що під сонцем тим ді́ється! |
|
7 |
|
8 Нехай кожного ча́су одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оли́ви! |
|
9 Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі́ дні марно́ти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі́ дні марно́ти твоєї,— бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді́, що під сонцем ним тру́дишся ти! |
|
10 Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шео́лі, куди ти йде́ш, ні роботи, ні ро́здуму, ані знання́, ані мудрости! |
|
11 |
|
12 Бо ча́су свого люди́на не знає, мов риби, поло́влені в па́губну сітку, і мов пта́хи, захо́плені в сі́льце, — так хапа́ються лю́дські сини за час лиха, коли воно на́гло спадає, на них! |
|
13 |
|
14 Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточи́в, і побудува́в проти нього велику обло́гу. |
|
15 Але в ньому знайшлася люди́на убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, — та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу люди́ну! |
|
16 І я говорив: Краща мудрість за силу; одна́ко пого́рджується мудрість бідного, і не слухаються його слів! |
|
17 Слова мудрих, почуті в споко́ї, кращі від крику володаря поміж безглу́здими. |
|
18 Мудрість краща від зброї військо́вої, але один грішник погубить багато добра́. |
Книга Экклезиаста, или ПроповедникаГлава 9 |
|
1 |
|
2 Но всё для всех едино, и участь у всех одна: что праведнику, то и злодею; что доброму и чистому, то и нечистому; что жертвующему, то и жертвы не приносящему; что доброму, то и грешному; что клянущемуся, то и остерегающемуся клятвы. |
|
3 |
|
4 А покуда человек среди живых, есть надежда, ведь живой собаке лучше, чем мертвому льву. |
|
5 Да, знают живые, что умрут, а мертвые ничего не знают, и уж нет им воздаяния, потому что и память о них исчезла. |
|
6 И любовь их, и ненависть, и ревность их — всё исчезло давно, и вовек непричастны они к тому, что творится под солнцем. |
|
7 |
|
8 и пусть будут всегда белы одежды твои и не иссякнут благовония на голове твоей! |
|
9 Наслаждайся жизнью с любимой женой во все дни мимолетной жизни твоей, которую даровал тебе Бог, во все твои мимолетные дни, потому что таков твой удел в жизни и трудах, какие вершишь ты под солнцем. |
|
10 Что под силу — то и делай руками своими, ибо в Шеоле, куда ты сойдешь, не будет уже ни трудов, ни разумения, ни познания, ни мудрости. |
|
11 |
|
12 и люди не ведают срока своего, попадая, словно рыбы, в злую сеть, словно птицы — в силок. Так и встречают смертные злой свой час, настигающий их внезапно. |
|
13 |
|
14 был некий городок, и жителей в нем было немного, и подступил под стены его могучий царь и обнес городок мощным осадным валом, |
|
15 но нашелся в нем мудрый бедняк и мудростью своей выручил осажденных… Но хоть бы кто в городе вспомнил про этого бедняка!.. |
|
16 И сказал я: мудрость лучше силы, но пренебрегают люди мудростью бедняка и не прислушиваются к его словам. |
|
17 |
|
18 |
ЕкклезiястРозділ 9 |
Книга Экклезиаста, или ПроповедникаГлава 9 |
|
1 |
1 |
|
2 Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому́, хто жертву прино́сить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто кляне́ться, як і тому, хто клятви боїться! |
2 Но всё для всех едино, и участь у всех одна: что праведнику, то и злодею; что доброму и чистому, то и нечистому; что жертвующему, то и жертвы не приносящему; что доброму, то и грешному; что клянущемуся, то и остерегающемуся клятвы. |
|
3 Оце зле у всім, що під сонцем тим ді́ється, — що одна́кове всім випада́є, і серце лю́дських синів повне зла, і за життя їхнього безу́мство в їхньому серці, а по то́му до мертвих відходять. |
3 |
|
4 |
4 А покуда человек среди живых, есть надежда, ведь живой собаке лучше, чем мертвому льву. |
|
5 Бо знають живі, що помруть, а померлі нічо́го не знають, і заплати немає вже їм, — бо забута і пам'ять про них, |
5 Да, знают живые, что умрут, а мертвые ничего не знают, и уж нет им воздаяния, потому что и память о них исчезла. |
|
6 і їхнє коха́ння, і їхня нена́висть, та за́здрощі їхні загинули вже, і нема вже їм ча́стки навіки ні в чо́му, що під сонцем тим ді́ється! |
6 И любовь их, и ненависть, и ревность их — всё исчезло давно, и вовек непричастны они к тому, что творится под солнцем. |
|
7 |
7 |
|
8 Нехай кожного ча́су одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оли́ви! |
8 и пусть будут всегда белы одежды твои и не иссякнут благовония на голове твоей! |
|
9 Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі́ дні марно́ти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі́ дні марно́ти твоєї,— бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді́, що під сонцем ним тру́дишся ти! |
9 Наслаждайся жизнью с любимой женой во все дни мимолетной жизни твоей, которую даровал тебе Бог, во все твои мимолетные дни, потому что таков твой удел в жизни и трудах, какие вершишь ты под солнцем. |
|
10 Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шео́лі, куди ти йде́ш, ні роботи, ні ро́здуму, ані знання́, ані мудрости! |
10 Что под силу — то и делай руками своими, ибо в Шеоле, куда ты сойдешь, не будет уже ни трудов, ни разумения, ни познания, ни мудрости. |
|
11 |
11 |
|
12 Бо ча́су свого люди́на не знає, мов риби, поло́влені в па́губну сітку, і мов пта́хи, захо́плені в сі́льце, — так хапа́ються лю́дські сини за час лиха, коли воно на́гло спадає, на них! |
12 и люди не ведают срока своего, попадая, словно рыбы, в злую сеть, словно птицы — в силок. Так и встречают смертные злой свой час, настигающий их внезапно. |
|
13 |
13 |
|
14 Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточи́в, і побудува́в проти нього велику обло́гу. |
14 был некий городок, и жителей в нем было немного, и подступил под стены его могучий царь и обнес городок мощным осадным валом, |
|
15 Але в ньому знайшлася люди́на убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, — та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу люди́ну! |
15 но нашелся в нем мудрый бедняк и мудростью своей выручил осажденных… Но хоть бы кто в городе вспомнил про этого бедняка!.. |
|
16 І я говорив: Краща мудрість за силу; одна́ко пого́рджується мудрість бідного, і не слухаються його слів! |
16 И сказал я: мудрость лучше силы, но пренебрегают люди мудростью бедняка и не прислушиваются к его словам. |
|
17 Слова мудрих, почуті в споко́ї, кращі від крику володаря поміж безглу́здими. |
17 |
|
18 Мудрість краща від зброї військо́вої, але один грішник погубить багато добра́. |
18 |