НееміяРозділ 6 |
|
1 |
|
2 то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: „Приходь, і вмовимося ра́зом у Кефірімі в долині Оно!“ А вони замишляли зробити мені зло. |
|
3 І послав я до них послів, говорячи: „Я роблю́ велику працю, і не мо́жу прийти. На́що буде перервана ця праця, як кину її та піду́ до вас?“ |
|
4 І посилали до мене так само чотири ра́зи, а я відповідав їм так само. |
|
5 І так само Санваллат п'ятий раз прислав до ме́не слугу́ свого́, а в руці його був відкритий лист. |
|
6 А в ньому написане: „Чується серед наро́дів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому́ то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими слова́ми. |
|
7 Та й пророків ти понаставля́в, щоб викри́кували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, — приходь, і пора́дьмося ра́зом!“ |
|
8 І послав я до ньо́го, говорячи: „Не було́ таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишля́в!“ |
|
9 Бо всі вони лякали нас, говорячи: „Нехай осла́бнуть їхні руки з цієї праці, — і не буде вона зро́блена!“ Та тепер, о Боже, зміцни́ мої ру́ки! |
|
10 І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він був заде́ржаний. І він сказав: „Умовмося піти до Божого дому, до сере́дини храму, і замкне́мо храмові двері, бо при́йдуть забити тебе, — власне вночі при́йдуть забити тебе“. |
|
11 Та я відказав: „Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто́ є такий, як я, що вві́йде до храму й буде жити? Не ввійду́!“ |
|
12 І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупи́ли його́... |
|
13 Бо він був підку́плений, щоб я боявся, — і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий погові́р, щоб обра́зити мене. |
|
14 Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його́, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страха́ли мене! |
|
15 І був закі́нчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдеся́т і два дні. |
|
16 І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навко́ло нас, то вони впали в оча́х своїх та й пізнали, що ця праця була зро́блена від нашого Бога! |
|
17 Тими днями також шляхе́тні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні прихо́дили до них. |
|
18 Бо багато-хто в Юдеї були заприся́женими при́ятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку́ Мешуллама, Берехіїного сина. |
|
19 І говорили передо мною добре про нього, а слова́ мої передавали йому. Товійя посилав листи́, щоб настраха́ти мене́. |
NehemiahChapter 6 |
|
1 THEN when Sanballat and Tobiah and Geshem the Arabian and the rest of our enemies heard the news that I had built the wall and that there was no breach left in it (though at that time we had not set up the doors upon the gates), |
|
2 Sanballat and Geshem sent to me, saying, Come, let us go together and encamp as a troop in the plain of Ono. But they thought to do me harm. |
|
3 And I sent a messenger to them, saying, I am doing a great work so that I cannot come down, lest the work cease, while I leave it and come down to you. |
|
4 But they sent to me four times in this manner, and I answered them after the same manner. |
|
5 Then Sanballat sent his servant to me in like manner the fifth time with a letter in his hand |
|
6 Wherein was written, It is reported among the nations, and Geshem says it, that you and the Jews think to rebel; that is why you are building the wall, that you may be their king, according to these words. |
|
7 And you have also appointed prophets to prophesy concerning you at Jerusalem, saying, Behold, there is a king in Judah; and now shall it be reported to the king according to these words. Come now, therefore, and let us take counsel together. |
|
8 Then I sent to him, saying, There is no truth in such words as these which you say; you are saying them out of your own heart. |
|
9 For they all made us afraid, saying, Their hands shall be weakened from the work; and they say to us, Do not do the work. Now therefore, O God, strengthen my hands. |
|
10 Then I went into the house of Shemaiah the son of Delaiah the son of Mehetabeel who used to hinder me from work; and he said to me, Let us meet together in the house of God, within the temple, and let us shut the doors of the temple; for they are coming to slay you; yea, in the night they are coming to slay you. |
|
11 And I said, Should I flee to men like you? God forbid that I should flee and enter into the temple! |
|
12 And, lo, I perceive that God had not sent him against me; neither has it been said to me by a prophet that he will slay me, for Tobiah and Sanballet and their companions had hired him and sent him to kill me. |
|
13 Therefore he was hired, that I should be afraid and do so and sin, so that I might become to them an evil report, that they might reproach me. |
|
14 Remember, O my God, Tobiah and Sanballat and their companions according to these their impious works, and also Jodaiah the prophet and the rest of the prophets who tried to frighten me because of them. |
|
15 So the wall was finished on the twenty-fifth day of the month Elul, in fifty-two days. |
|
16 Now when all our enemies heard of it, they were afraid, and all the nations that were round about us trembled exceedingly from our presence; for they perceived that this work was wrought of God. |
|
17 Moreover in those days the nobles of Judah sent many letters to Tobiah, and the letters of Tobiah came to them. |
|
18 For there were many in Judah who had sworn to him that they would not harm him, because he was the son-in-law of Shechaniah the son of Arah; and his son Johanan had taken the daughter of Meshullam the son of Berechiah. |
|
19 Also they reported his good words before me, and told him anything I said. And Tobiah sent letters to frighten me. |
НееміяРозділ 6 |
NehemiahChapter 6 |
|
1 |
1 THEN when Sanballat and Tobiah and Geshem the Arabian and the rest of our enemies heard the news that I had built the wall and that there was no breach left in it (though at that time we had not set up the doors upon the gates), |
|
2 то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: „Приходь, і вмовимося ра́зом у Кефірімі в долині Оно!“ А вони замишляли зробити мені зло. |
2 Sanballat and Geshem sent to me, saying, Come, let us go together and encamp as a troop in the plain of Ono. But they thought to do me harm. |
|
3 І послав я до них послів, говорячи: „Я роблю́ велику працю, і не мо́жу прийти. На́що буде перервана ця праця, як кину її та піду́ до вас?“ |
3 And I sent a messenger to them, saying, I am doing a great work so that I cannot come down, lest the work cease, while I leave it and come down to you. |
|
4 І посилали до мене так само чотири ра́зи, а я відповідав їм так само. |
4 But they sent to me four times in this manner, and I answered them after the same manner. |
|
5 І так само Санваллат п'ятий раз прислав до ме́не слугу́ свого́, а в руці його був відкритий лист. |
5 Then Sanballat sent his servant to me in like manner the fifth time with a letter in his hand |
|
6 А в ньому написане: „Чується серед наро́дів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому́ то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими слова́ми. |
6 Wherein was written, It is reported among the nations, and Geshem says it, that you and the Jews think to rebel; that is why you are building the wall, that you may be their king, according to these words. |
|
7 Та й пророків ти понаставля́в, щоб викри́кували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, — приходь, і пора́дьмося ра́зом!“ |
7 And you have also appointed prophets to prophesy concerning you at Jerusalem, saying, Behold, there is a king in Judah; and now shall it be reported to the king according to these words. Come now, therefore, and let us take counsel together. |
|
8 І послав я до ньо́го, говорячи: „Не було́ таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишля́в!“ |
8 Then I sent to him, saying, There is no truth in such words as these which you say; you are saying them out of your own heart. |
|
9 Бо всі вони лякали нас, говорячи: „Нехай осла́бнуть їхні руки з цієї праці, — і не буде вона зро́блена!“ Та тепер, о Боже, зміцни́ мої ру́ки! |
9 For they all made us afraid, saying, Their hands shall be weakened from the work; and they say to us, Do not do the work. Now therefore, O God, strengthen my hands. |
|
10 І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він був заде́ржаний. І він сказав: „Умовмося піти до Божого дому, до сере́дини храму, і замкне́мо храмові двері, бо при́йдуть забити тебе, — власне вночі при́йдуть забити тебе“. |
10 Then I went into the house of Shemaiah the son of Delaiah the son of Mehetabeel who used to hinder me from work; and he said to me, Let us meet together in the house of God, within the temple, and let us shut the doors of the temple; for they are coming to slay you; yea, in the night they are coming to slay you. |
|
11 Та я відказав: „Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто́ є такий, як я, що вві́йде до храму й буде жити? Не ввійду́!“ |
11 And I said, Should I flee to men like you? God forbid that I should flee and enter into the temple! |
|
12 І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупи́ли його́... |
12 And, lo, I perceive that God had not sent him against me; neither has it been said to me by a prophet that he will slay me, for Tobiah and Sanballet and their companions had hired him and sent him to kill me. |
|
13 Бо він був підку́плений, щоб я боявся, — і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий погові́р, щоб обра́зити мене. |
13 Therefore he was hired, that I should be afraid and do so and sin, so that I might become to them an evil report, that they might reproach me. |
|
14 Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його́, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страха́ли мене! |
14 Remember, O my God, Tobiah and Sanballat and their companions according to these their impious works, and also Jodaiah the prophet and the rest of the prophets who tried to frighten me because of them. |
|
15 І був закі́нчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдеся́т і два дні. |
15 So the wall was finished on the twenty-fifth day of the month Elul, in fifty-two days. |
|
16 І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навко́ло нас, то вони впали в оча́х своїх та й пізнали, що ця праця була зро́блена від нашого Бога! |
16 Now when all our enemies heard of it, they were afraid, and all the nations that were round about us trembled exceedingly from our presence; for they perceived that this work was wrought of God. |
|
17 Тими днями також шляхе́тні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні прихо́дили до них. |
17 Moreover in those days the nobles of Judah sent many letters to Tobiah, and the letters of Tobiah came to them. |
|
18 Бо багато-хто в Юдеї були заприся́женими при́ятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку́ Мешуллама, Берехіїного сина. |
18 For there were many in Judah who had sworn to him that they would not harm him, because he was the son-in-law of Shechaniah the son of Arah; and his son Johanan had taken the daughter of Meshullam the son of Berechiah. |
|
19 І говорили передо мною добре про нього, а слова́ мої передавали йому. Товійя посилав листи́, щоб настраха́ти мене́. |
19 Also they reported his good words before me, and told him anything I said. And Tobiah sent letters to frighten me. |