ЕкклезiястРозділ 3 |
|
1 |
|
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене, |
|
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, |
|
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати, |
|
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів, |
|
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти, |
|
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, |
|
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру! |
|
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він? |
|
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею, |
|
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́. |
|
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті. |
|
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий! |
|
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його! |
|
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог! |
|
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда. |
|
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло. |
|
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі, |
|
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все! |
|
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху. |
|
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини? |
|
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому? |
EcclesiastesChapter 3 |
|
1 TO everything there is a season, and a time for every purpose under the sun: |
|
2 A time to be born and a time to die; a time to plant and a time to pluck up that which is planted; |
|
3 A time to kill and a time to heal; a time to tear down and a time to build up; |
|
4 A time to weep and a time to laugh; a time to mourn and a time to dance; |
|
5 A time to cast away stones and a time to gather stones together; a time to embrace and a time to refrain from embracing; |
|
6 A time to lose and a time to seek; a time to tie up and a time to untie; |
|
7 A time to rend and a time to sew; a time to keep silent and a time to speak; |
|
8 A time to love and a time to hate; a time for war and a time for peace. |
|
9 What profit has the worker in his labor? |
|
10 I have seen the toil which the LORD has given to the sons of men to be engaged therewith. |
|
11 He has made everything beautiful in its time; also he has made the world dear to man's heart, so that no man can find out the works which the LORD has done from the beginning to the end. |
|
12 I know that there is no good in worldly things, but for men to rejoice and to do good in their lives. |
|
13 And also that every man should eat and drink and enjoy the good of all his labor; it is the gift of the LORD. |
|
14 I know that whatsoever the LORD does, it shall be for ever; nothing can be added to it and nothing taken from it; and the LORD has so made it that men should reverence him. |
|
15 That which is now, already has been; and that which is to be, has already been; and God will avenge him who has been persecuted. |
|
16 And moreover, I saw under the sun the place of judgment, that wickedness was there; and in the place of righteousness, that iniquity was there. |
|
17 I said in my heart, God shall judge the righteous and the wicked; for there is a time for every purpose and for every work. |
|
18 I meditated in my heart concerning the estate of the sons of men whom God had created, and saw that they are like beasts. |
|
19 For the same misfortune which befalls the sons of men befalls beasts; even one misfortune befalls them: as the one dies, so dies the other; yea, they have all one breath; so that man has no preeminence over the beast; for all is vanity. |
|
20 All go to one place; all are of the dust, and all turn to dust again. |
|
21 Who knows whether the spirit of men goes upward and the spirit of the beasts goes downward under the earth? |
|
22 Wherefore I saw that there is nothing better in them but that man should rejoice in his works; for that is his portion; for who shall bring him to see what shall be after him? |
ЕкклезiястРозділ 3 |
EcclesiastesChapter 3 |
|
1 |
1 TO everything there is a season, and a time for every purpose under the sun: |
|
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене, |
2 A time to be born and a time to die; a time to plant and a time to pluck up that which is planted; |
|
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, |
3 A time to kill and a time to heal; a time to tear down and a time to build up; |
|
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати, |
4 A time to weep and a time to laugh; a time to mourn and a time to dance; |
|
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів, |
5 A time to cast away stones and a time to gather stones together; a time to embrace and a time to refrain from embracing; |
|
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти, |
6 A time to lose and a time to seek; a time to tie up and a time to untie; |
|
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, |
7 A time to rend and a time to sew; a time to keep silent and a time to speak; |
|
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру! |
8 A time to love and a time to hate; a time for war and a time for peace. |
|
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він? |
9 What profit has the worker in his labor? |
|
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею, |
10 I have seen the toil which the LORD has given to the sons of men to be engaged therewith. |
|
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́. |
11 He has made everything beautiful in its time; also he has made the world dear to man's heart, so that no man can find out the works which the LORD has done from the beginning to the end. |
|
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті. |
12 I know that there is no good in worldly things, but for men to rejoice and to do good in their lives. |
|
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий! |
13 And also that every man should eat and drink and enjoy the good of all his labor; it is the gift of the LORD. |
|
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його! |
14 I know that whatsoever the LORD does, it shall be for ever; nothing can be added to it and nothing taken from it; and the LORD has so made it that men should reverence him. |
|
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог! |
15 That which is now, already has been; and that which is to be, has already been; and God will avenge him who has been persecuted. |
|
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда. |
16 And moreover, I saw under the sun the place of judgment, that wickedness was there; and in the place of righteousness, that iniquity was there. |
|
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло. |
17 I said in my heart, God shall judge the righteous and the wicked; for there is a time for every purpose and for every work. |
|
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі, |
18 I meditated in my heart concerning the estate of the sons of men whom God had created, and saw that they are like beasts. |
|
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все! |
19 For the same misfortune which befalls the sons of men befalls beasts; even one misfortune befalls them: as the one dies, so dies the other; yea, they have all one breath; so that man has no preeminence over the beast; for all is vanity. |
|
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху. |
20 All go to one place; all are of the dust, and all turn to dust again. |
|
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини? |
21 Who knows whether the spirit of men goes upward and the spirit of the beasts goes downward under the earth? |
|
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому? |
22 Wherefore I saw that there is nothing better in them but that man should rejoice in his works; for that is his portion; for who shall bring him to see what shall be after him? |