CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Неем. 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Неемія

Розділ 2

1 І сталося в місяці ніса́ні, двадцятого року царя Артаксе́ркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумни́й перед ним.

2 Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався!

3 І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“

4 І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога,

5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“!

6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час.

7 І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї,

8 і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.

9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в.

10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів.

11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.

12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.

13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем.

14 І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною.

15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.

16 А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в.

17 I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“

18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло.

19 І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“

20 А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“

Das Buch Nehemia

Kapitel 2

1 Im Monden2320 Nisan5212, des zwanzigsten6242 Jahrs des Königs4428 Arthahsastha783, da Wein3196 vor6440 ihm stund, hub ich den Wein3196 auf6440 und5414 gab5375 dem7451 Könige4428; und ich sah trauriglich vor ihm.

2 Da sprach559 der König4428 zu mir: Warum siehest du so übel? Du bist3820 ja nicht7451 krank2470? Das ist‘s7235 nicht, sondern du bist schwermütig7455. Ich aber fürchtete3372 mich6440 fast sehr3966

3 und sprach559 zum Könige4428: Der König4428 lebe2421 ewiglich5769! Sollte ich nicht übel3415 sehen? Die Stadt5892, da das Haus1004 des Begräbnisses6913 meiner Väter1 ist398, liegt wüste und ihre Tore8179 sind mit6440 Feuer784 verzehret.

4 Da sprach559 der König4428 zu mir: Was forderst du1245 denn? Da bat6419 ich den GOtt430 vom Himmel8064

5 und sprach559 zum Könige4428: Gefällt2895 es dem Könige4428 und deinen Knechten5650 vor dir3190, daß du mich6440 sendest7971 nach Juda3063 zu der Stadt5892 des Begräbnisses6913 meiner Väter1, daß ich sie baue1129?

6 Und der König4428 sprach559 zu mir681 und die Königin7694, die neben ihm saß3427: Wie lange wird7971 deine Reise4109 währen? und wann wirst du wiederkommen? Und es gefiel3190 dem Könige4428, daß er5414 mich6440 hinsendete. Und ich setzte7725 ihm eine bestimmte Zeit2165

7 und5104 sprach559 zum Könige4428: Gefällt es dem Könige4428, so gebe5414 er mir Briefe107 an die Landpfleger6346 jenseit5676 des Wassers, daß sie mich hinübergeleiten, bis5674 ich komme935 nach Juda3063,

8 und5892 Briefe107 an Assaph, den Holzfürsten des Königs4428, daß er mir Holz6086 gebe5414 zu8104 Balken7136 der Pforten8179 am Palast, die im Hause1004 und an der Stadtmauer2346 sind935, und zum Hause1004, da ich einziehen soll. Und der König4428 gab5414 mir nach der guten2896 Hand3027 meines Gottes430 über mir.

9 Und5104 da ich kam935 zu den Landpflegern6346 jenseit5676 des Wassers, gab5414 ich ihnen des Königs4428 Briefe107. Und2428 der König4428 sandte7971 mit mir die Hauptleute8269 und Reiter6571.

10 Da aber das8085 hörete Saneballat5571, der Horoniter2772, und Tobia2900, ein ammonitischer Knecht5650, verdroß es3415 sie1245 sehr1419, daß ein Mensch120 kommen935 wäre, der Gutes2896 suchte für die Kinder1121 Israel3478.

11 Und da ich gen Jerusalem3389 kam935 und drei7969 Tage3117 dagewesen war,

12 machte5414 ich mich des Nachts3915 auf6965 und wenig4592 Männer582 mit mir; denn ich sagte5046 keinem Menschen120, was mir mein GOtt430 eingegeben hatte, zu tun6213 an Jerusalem3389; und war kein Tier929 mit mir, ohne da ich auf ritt7392.

13 Und ich ritt zum8179 Taltor1516 aus3318 bei der Nacht3915, vor5869 dem398 Drachenbrunnen8577 und an das Misttor830; und tat mir6440 wehe, daß die Mauern2346 Jerusalems3389 zerrissen7665 waren6555 und die Tore8179 mit Feuer784 verzehret.

14 Und ging5674 hinüber zu dem5869 Brunnentor8179 und zu des Königs4428 Teich1295; und war da4725 nicht Raum meinem Tier929, daß es unter mir hätte gehen5674 können.

15 Da zog5927 ich bei Nacht3915 den Bach5158 hinan, und tat mir wehe, die Mauern2346 also zu sehen; und kehrete um7725 und kam935 zum Taltor8179 wieder7725 heim.

16 Und3499 die Obersten5461 wußten3045 nicht, wo ich hinging, oder was ich machte6213; denn ich hatte1980 bis daher3651 den Juden3064 und6213 den Priestern3548, den Ratsherren und den Obersten2715 und den andern, die am Werk4399 arbeiteten, nichts gesagt5046.

17 Und sprach559 zu ihnen: Ihr7200 sehet das Unglück, darinnen wir sind, daß Jerusalem3389 wüste liegt, und ihre Tore8179 sind mit Feuer784 verbrannt3341; kommt3212, laßt uns die Mauern2346 Jerusalems3389 bauen1129, daß wir nicht7451 mehr eine Schmach2781 seien!

18 Und sagte5046 ihnen an die Hand3027 meines Gottes430, die gut2896 über mir war, dazu die Worte1697 des Königs4428, die er2388 mir geredet hatte. Und sie559 sprachen559: So laßt uns1129 auf6965 sein! Und wir baueten, und ihre Hände3027 wurden gestärkt zum Guten2896.

19 Da aber das1697 Saneballat5571, der Horoniter2772, und Tobia2900, der ammonitische5984 Knecht5650, und Gosem, der Araber6163, höreten, spotteten3932 sie unser und verachteten959 uns8085 und sprachen559: Was ist das, das ihr tut6213? Wollt ihr wieder von dem Könige4428 abfallen4775?

20 Da antwortete ich ihnen7725 und sprach559: Der GOtt430 vom Himmel8064 wird uns gelingen6743 lassen; denn wir, seine Knechte5650, haben1697 uns aufgemacht6965 und bauen1129; ihr aber habt kein Teil2506 noch Recht6666 noch Gedächtnis2146 in Jerusalem3389.

Неемія

Розділ 2

Das Buch Nehemia

Kapitel 2

1 І сталося в місяці ніса́ні, двадцятого року царя Артаксе́ркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумни́й перед ним.

1 Im Monden2320 Nisan5212, des zwanzigsten6242 Jahrs des Königs4428 Arthahsastha783, da Wein3196 vor6440 ihm stund, hub ich den Wein3196 auf6440 und5414 gab5375 dem7451 Könige4428; und ich sah trauriglich vor ihm.

2 Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався!

2 Da sprach559 der König4428 zu mir: Warum siehest du so übel? Du bist3820 ja nicht7451 krank2470? Das ist‘s7235 nicht, sondern du bist schwermütig7455. Ich aber fürchtete3372 mich6440 fast sehr3966

3 І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“

3 und sprach559 zum Könige4428: Der König4428 lebe2421 ewiglich5769! Sollte ich nicht übel3415 sehen? Die Stadt5892, da das Haus1004 des Begräbnisses6913 meiner Väter1 ist398, liegt wüste und ihre Tore8179 sind mit6440 Feuer784 verzehret.

4 І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога,

4 Da sprach559 der König4428 zu mir: Was forderst du1245 denn? Da bat6419 ich den GOtt430 vom Himmel8064

5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“!

5 und sprach559 zum Könige4428: Gefällt2895 es dem Könige4428 und deinen Knechten5650 vor dir3190, daß du mich6440 sendest7971 nach Juda3063 zu der Stadt5892 des Begräbnisses6913 meiner Väter1, daß ich sie baue1129?

6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час.

6 Und der König4428 sprach559 zu mir681 und die Königin7694, die neben ihm saß3427: Wie lange wird7971 deine Reise4109 währen? und wann wirst du wiederkommen? Und es gefiel3190 dem Könige4428, daß er5414 mich6440 hinsendete. Und ich setzte7725 ihm eine bestimmte Zeit2165

7 І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї,

7 und5104 sprach559 zum Könige4428: Gefällt es dem Könige4428, so gebe5414 er mir Briefe107 an die Landpfleger6346 jenseit5676 des Wassers, daß sie mich hinübergeleiten, bis5674 ich komme935 nach Juda3063,

8 і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.

8 und5892 Briefe107 an Assaph, den Holzfürsten des Königs4428, daß er mir Holz6086 gebe5414 zu8104 Balken7136 der Pforten8179 am Palast, die im Hause1004 und an der Stadtmauer2346 sind935, und zum Hause1004, da ich einziehen soll. Und der König4428 gab5414 mir nach der guten2896 Hand3027 meines Gottes430 über mir.

9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в.

9 Und5104 da ich kam935 zu den Landpflegern6346 jenseit5676 des Wassers, gab5414 ich ihnen des Königs4428 Briefe107. Und2428 der König4428 sandte7971 mit mir die Hauptleute8269 und Reiter6571.

10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів.

10 Da aber das8085 hörete Saneballat5571, der Horoniter2772, und Tobia2900, ein ammonitischer Knecht5650, verdroß es3415 sie1245 sehr1419, daß ein Mensch120 kommen935 wäre, der Gutes2896 suchte für die Kinder1121 Israel3478.

11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.

11 Und da ich gen Jerusalem3389 kam935 und drei7969 Tage3117 dagewesen war,

12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.

12 machte5414 ich mich des Nachts3915 auf6965 und wenig4592 Männer582 mit mir; denn ich sagte5046 keinem Menschen120, was mir mein GOtt430 eingegeben hatte, zu tun6213 an Jerusalem3389; und war kein Tier929 mit mir, ohne da ich auf ritt7392.

13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем.

13 Und ich ritt zum8179 Taltor1516 aus3318 bei der Nacht3915, vor5869 dem398 Drachenbrunnen8577 und an das Misttor830; und tat mir6440 wehe, daß die Mauern2346 Jerusalems3389 zerrissen7665 waren6555 und die Tore8179 mit Feuer784 verzehret.

14 І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною.

14 Und ging5674 hinüber zu dem5869 Brunnentor8179 und zu des Königs4428 Teich1295; und war da4725 nicht Raum meinem Tier929, daß es unter mir hätte gehen5674 können.

15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.

15 Da zog5927 ich bei Nacht3915 den Bach5158 hinan, und tat mir wehe, die Mauern2346 also zu sehen; und kehrete um7725 und kam935 zum Taltor8179 wieder7725 heim.

16 А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в.

16 Und3499 die Obersten5461 wußten3045 nicht, wo ich hinging, oder was ich machte6213; denn ich hatte1980 bis daher3651 den Juden3064 und6213 den Priestern3548, den Ratsherren und den Obersten2715 und den andern, die am Werk4399 arbeiteten, nichts gesagt5046.

17 I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“

17 Und sprach559 zu ihnen: Ihr7200 sehet das Unglück, darinnen wir sind, daß Jerusalem3389 wüste liegt, und ihre Tore8179 sind mit Feuer784 verbrannt3341; kommt3212, laßt uns die Mauern2346 Jerusalems3389 bauen1129, daß wir nicht7451 mehr eine Schmach2781 seien!

18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло.

18 Und sagte5046 ihnen an die Hand3027 meines Gottes430, die gut2896 über mir war, dazu die Worte1697 des Königs4428, die er2388 mir geredet hatte. Und sie559 sprachen559: So laßt uns1129 auf6965 sein! Und wir baueten, und ihre Hände3027 wurden gestärkt zum Guten2896.

19 І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“

19 Da aber das1697 Saneballat5571, der Horoniter2772, und Tobia2900, der ammonitische5984 Knecht5650, und Gosem, der Araber6163, höreten, spotteten3932 sie unser und verachteten959 uns8085 und sprachen559: Was ist das, das ihr tut6213? Wollt ihr wieder von dem Könige4428 abfallen4775?

20 А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“

20 Da antwortete ich ihnen7725 und sprach559: Der GOtt430 vom Himmel8064 wird uns gelingen6743 lassen; denn wir, seine Knechte5650, haben1697 uns aufgemacht6965 und bauen1129; ihr aber habt kein Teil2506 noch Recht6666 noch Gedächtnis2146 in Jerusalem3389.

1.0x