Книга Притчей

Глава 7

1 Сын1121 мой! храни8104 слова561 мои и заповеди4687 мои сокрой6845 у себя.

2 Храни8104 заповеди4687 мои и живи,2421 и учение8451 мое, как зрачок380 глаз5869 твоих.

3 Навяжи7194 их на персты676 твои, напиши3789 их на скрижали3871 сердца3820 твоего.

4 Скажи559 мудрости:2451 «Ты сестра269 моя!» и разум998 назови7121 родным4129 твоим,

5 чтобы они охраняли8104 тебя от жены802 другого,2114 от чужой, которая умягчает2505 слова561 свои.

6 Вот, однажды смотрел8259 я в окно2474 дома1004 моего, сквозь решетку822 мою,

7 и увидел7200 среди неопытных,6612 заметил995 между молодыми1121 людьми неразумного26383820 юношу,5288

8 переходившего5674 площадь7784 близ681 угла6434 ее и шедшего6805 по дороге1870 к дому1004 ее,

9 в сумерки5399 в вечер6153 дня,3117 в ночной3915 темноте380 и во мраке.653

10 И вот — навстречу7125 к нему женщина,802 в наряде7897 блудницы,2181 с коварным5341 сердцем,3820

11 шумливая1993 и необузданная;5637 ноги7272 ее не живут7931 в доме1004 ее:

12 то6471 на2351 улице,2351 то6471 на площадях, и у каждого угла6438 строит693 она ковы.693

13 Она схватила2388 его, целовала5401 его, и с бесстыдным5810 лицем6440 говорила559 ему:

14 «мирная8002 жертва2077 у меня: сегодня3117 я совершила7999 обеты5088 мои;

15 поэтому и вышла3318 навстречу7125 тебе, чтобы отыскать7836 тебя, и — нашла4672 тебя;

16 коврами4765 я убрала7234 постель6210 мою, разноцветными2405 тканями330 Египетскими;4714

17 спальню4904 мою надушила5130 смирною,4753 алоем174 и корицею;7076

18 зайди,3212 будем7301 упиваться7301 нежностями1730 до утра,1242 насладимся5965 любовью,159

19 потому что мужа376 нет дома:1004 он отправился1980 в дальнюю7350 дорогу;1870

20 кошелек6872 серебра3701 взял3947 с собою; придет935 домой1004 ко дню3117 полнолуния».3677

21 Множеством7230 ласковых3948 слов3948 она увлекла5186 его, мягкостью2506 уст8193 своих овладела5080 им.

22 Тотчас6597 он пошел1980 за310 нею, как вол7794 идет935 на убой,2874 и как олень191 — на выстрел,41485914

23 доколе стрела2671 не пронзит6398 печени3516 его; как птичка6833 кидается4116 в силки,6341 и не знает,3045 что они — на погибель5315 ее.

24 Итак, дети,1121 слушайте8085 меня и внимайте7181 словам561 уст6310 моих.

25 Да не уклоняется7847 сердце3820 твое на пути1870 ее, не блуждай8582 по стезям5410 ее,

26 потому что многих7227 повергла5307 она ранеными,2491 и много сильных6099 убиты2026 ею:

27 дом1004 ее — пути1870 в преисподнюю,7585 нисходящие3381 во внутренние2315 жилища2315 смерти.4194

Приповiстi

Розділ 7

1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,

2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,

3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!

4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“

5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.

6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,

7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,

8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.

10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,

11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:

12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.

13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:

14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!

15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!

16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,

17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.

18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!

19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.

21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —

22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,

23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка...

24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:

25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,

26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!

27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т.

Книга Притчей

Глава 7

Приповiстi

Розділ 7

1 Сын1121 мой! храни8104 слова561 мои и заповеди4687 мои сокрой6845 у себя.

1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,

2 Храни8104 заповеди4687 мои и живи,2421 и учение8451 мое, как зрачок380 глаз5869 твоих.

2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,

3 Навяжи7194 их на персты676 твои, напиши3789 их на скрижали3871 сердца3820 твоего.

3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!

4 Скажи559 мудрости:2451 «Ты сестра269 моя!» и разум998 назови7121 родным4129 твоим,

4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“

5 чтобы они охраняли8104 тебя от жены802 другого,2114 от чужой, которая умягчает2505 слова561 свои.

5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.

6 Вот, однажды смотрел8259 я в окно2474 дома1004 моего, сквозь решетку822 мою,

6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,

7 и увидел7200 среди неопытных,6612 заметил995 между молодыми1121 людьми неразумного26383820 юношу,5288

7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,

8 переходившего5674 площадь7784 близ681 угла6434 ее и шедшего6805 по дороге1870 к дому1004 ее,

8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

9 в сумерки5399 в вечер6153 дня,3117 в ночной3915 темноте380 и во мраке.653

9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.

10 И вот — навстречу7125 к нему женщина,802 в наряде7897 блудницы,2181 с коварным5341 сердцем,3820

10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,

11 шумливая1993 и необузданная;5637 ноги7272 ее не живут7931 в доме1004 ее:

11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:

12 то6471 на2351 улице,2351 то6471 на площадях, и у каждого угла6438 строит693 она ковы.693

12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.

13 Она схватила2388 его, целовала5401 его, и с бесстыдным5810 лицем6440 говорила559 ему:

13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:

14 «мирная8002 жертва2077 у меня: сегодня3117 я совершила7999 обеты5088 мои;

14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!

15 поэтому и вышла3318 навстречу7125 тебе, чтобы отыскать7836 тебя, и — нашла4672 тебя;

15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!

16 коврами4765 я убрала7234 постель6210 мою, разноцветными2405 тканями330 Египетскими;4714

16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,

17 спальню4904 мою надушила5130 смирною,4753 алоем174 и корицею;7076

17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.

18 зайди,3212 будем7301 упиваться7301 нежностями1730 до утра,1242 насладимся5965 любовью,159

18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!

19 потому что мужа376 нет дома:1004 он отправился1980 в дальнюю7350 дорогу;1870

19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

20 кошелек6872 серебра3701 взял3947 с собою; придет935 домой1004 ко дню3117 полнолуния».3677

20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.

21 Множеством7230 ласковых3948 слов3948 она увлекла5186 его, мягкостью2506 уст8193 своих овладела5080 им.

21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —

22 Тотчас6597 он пошел1980 за310 нею, как вол7794 идет935 на убой,2874 и как олень191 — на выстрел,41485914

22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,

23 доколе стрела2671 не пронзит6398 печени3516 его; как птичка6833 кидается4116 в силки,6341 и не знает,3045 что они — на погибель5315 ее.

23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка...

24 Итак, дети,1121 слушайте8085 меня и внимайте7181 словам561 уст6310 моих.

24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:

25 Да не уклоняется7847 сердце3820 твое на пути1870 ее, не блуждай8582 по стезям5410 ее,

25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,

26 потому что многих7227 повергла5307 она ранеными,2491 и много сильных6099 убиты2026 ею:

26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!

27 дом1004 ее — пути1870 в преисподнюю,7585 нисходящие3381 во внутренние2315 жилища2315 смерти.4194

27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т.

1.0x