Евангелие от ИоаннаГлава 4 |
|
1 |
|
2 хотя |
|
3 то оставил |
|
4 Надлежало |
|
5 Итак, |
|
6 Там |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 Иисус |
|
11 |
|
12 Неужели |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 Тогда |
|
29 пойдите, |
|
30 Они вышли |
|
31 |
|
32 Но |
|
33 Посему |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 И потому, |
|
41 И |
|
42 |
|
43 |
|
44 ибо |
|
45 Когда |
|
46 |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 |
|
51 На |
|
52 Он спросил |
|
53 Из этого |
|
54 Это |
Вiд IванаРозділ 4 |
|
1 |
|
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його, |
|
3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю. |
|
4 |
|
5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові. |
|
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. |
|
7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“ |
|
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви. |
|
9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами. |
|
10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“. |
|
11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу? |
|
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“ |
|
13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву. |
|
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“. |
|
15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“. |
|
16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“. |
|
17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю. |
|
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“. |
|
19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти. |
|
20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“. |
|
21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви. |
|
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. |
|
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців. |
|
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“. |
|
25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“. |
|
26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“. |
|
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“ |
|
28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить: |
|
29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“ |
|
30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли. |
|
31 |
|
32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“. |
|
33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“ |
|
34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти. |
|
35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони! |
|
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. |
|
37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“. |
|
38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“. |
|
39 |
|
40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. |
|
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його. |
|
42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“ |
|
43 |
|
44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй. |
|
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони. |
|
46 |
|
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти. |
|
48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“ |
|
49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“ |
|
50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов. |
|
51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“. |
|
52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“. |
|
53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім. |
|
54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї. |
Евангелие от ИоаннаГлава 4 |
Вiд IванаРозділ 4 |
|
1 |
1 |
|
2 хотя |
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його, |
|
3 то оставил |
3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю. |
|
4 Надлежало |
4 |
|
5 Итак, |
5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові. |
|
6 Там |
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. |
|
7 |
7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“ |
|
8 |
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви. |
|
9 |
9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами. |
|
10 Иисус |
10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“. |
|
11 |
11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу? |
|
12 Неужели |
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“ |
|
13 |
13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву. |
|
14 |
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“. |
|
15 |
15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“. |
|
16 |
16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“. |
|
17 |
17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю. |
|
18 |
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“. |
|
19 |
19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти. |
|
20 |
20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“. |
|
21 |
21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви. |
|
22 |
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. |
|
23 |
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців. |
|
24 |
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“. |
|
25 |
25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“. |
|
26 |
26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“. |
|
27 |
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“ |
|
28 Тогда |
28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить: |
|
29 пойдите, |
29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“ |
|
30 Они вышли |
30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли. |
|
31 |
31 |
|
32 Но |
32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“. |
|
33 Посему |
33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“ |
|
34 |
34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти. |
|
35 |
35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони! |
|
36 |
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. |
|
37 |
37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“. |
|
38 |
38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“. |
|
39 |
39 |
|
40 И потому, |
40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. |
|
41 И |
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його. |
|
42 |
42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“ |
|
43 |
43 |
|
44 ибо |
44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй. |
|
45 Когда |
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони. |
|
46 |
46 |
|
47 |
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти. |
|
48 |
48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“ |
|
49 |
49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“ |
|
50 |
50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов. |
|
51 На |
51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“. |
|
52 Он спросил |
52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“. |
|
53 Из этого |
53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім. |
|
54 Это |
54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї. |