Евангелие от ИоаннаГлава 19 |
|
1 |
|
2 И |
|
3 и |
|
4 |
|
5 Тогда |
|
6 Когда |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 С |
|
13 |
|
14 Тогда |
|
15 Но |
|
16 Тогда |
|
17 |
|
18 там |
|
19 |
|
20 Эту |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 Итак |
|
25 |
|
26 Иисус, |
|
27 Потом |
|
28 |
|
29 Тут |
|
30 Когда |
|
31 |
|
32 Итак |
|
33 Но, |
|
34 но |
|
35 И |
|
36 Ибо |
|
37 Также |
|
38 |
|
39 Пришел |
|
40 Итак |
|
41 |
|
42 Там |
Вiд IванаРозділ 19 |
|
1 |
|
2 Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього, |
|
3 і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його. |
|
4 |
|
5 І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“ |
|
6 Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“ |
|
7 Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“ |
|
8 Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш, |
|
9 і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“ Та Ісус йому відповіді не подав. |
|
10 І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“ |
|
11 Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“. |
|
12 Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“. |
|
13 Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та. |
|
14 Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“ |
|
15 Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“ |
|
16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти. |
|
17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа. |
|
18 Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині. |
|
19 А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“. |
|
20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. |
|
21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський. |
|
22 Пилат відповів: „Що я написав — написав!“ |
|
23 |
|
24 Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили. |
|
25 |
|
26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“ |
|
27 Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“ І з тієї години той учень узяв її до себе. |
|
28 |
|
29 Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його. |
|
30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа. |
|
31 |
|
32 Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був. |
|
33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали, |
|
34 та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода. |
|
35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви. |
|
36 Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“ |
|
37 І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“. |
|
38 |
|
39 Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто. |
|
40 Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв. |
|
41 На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав. |
|
42 Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб. |
Евангелие от ИоаннаГлава 19 |
Вiд IванаРозділ 19 |
|
1 |
1 |
|
2 И |
2 Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього, |
|
3 и |
3 і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його. |
|
4 |
4 |
|
5 Тогда |
5 І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“ |
|
6 Когда |
6 Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“ |
|
7 |
7 Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“ |
|
8 |
8 Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш, |
|
9 |
9 і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“ Та Ісус йому відповіді не подав. |
|
10 |
10 І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“ |
|
11 |
11 Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“. |
|
12 С |
12 Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“. |
|
13 |
13 Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та. |
|
14 Тогда |
14 Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“ |
|
15 Но |
15 Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“ |
|
16 Тогда |
16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти. |
|
17 |
17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа. |
|
18 там |
18 Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині. |
|
19 |
19 А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“. |
|
20 Эту |
20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. |
|
21 |
21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський. |
|
22 |
22 Пилат відповів: „Що я написав — написав!“ |
|
23 |
23 |
|
24 Итак |
24 Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили. |
|
25 |
25 |
|
26 Иисус, |
26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“ |
|
27 Потом |
27 Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“ І з тієї години той учень узяв її до себе. |
|
28 |
28 |
|
29 Тут |
29 Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його. |
|
30 Когда |
30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа. |
|
31 |
31 |
|
32 Итак |
32 Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був. |
|
33 Но, |
33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали, |
|
34 но |
34 та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода. |
|
35 И |
35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви. |
|
36 Ибо |
36 Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“ |
|
37 Также |
37 І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“. |
|
38 |
38 |
|
39 Пришел |
39 Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто. |
|
40 Итак |
40 Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв. |
|
41 |
41 На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав. |
|
42 Там |
42 Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб. |