Евангелие от МатфеяГлава 8 |
|
1 |
|
2 И |
|
3 |
|
4 И |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 ибо |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 И |
|
14 |
|
15 и |
|
16 |
|
17 да |
|
18 |
|
19 Тогда |
|
20 И |
|
21 Другой |
|
22 |
|
23 |
|
24 И |
|
25 Тогда |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 И |
|
33 |
|
34 И |
Вiд МатвiяРозділ 8 |
|
1 |
|
2 І ось підійшов прокаже́ний, уклонився Йому та й сказав: „Коли, Господи, хочеш, — Ти можеш очистити мене!“ |
|
3 А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: „Хо́чу, — будь чистий!“ І тієї хвилини очистився той від своєї прокази. |
|
4 І гово́рить до нього Ісус: „Гляди, — не розповіда́й ніко́му. Але йди, покажися священикові, та дар принеси́, якого Мойсей заповів, їм на свідо́цтво“. |
|
5 |
|
6 кажучи: „Господи, мій слуга лежить удома розсла́блений, і тяжко страждає“. |
|
7 Він говорить йому: „Я прийду́ й уздоро́влю його“. |
|
8 А сотник Йому відповів: „Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою. Та промов тільки слово, — і ви́дужає мій слуга! |
|
9 Бо й я — люди́на підвла́дна, і воякі́в під собою я маю; і одному кажу: піди — то йде він, а тому: прийди́ — і приходить, або рабо́ві своєму: зроби те — і він зро́бить“. |
|
10 Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: „Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшо́в був такої великої віри! |
|
11 Кажу́ ж вам, що багато-хто при́йдуть від сходу та за́ходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. |
|
12 Сини ж Царства — повки́дані бу́дуть до те́мряви зо́внішньої — буде там плач і скре́гіт зубів“! |
|
13 I сказав Ісус сотникові: „Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!“ І тієї ж години одужав слуга його. |
|
14 |
|
15 І Він доторкнувся руки її, — і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуго́вувала! |
|
16 А коли настав вечір, привели́ багатьох біснуватих до Нього, — і Він словом Своїм вигнав ду́хів, а недужих усіх уздорови́в, |
|
17 щоб спра́вдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: „Він узяв наші немочі, і неду́ги поніс“. |
|
18 |
|
19 І приступив один книжник та й до Нього сказав: „Учителю, я піду́ за Тобою, хоч би куди ти пішов!“ |
|
20 Промовляє до нього Ісус: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має де й голови́ прихили́ти“. |
|
21 А і́нший із у́чнів промовив до Ньо́го: „Дозволь мені, Господи, перше піти та ба́тька свого похова́ти“. |
|
22 А Ісус йому каже: „Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!“ |
|
23 |
|
24 І ось буря велика зірва́лась на морі, аж чо́вен зачав залива́тися хви́лями. А Він спав. |
|
25 І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, — ги́немо!“ |
|
26 А Він відповів їм: „Чого полохливі ви, маловірні?“ Тоді встав, заказав бурі й морю, — і тиша велика настала. |
|
27 А народ дивувався й казав: „Хто ж це такий, що ві́три та море слухня́ні Йому́?“ |
|
28 |
|
29 І ось, вони стали кричати, говорячи: „Що́ Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?“ |
|
30 А опо́даль від них пасся гурт великий свине́й. |
|
31 І просилися де́мони, кажучи: „Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свине́й“. |
|
32 А Він відповів їм: „Ідіть“. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, — і потопи́вся в воді. |
|
33 Пастухи ж повтікали; а коли прибули́ вони в місто, то про все розповіли́, і про біснуватих. |
|
34 І ось, усе місто вийшло назу́стріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю! |
Евангелие от МатфеяГлава 8 |
Вiд МатвiяРозділ 8 |
|
1 |
1 |
|
2 И |
2 І ось підійшов прокаже́ний, уклонився Йому та й сказав: „Коли, Господи, хочеш, — Ти можеш очистити мене!“ |
|
3 |
3 А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: „Хо́чу, — будь чистий!“ І тієї хвилини очистився той від своєї прокази. |
|
4 И |
4 І гово́рить до нього Ісус: „Гляди, — не розповіда́й ніко́му. Але йди, покажися священикові, та дар принеси́, якого Мойсей заповів, їм на свідо́цтво“. |
|
5 |
5 |
|
6 |
6 кажучи: „Господи, мій слуга лежить удома розсла́блений, і тяжко страждає“. |
|
7 |
7 Він говорить йому: „Я прийду́ й уздоро́влю його“. |
|
8 |
8 А сотник Йому відповів: „Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою. Та промов тільки слово, — і ви́дужає мій слуга! |
|
9 ибо |
9 Бо й я — люди́на підвла́дна, і воякі́в під собою я маю; і одному кажу: піди — то йде він, а тому: прийди́ — і приходить, або рабо́ві своєму: зроби те — і він зро́бить“. |
|
10 |
10 Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: „Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшо́в був такої великої віри! |
|
11 |
11 Кажу́ ж вам, що багато-хто при́йдуть від сходу та за́ходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. |
|
12 |
12 Сини ж Царства — повки́дані бу́дуть до те́мряви зо́внішньої — буде там плач і скре́гіт зубів“! |
|
13 И |
13 I сказав Ісус сотникові: „Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!“ І тієї ж години одужав слуга його. |
|
14 |
14 |
|
15 и |
15 І Він доторкнувся руки її, — і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуго́вувала! |
|
16 |
16 А коли настав вечір, привели́ багатьох біснуватих до Нього, — і Він словом Своїм вигнав ду́хів, а недужих усіх уздорови́в, |
|
17 да |
17 щоб спра́вдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: „Він узяв наші немочі, і неду́ги поніс“. |
|
18 |
18 |
|
19 Тогда |
19 І приступив один книжник та й до Нього сказав: „Учителю, я піду́ за Тобою, хоч би куди ти пішов!“ |
|
20 И |
20 Промовляє до нього Ісус: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має де й голови́ прихили́ти“. |
|
21 Другой |
21 А і́нший із у́чнів промовив до Ньо́го: „Дозволь мені, Господи, перше піти та ба́тька свого похова́ти“. |
|
22 |
22 А Ісус йому каже: „Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!“ |
|
23 |
23 |
|
24 И |
24 І ось буря велика зірва́лась на морі, аж чо́вен зачав залива́тися хви́лями. А Він спав. |
|
25 Тогда |
25 І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, — ги́немо!“ |
|
26 |
26 А Він відповів їм: „Чого полохливі ви, маловірні?“ Тоді встав, заказав бурі й морю, — і тиша велика настала. |
|
27 |
27 А народ дивувався й казав: „Хто ж це такий, що ві́три та море слухня́ні Йому́?“ |
|
28 |
28 |
|
29 |
29 І ось, вони стали кричати, говорячи: „Що́ Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?“ |
|
30 |
30 А опо́даль від них пасся гурт великий свине́й. |
|
31 |
31 І просилися де́мони, кажучи: „Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свине́й“. |
|
32 И |
32 А Він відповів їм: „Ідіть“. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, — і потопи́вся в воді. |
|
33 |
33 Пастухи ж повтікали; а коли прибули́ вони в місто, то про все розповіли́, і про біснуватих. |
|
34 И |
34 І ось, усе місто вийшло назу́стріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю! |