Книга ЕкклесиастаГлава 3 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
ЕкклезiястРозділ 3 |
|
1 |
|
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене, |
|
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, |
|
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати, |
|
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів, |
|
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти, |
|
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, |
|
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру! |
|
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він? |
|
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею, |
|
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́. |
|
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті. |
|
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий! |
|
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його! |
|
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог! |
|
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда. |
|
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло. |
|
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі, |
|
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все! |
|
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху. |
|
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини? |
|
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому? |
Книга ЕкклесиастаГлава 3 |
ЕкклезiястРозділ 3 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене, |
|
3 |
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, |
|
4 |
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати, |
|
5 |
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів, |
|
6 |
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти, |
|
7 |
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, |
|
8 |
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру! |
|
9 |
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він? |
|
10 |
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею, |
|
11 |
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́. |
|
12 |
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті. |
|
13 |
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий! |
|
14 |
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його! |
|
15 |
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог! |
|
16 |
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда. |
|
17 |
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло. |
|
18 |
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі, |
|
19 |
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все! |
|
20 |
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху. |
|
21 |
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини? |
|
22 |
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому? |