Книга пророка Исаии

Глава 5

1 Пою я песнь любимому другу, песню о Его любви к винограднику. У любимого друга есть виноградник на холме.

2 Он вскопал и расчистил поле, виноград посадил отборный, он башню в поле построил, надеясь, что будет хороший расти виноград, но весь виноград был плохим.

3 Так Бог говорит: «Вы, жители Иерусалима, и ты, народ иудейский, думайте обо Мне и о Моём винограднике.

4 Что Я ещё мог сделать для Моего виноградника? Я сделал всё, что мог. Я хотел вырастить хороший урожай, но весь виноград был плохим. Почему же это случилось?

5 Теперь Я скажу, что сделаю Я со Своим виноградником: Я выдерну изгородь и брошу её в огонь, а стену каменную разобью и выложу из неё дорожку.

6 Мой виноградник Я сделаю полем пустым, никто не будет о нём заботиться, он порастёт сорняками, и Я прикажу облакам не давать дождей тому винограднику».

7 Виноградник, принадлежащий Всемогущему Господу, — это народ Израиля, а муж иудейский — Его возлюбленная виноградная лоза. Ожидал Господь справедливости, но было только кровопролитие. Ожидал Господь честности, но был только плач незаслуженно обиженных.

8 Вы живёте близко друг от друга, строите дома, не оставляя места другому, но Господь накажет вас, и вы будете жить на земле в полном одиночестве.

9 Я услышал клятву Господа Всемогущего: «Сейчас у вас много домов, но они будут разрушены, большие и красивые — все они опустеют.

10 И десять участков в винограднике дадут лишь немного вина, и множество мешков посеянного зерна принесут лишь небольшой урожай».

11 Вы встаёте рано утром и отправляетесь на поиски пива, и не ложитесь спать допоздна, напиваясь вином.

12 Вы веселитесь под музыку арф, барабанов и флейт и не видите, что сделал Господь, не видите деяний Господа, не замечаете дел рук Его.

13 Господь говорит: «Мой народ будет пленён и угнан на чужбину, потому что он не знает Меня. И вожди, и простой народ будут томиться голодом и жаждой.

14 Они умрут и переполнят собой преисподнюю, которая раскроет свою пасть и всех поглотит».

15 И смирятся все важные люди, склонят свои головы и от стыда в землю потупят взоры.

16 Господь Всемогущий будет судить справедливо, и поэтому люди станут Его почитать. Они воздадут должное уважение Святому Богу, когда Он явит правосудие Своё.

17 Он заставит народ Израиля покинуть свою страну, земля опустеет, овцы разбредутся, козы будут бродить по земле вчерашних вельмож.

18 Взгляни на этих людей: они тащат на себе свою вину и грехи, как тянут повозки на верёвках.

19 Они говорят: «Если бы Бог поспешил и сделал поскорее то, что задумал, мы бы увидели, что случится, и если бы решение Господнее поскорее сбылось, мы бы узнали о нём».

20 Те люди зло называют добром, а добро — злом, свет считают тьмою, а тьму — светом, кислое называют сладким, а сладкое — кислым.

21 Они умны в своих глазах и считают себя мудрыми.

22 Те люди — мастера пить вино и знатоки винных смесей.

23 Они за деньги готовы оправдать преступника, им чужда справедливость к праведным.

24 Горе им, их потомки исчезнут как листва и солома в огне, как мёртвые корни, превращённые в труху, их потомки исчезнут, как в огне исчезают цветы, чей пепел разносит ветер. Они отказались подчиниться поучениям Всемогущего, они презирали весть Святого Израиля,

25 и тем самым вызвали гнев Господа. Поэтому Господь поднимет руку и накажет их, и даже горы содрогнутся, мёртвые тела будут лежать на улицах словно мусор, но и тогда гнев Господа не утихнет, и тогда Он поднимет руку Свою для ещё более сурового наказания.

26 В далёких землях Бог даёт знаки народам, Он поднимает знамя и поднимает людей. Враг идёт издалека и скоро придёт в страну, он надвигается быстро.

27 Вражеские воины не знают устали, никто из них не споткнётся, никто не задремлет и не заснёт. Они всегда наготове, никто не расслабляет опоясывающий его ремень, ни у кого не порвутся ремни сандалий!

28 Стрелы врага остры, луки натянуты, копыта его коней тверды словно кремень, а над его колесницами вздымаются облака пыли.

29 Крики врага как рычание молодого льва, он рычит и хватает людей, пытающихся убежать, и никто не спасёт их.

30 Громко рычит «лев», как ревут морские волны, пленные опускают глаза в землю, и тьма окутывает всё, в то время, когда свет исчезает за облаками.

Iсая

Розділ 5

1 Заспіваю ж я вам про Свойо́го Улю́бленого пісню любо́вну про Його виногра́дника! На плодю́чому ве́рсі гори виноградника мав був Мій При́ятель.

2 І обкопав Він його́, й від камі́ння очистив його, і виноградом добі́рним його засади́в, і ба́шту поставив посеред його́, і ви́тесав у ньому чави́ло, і чекав, що роди́тиме він виноград, — та він уроди́в дикі я́годи!

3 Тепер же ти, єрусалимський мешка́нче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником:

4 що́ ще можна вчинити було́ для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому́ Я чекав, що родитиме він виноград, а він уроди́в дикі я́годи?

5 А тепер завідо́млю Я вас, що́ зроблю́ для Свого виноградника: живоплі́т його ви́кину, і він буде на зни́щення, горо́жу його розвалю́, і він на пото́птання бу́де,

6 зроблю́ Я загу́бу йому, — він не буде обти́наний ані підса́пуваний, — і виросте те́рня й будя́ччя на ньому, а хма́рам звелю́, щоб дощу не давали на нього!

7 Бо виноградник Господа Саваота — то Ізра́їлів дім, а муж Юди — коха́ний Його саджане́ць. Сподівавсь правосу́ддя, та ось кроволи́ття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк.

8 Горе тим, що долу́чують до́ма до до́му, а поле до поля прито́чують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите́ серед кра́ю!

9 В мої уші сказав був Госпо́дь Савао́т: Направду, — багато домів попусто́шені бу́дуть, великі та добрі, і не буде мешка́нця для них.

10 Бо десять заго́нів землі виноградника ба́та одно́го вро́дять, а насіння одно́го хоме́ра поро́дить ефу.

11 Горе тим, що встають рано вра́нці і женуть за напо́єм п'янки́м, і трива́ють при нім аж до ве́чора, щоб вином розпаля́тись!

12 І ста́лася ци́тра та а́рфа, бу́бон та сопі́лка й вино — за їхню гу́лянку, а на ді́ло Господнє не дивляться, не вбача́ють Його́ чину рук.

13 Тому піде наро́д Мій на вигна́ння непередба́чено, і вельмо́жі його голодува́тимуть, а на́товп його — ви́сохне з пра́гнення.

14 Тому́ то розши́рив шео́л пожадли́вість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зі́йде до нього його пишнота́, і його на́товп, і гу́ркіт його, й ті, що тішаться в ньому.

15 І люди́на пони́житься, і упоко́риться муж, а очі високих пони́кнуть,

16 а Господь Саваот возвели́читься в су́ді, і Бог Святий ви́явить святість Свою в справедливості!

17 І па́стися бу́дуть овечки, немов би на лу́ці своїй, а зоста́влене з ситих чужі поїдя́ть.

18 Горе тим, що вину притяга́ють до себе шнура́ми марно́ти, а гріх — як моту́ззям від воза,

19 та кажуть: „Хай ква́питься Він, хай прина́глить Свій чин, щоб ми бачили, а постано́ва Святого Ізраїлевого хай набли́зиться і нехай при́йде — і пізна́ємо ми“!

20 Горе тим, що зло називають добро́м, а добро — злом, що ставлять темно́ту за світло, а світло — за те́мряву, що ставлять гірке́ за солодке, а солодке — за гірке́!

21 Горе мудрим у власних оча́х та розумним перед собою сами́м!

22 Горе тим, що хоро́брі винце́ попива́ти, і силачі на міша́ння п'янко́го напо́ю,

23 що несправедливого чи́нять в суді за хаба́р справедливим, а праведність праведного усува́ють від нього.

24 Тому́, як огне́нний язик пожира́є стерню́, а від по́лум'я ни́кне трава, — отак спорохня́віє корінь у них, і рознесе́ться їхній цвіт, немов ку́рява, бо від себе відкинули Зако́н Господа Савао́та, і зне́хтували вони слово Святого Ізраїлевого!

25 Тому́ запали́вся гнів Господа на наро́д Його, і на нього Він ви́тягнув ру́ку Свою, — та й ура́зив його: і захиталися го́ри, і сталось їхнього тру́пу, як сміття́ серед вулиць! При цьому всьому́ не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його!

26 І піді́йме прапо́ра наро́ду здале́ка, і засви́ще йому з кінця кра́ю, і при́йде він хутко та легко, —

27 немає між ними уто́мленого та такого, який би спіткну́вся! Не дріма́є ніхто і не спить, а пояс із сте́гон його не здійма́ється та не зрива́ється шнур при взутті́ його.

28 Його стріли пого́стрені, і всі лу́ки його понатя́гувані. Копи́та у ко́ней його немов кре́мінь вважа́ються, а коле́са його — немов ви́хор.

29 Його рик — як леви́ці, і він заричи́ть, немов ті левчуки́, і він загарчи́ть, і здо́бич ухо́пить, й її понесе́, — і ніхто не врятує!

30 І на нього реві́тиме він того дня, як те море реве́. І погляне на землю, а там густа те́мрява, і світло померкло у хмарах її.

Книга пророка Исаии

Глава 5

Iсая

Розділ 5

1 Пою я песнь любимому другу, песню о Его любви к винограднику. У любимого друга есть виноградник на холме.

1 Заспіваю ж я вам про Свойо́го Улю́бленого пісню любо́вну про Його виногра́дника! На плодю́чому ве́рсі гори виноградника мав був Мій При́ятель.

2 Он вскопал и расчистил поле, виноград посадил отборный, он башню в поле построил, надеясь, что будет хороший расти виноград, но весь виноград был плохим.

2 І обкопав Він його́, й від камі́ння очистив його, і виноградом добі́рним його засади́в, і ба́шту поставив посеред його́, і ви́тесав у ньому чави́ло, і чекав, що роди́тиме він виноград, — та він уроди́в дикі я́годи!

3 Так Бог говорит: «Вы, жители Иерусалима, и ты, народ иудейский, думайте обо Мне и о Моём винограднике.

3 Тепер же ти, єрусалимський мешка́нче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником:

4 Что Я ещё мог сделать для Моего виноградника? Я сделал всё, что мог. Я хотел вырастить хороший урожай, но весь виноград был плохим. Почему же это случилось?

4 що́ ще можна вчинити було́ для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому́ Я чекав, що родитиме він виноград, а він уроди́в дикі я́годи?

5 Теперь Я скажу, что сделаю Я со Своим виноградником: Я выдерну изгородь и брошу её в огонь, а стену каменную разобью и выложу из неё дорожку.

5 А тепер завідо́млю Я вас, що́ зроблю́ для Свого виноградника: живоплі́т його ви́кину, і він буде на зни́щення, горо́жу його розвалю́, і він на пото́птання бу́де,

6 Мой виноградник Я сделаю полем пустым, никто не будет о нём заботиться, он порастёт сорняками, и Я прикажу облакам не давать дождей тому винограднику».

6 зроблю́ Я загу́бу йому, — він не буде обти́наний ані підса́пуваний, — і виросте те́рня й будя́ччя на ньому, а хма́рам звелю́, щоб дощу не давали на нього!

7 Виноградник, принадлежащий Всемогущему Господу, — это народ Израиля, а муж иудейский — Его возлюбленная виноградная лоза. Ожидал Господь справедливости, но было только кровопролитие. Ожидал Господь честности, но был только плач незаслуженно обиженных.

7 Бо виноградник Господа Саваота — то Ізра́їлів дім, а муж Юди — коха́ний Його саджане́ць. Сподівавсь правосу́ддя, та ось кроволи́ття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк.

8 Вы живёте близко друг от друга, строите дома, не оставляя места другому, но Господь накажет вас, и вы будете жить на земле в полном одиночестве.

8 Горе тим, що долу́чують до́ма до до́му, а поле до поля прито́чують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите́ серед кра́ю!

9 Я услышал клятву Господа Всемогущего: «Сейчас у вас много домов, но они будут разрушены, большие и красивые — все они опустеют.

9 В мої уші сказав був Госпо́дь Савао́т: Направду, — багато домів попусто́шені бу́дуть, великі та добрі, і не буде мешка́нця для них.

10 И десять участков в винограднике дадут лишь немного вина, и множество мешков посеянного зерна принесут лишь небольшой урожай».

10 Бо десять заго́нів землі виноградника ба́та одно́го вро́дять, а насіння одно́го хоме́ра поро́дить ефу.

11 Вы встаёте рано утром и отправляетесь на поиски пива, и не ложитесь спать допоздна, напиваясь вином.

11 Горе тим, що встають рано вра́нці і женуть за напо́єм п'янки́м, і трива́ють при нім аж до ве́чора, щоб вином розпаля́тись!

12 Вы веселитесь под музыку арф, барабанов и флейт и не видите, что сделал Господь, не видите деяний Господа, не замечаете дел рук Его.

12 І ста́лася ци́тра та а́рфа, бу́бон та сопі́лка й вино — за їхню гу́лянку, а на ді́ло Господнє не дивляться, не вбача́ють Його́ чину рук.

13 Господь говорит: «Мой народ будет пленён и угнан на чужбину, потому что он не знает Меня. И вожди, и простой народ будут томиться голодом и жаждой.

13 Тому піде наро́д Мій на вигна́ння непередба́чено, і вельмо́жі його голодува́тимуть, а на́товп його — ви́сохне з пра́гнення.

14 Они умрут и переполнят собой преисподнюю, которая раскроет свою пасть и всех поглотит».

14 Тому́ то розши́рив шео́л пожадли́вість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зі́йде до нього його пишнота́, і його на́товп, і гу́ркіт його, й ті, що тішаться в ньому.

15 И смирятся все важные люди, склонят свои головы и от стыда в землю потупят взоры.

15 І люди́на пони́житься, і упоко́риться муж, а очі високих пони́кнуть,

16 Господь Всемогущий будет судить справедливо, и поэтому люди станут Его почитать. Они воздадут должное уважение Святому Богу, когда Он явит правосудие Своё.

16 а Господь Саваот возвели́читься в су́ді, і Бог Святий ви́явить святість Свою в справедливості!

17 Он заставит народ Израиля покинуть свою страну, земля опустеет, овцы разбредутся, козы будут бродить по земле вчерашних вельмож.

17 І па́стися бу́дуть овечки, немов би на лу́ці своїй, а зоста́влене з ситих чужі поїдя́ть.

18 Взгляни на этих людей: они тащат на себе свою вину и грехи, как тянут повозки на верёвках.

18 Горе тим, що вину притяга́ють до себе шнура́ми марно́ти, а гріх — як моту́ззям від воза,

19 Они говорят: «Если бы Бог поспешил и сделал поскорее то, что задумал, мы бы увидели, что случится, и если бы решение Господнее поскорее сбылось, мы бы узнали о нём».

19 та кажуть: „Хай ква́питься Він, хай прина́глить Свій чин, щоб ми бачили, а постано́ва Святого Ізраїлевого хай набли́зиться і нехай при́йде — і пізна́ємо ми“!

20 Те люди зло называют добром, а добро — злом, свет считают тьмою, а тьму — светом, кислое называют сладким, а сладкое — кислым.

20 Горе тим, що зло називають добро́м, а добро — злом, що ставлять темно́ту за світло, а світло — за те́мряву, що ставлять гірке́ за солодке, а солодке — за гірке́!

21 Они умны в своих глазах и считают себя мудрыми.

21 Горе мудрим у власних оча́х та розумним перед собою сами́м!

22 Те люди — мастера пить вино и знатоки винных смесей.

22 Горе тим, що хоро́брі винце́ попива́ти, і силачі на міша́ння п'янко́го напо́ю,

23 Они за деньги готовы оправдать преступника, им чужда справедливость к праведным.

23 що несправедливого чи́нять в суді за хаба́р справедливим, а праведність праведного усува́ють від нього.

24 Горе им, их потомки исчезнут как листва и солома в огне, как мёртвые корни, превращённые в труху, их потомки исчезнут, как в огне исчезают цветы, чей пепел разносит ветер. Они отказались подчиниться поучениям Всемогущего, они презирали весть Святого Израиля,

24 Тому́, як огне́нний язик пожира́є стерню́, а від по́лум'я ни́кне трава, — отак спорохня́віє корінь у них, і рознесе́ться їхній цвіт, немов ку́рява, бо від себе відкинули Зако́н Господа Савао́та, і зне́хтували вони слово Святого Ізраїлевого!

25 и тем самым вызвали гнев Господа. Поэтому Господь поднимет руку и накажет их, и даже горы содрогнутся, мёртвые тела будут лежать на улицах словно мусор, но и тогда гнев Господа не утихнет, и тогда Он поднимет руку Свою для ещё более сурового наказания.

25 Тому́ запали́вся гнів Господа на наро́д Його, і на нього Він ви́тягнув ру́ку Свою, — та й ура́зив його: і захиталися го́ри, і сталось їхнього тру́пу, як сміття́ серед вулиць! При цьому всьому́ не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його!

26 В далёких землях Бог даёт знаки народам, Он поднимает знамя и поднимает людей. Враг идёт издалека и скоро придёт в страну, он надвигается быстро.

26 І піді́йме прапо́ра наро́ду здале́ка, і засви́ще йому з кінця кра́ю, і при́йде він хутко та легко, —

27 Вражеские воины не знают устали, никто из них не споткнётся, никто не задремлет и не заснёт. Они всегда наготове, никто не расслабляет опоясывающий его ремень, ни у кого не порвутся ремни сандалий!

27 немає між ними уто́мленого та такого, який би спіткну́вся! Не дріма́є ніхто і не спить, а пояс із сте́гон його не здійма́ється та не зрива́ється шнур при взутті́ його.

28 Стрелы врага остры, луки натянуты, копыта его коней тверды словно кремень, а над его колесницами вздымаются облака пыли.

28 Його стріли пого́стрені, і всі лу́ки його понатя́гувані. Копи́та у ко́ней його немов кре́мінь вважа́ються, а коле́са його — немов ви́хор.

29 Крики врага как рычание молодого льва, он рычит и хватает людей, пытающихся убежать, и никто не спасёт их.

29 Його рик — як леви́ці, і він заричи́ть, немов ті левчуки́, і він загарчи́ть, і здо́бич ухо́пить, й її понесе́, — і ніхто не врятує!

30 Громко рычит «лев», как ревут морские волны, пленные опускают глаза в землю, и тьма окутывает всё, в то время, когда свет исчезает за облаками.

30 І на нього реві́тиме він того дня, як те море реве́. І погляне на землю, а там густа те́мрява, і світло померкло у хмарах її.

1.0x