Книга пророка Исаии

Глава 41

1 Господь говорит: «Далёкие страны, утихните и внимательно слушайте Меня. Набравшись смелости, скажите: давайте все соберёмся и решим, кто прав.

2 Ответь, кто разбудил пришедшего с востока человека, которого Правосудие сопровождает? Он покоряет всех царей, они от его лука разбегаются подобно соломе на ветру.

3 Он армии преследует спокойно, идёт дорогами, где раньше не бывал, и ничто не повредит ему.

4 Кто всё это совершил? Кто с самого начала жизнью народов управлял? Всё это сделал Я — Господь. Я первым был здесь, когда всё начиналось, и Я последним буду, когда всё подойдёт к концу.

5 Увидев это, все прибрежные страны от страха трепетали, а затем ко Мне пришли.

6 Все работники помогают друг другу и подбадривают друг друга, чтобы сильнее быть.

7 Один валит деревья, чтобы вырезать из них статую, он ободряет мастера по золоту. Кузнец молотом отбивает листы железа и подбадривает того, кто у наковальни. Тот, кто осматривает спайку, говорит: „Хорошая работа”, и прибивает статую к основанию гвоздями, чтоб была устойчивой она!»

8 Господь сказал: «Ты — Мой слуга, Иаков, тебя, Израиль, выбираю Я, ты из рода Моего друга Авраама.

9 Ты был во всех концах земли, в далёких странах, но Я призвал тебя, сказав: „Ты — Мой слуга”. Тебя Я выбрал. Я от тебя не отвернусь.

10 Не беспокойся, Я с тобой, Я — Бог твой, Я тебе дам силы и поддержу тебя Своей победоносною рукой.

11 Те, кто тобою недоволен, устыдятся, твои враги исчезнут.

12 Будешь ты искать врагов своих, но не найдёшь тех, кто воевал с тобой, они исчезнут.

13 Я — Бог твой, Я — Господь, Я говорю: „Не бойся, Я помогу тебе”.

14 Народ Израиля, Иакова потомки, вы беспомощны и бессильны, но не бойтесь, Я вам помогу». Господь сказал: «Я — Святой Израиля, Спаситель ваш.

15 Смотри, тебя я сделал новой зубчатой молотилкой, ты будешь горы разбивать и стирать их с лица земли, и превращать холмы в мякину.

16 Ты веять будешь, и ветры их будут разносить, ты будешь счастлив в Боге, ты будешь горд Святым Израиля.

17 Бедные ищут воду, но найти не могут, их жажда мучает, и сохнут языки. Но Я, Господь, отвечу их молитвам, Я не оставлю их и умереть не дам.

18 Так сделаю, что реки потекут среди холмов сухих, ручьи в долинах будут течь. Я превращу пустыню в озеро, сухую землю наполню родниками.

19 Я посажу в пустыне кедры, оливы и акации, сосны и кипарисы.

20 Увидят это люди и поймут, что это сделано Господней силой, Святым Израиля сотворено».

21 Господь, Царь Иакова, говорит: «Приди и представь Мне доказательства твои, чтобы решить, кто прав.

22 Пусть идолы твои придут и скажут, что происходит. Пусть они ответят, что случилось вначале, и предскажут, что в будущем произойдёт. Мы будем внимательно слушать и узнаем, что нас ждёт.

23 Какие чудеса вы в прошлом совершили, чтоб доказать божественность свою? Сделайте хоть что-нибудь, и тогда Мы поверим, что вы и вправду боги. Сделайте что-нибудь доброе или злое, тогда Мы поймём, что вы живые, и последуем за вами.

24 Но вы, лжебоги — ничто, вы не способны ни на что! Лишь ничтожные глупцы хотят вам поклоняться».

25 «Я пробудил человека севера, он приходит с востока, где солнце встаёт, он поклоняется имени Моему. И как горшечник топчет глину, так и он придёт, топча владык.

26 Кто возвестил об этом с самого начала, какая из ваших статуй это нам сказала? Никто из них не говорит, они ни говорить не могут, ни слышать ваших слов.

27 Я первым был, Кто об этом возвестил Сиону, Я вестника в Иерусалим послал сказать: „Взгляните, ваш народ возвращается назад!”

28 На ваших лжебогов взглянул Я, но ни один из них не смог ответить на Мои вопросы, не смог совет Мне дать и даже слово вымолвить не в силах.

29 Ведь все они — ничто, они ничтожны, ничего они не могут».

Iсая

Розділ 41

1 Послу́хайте мовчки Мене, острови́, а наро́ди, чекайте навча́ння Мого! Хай піді́йдуть і скажуть: Приступі́мо всі ра́зом на су́д!

2 Хто зо сходу того пробуди́в, що його супрово́дить в ході́ перемога? Він наро́ди дає перед ним та царів на топта́ння, їхнього меча оберта́є на порох, його лука — в солому розві́яну.

3 Він жене їх, спокійно доро́гою йде, якою він не перехо́див нога́ми своїми.

4 Хто вчинив та зробив це? Той, хто роди покликав відда́вна: Я, Господь, перший, і з останніми Я той же Самий!

5 Бачили це острови́ та жаха́лися, кі́нці землі трипоті́ли, набли́жувались та прихо́дили.

6 Один о́дному допомагає і гово́рить до брата свого́: „Будь міцни́й!“

7 І підбадьо́рує ма́йстер золотаря́, а той, хто молотом гла́дить, того, хто б'є на кова́длі, і каже про спо́єння: Добре воно! і його змі́цнює цвяхами, щоб не хита́лось.

8 Та ти, о Ізраїлю, рабе Мій, Якове, що Я тебе ви́брав, насі́ння Авраама, друга Мого,

9 ти, якого Я взяв був із кі́нців землі та покликав тебе із окра́їн її, і сказав був до тебе: Ти раб Мій, Я вибрав тебе й не відки́нув тебе,

10 не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню́ Я тебе, і тобі поможу́, і прави́цею правди Своєї тебе Я підтри́маю.

11 Отож, засоро́мляться та зніякові́ють усі проти тебе запа́лені, стануть нічим та погинуть твої супроти́вники.

12 Шукатимеш їх, але їх ти не зна́йдеш, своїх супроти́вників; стануть нічим та марно́тою ті, хто прова́дить війну проти те́бе.

13 Бо Я — Господь, Бог твій, що де́ржить тебе за прави́цю й говорить до тебе: Не бійся, — Я тобі поможу́!

14 Не бійся, ти Яковів че́рве, ти жме́нько Ізраїлева: Я тобі поможу́, говорить Господь, і твій Викупи́тель — Святий Ізраїлів!

15 Ось зроблю Я тебе молота́ркою го́строю, ново́ю, зубча́стою, — помоло́тиш ти го́ри та їх поторо́щиш, а підгі́рки поло́вою вчиниш!

16 Перевієш їх ти, й вітер їх рознесе́, і буря їх розпоро́шить, і ти будеш утіша́тися Господом, будеш хвали́тись Святим Ізраїлевим.

17 Убогі та бідні шукають води, та нема, язик їхній від пра́гнення висох, — Я, Господь, і їх ви́слухаю, Бог Ізраїлів, не лишу́ їх!

18 Я ріки відкрию на лисих гора́х, а джере́ла — посе́ред долин, оберну́ Я пустиню на о́зеро во́дне, а землю суху́ — на джере́ла!

19 На пустиню дам ке́дра, ака́цію, ми́рта й масли́ну, поста́влю Я ра́зом в степу́ кипари́са та я́вора й бука,

20 щоб ра́зом побачили й знали, і пересві́дчились та зрозумі́ли, що Господня рука це зроби́ла, і створив це Святий Ізраїлів!

21 Принесіть свою справу, говорить Господь, припрова́дьте Мені́ свої до́кази, каже Цар Яковів.

22 Хай піді́йдуть і хай нам розкажуть, що тра́питься! Ви́ясніть спра́ви минулі, що́ вони є, а ми серце наше на те покладе́мо й пізна́ємо їхній кінець, або сповістіть про майбу́тнє.

23 Розкажіть напере́д про майбутнє, і пізна́ємо ми, що ви бо́ги. Отож, учиніть ви добро́ чи зробіть що лихе́, щоб ми здивува́лись і ра́зом побачили.

24 Та ви менш від нічо́го, і менший ваш чин від марно́ти, — гидо́та, хто вас вибирає!

25 Я з пі́вночі мужа збудив — і прийшов він, зо схід со́нця в Ім'я́ Моє кличе, — і він буде чави́ти князі́в, мов ту грязю́ку, й як ганча́р глину то́пче!

26 Хто сказав це відда́вна, щоб знали те ми, і щоб напере́д ми сказали: „Це правда?“ Та ніхто не сказав, і ніхто не пові́в, і ніхто не почув ваших слів.

27 Я перший сказав до Сіону: Оце, то вони! А Єрусалимові дам благові́сника.

28 І Я дивлюсь, та ніко́го нема, і немає між ними пора́дника, щоб відповіли́, коли їх запита́ю.

29 Тож ніщо́ всі вони, їхні чини — марно́та, вітер та порожне́ча — їхні і́доли!

Книга пророка Исаии

Глава 41

Iсая

Розділ 41

1 Господь говорит: «Далёкие страны, утихните и внимательно слушайте Меня. Набравшись смелости, скажите: давайте все соберёмся и решим, кто прав.

1 Послу́хайте мовчки Мене, острови́, а наро́ди, чекайте навча́ння Мого! Хай піді́йдуть і скажуть: Приступі́мо всі ра́зом на су́д!

2 Ответь, кто разбудил пришедшего с востока человека, которого Правосудие сопровождает? Он покоряет всех царей, они от его лука разбегаются подобно соломе на ветру.

2 Хто зо сходу того пробуди́в, що його супрово́дить в ході́ перемога? Він наро́ди дає перед ним та царів на топта́ння, їхнього меча оберта́є на порох, його лука — в солому розві́яну.

3 Он армии преследует спокойно, идёт дорогами, где раньше не бывал, и ничто не повредит ему.

3 Він жене їх, спокійно доро́гою йде, якою він не перехо́див нога́ми своїми.

4 Кто всё это совершил? Кто с самого начала жизнью народов управлял? Всё это сделал Я — Господь. Я первым был здесь, когда всё начиналось, и Я последним буду, когда всё подойдёт к концу.

4 Хто вчинив та зробив це? Той, хто роди покликав відда́вна: Я, Господь, перший, і з останніми Я той же Самий!

5 Увидев это, все прибрежные страны от страха трепетали, а затем ко Мне пришли.

5 Бачили це острови́ та жаха́лися, кі́нці землі трипоті́ли, набли́жувались та прихо́дили.

6 Все работники помогают друг другу и подбадривают друг друга, чтобы сильнее быть.

6 Один о́дному допомагає і гово́рить до брата свого́: „Будь міцни́й!“

7 Один валит деревья, чтобы вырезать из них статую, он ободряет мастера по золоту. Кузнец молотом отбивает листы железа и подбадривает того, кто у наковальни. Тот, кто осматривает спайку, говорит: „Хорошая работа”, и прибивает статую к основанию гвоздями, чтоб была устойчивой она!»

7 І підбадьо́рує ма́йстер золотаря́, а той, хто молотом гла́дить, того, хто б'є на кова́длі, і каже про спо́єння: Добре воно! і його змі́цнює цвяхами, щоб не хита́лось.

8 Господь сказал: «Ты — Мой слуга, Иаков, тебя, Израиль, выбираю Я, ты из рода Моего друга Авраама.

8 Та ти, о Ізраїлю, рабе Мій, Якове, що Я тебе ви́брав, насі́ння Авраама, друга Мого,

9 Ты был во всех концах земли, в далёких странах, но Я призвал тебя, сказав: „Ты — Мой слуга”. Тебя Я выбрал. Я от тебя не отвернусь.

9 ти, якого Я взяв був із кі́нців землі та покликав тебе із окра́їн її, і сказав був до тебе: Ти раб Мій, Я вибрав тебе й не відки́нув тебе,

10 Не беспокойся, Я с тобой, Я — Бог твой, Я тебе дам силы и поддержу тебя Своей победоносною рукой.

10 не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню́ Я тебе, і тобі поможу́, і прави́цею правди Своєї тебе Я підтри́маю.

11 Те, кто тобою недоволен, устыдятся, твои враги исчезнут.

11 Отож, засоро́мляться та зніякові́ють усі проти тебе запа́лені, стануть нічим та погинуть твої супроти́вники.

12 Будешь ты искать врагов своих, но не найдёшь тех, кто воевал с тобой, они исчезнут.

12 Шукатимеш їх, але їх ти не зна́йдеш, своїх супроти́вників; стануть нічим та марно́тою ті, хто прова́дить війну проти те́бе.

13 Я — Бог твой, Я — Господь, Я говорю: „Не бойся, Я помогу тебе”.

13 Бо Я — Господь, Бог твій, що де́ржить тебе за прави́цю й говорить до тебе: Не бійся, — Я тобі поможу́!

14 Народ Израиля, Иакова потомки, вы беспомощны и бессильны, но не бойтесь, Я вам помогу». Господь сказал: «Я — Святой Израиля, Спаситель ваш.

14 Не бійся, ти Яковів че́рве, ти жме́нько Ізраїлева: Я тобі поможу́, говорить Господь, і твій Викупи́тель — Святий Ізраїлів!

15 Смотри, тебя я сделал новой зубчатой молотилкой, ты будешь горы разбивать и стирать их с лица земли, и превращать холмы в мякину.

15 Ось зроблю Я тебе молота́ркою го́строю, ново́ю, зубча́стою, — помоло́тиш ти го́ри та їх поторо́щиш, а підгі́рки поло́вою вчиниш!

16 Ты веять будешь, и ветры их будут разносить, ты будешь счастлив в Боге, ты будешь горд Святым Израиля.

16 Перевієш їх ти, й вітер їх рознесе́, і буря їх розпоро́шить, і ти будеш утіша́тися Господом, будеш хвали́тись Святим Ізраїлевим.

17 Бедные ищут воду, но найти не могут, их жажда мучает, и сохнут языки. Но Я, Господь, отвечу их молитвам, Я не оставлю их и умереть не дам.

17 Убогі та бідні шукають води, та нема, язик їхній від пра́гнення висох, — Я, Господь, і їх ви́слухаю, Бог Ізраїлів, не лишу́ їх!

18 Так сделаю, что реки потекут среди холмов сухих, ручьи в долинах будут течь. Я превращу пустыню в озеро, сухую землю наполню родниками.

18 Я ріки відкрию на лисих гора́х, а джере́ла — посе́ред долин, оберну́ Я пустиню на о́зеро во́дне, а землю суху́ — на джере́ла!

19 Я посажу в пустыне кедры, оливы и акации, сосны и кипарисы.

19 На пустиню дам ке́дра, ака́цію, ми́рта й масли́ну, поста́влю Я ра́зом в степу́ кипари́са та я́вора й бука,

20 Увидят это люди и поймут, что это сделано Господней силой, Святым Израиля сотворено».

20 щоб ра́зом побачили й знали, і пересві́дчились та зрозумі́ли, що Господня рука це зроби́ла, і створив це Святий Ізраїлів!

21 Господь, Царь Иакова, говорит: «Приди и представь Мне доказательства твои, чтобы решить, кто прав.

21 Принесіть свою справу, говорить Господь, припрова́дьте Мені́ свої до́кази, каже Цар Яковів.

22 Пусть идолы твои придут и скажут, что происходит. Пусть они ответят, что случилось вначале, и предскажут, что в будущем произойдёт. Мы будем внимательно слушать и узнаем, что нас ждёт.

22 Хай піді́йдуть і хай нам розкажуть, що тра́питься! Ви́ясніть спра́ви минулі, що́ вони є, а ми серце наше на те покладе́мо й пізна́ємо їхній кінець, або сповістіть про майбу́тнє.

23 Какие чудеса вы в прошлом совершили, чтоб доказать божественность свою? Сделайте хоть что-нибудь, и тогда Мы поверим, что вы и вправду боги. Сделайте что-нибудь доброе или злое, тогда Мы поймём, что вы живые, и последуем за вами.

23 Розкажіть напере́д про майбутнє, і пізна́ємо ми, що ви бо́ги. Отож, учиніть ви добро́ чи зробіть що лихе́, щоб ми здивува́лись і ра́зом побачили.

24 Но вы, лжебоги — ничто, вы не способны ни на что! Лишь ничтожные глупцы хотят вам поклоняться».

24 Та ви менш від нічо́го, і менший ваш чин від марно́ти, — гидо́та, хто вас вибирає!

25 «Я пробудил человека севера, он приходит с востока, где солнце встаёт, он поклоняется имени Моему. И как горшечник топчет глину, так и он придёт, топча владык.

25 Я з пі́вночі мужа збудив — і прийшов він, зо схід со́нця в Ім'я́ Моє кличе, — і він буде чави́ти князі́в, мов ту грязю́ку, й як ганча́р глину то́пче!

26 Кто возвестил об этом с самого начала, какая из ваших статуй это нам сказала? Никто из них не говорит, они ни говорить не могут, ни слышать ваших слов.

26 Хто сказав це відда́вна, щоб знали те ми, і щоб напере́д ми сказали: „Це правда?“ Та ніхто не сказав, і ніхто не пові́в, і ніхто не почув ваших слів.

27 Я первым был, Кто об этом возвестил Сиону, Я вестника в Иерусалим послал сказать: „Взгляните, ваш народ возвращается назад!”

27 Я перший сказав до Сіону: Оце, то вони! А Єрусалимові дам благові́сника.

28 На ваших лжебогов взглянул Я, но ни один из них не смог ответить на Мои вопросы, не смог совет Мне дать и даже слово вымолвить не в силах.

28 І Я дивлюсь, та ніко́го нема, і немає між ними пора́дника, щоб відповіли́, коли їх запита́ю.

29 Ведь все они — ничто, они ничтожны, ничего они не могут».

29 Тож ніщо́ всі вони, їхні чини — марно́та, вітер та порожне́ча — їхні і́доли!

1.0x