Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Иоанна

Глава 4

1 Фарисеи узнали, что Иисус приобретает и крестит больше учеников, чем Иоанн.

2 На самом же деле Иисус не крестил людей, это делали Его ученики. Иисусу стало известно, что о Нём говорили,

3 и поэтому Он покинул Иудею и отправился обратно в Галилею.

4 Однако Ему нужно было пройти через Самарию.

5 В Самарии Иисус остановился в городе, называемый Сихарь, неподалёку от земли, которую Иаков подарил своему сыну Иосифу.

6 В той местности находился колодец Иакова, и Иисус, устав с дороги, сел у того колодца. Было около полудня.

7 Одна самаритянка пришла к колодцу набрать воды, и Иисус попросил её: «Дай Мне попить».

8 Его ученики в это время отправились в город купить еду.

9 Самаритянка спросила: «Как это Ты, иудей, просишь у меня, самаритянки, воды?» Иудеи не общались с самаритянами.

10 Иисус ответил: «Если бы ты знала, что Бог даёт людям и Кто это просит тебя: „Дай Мне попить”, то ты сама просила бы у Меня, и Я дал бы тебе живой воды».

11 Женщина сказала Ему: «Господин, ведь у Тебя даже ведра нет, а колодец глубок. Где же Ты возьмёшь эту живую воду?

12 Неужели Ты превосходишь нашего праотца Иакова, который дал нам этот колодец и сам пил из него со своими детьми и скотом!»

13 Иисус ответил ей на это: «Всякого, кто попьёт этой воды, вскоре снова будет мучить жажда,

14 тот же, кто попьёт воды, которую дам ему Я, больше никогда не испытает жажды. А вода, которую дам ему Я, превратится внутри него в источник, из которого бьёт вечная жизнь».

15 Женщина попросила: «Господин, дай мне этой воды, чтобы я никогда больше не испытывала жажды и чтобы мне не пришлось больше приходить сюда за водой».

16 Он сказал ей: «Пойди, позови своего мужа и возвращайся».

17 Женщина ответила: «У меня нет мужа». Иисус продолжил: «Ты правильно сказала, что у тебя нет мужа.

18 У тебя было их пятеро, а тот, с кем сейчас живёшь, тебе не муж. Ты правду сказала».

19 Женщина молвила: «Господин, я вижу, что Ты пророк.

20 Наши отцы приходили для поклонения на эту гору, но вы, иудеи, утверждаете, что люди должны идти для поклонения в Иерусалим».

21 Иисус ответил: «Женщина, поверь Мне, приближается время, когда вы будете поклоняться Отцу не на этой горе и не в Иерусалиме.

22 Вы, самаритяне, поклоняетесь тому, кого не понимаете. Мы же, иудеи, понимаем, Кому поклоняемся, так как спасение приходит от иудеев.

23 Но приближается время, и оно уже настало, когда истинно поклоняющиеся Отцу станут поклоняться Ему в духе и в истине. Именно таких поклонников ищет себе Отец.

24 Бог есть Дух, и потому те, кто Ему поклоняются, должны поклоняться Ему в Духе и истине».

25 Женщина сказала: «Я знаю, что приближается Мессия, что означает Христос. Когда Он явится, то расскажет нам обо всём».

26 «Это — Я, — ответил ей Иисус. — Я, говорящий с тобой, — Мессия».

27 В это время возвратились Его ученики и очень удивились, что Он разговаривает с женщиной. Но никто не сказал: «Чего Ты хочешь?» — или: «Почему Ты разговариваешь с ней?»

28 Женщина оставила свой кувшин с водой и возвратилась обратно в город. Она сказала людям:

29 «Пойдёмте со мной, и вы увидите Человека, Который рассказал мне обо всём, что я делала в жизни! Может быть, Он Христос?»

30 Они вышли из города и направились к Нему.

31 Тем временем ученики Иисуса упрашивали Его: «Учитель, поешь чего-нибудь!»

32 Но Он сказал им: «У Меня есть пища, о которой вы не знаете!»

33 Тогда Его ученики стали спрашивать друг у друга: «Может быть, кто-то принёс Ему еду?»

34 Иисус же ответил на это: «Моя пища в том, чтобы исполнять волю Пославшего Меня и закончить порученную Мне работу.

35 Засевая поле, вы часто говорите: „Ещё четыре месяца, а там и жатва”. А Я вам говорю: „Откройте свои глаза и посмотрите на поля, которые уже созрели для жатвы.

36 Тот, кто жнёт, уже получает плату и собирает урожай для вечной жизни, чтобы и сеятель, и жнец оба могли радоваться”.

37 Правдива пословица: „Один сеет, другой жнёт”.

38 Я послал вас, чтобы вы жали то, над чем не трудились сами. Другие трудились, а вы собрали плоды их трудов».

39 Многие самаритяне из того города поверили в Иисуса, потому что эта женщина сказала им о Нём: «Он рассказал мне обо всём, что я когда-либо делала».

40 Самаритяне пошли к Иисусу и попросили Его остаться с ними, и Он оставался с ними два дня.

41 И многие уверовали, услышав Его учения.

42 Они сказали той женщине: «Сначала мы поверили благодаря твоим словам. Теперь же мы верим, потому что сами услышали и знаем, что Этот Человек в самом деле Спаситель мира».

43 Два дня спустя Иисус покинул Самарию и отправился в Галилею.

44 Ещё ранее Иисус Сам сказал, что пророка не чтут в Его отечестве.

45 И когда Он пришёл в Галилею, галилеяне радушно приняли Его. Эти люди видели всё то, что Иисус совершил в Иерусалиме во время праздника Пасхи, потому что они также были на том празднестве.

46 Иисус снова пришёл в город Кана в Галилее, где Он превратил воду в вино. В это время в городе Капернаум жил один из царских чиновников, у которого был болен сын.

47 Этот чиновник, услышав, что Иисус пришёл из Иудеи в Галилею и, придя к Нему, стал умолять, чтобы Тот отправился в Капернаум и исцелил его сына, который был при смерти.

48 Иисус сказал ему: «Пока не увидите знамений и чудес, вы не поверите в Меня!»

49 Царский чиновник просил Иисуса: «Господин, приди, пока мой ребёнок не умер!»

50 Иисус ответил: «Иди домой. Твой сын будет жить». Человек поверил словам Иисуса и пошёл домой.

51 По дороге он встретил своих слуг, которые сказали ему, что его сын чувствует себя хорошо.

52 Чиновник спросил их, когда ребёнку стало лучше, и они ответили: «Жар спал у него вчера около часа пополудни».

53 И тогда отец мальчика понял, что это случилось в тот самый час, когда Иисус сказал ему: «Твой сын будет жить». И он поверил в Иисуса, а вместе с ним и все его домашние.

54 Это было второе знамение, которое Иисус сотворил после того, как Он вернулся из Иудеи в Галилею.

Вiд Iвана

Розділ 4

1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.

4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.

5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.

6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“

8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.

9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами.

10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.

11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?

12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“

13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.

14 А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“.

15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.

16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.

17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.

19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.

20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.

21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.

22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.

23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.

24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.

25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.

26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.

27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“

28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:

29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“

30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.

31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“

32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.

33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“

34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.

35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!

36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи.

37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.

38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.

39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“

40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“

43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.

45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.

47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“

49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“

50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.

51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.

52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.

53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.

54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Евангелие от Иоанна Глава 4	Вiд Iвана Розділ 4
1 Фарисеи узнали, что Иисус приобретает и крестит больше учеников, чем Иоанн.	1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
2 На самом же деле Иисус не крестил людей, это делали Его ученики. Иисусу стало известно, что о Нём говорили,	2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
3 и поэтому Он покинул Иудею и отправился обратно в Галилею.	3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
4 Однако Ему нужно было пройти через Самарию.	4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
5 В Самарии Иисус остановился в городе, называемый Сихарь, неподалёку от земли, которую Иаков подарил своему сыну Иосифу.	5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
6 В той местности находился колодец Иакова, и Иисус, устав с дороги, сел у того колодца. Было около полудня.	6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
7 Одна самаритянка пришла к колодцу набрать воды, и Иисус попросил её: «Дай Мне попить».	7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
8 Его ученики в это время отправились в город купить еду.	8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
9 Самаритянка спросила: «Как это Ты, иудей, просишь у меня, самаритянки, воды?» Иудеи не общались с самаритянами.	9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10 Иисус ответил: «Если бы ты знала, что Бог даёт людям и Кто это просит тебя: „Дай Мне попить”, то ты сама просила бы у Меня, и Я дал бы тебе живой воды».	10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
11 Женщина сказала Ему: «Господин, ведь у Тебя даже ведра нет, а колодец глубок. Где же Ты возьмёшь эту живую воду?	11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Неужели Ты превосходишь нашего праотца Иакова, который дал нам этот колодец и сам пил из него со своими детьми и скотом!»	12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
13 Иисус ответил ей на это: «Всякого, кто попьёт этой воды, вскоре снова будет мучить жажда,	13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
14 тот же, кто попьёт воды, которую дам ему Я, больше никогда не испытает жажды. А вода, которую дам ему Я, превратится внутри него в источник, из которого бьёт вечная жизнь».	14 А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“.
15 Женщина попросила: «Господин, дай мне этой воды, чтобы я никогда больше не испытывала жажды и чтобы мне не пришлось больше приходить сюда за водой».	15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
16 Он сказал ей: «Пойди, позови своего мужа и возвращайся».	16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
17 Женщина ответила: «У меня нет мужа». Иисус продолжил: «Ты правильно сказала, что у тебя нет мужа.	17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
18 У тебя было их пятеро, а тот, с кем сейчас живёшь, тебе не муж. Ты правду сказала».	18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
19 Женщина молвила: «Господин, я вижу, что Ты пророк.	19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20 Наши отцы приходили для поклонения на эту гору, но вы, иудеи, утверждаете, что люди должны идти для поклонения в Иерусалим».	20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
21 Иисус ответил: «Женщина, поверь Мне, приближается время, когда вы будете поклоняться Отцу не на этой горе и не в Иерусалиме.	21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
22 Вы, самаритяне, поклоняетесь тому, кого не понимаете. Мы же, иудеи, понимаем, Кому поклоняемся, так как спасение приходит от иудеев.	22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
23 Но приближается время, и оно уже настало, когда истинно поклоняющиеся Отцу станут поклоняться Ему в духе и в истине. Именно таких поклонников ищет себе Отец.	23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
24 Бог есть Дух, и потому те, кто Ему поклоняются, должны поклоняться Ему в Духе и истине».	24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
25 Женщина сказала: «Я знаю, что приближается Мессия, что означает Христос. Когда Он явится, то расскажет нам обо всём».	25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
26 «Это — Я, — ответил ей Иисус. — Я, говорящий с тобой, — Мессия».	26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
27 В это время возвратились Его ученики и очень удивились, что Он разговаривает с женщиной. Но никто не сказал: «Чего Ты хочешь?» — или: «Почему Ты разговариваешь с ней?»	27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“
28 Женщина оставила свой кувшин с водой и возвратилась обратно в город. Она сказала людям:	28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
29 «Пойдёмте со мной, и вы увидите Человека, Который рассказал мне обо всём, что я делала в жизни! Может быть, Он Христос?»	29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
30 Они вышли из города и направились к Нему.	30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.
31 Тем временем ученики Иисуса упрашивали Его: «Учитель, поешь чего-нибудь!»	31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
32 Но Он сказал им: «У Меня есть пища, о которой вы не знаете!»	32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
33 Тогда Его ученики стали спрашивать друг у друга: «Может быть, кто-то принёс Ему еду?»	33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
34 Иисус же ответил на это: «Моя пища в том, чтобы исполнять волю Пославшего Меня и закончить порученную Мне работу.	34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
35 Засевая поле, вы часто говорите: „Ещё четыре месяца, а там и жатва”. А Я вам говорю: „Откройте свои глаза и посмотрите на поля, которые уже созрели для жатвы.	35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
36 Тот, кто жнёт, уже получает плату и собирает урожай для вечной жизни, чтобы и сеятель, и жнец оба могли радоваться”.	36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи.
37 Правдива пословица: „Один сеет, другой жнёт”.	37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
38 Я послал вас, чтобы вы жали то, над чем не трудились сами. Другие трудились, а вы собрали плоды их трудов».	38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
39 Многие самаритяне из того города поверили в Иисуса, потому что эта женщина сказала им о Нём: «Он рассказал мне обо всём, что я когда-либо делала».	39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
40 Самаритяне пошли к Иисусу и попросили Его остаться с ними, и Он оставался с ними два дня.	40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
41 И многие уверовали, услышав Его учения.	41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
42 Они сказали той женщине: «Сначала мы поверили благодаря твоим словам. Теперь же мы верим, потому что сами услышали и знаем, что Этот Человек в самом деле Спаситель мира».	42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
43 Два дня спустя Иисус покинул Самарию и отправился в Галилею.	43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
44 Ещё ранее Иисус Сам сказал, что пророка не чтут в Его отечестве.	44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
45 И когда Он пришёл в Галилею, галилеяне радушно приняли Его. Эти люди видели всё то, что Иисус совершил в Иерусалиме во время праздника Пасхи, потому что они также были на том празднестве.	45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
46 Иисус снова пришёл в город Кана в Галилее, где Он превратил воду в вино. В это время в городе Капернаум жил один из царских чиновников, у которого был болен сын.	46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
47 Этот чиновник, услышав, что Иисус пришёл из Иудеи в Галилею и, придя к Нему, стал умолять, чтобы Тот отправился в Капернаум и исцелил его сына, который был при смерти.	47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
48 Иисус сказал ему: «Пока не увидите знамений и чудес, вы не поверите в Меня!»	48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
49 Царский чиновник просил Иисуса: «Господин, приди, пока мой ребёнок не умер!»	49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
50 Иисус ответил: «Иди домой. Твой сын будет жить». Человек поверил словам Иисуса и пошёл домой.	50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
51 По дороге он встретил своих слуг, которые сказали ему, что его сын чувствует себя хорошо.	51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
52 Чиновник спросил их, когда ребёнку стало лучше, и они ответили: «Жар спал у него вчера около часа пополудни».	52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
53 И тогда отец мальчика понял, что это случилось в тот самый час, когда Иисус сказал ему: «Твой сын будет жить». И он поверил в Иисуса, а вместе с ним и все его домашние.	53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
54 Это было второе знамение, которое Иисус сотворил после того, как Он вернулся из Иудеи в Галилею.	54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Иоанна

Глава 4

Вiд Iвана

Розділ 4

Евангелие от Иоанна

Глава 4

Вiд Iвана

Розділ 4

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Иоанна

Глава 4

Вiд Iвана

Розділ 4

Евангелие от Иоанна

Глава 4

Вiд Iвана

Розділ 4

Ветхий
завет

Новый
завет