Псалтирь

Псалом 72

1 Псалом Асафа. [1] Воистину Бог благ к Израилю, к чистым сердцем!

2 А мои ноги едва не поскользнулись, стопы мои чуть не потеряли опору,

3 потому что я позавидовал надменным, увидев процветание нечестивых.

4 Нет им страданий; они полны здоровья и силы.

5 Они свободны от тягот человеческих, и трудностей людских они не знают.

6 И поэтому гордость — их ожерелье, а жестокость — их одеяние.

7 Вылезли от тучности глаза их; их тщеславие не знает границ.

8 Слова их полны издевательства и злобы, и в своей надменности угрожают насилием.

9 Открывают уста свои против небес, и слова их расхаживают по земле.

10 Потому к ним же обращается Его народ и пьет слова их, как воду из полной чаши.

11 Они говорят: «Как узнает Бог? Есть ли знание у Всевышнего?»

12 Таковы нечестивые: они всегда беззаботны и умножают свое богатство.

13 Так не напрасно ли я хранил сердце свое в чистоте и омывал руки свои в невинности?

14 Целый день я подвергался мучениям и был наказываем каждое утро.

15 Но если бы я решил, что буду рассуждать так, то предал бы детей Твоих.

16 Когда я пытался все это понять, то мне это казалось слишком трудным,

17 пока я не вошел в святилище Бога и не понял конца их.

18 Истинно, на скользких путях Ты ставишь их и предаешь их полному разрушению.

19 Как неожиданно они истреблены, погибают от ужаса!

20 Как сновидение исчезает при пробуждении, так Ты, Владыка, восстав, презришь их образ.

21 Когда мое сердце наполняла горечь и терзалась моя душа,

22 я был невежествен и ничего не понимал; как неразумное животное я был пред Тобою.

23 И все же я всегда с Тобою: Ты держишь меня за правую руку;

24 Ты руководишь мною Своим советом и потом к славе поведешь меня.

25 Кто есть у меня на небесах, кроме Тебя? И на земле я ничего, кроме Тебя, не желаю.

26 Ослабевает моя плоть и мое сердце, но Бог — твердыня сердца моего и часть моя навсегда.

27 Те, кто далеки от Тебя, погибнут; Ты губишь всех, кто неверен Тебе.

28 А для меня благо приближаться к Богу; Владыку Господа я сделал своим убежищем. Я возвещу о всех делах Твоих.

Псалми

Псалом 72

1 Псалом Аса́фів. Поправді Бог добрий Ізра́їлеві, Бог — для щиросе́рдих!

2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,

3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —

4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.

6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,

7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,

8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:

9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!

10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду

11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,

12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“

13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,

14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.

15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.

16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,

17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:

18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!

19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!

20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!

21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,

22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!

23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,

24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!

25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!

26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,

27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!

28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!

Псалтирь

Псалом 72

Псалми

Псалом 72

1 Псалом Асафа. [1] Воистину Бог благ к Израилю, к чистым сердцем!

1 Псалом Аса́фів. Поправді Бог добрий Ізра́їлеві, Бог — для щиросе́рдих!

2 А мои ноги едва не поскользнулись, стопы мои чуть не потеряли опору,

2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,

3 потому что я позавидовал надменным, увидев процветание нечестивых.

3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —

4 Нет им страданий; они полны здоровья и силы.

4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

5 Они свободны от тягот человеческих, и трудностей людских они не знают.

5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.

6 И поэтому гордость — их ожерелье, а жестокость — их одеяние.

6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,

7 Вылезли от тучности глаза их; их тщеславие не знает границ.

7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,

8 Слова их полны издевательства и злобы, и в своей надменности угрожают насилием.

8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:

9 Открывают уста свои против небес, и слова их расхаживают по земле.

9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!

10 Потому к ним же обращается Его народ и пьет слова их, как воду из полной чаши.

10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду

11 Они говорят: «Как узнает Бог? Есть ли знание у Всевышнего?»

11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,

12 Таковы нечестивые: они всегда беззаботны и умножают свое богатство.

12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“

13 Так не напрасно ли я хранил сердце свое в чистоте и омывал руки свои в невинности?

13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,

14 Целый день я подвергался мучениям и был наказываем каждое утро.

14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.

15 Но если бы я решил, что буду рассуждать так, то предал бы детей Твоих.

15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.

16 Когда я пытался все это понять, то мне это казалось слишком трудным,

16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,

17 пока я не вошел в святилище Бога и не понял конца их.

17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:

18 Истинно, на скользких путях Ты ставишь их и предаешь их полному разрушению.

18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!

19 Как неожиданно они истреблены, погибают от ужаса!

19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!

20 Как сновидение исчезает при пробуждении, так Ты, Владыка, восстав, презришь их образ.

20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!

21 Когда мое сердце наполняла горечь и терзалась моя душа,

21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,

22 я был невежествен и ничего не понимал; как неразумное животное я был пред Тобою.

22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!

23 И все же я всегда с Тобою: Ты держишь меня за правую руку;

23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,

24 Ты руководишь мною Своим советом и потом к славе поведешь меня.

24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!

25 Кто есть у меня на небесах, кроме Тебя? И на земле я ничего, кроме Тебя, не желаю.

25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!

26 Ослабевает моя плоть и мое сердце, но Бог — твердыня сердца моего и часть моя навсегда.

26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,

27 Те, кто далеки от Тебя, погибнут; Ты губишь всех, кто неверен Тебе.

27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!

28 А для меня благо приближаться к Богу; Владыку Господа я сделал своим убежищем. Я возвещу о всех делах Твоих.

28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!

1.0x