ОткровениеГлава 16 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 Я слышал, как ангел, имеющий власть над водами, сказал: |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 Их жгла невыносимая жара, и они проклинали имя Бога, имеющего власть над этими бедствиями. Но они не раскаялись и не воздали Ему славу. |
|
10 |
|
11 и проклинали за свою боль и свои раны Бога небесного, но не раскаялись в своих делах. |
|
12 |
|
13 Потом я увидел, как из пасти дракона, из пасти зверя и изо рта лжепророка вышли три нечистых духа, похожие на лягушек. |
|
14 Это духи демонов, совершающие знамения. Они отправляются к царям всей земли, чтобы собрать их на битву в великий день Бога Вседержителя. |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 Великий город раскололся на три части, и города народов пали. Так Бог не забыл великий Вавилон, Он дал ему выпить чашу, полную вина Его яростного гнева. |
|
20 Исчезли все острова, и гор больше не стало. |
|
21 На людей с небес падал град весом в один талант, и люди проклинали Бога за это бедствие с градом, потому что оно было совершенно ужасным. |
Об'явленняРозділ 16 |
|
1 |
|
2 I пішов перший ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знаме́но звіри́ни й вклонявсь її о́бразу. |
|
3 А другий ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця́, — і кожна істота жива вмерла в морі. |
|
4 Третій же ангол вилив чашу свою на річки́ та на водні джере́ла, — і сталася кров. |
|
5 І почув я ангола вод, який говорив: „Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив! |
|
6 Бо вони пролили́ кров святих та пророків, — і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того!“ |
|
7 І я чув, як же́ртівник говорив: „Так, Господи, Боже Вседержи́телю! Правдиві й справедливі суди Твої!“ |
|
8 А ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. І да́но йому палити людей огнем. |
|
9 І спека велика палила людей, і зневажа́ли вони Ім'я Бога, що має вла́ду над карами тими, — і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому́. |
|
10 А п'ятий ангол вилив чашу свою на престола звіри́ни. І затьми́лося царство її, і люди від болю кусали свої язики́, |
|
11 і Бога Небесного вони зневажа́ли від болю свого й від своїх болячо́к, — та в учинках своїх не пока́ялись! |
|
12 Шостий же ангол вилив чашу свою на річку велику Ефра́т, — і вода її висохла, щоб пригото́вити дорогу царям, які від схід сонця. |
|
13 І я бачив, що вихо́дили з уст змі́я, і з уст звіри́ни, і з уст неправдивого пророка три ду́хи нечисті, як жа́би, — |
|
14 це духи де́монські, що чинять озна́ки. Вони виходять до царів усього світу, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога. |
|
15 Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйни́й, і одежу свою береже, щоб наги́м не ходити, і щоб не бачили га́ньби його! |
|
16 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддо́н. |
|
17 Сьомий же ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучни́й залунав від небесного храму з престолу, говорячи: „Сталося!“ |
|
18 I сталися бли́скавки й гу́ркіт та гро́ми, і сталось велике трясі́ння землі, якого не було́, відко́ли люди́на живе на землі. Великий такий землетру́с, такий міцний! |
|
19 І місто велике розпа́лося на три частині, і попадали лю́дські міста́. І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву. |
|
20 І зник кожен о́стрів, і не зна́йдено гір! |
|
21 І великий град, як важкі тягарі́, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покара́ння градом, — бо кара Його була дуже велика! |
ОткровениеГлава 16 |
Об'явленняРозділ 16 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 I пішов перший ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знаме́но звіри́ни й вклонявсь її о́бразу. |
|
3 |
3 А другий ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця́, — і кожна істота жива вмерла в морі. |
|
4 |
4 Третій же ангол вилив чашу свою на річки́ та на водні джере́ла, — і сталася кров. |
|
5 Я слышал, как ангел, имеющий власть над водами, сказал: |
5 І почув я ангола вод, який говорив: „Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив! |
|
6 |
6 Бо вони пролили́ кров святих та пророків, — і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того!“ |
|
7 |
7 І я чув, як же́ртівник говорив: „Так, Господи, Боже Вседержи́телю! Правдиві й справедливі суди Твої!“ |
|
8 |
8 А ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. І да́но йому палити людей огнем. |
|
9 Их жгла невыносимая жара, и они проклинали имя Бога, имеющего власть над этими бедствиями. Но они не раскаялись и не воздали Ему славу. |
9 І спека велика палила людей, і зневажа́ли вони Ім'я Бога, що має вла́ду над карами тими, — і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому́. |
|
10 |
10 А п'ятий ангол вилив чашу свою на престола звіри́ни. І затьми́лося царство її, і люди від болю кусали свої язики́, |
|
11 и проклинали за свою боль и свои раны Бога небесного, но не раскаялись в своих делах. |
11 і Бога Небесного вони зневажа́ли від болю свого й від своїх болячо́к, — та в учинках своїх не пока́ялись! |
|
12 |
12 Шостий же ангол вилив чашу свою на річку велику Ефра́т, — і вода її висохла, щоб пригото́вити дорогу царям, які від схід сонця. |
|
13 Потом я увидел, как из пасти дракона, из пасти зверя и изо рта лжепророка вышли три нечистых духа, похожие на лягушек. |
13 І я бачив, що вихо́дили з уст змі́я, і з уст звіри́ни, і з уст неправдивого пророка три ду́хи нечисті, як жа́би, — |
|
14 Это духи демонов, совершающие знамения. Они отправляются к царям всей земли, чтобы собрать их на битву в великий день Бога Вседержителя. |
14 це духи де́монські, що чинять озна́ки. Вони виходять до царів усього світу, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога. |
|
15 |
15 Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйни́й, і одежу свою береже, щоб наги́м не ходити, і щоб не бачили га́ньби його! |
|
16 |
16 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддо́н. |
|
17 |
17 Сьомий же ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучни́й залунав від небесного храму з престолу, говорячи: „Сталося!“ |
|
18 |
18 I сталися бли́скавки й гу́ркіт та гро́ми, і сталось велике трясі́ння землі, якого не було́, відко́ли люди́на живе на землі. Великий такий землетру́с, такий міцний! |
|
19 Великий город раскололся на три части, и города народов пали. Так Бог не забыл великий Вавилон, Он дал ему выпить чашу, полную вина Его яростного гнева. |
19 І місто велике розпа́лося на три частині, і попадали лю́дські міста́. І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву. |
|
20 Исчезли все острова, и гор больше не стало. |
20 І зник кожен о́стрів, і не зна́йдено гір! |
|
21 На людей с небес падал град весом в один талант, и люди проклинали Бога за это бедствие с градом, потому что оно было совершенно ужасным. |
21 І великий град, як важкі тягарі́, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покара́ння градом, — бо кара Його була дуже велика! |