Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Луки

Глава 20

1 В один из дней, когда Иисус учил в храме, проповедуя Радостную Весть, к Нему пришли первосвященники и учители Закона со старейшинами.

2 — Скажи нам, чьей властью Ты все это делаешь и кто дал Тебе эту власть? — спросили они.

3 В ответ Иисус сказал: — Я тоже задам вам вопрос. Скажите,

4 откуда Иоанн получил свое право крестить, с Небес или от людей?

5 Они стали совещаться между собой: — Если мы скажем: «С Небес», то Он спросит: «Почему же вы ему не поверили?»

6 Если скажем: «От людей», то весь народ побьет нас камнями, ведь они убеждены, что Иоанн был пророком.

7 — Мы не знаем, от кого, — ответили они.

8 — Тогда и Я вам не скажу, чьей властью Я все это делаю, — сказал им Иисус.

9 Он начал рассказывать народу притчу: — Один человек посадил виноградник. Он отдал его внаем виноградарям, а сам уехал в чужие края на долгое время.

10 Когда пришло время, он послал слугу к виноградарям, чтобы они дали причитающуюся ему часть урожая. Виноградари же избили слугу и отослали его с пустыми руками.

11 Он послал другого слугу, но они и этого избили, поиздевались над ним и отослали с пустыми руками.

12 Он послал третьего слугу. Они и этого изранили и выбросили из виноградника.

13 Тогда хозяин виноградника подумал: «Что же мне делать? Пошлю своего любимого сына, может, хоть его они устыдятся».

14 Когда же виноградари увидели сына, они решили: «Это наследник. Давайте убьем его, чтобы наследство стало нашим».

15 Они выбросили его из виноградника и убили. Что теперь сделает с ними хозяин виноградника?

16 Конечно же, он придет и убьет тех виноградарей, а виноградник отдаст другим. Слышавшие это воскликнули: — Пусть этого не случится!

17 Но Иисус, взглянув на них, сказал: — Что означают слова Писания: «Камень, Который отвергли строители, стал краеугольным»?

18 Каждый, кто упадет на Тот Камень, разобьется вдребезги, а на кого Он упадет, того раздавит.

19 Учители Закона и первосвященники, поняв, что эту притчу Иисус рассказал о них, хотели немедленно арестовать Его, но побоялись народа.

20 Они стали внимательно следить за Иисусом и подослали к Нему людей, которые, притворясь искренними, попытались бы подловить Его на слове, чтобы можно было отдать Его во власть наместника.

21 Те спросили Иисуса: — Учитель, мы знаем, что Ты правильно говоришь и учишь. Ты беспристрастен и истинно учишь пути Божьему.

22 Следует ли нам платить налог кесарю или нет?

23 Иисус видел их лукавство и сказал:

24 — Покажите Мне динарий. Кто на нем изображен, и чье на нем имя? — Кесаря, — ответили они.

25 — Вот и отдавайте кесарево кесарю, а Божье — Богу, — сказал Он им.

26 Они не могли подловить Его перед народом ни на каком Его слове, и, удивленные Его ответом, замолчали.

27 К Иисусу подошли несколько саддукеев, которые утверждали, что нет воскресения мертвых. Они спросили Его:

28 — Учитель, Моисей написал, что если у кого-либо умрет брат, у которого была жена, но не было детей, то он должен жениться на вдове и восстановить род своему брату.

29 Так вот, было семь братьев. Первый брат женился и умер бездетным.

30 Затем второй

31 и третий женились на ней, и так все семеро. И все они умерли, не оставив детей.

32 Потом умерла и женщина.

33 Итак, после воскресения, чьей женой она будет? Ведь все семеро были женаты на ней?

34 Иисус ответил им: — Люди этого века женятся и выходят замуж.

35 Те же, кто удостоится жить в будущем веке и будет воскрешен из мертвых, не будут ни жениться, ни выходить замуж,

36 и умереть уже не смогут, но будут подобны ангелам. Они сыновья Бога, потому что участвуют в воскресении.

37 А то, что мертвые воскресают, показал Моисей в истории с терновым кустом, когда он назвал Господа «Богом Авраама, Богом Исаака и Богом Иакова».

38 Он Бог не мертвых, а живых, потому что для Него все живы!

39 Некоторые из учителей Закона сказали: — Хорошо Ты ответил, Учитель!

40 И больше уже никто не решался задавать Ему вопросы.

41 Затем Иисус спросил их: — Почему говорят, что Христос — Сын Давида?

42 Ведь сам Давид сказал в книге Псалмов: «Сказал Господь Господу моему: Сядь по правую руку от Меня,

43 пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим».

44 Итак, Давид называет Его Господом. Как же в таком случае Он может быть ему Сыном?

45 Весь народ слушал Иисуса, а Он сказал Своим ученикам:

46 — Остерегайтесь учителей Закона. Они любят наряжаться в длинные одежды и любят, когда их приветствуют на площадях. Они сидят на самых почетных местах в синагогах и на званых обедах.

47 Они разоряют дома вдов и напоказ долго молятся. Таких ждет очень суровое наказание.

Вiд Луки

Розділ 20

1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“

3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:

4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“

5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“

6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.

7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.

8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.

9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.

10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.

14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?

16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“

17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!

18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.

21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“

23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?

24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.

25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“

26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,

28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.

29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.

30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.

31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

32 А по всіх умерла й жінка.

33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.

34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,

36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.

38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“

39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.

41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?

42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,

43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“

45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:

46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,

47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

Евангелие от Луки Глава 20	Вiд Луки Розділ 20
1 В один из дней, когда Иисус учил в храме, проповедуя Радостную Весть, к Нему пришли первосвященники и учители Закона со старейшинами.	1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
2 — Скажи нам, чьей властью Ты все это делаешь и кто дал Тебе эту власть? — спросили они.	2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
3 В ответ Иисус сказал: — Я тоже задам вам вопрос. Скажите,	3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
4 откуда Иоанн получил свое право крестить, с Небес или от людей?	4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“
5 Они стали совещаться между собой: — Если мы скажем: «С Небес», то Он спросит: «Почему же вы ему не поверили?»	5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
6 Если скажем: «От людей», то весь народ побьет нас камнями, ведь они убеждены, что Иоанн был пророком.	6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
7 — Мы не знаем, от кого, — ответили они.	7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.
8 — Тогда и Я вам не скажу, чьей властью Я все это делаю, — сказал им Иисус.	8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
9 Он начал рассказывать народу притчу: — Один человек посадил виноградник. Он отдал его внаем виноградарям, а сам уехал в чужие края на долгое время.	9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
10 Когда пришло время, он послал слугу к виноградарям, чтобы они дали причитающуюся ему часть урожая. Виноградари же избили слугу и отослали его с пустыми руками.	10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
11 Он послал другого слугу, но они и этого избили, поиздевались над ним и отослали с пустыми руками.	11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
12 Он послал третьего слугу. Они и этого изранили и выбросили из виноградника.	12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
13 Тогда хозяин виноградника подумал: «Что же мне делать? Пошлю своего любимого сына, может, хоть его они устыдятся».	13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
14 Когда же виноградари увидели сына, они решили: «Это наследник. Давайте убьем его, чтобы наследство стало нашим».	14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
15 Они выбросили его из виноградника и убили. Что теперь сделает с ними хозяин виноградника?	15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
16 Конечно же, он придет и убьет тех виноградарей, а виноградник отдаст другим. Слышавшие это воскликнули: — Пусть этого не случится!	16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
17 Но Иисус, взглянув на них, сказал: — Что означают слова Писания: «Камень, Который отвергли строители, стал краеугольным»?	17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
18 Каждый, кто упадет на Тот Камень, разобьется вдребезги, а на кого Он упадет, того раздавит.	18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
19 Учители Закона и первосвященники, поняв, что эту притчу Иисус рассказал о них, хотели немедленно арестовать Его, но побоялись народа.	19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
20 Они стали внимательно следить за Иисусом и подослали к Нему людей, которые, притворясь искренними, попытались бы подловить Его на слове, чтобы можно было отдать Его во власть наместника.	20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
21 Те спросили Иисуса: — Учитель, мы знаем, что Ты правильно говоришь и учишь. Ты беспристрастен и истинно учишь пути Божьему.	21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
22 Следует ли нам платить налог кесарю или нет?	22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
23 Иисус видел их лукавство и сказал:	23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
24 — Покажите Мне динарий. Кто на нем изображен, и чье на нем имя? — Кесаря, — ответили они.	24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.
25 — Вот и отдавайте кесарево кесарю, а Божье — Богу, — сказал Он им.	25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
26 Они не могли подловить Его перед народом ни на каком Его слове, и, удивленные Его ответом, замолчали.	26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
27 К Иисусу подошли несколько саддукеев, которые утверждали, что нет воскресения мертвых. Они спросили Его:	27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
28 — Учитель, Моисей написал, что если у кого-либо умрет брат, у которого была жена, но не было детей, то он должен жениться на вдове и восстановить род своему брату.	28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
29 Так вот, было семь братьев. Первый брат женился и умер бездетным.	29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
30 Затем второй	30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
31 и третий женились на ней, и так все семеро. И все они умерли, не оставив детей.	31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
32 Потом умерла и женщина.	32 А по всіх умерла й жінка.
33 Итак, после воскресения, чьей женой она будет? Ведь все семеро были женаты на ней?	33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
34 Иисус ответил им: — Люди этого века женятся и выходят замуж.	34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.
35 Те же, кто удостоится жить в будущем веке и будет воскрешен из мертвых, не будут ни жениться, ни выходить замуж,	35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,
36 и умереть уже не смогут, но будут подобны ангелам. Они сыновья Бога, потому что участвуют в воскресении.	36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
37 А то, что мертвые воскресают, показал Моисей в истории с терновым кустом, когда он назвал Господа «Богом Авраама, Богом Исаака и Богом Иакова».	37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
38 Он Бог не мертвых, а живых, потому что для Него все живы!	38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
39 Некоторые из учителей Закона сказали: — Хорошо Ты ответил, Учитель!	39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
40 И больше уже никто не решался задавать Ему вопросы.	40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.
41 Затем Иисус спросил их: — Почему говорят, что Христос — Сын Давида?	41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
42 Ведь сам Давид сказал в книге Псалмов: «Сказал Господь Господу моему: Сядь по правую руку от Меня,	42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
43 пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим».	43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
44 Итак, Давид называет Его Господом. Как же в таком случае Он может быть ему Сыном?	44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
45 Весь народ слушал Иисуса, а Он сказал Своим ученикам:	45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
46 — Остерегайтесь учителей Закона. Они любят наряжаться в длинные одежды и любят, когда их приветствуют на площадях. Они сидят на самых почетных местах в синагогах и на званых обедах.	46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
47 Они разоряют дома вдов и напоказ долго молятся. Таких ждет очень суровое наказание.	47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Луки

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие от Луки

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Луки

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие от Луки

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Ветхий
завет

Новый
завет