Библия - Обещанное Восстановление

Книга пророка Иеремии

Глава 31

1 — В то время, — возвещает Господь, — Я буду Богом всем кланам Израиля, а они будут Моим народом.

2 Так говорит Господь: — Народ, уцелевший от меча, найдет милость в пустыне; Я приду успокоить Израиль.

3 Господь явился мне в древности, говоря: — Любовью вечной Я возлюбил тебя и явил тебе милость.

4 Я отстрою тебя, и ты будешь отстроена, девственница Израиль. Снова возьмешься за бубны и выйдешь плясать с веселящимися.

5 И вновь разведешь виноградники на холмах Самарии; виноградари разведут их и будут снимать урожай.

6 Наступит день, когда дозорные закричат в нагорьях Ефрема: «Придите, поднимемся на Сион к Господу, нашему Богу».

7 Так говорит Господь: — Радостно пойте об Иакове, восклицайте величайшему из народов. Возносите хвалу и говорите: «Спаси, Господи, Свой народ, остаток Израиля!»

8 Я приведу их из северных стран, соберу их с краев земли. Среди них и незрячие, и хромые, беременные и роженицы — сюда возвратится великое множество людей.

9 Они придут с плачем, с мольбою, в то время, когда Я буду вести их. Я поведу их вблизи водных потоков, по ровной дороге, на которой им не споткнуться, так как стал Я Отцом Израилю, Ефрем — Мой первенец.

10 Слушайте слово Господне, народы, и провозгласите на далеких побережьях: «Тот, Кто рассеял народ Израиля, соберет его и будет беречь, словно пастух свое стадо».

11 Господь искупит Иакова и избавит от рук тех, кто сильнее.

12 И они придут и будут кричать от радости на высотах Сиона; возликуют от щедрот Господних: от зерна, молодого вина и масла, ягнят и крупного скота! Станет их жизнь как сад, орошаемый щедро, и не будут больше горевать.

13 И девушки будут плясать, ликуя, юноши и старики будут веселиться вместе. Я обращу их печаль в ликование, утешу их, дам им радость вместо скорби.

14 Я насыщу священников изобилием, и Мой народ насытится Моей щедростью, — возвещает Господь.

15 Так говорит Господь: — Голос слышен в Раме, плач и горькое рыдание, — плачет о детях своих Рахиль, отказываясь утешиться, потому что их больше нет.

16 Так говорит Господь: — Сдержи свои рыдания и сотри с глаз слезы, так как за твою работу будет награда, — возвещает Господь. — Они вернутся из вражьей земли.

17 Есть надежда у тебя на будущее, — возвещает Господь. — Твои дети вернутся в свою землю.

18 Поистине, Я слышу плач Ефрема: «Ты наказал меня, и я наказан, как непокорный теленок. Верни мне благополучие, чтобы мне возвратиться, ведь Ты — Господь, мой Бог.

19 Сбившись с пути, я каялся, и, образумившись, бил себя в грудь. Я был пристыжен, унижен, я нес позор своей юности».

20 Разве Ефрем не Мой дорогой сын, не Мое любимое чадо? И хотя Я часто вынужден выговаривать ему, Я все еще вспоминаю его с теплотой. Сердце Мое тревожится за него; Я его непременно помилую, — возвещает Господь. —

21 Расставь дорожные знаки, поставь указатели. Следи за дорогой, за путем, которым идешь. Вернись, о девственница Израиль, вернись в свои города.

22 Сколько еще тебе скитаться, дочь-отступница? Господь сотворит на земле небывалое: женщина защитит мужчину.

23 Так говорит Господь Сил, Бог Израиля: — Когда Я восстановлю их, в земле иудейской и в их городах будут снова говорить: «Обитель праведности, святая гора, да благословит тебя Господь!».

24 Люди будут жить вместе в Иудее и во всех ее городах, и земледельцы, и те, кто ходит со стадами.

25 Я подкреплю уставшего и насыщу всех изнемогших.

26 Тут я проснулся и огляделся. Мой сон был мне приятен.

27 — Непременно наступят дни, — возвещает Господь, — когда Я засею дом Израиля и дом Иудеи семенем людей и животных.

28 Как Я наблюдал за ними, искореняя и разрушая, низвергая, губя и посылая невзгоды, так же Я буду наблюдать за ними, созидая и утверждая, — возвещает Господь. —

29 В те дни не будут уже говорить: «Отцы ели кислый виноград, а у детей на зубах оскомина».

30 Каждый будет умирать за свой грех; кто будет есть виноград незрелый, у того и будет оскомина на зубах.

31 — Вот приходят дни, — возвещает Господь, — когда Я заключу новый завет с домом Израиля и с домом Иуды.

32 Этот завет будет не таким, какой Я заключил с их праотцами, когда Я за руку вывел их из Египта, потому что они нарушили Мой завет, хотя Я был им супругом, — возвещает Господь. —

33 Поэтому Я в будущем заключу с домом Израиля иной завет, — возвещает Господь. — Я вложу в их разум Мой Закон и запишу в их сердцах. Я буду их Богом, а они будут Моим народом.

34 И уже не будет друг учить друга, и брат — брата, говоря ему: «Познай Господа», потому что Меня будут знать все от мала до велика, — возвещает Господь. — Ведь Я прощу их беззакония и больше не вспомню их грехов.

35 Так говорит Господь, дающий солнце для освещения днем, установивший луну и звезды для освещения ночью; возмущающий море так, что волны его ревут; Господь Сил — имя Его:

36 — Если эти уставы перестанут действовать предо Мной, — возвещает Господь, — то и потомки Израиля перестанут быть народом предо Мной.

37 Так говорит Господь: — Если можно небо вверху измерить, а внизу отыскать основания земли, то и Я отвергну всех потомков Израиля из-за всего, что они сделали, — возвещает Господь.

38 Наступят дни, — возвещает Господь, — когда этот город будет отстроен во славу Господа от башни Хананела до Угловых ворот.

39 А землемерная нить протянется дальше прямо до холма Гарев, а там свернет к Гоа.

40 Вся долина, куда бросали трупы и пепел, и все поля до долины Кедрон, до самого угла Конских ворот на востоке, станут святыней Господа, а город больше никогда не будет ни разорен, ни разрушен.

Єремiя

Розділ 31

1 Того ча́су, — говорить Господь, — для всіх ро́дів Ізраїля стану Я Богом, вони ж Мені стануть наро́дом!

2 Так говорить Господь: Знайшов милість в пустині наро́д, від меча врято́ваний, Ізраїль іде на свій спо́чин.

3 Здале́ка Господь з'яви́вся мені та й промовив: Я вічним коха́нням тебе покохав, тому милість тобі виявля́ю!

4 Ще буду тебе будувати — й збудо́вана будеш, о діво Ізраїлева! Ти знов приоздо́бишся в бу́бни свої, та й пі́деш у тано́к тих, хто ба́виться,

5 на гора́х самарійських ще будеш садити виноградники, виногра́дарі будуть садити й споживати зако́нно собі!

6 Настане бо день, коли кликати буде сторо́жа на Єфремових го́рах: Уставайте, та пі́демо ми на Сіон, до Господа, нашого Бога!

7 Бо так промовляє Господь: Співайте для Якова з радістю, та головою наро́дів утіша́йтесь! Розголосі́ть, вихваляйте й скажіть: Спаси, Господи, наро́д Свій, останок Ізраїлів!

8 Ось Я їх приведу́ із півні́чного кра́ю, і зберу́ їх із кі́нців землі, з ними ра́зом сліпий та кульга́вий, важка́ й породі́лля, сюди поверта́ються збори великі!

9 Вони при́йдуть з плаче́м, та Я їх попрова́джу в уті́хах. Я їх до потоків води́ попрова́джу прямо́ю дорогою, — не спіткну́ться на ній, бо Ізраїлеві Я став Отцем, а Єфрем, — перворідний він Мій!

10 Народи, послухайте сло́ва Господнього, і далеко звістіть аж на острова́х та скажіть: Хто розсіяв Ізраїля, Той позбирає його́, і стерегти́ме його, як па́стир отару свою!

11 Бо Господь викупив Якова, і визволив його від руки сильнішого від нього.

12 І вони поприхо́дять, і будуть співати на верши́ні Сіо́ну, і до добра до Господнього будуть горну́тись, — до збіжжя, і до виноградного соку, і до оливи, і до молодої дрібно́ї худоби та до товару великого! І стане душа їхня, немов той напо́єний сад, і не відчують уже більше сто́млення!

13 Тоді ді́вчина ті́шитись буде в танку́, і ра́зом юна́цтво та ста́рші, — бо Я оберну́ їхню жало́бу на радість, і Я їх поті́шу, і їх звеселю́ в їхнім сму́тку!

14 І душу священиків ситістю Я напою́, а наро́д Мій добром Моїм буде наси́чений, каже Господь!

15 Так говорить Господь: Чути голос у Рамі, плач та рида́ння гірке́: Рахиль плаче за ді́тьми своїми, не хоче поті́шена бути за діти свої, — бо нема їх.

16 Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосі́ння, і від сльози́ свої очі, бо є нагорода для чину твого, — говорить Господь, — і вони ве́рнуться з кра́ю ворожого!

17 І для твого майбутнього є сподіва́ння, — говорить Господь, — і до границь твоїх ве́рнуться діти твої!

18 Добре Я чую Єфрема, як він головою похи́тує, пла́чучи: „Покарав Ти мене — і пока́раний я, мов теля те нена́вчене! Наверни́ Ти мене — і верну́ся, бо Ти — Господь Бог мій!

19 Бо як я наверну́вся, то ка́явся, коли ж я пізнав, то вдарив по сте́гнах свої́х. Засоромився я та збентежений був, бо я га́ньбу ношу́ молодо́щів своїх.

20 Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю́ проти нього, завжди сильно його пам'ятаю! Тому́ то за нього хвилюється нутро Моє, змилосе́рджуся справді над ним, говорить Госпо́дь!

21 Постав собі дороговка́зи, стовпи́ собі порозставляй, зверни своє серце на биту дорогу, якою ти йшла, — і вернися, о діво Ізраїлева, вернися до цих своїх міст!

22 Аж доки тиня́тися бу́деш, о до́чко невірна? Господь бо нови́ну створив на землі: жінка спаса́тиме мужа!

23 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Оце слово прокажуть іще в кра́ї Юдиному й по містах його, коли Я верну́ їх: Хай Господь благосло́вить тебе, осе́ле ти правди, о го́ро свята!

24 І осядуть на ній Юда та міста́ його ра́зом усі, селяни та ті, хто ходить з ота́рою.

25 Бо напо́юю Я душу зму́чену, і кожну душу скорбо́тну наси́чую.

26 На це я збудився й побачив, — і був мені сон мій приємний.

27 Ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і засію Ізраїлів дім та дім Юдин насінням люди́ни й насінням скотини.

28 І бу́де, як Я пильнува́в був над ними, щоб їх вирива́ти та бу́рити, і щоб руйнува́ти, і губити, і чинити лихе, так Я попильну́ю над ними, щоб їх будувати й садити, говорить Господь!

29 Тими днями не скажуть уже: „Батьки їли неспіле, а оско́ма в синів на зуба́х!“

30 бо кожен за власну провину помре, і кожній люди́ні, що їсть недоспі́ле, оско́ма впаде́ їй на зуби!

31 Ось дні наступають, — говорить Господь, — і складу́ Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Нови́й Запові́т.

32 Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх ви́вести з кра́ю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!

33 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу́ з домом Ізраїля, — каже Госпо́дь: Дам Зако́на Свого в сере́дину їхню, і на їхньому серці його напишу́, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть наро́дом!

34 І більше не будуть навчати вони один о́дного, і брат свого брата, гово́рячи: „Пізнайте Господа!“ Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, — каже Господь, — бо їхню прови́ну прощу́, і не бу́ду вже згадувати їм гріха́!

35 Так говорить Господь, що сонце дає вдень на світло, і порядок місяцеві й зо́рям на світло вночі, що пору́шує море — й шумля́ть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння!

36 Як віді́йдуть устави ці з-перед обличчя Мого, — говорить Господь, то й насіння Ізраїлеве перестане наро́дом бути перед обличчям Моїм по всі дні.

37 Так говорить Господь: Так як небо вгорі́ незміри́ме, і не будуть дослі́джені долі осно́ви землі́, то так не відкину і Я все насіння Ізраїлеве за все те, що зробили, говорить Господь!

38 Ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і збудується місто оце Господе́ві від башти Хананеїла аж до брами Наріжної.

39 І пі́де мірни́чий шнурок той ще далі, прямо аж до Ґареву, й обе́рнеться він до Ґої.

40 І долина вся тру́пів та по́пелу, і всі поля́ аж до долини Кедро́ну, аж до рогу Кі́нської брами на схід, — усе це́ буде святість для Господа, — не знищиться та не зруйнується ввіки вона!“

Книга пророка Иеремии Глава 31	Єремiя Розділ 31
1 — В то время, — возвещает Господь, — Я буду Богом всем кланам Израиля, а они будут Моим народом.	1 Того ча́су, — говорить Господь, — для всіх ро́дів Ізраїля стану Я Богом, вони ж Мені стануть наро́дом!
2 Так говорит Господь: — Народ, уцелевший от меча, найдет милость в пустыне; Я приду успокоить Израиль.	2 Так говорить Господь: Знайшов милість в пустині наро́д, від меча врято́ваний, Ізраїль іде на свій спо́чин.
3 Господь явился мне в древности, говоря: — Любовью вечной Я возлюбил тебя и явил тебе милость.	3 Здале́ка Господь з'яви́вся мені та й промовив: Я вічним коха́нням тебе покохав, тому милість тобі виявля́ю!
4 Я отстрою тебя, и ты будешь отстроена, девственница Израиль. Снова возьмешься за бубны и выйдешь плясать с веселящимися.	4 Ще буду тебе будувати — й збудо́вана будеш, о діво Ізраїлева! Ти знов приоздо́бишся в бу́бни свої, та й пі́деш у тано́к тих, хто ба́виться,
5 И вновь разведешь виноградники на холмах Самарии; виноградари разведут их и будут снимать урожай.	5 на гора́х самарійських ще будеш садити виноградники, виногра́дарі будуть садити й споживати зако́нно собі!
6 Наступит день, когда дозорные закричат в нагорьях Ефрема: «Придите, поднимемся на Сион к Господу, нашему Богу».	6 Настане бо день, коли кликати буде сторо́жа на Єфремових го́рах: Уставайте, та пі́демо ми на Сіон, до Господа, нашого Бога!
7 Так говорит Господь: — Радостно пойте об Иакове, восклицайте величайшему из народов. Возносите хвалу и говорите: «Спаси, Господи, Свой народ, остаток Израиля!»	7 Бо так промовляє Господь: Співайте для Якова з радістю, та головою наро́дів утіша́йтесь! Розголосі́ть, вихваляйте й скажіть: Спаси, Господи, наро́д Свій, останок Ізраїлів!
8 Я приведу их из северных стран, соберу их с краев земли. Среди них и незрячие, и хромые, беременные и роженицы — сюда возвратится великое множество людей.	8 Ось Я їх приведу́ із півні́чного кра́ю, і зберу́ їх із кі́нців землі, з ними ра́зом сліпий та кульга́вий, важка́ й породі́лля, сюди поверта́ються збори великі!
9 Они придут с плачем, с мольбою, в то время, когда Я буду вести их. Я поведу их вблизи водных потоков, по ровной дороге, на которой им не споткнуться, так как стал Я Отцом Израилю, Ефрем — Мой первенец.	9 Вони при́йдуть з плаче́м, та Я їх попрова́джу в уті́хах. Я їх до потоків води́ попрова́джу прямо́ю дорогою, — не спіткну́ться на ній, бо Ізраїлеві Я став Отцем, а Єфрем, — перворідний він Мій!
10 Слушайте слово Господне, народы, и провозгласите на далеких побережьях: «Тот, Кто рассеял народ Израиля, соберет его и будет беречь, словно пастух свое стадо».	10 Народи, послухайте сло́ва Господнього, і далеко звістіть аж на острова́х та скажіть: Хто розсіяв Ізраїля, Той позбирає його́, і стерегти́ме його, як па́стир отару свою!
11 Господь искупит Иакова и избавит от рук тех, кто сильнее.	11 Бо Господь викупив Якова, і визволив його від руки сильнішого від нього.
12 И они придут и будут кричать от радости на высотах Сиона; возликуют от щедрот Господних: от зерна, молодого вина и масла, ягнят и крупного скота! Станет их жизнь как сад, орошаемый щедро, и не будут больше горевать.	12 І вони поприхо́дять, і будуть співати на верши́ні Сіо́ну, і до добра до Господнього будуть горну́тись, — до збіжжя, і до виноградного соку, і до оливи, і до молодої дрібно́ї худоби та до товару великого! І стане душа їхня, немов той напо́єний сад, і не відчують уже більше сто́млення!
13 И девушки будут плясать, ликуя, юноши и старики будут веселиться вместе. Я обращу их печаль в ликование, утешу их, дам им радость вместо скорби.	13 Тоді ді́вчина ті́шитись буде в танку́, і ра́зом юна́цтво та ста́рші, — бо Я оберну́ їхню жало́бу на радість, і Я їх поті́шу, і їх звеселю́ в їхнім сму́тку!
14 Я насыщу священников изобилием, и Мой народ насытится Моей щедростью, — возвещает Господь.	14 І душу священиків ситістю Я напою́, а наро́д Мій добром Моїм буде наси́чений, каже Господь!
15 Так говорит Господь: — Голос слышен в Раме, плач и горькое рыдание, — плачет о детях своих Рахиль, отказываясь утешиться, потому что их больше нет.	15 Так говорить Господь: Чути голос у Рамі, плач та рида́ння гірке́: Рахиль плаче за ді́тьми своїми, не хоче поті́шена бути за діти свої, — бо нема їх.
16 Так говорит Господь: — Сдержи свои рыдания и сотри с глаз слезы, так как за твою работу будет награда, — возвещает Господь. — Они вернутся из вражьей земли.	16 Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосі́ння, і від сльози́ свої очі, бо є нагорода для чину твого, — говорить Господь, — і вони ве́рнуться з кра́ю ворожого!
17 Есть надежда у тебя на будущее, — возвещает Господь. — Твои дети вернутся в свою землю.	17 І для твого майбутнього є сподіва́ння, — говорить Господь, — і до границь твоїх ве́рнуться діти твої!
18 Поистине, Я слышу плач Ефрема: «Ты наказал меня, и я наказан, как непокорный теленок. Верни мне благополучие, чтобы мне возвратиться, ведь Ты — Господь, мой Бог.	18 Добре Я чую Єфрема, як він головою похи́тує, пла́чучи: „Покарав Ти мене — і пока́раний я, мов теля те нена́вчене! Наверни́ Ти мене — і верну́ся, бо Ти — Господь Бог мій!
19 Сбившись с пути, я каялся, и, образумившись, бил себя в грудь. Я был пристыжен, унижен, я нес позор своей юности».	19 Бо як я наверну́вся, то ка́явся, коли ж я пізнав, то вдарив по сте́гнах свої́х. Засоромився я та збентежений був, бо я га́ньбу ношу́ молодо́щів своїх.
20 Разве Ефрем не Мой дорогой сын, не Мое любимое чадо? И хотя Я часто вынужден выговаривать ему, Я все еще вспоминаю его с теплотой. Сердце Мое тревожится за него; Я его непременно помилую, — возвещает Господь. —	20 Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю́ проти нього, завжди сильно його пам'ятаю! Тому́ то за нього хвилюється нутро Моє, змилосе́рджуся справді над ним, говорить Госпо́дь!
21 Расставь дорожные знаки, поставь указатели. Следи за дорогой, за путем, которым идешь. Вернись, о девственница Израиль, вернись в свои города.	21 Постав собі дороговка́зи, стовпи́ собі порозставляй, зверни своє серце на биту дорогу, якою ти йшла, — і вернися, о діво Ізраїлева, вернися до цих своїх міст!
22 Сколько еще тебе скитаться, дочь-отступница? Господь сотворит на земле небывалое: женщина защитит мужчину.	22 Аж доки тиня́тися бу́деш, о до́чко невірна? Господь бо нови́ну створив на землі: жінка спаса́тиме мужа!
23 Так говорит Господь Сил, Бог Израиля: — Когда Я восстановлю их, в земле иудейской и в их городах будут снова говорить: «Обитель праведности, святая гора, да благословит тебя Господь!».	23 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Оце слово прокажуть іще в кра́ї Юдиному й по містах його, коли Я верну́ їх: Хай Господь благосло́вить тебе, осе́ле ти правди, о го́ро свята!
24 Люди будут жить вместе в Иудее и во всех ее городах, и земледельцы, и те, кто ходит со стадами.	24 І осядуть на ній Юда та міста́ його ра́зом усі, селяни та ті, хто ходить з ота́рою.
25 Я подкреплю уставшего и насыщу всех изнемогших.	25 Бо напо́юю Я душу зму́чену, і кожну душу скорбо́тну наси́чую.
26 Тут я проснулся и огляделся. Мой сон был мне приятен.	26 На це я збудився й побачив, — і був мені сон мій приємний.
27 — Непременно наступят дни, — возвещает Господь, — когда Я засею дом Израиля и дом Иудеи семенем людей и животных.	27 Ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і засію Ізраїлів дім та дім Юдин насінням люди́ни й насінням скотини.
28 Как Я наблюдал за ними, искореняя и разрушая, низвергая, губя и посылая невзгоды, так же Я буду наблюдать за ними, созидая и утверждая, — возвещает Господь. —	28 І бу́де, як Я пильнува́в був над ними, щоб їх вирива́ти та бу́рити, і щоб руйнува́ти, і губити, і чинити лихе, так Я попильну́ю над ними, щоб їх будувати й садити, говорить Господь!
29 В те дни не будут уже говорить: «Отцы ели кислый виноград, а у детей на зубах оскомина».	29 Тими днями не скажуть уже: „Батьки їли неспіле, а оско́ма в синів на зуба́х!“
30 Каждый будет умирать за свой грех; кто будет есть виноград незрелый, у того и будет оскомина на зубах.	30 бо кожен за власну провину помре, і кожній люди́ні, що їсть недоспі́ле, оско́ма впаде́ їй на зуби!
31 — Вот приходят дни, — возвещает Господь, — когда Я заключу новый завет с домом Израиля и с домом Иуды.	31 Ось дні наступають, — говорить Господь, — і складу́ Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Нови́й Запові́т.
32 Этот завет будет не таким, какой Я заключил с их праотцами, когда Я за руку вывел их из Египта, потому что они нарушили Мой завет, хотя Я был им супругом, — возвещает Господь. —	32 Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх ви́вести з кра́ю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!
33 Поэтому Я в будущем заключу с домом Израиля иной завет, — возвещает Господь. — Я вложу в их разум Мой Закон и запишу в их сердцах. Я буду их Богом, а они будут Моим народом.	33 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу́ з домом Ізраїля, — каже Госпо́дь: Дам Зако́на Свого в сере́дину їхню, і на їхньому серці його напишу́, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть наро́дом!
34 И уже не будет друг учить друга, и брат — брата, говоря ему: «Познай Господа», потому что Меня будут знать все от мала до велика, — возвещает Господь. — Ведь Я прощу их беззакония и больше не вспомню их грехов.	34 І більше не будуть навчати вони один о́дного, і брат свого брата, гово́рячи: „Пізнайте Господа!“ Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, — каже Господь, — бо їхню прови́ну прощу́, і не бу́ду вже згадувати їм гріха́!
35 Так говорит Господь, дающий солнце для освещения днем, установивший луну и звезды для освещения ночью; возмущающий море так, что волны его ревут; Господь Сил — имя Его:	35 Так говорить Господь, що сонце дає вдень на світло, і порядок місяцеві й зо́рям на світло вночі, що пору́шує море — й шумля́ть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння!
36 — Если эти уставы перестанут действовать предо Мной, — возвещает Господь, — то и потомки Израиля перестанут быть народом предо Мной.	36 Як віді́йдуть устави ці з-перед обличчя Мого, — говорить Господь, то й насіння Ізраїлеве перестане наро́дом бути перед обличчям Моїм по всі дні.
37 Так говорит Господь: — Если можно небо вверху измерить, а внизу отыскать основания земли, то и Я отвергну всех потомков Израиля из-за всего, что они сделали, — возвещает Господь.	37 Так говорить Господь: Так як небо вгорі́ незміри́ме, і не будуть дослі́джені долі осно́ви землі́, то так не відкину і Я все насіння Ізраїлеве за все те, що зробили, говорить Господь!
38 Наступят дни, — возвещает Господь, — когда этот город будет отстроен во славу Господа от башни Хананела до Угловых ворот.	38 Ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і збудується місто оце Господе́ві від башти Хананеїла аж до брами Наріжної.
39 А землемерная нить протянется дальше прямо до холма Гарев, а там свернет к Гоа.	39 І пі́де мірни́чий шнурок той ще далі, прямо аж до Ґареву, й обе́рнеться він до Ґої.
40 Вся долина, куда бросали трупы и пепел, и все поля до долины Кедрон, до самого угла Конских ворот на востоке, станут святыней Господа, а город больше никогда не будет ни разорен, ни разрушен.	40 І долина вся тру́пів та по́пелу, і всі поля́ аж до долини Кедро́ну, аж до рогу Кі́нської брами на схід, — усе це́ буде святість для Господа, — не знищиться та не зруйнується ввіки вона!“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга пророка Иеремии

Глава 31

Єремiя

Розділ 31

Книга пророка Иеремии

Глава 31

Єремiя

Розділ 31

Ветхий завет

Новый завет

Книга пророка Иеремии

Глава 31

Єремiя

Розділ 31

Книга пророка Иеремии

Глава 31

Єремiя

Розділ 31

Ветхий
завет

Новый
завет