Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 18

1 Господь явился Аврааму у дубравы Мамре, когда он сидел у входа в свой шатер во время дневного зноя.

2 Авраам поднял взгляд и увидел, что неподалеку стоят три человека. Увидев их, он побежал от входа в шатер им навстречу и поклонился до земли.

3 Он сказал: — Если я нашел милость в Твоих глазах, Владыка, не пройди мимо Твоего слуги.

4 Пусть принесут немного воды, чтобы вам вымыть ноги и отдохнуть под этим деревом,

5 а я принесу вам что-нибудь поесть. Вы подкрепитесь и продолжите свой путь — раз уж вы пришли к вашему слуге. — Очень хорошо, — ответили они. — Делай, как говоришь.

6 Авраам поспешил в шатер к Сарре и сказал: — Скорее, достань три саты лучшей муки, замеси тесто и испеки хлеба.

7 Затем он побежал к стаду, выбрал лучшего, нежного теленка и отдал слуге, который быстро приготовил его.

8 Потом он принес творога, молока и приготовленного теленка и поставил перед ними. Пока они ели, он стоял рядом с ними под деревом.

9 — Где твоя жена Сарра? — спросили они. — Там, в шатре, — ответил он.

10 Тогда Господь сказал: — Я непременно вернусь к тебе в следующем году, примерно в это же время, и у Сарры, твоей жены, будет сын. Сарра слушала, стоя у Него за спиной, у входа в шатер.

11 Авраам и Сарра были уже стары и в преклонных годах, и то, что обычно бывает у женщин, у Сарры прекратилось.

12 Поэтому Сарра рассмеялась про себя, подумав: «Я уже состарилась, и господин мой стар; мне ли иметь еще такую радость?»

13 Тогда Господь сказал Аврааму: — Почему Сарра смеется и говорит: «Неужели у меня в самом деле будет ребенок, ведь я стара?»

14 Есть ли что-нибудь слишком трудное для Господа? Я вернусь к тебе через год в назначенное время, и у Сарры будет сын.

15 Сарра испугалась и солгала, сказав: — Я не смеялась. Но Он сказал: — Нет, ты смеялась.

16 Мужи поднялись и пошли в сторону Содома. Авраам же пошел с ними, чтобы проводить их.

17 Господь сказал: — Скрою ли Я от Авраама то, что собираюсь сделать?

18 От Авраама непременно произойдет великий и сильный народ, и все народы на земле получат благословение через него.

19 Ведь Я избрал его, чтобы он заповедал своим детям и всем своим потомкам хранить путь Господа, поступая правильно и справедливо, чтобы Господь исполнил то, что обещал Аврааму.

20 Господь сказал: — Вопль против Содома и Гоморры так велик, их грех так тяжек,

21 что Я сойду и посмотрю, верен ли вопль, достигший Меня, так ли скверно они поступают. Если нет, Я узнаю.

22 Мужи повернулись и пошли к Содому, но Господь остался стоять перед Авраамом.

23 Авраам приблизился к Нему и сказал: — Неужели Ты уничтожишь праведного вместе с грешным?

24 Что, если в городе есть пятьдесят праведников? Неужели Ты уничтожишь и не пощадишь этого места ради пятидесяти праведников?

25 Не можешь Ты сделать такое — погубить праведного вместе с нечестивым, обойтись с праведным и нечестивым одинаково. Не можешь Ты сделать так! Разве Судья всей земли может творить неправду?

26 Господь сказал: — Если Я найду в Содоме пятьдесят праведников, то пощажу ради них все это место.

27 Тогда Авраам сказал вновь: — Вот, я осмелился говорить с Владыкой, хотя я лишь прах и пепел;

28 что, если число праведных на пять меньше пятидесяти? Уничтожишь ли Ты весь город из-за пяти человек? — Если Я найду там сорок пять, — ответил Он, — то не уничтожу его.

29 Авраам обратился к Нему еще раз: — Что, если там найдутся лишь сорок? Он ответил: — Ради сорока Я не сделаю этого.

30 Тогда тот сказал: — Да не разгневается Владыка, но позволит мне сказать. Что, если найдутся там только тридцать? Он ответил: — Я не сделаю этого, если найду там тридцать.

31 Авраам сказал: — Вот, я был так смел, что решился говорить Владыке. Что, если найдутся там лишь двадцать? Он сказал: — Ради двадцати Я не уничтожу его.

32 Тогда Авраам сказал: — Да не разгневается Владыка, но позволит мне сказать еще лишь один раз. Что, если найдутся там лишь десять? Он ответил: — Ради десяти Я не уничтожу его.

33 Когда Господь закончил говорить с Авраамом, Он ушел, а Авраам вернулся домой.

Буття

Розділ 18

1 І явився до нього Господь між дубами Мамре́, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,

3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба!

4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.

5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“.

6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“.

7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив.

8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“ А він відказав: „Ось у наметі“.

10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“ А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“

13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась?

14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“.

15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“

16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

19 Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“.

20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

21 зійду́ ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“.

22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем.

23 І Авраам підійшов та й промовив: „Чи погубиш також праведного з нечестивим?

24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?

25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“

26 І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду́ п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“.

27 І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?“ І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!“

29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́ й ради сорока́!“

30 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́: „Може тридцять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́, коли й тридцять знайду́ там!“

31 І сказав Авраам: „Оце я осмі́лився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“

32 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́ тільки ра́зу цього: Може хоч десять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“

33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

Бытие Глава 18	Буття Розділ 18
1 Господь явился Аврааму у дубравы Мамре, когда он сидел у входа в свой шатер во время дневного зноя.	1 І явився до нього Господь між дубами Мамре́, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.
2 Авраам поднял взгляд и увидел, что неподалеку стоят три человека. Увидев их, он побежал от входа в шатер им навстречу и поклонился до земли.	2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,
3 Он сказал: — Если я нашел милость в Твоих глазах, Владыка, не пройди мимо Твоего слуги.	3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба!
4 Пусть принесут немного воды, чтобы вам вымыть ноги и отдохнуть под этим деревом,	4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.
5 а я принесу вам что-нибудь поесть. Вы подкрепитесь и продолжите свой путь — раз уж вы пришли к вашему слуге. — Очень хорошо, — ответили они. — Делай, как говоришь.	5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“.
6 Авраам поспешил в шатер к Сарре и сказал: — Скорее, достань три саты лучшей муки, замеси тесто и испеки хлеба.	6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“.
7 Затем он побежал к стаду, выбрал лучшего, нежного теленка и отдал слуге, который быстро приготовил его.	7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив.
8 Потом он принес творога, молока и приготовленного теленка и поставил перед ними. Пока они ели, он стоял рядом с ними под деревом.	8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.
9 — Где твоя жена Сарра? — спросили они. — Там, в шатре, — ответил он.	9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“ А він відказав: „Ось у наметі“.
10 Тогда Господь сказал: — Я непременно вернусь к тебе в следующем году, примерно в это же время, и у Сарры, твоей жены, будет сын. Сарра слушала, стоя у Него за спиной, у входа в шатер.	10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“ А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.
11 Авраам и Сарра были уже стары и в преклонных годах, и то, что обычно бывает у женщин, у Сарры прекратилось.	11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.
12 Поэтому Сарра рассмеялась про себя, подумав: «Я уже состарилась, и господин мой стар; мне ли иметь еще такую радость?»	12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“
13 Тогда Господь сказал Аврааму: — Почему Сарра смеется и говорит: «Неужели у меня в самом деле будет ребенок, ведь я стара?»	13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась?
14 Есть ли что-нибудь слишком трудное для Господа? Я вернусь к тебе через год в назначенное время, и у Сарры будет сын.	14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“.
15 Сарра испугалась и солгала, сказав: — Я не смеялась. Но Он сказал: — Нет, ты смеялась.	15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“
16 Мужи поднялись и пошли в сторону Содома. Авраам же пошел с ними, чтобы проводить их.	16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.
17 Господь сказал: — Скрою ли Я от Авраама то, что собираюсь сделать?	17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?
18 От Авраама непременно произойдет великий и сильный народ, и все народы на земле получат благословение через него.	18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!
19 Ведь Я избрал его, чтобы он заповедал своим детям и всем своим потомкам хранить путь Господа, поступая правильно и справедливо, чтобы Господь исполнил то, что обещал Аврааму.	19 Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“.
20 Господь сказал: — Вопль против Содома и Гоморры так велик, их грех так тяжек,	20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,
21 что Я сойду и посмотрю, верен ли вопль, достигший Меня, так ли скверно они поступают. Если нет, Я узнаю.	21 зійду́ ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“.
22 Мужи повернулись и пошли к Содому, но Господь остался стоять перед Авраамом.	22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем.
23 Авраам приблизился к Нему и сказал: — Неужели Ты уничтожишь праведного вместе с грешным?	23 І Авраам підійшов та й промовив: „Чи погубиш також праведного з нечестивим?
24 Что, если в городе есть пятьдесят праведников? Неужели Ты уничтожишь и не пощадишь этого места ради пятидесяти праведников?	24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?
25 Не можешь Ты сделать такое — погубить праведного вместе с нечестивым, обойтись с праведным и нечестивым одинаково. Не можешь Ты сделать так! Разве Судья всей земли может творить неправду?	25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“
26 Господь сказал: — Если Я найду в Содоме пятьдесят праведников, то пощажу ради них все это место.	26 І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду́ п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“.
27 Тогда Авраам сказал вновь: — Вот, я осмелился говорить с Владыкой, хотя я лишь прах и пепел;	27 І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.
28 что, если число праведных на пять меньше пятидесяти? Уничтожишь ли Ты весь город из-за пяти человек? — Если Я найду там сорок пять, — ответил Он, — то не уничтожу его.	28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?“ І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!“
29 Авраам обратился к Нему еще раз: — Что, если там найдутся лишь сорок? Он ответил: — Ради сорока Я не сделаю этого.	29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́ й ради сорока́!“
30 Тогда тот сказал: — Да не разгневается Владыка, но позволит мне сказать. Что, если найдутся там только тридцать? Он ответил: — Я не сделаю этого, если найду там тридцать.	30 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́: „Може тридцять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́, коли й тридцять знайду́ там!“
31 Авраам сказал: — Вот, я был так смел, что решился говорить Владыке. Что, если найдутся там лишь двадцать? Он сказал: — Ради двадцати Я не уничтожу его.	31 І сказав Авраам: „Оце я осмі́лився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“
32 Тогда Авраам сказал: — Да не разгневается Владыка, но позволит мне сказать еще лишь один раз. Что, если найдутся там лишь десять? Он ответил: — Ради десяти Я не уничтожу его.	32 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́ тільки ра́зу цього: Може хоч десять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“
33 Когда Господь закончил говорить с Авраамом, Он ушел, а Авраам вернулся домой.	33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 18

Буття

Розділ 18

Бытие

Глава 18

Буття

Розділ 18

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 18

Буття

Розділ 18

Бытие

Глава 18

Буття

Розділ 18

Ветхий
завет

Новый
завет