Послание к римлянамГлава 14 |
|
1 |
|
2 Один верит и ест всё, а немощный ест овощи. |
|
3 Кто ест, не уничижай того, кто не ест, и кто не ест, не осуждай того, кто ест; ибо Бог принял его. |
|
4 Ты кто, осуждающий чужого раба? Пред своим господином он стоит или падает. И будет восставлен, ибо силен Господь восставить его. |
|
5 Ибо один различает день от дня; а другой судит одинаково о каждом дне. Каждый в собственном убеждении да будет твёрд. |
|
6 Кто считается с днем, для Господа считается, и кто ест, для Господа ест, ибо благодарит Бога; и кто не ест, для Господа не ест, и благодарит Бога. |
|
7 Ибо никто из нас не живёт для себя, и никто не умирает для себя. |
|
8 Ибо, живём ли — для Господа живём, умираем ли — для Господа умираем. И потому, живём ли или умираем — мы Господни. |
|
9 Ибо для того Христос умер и ожил, чтобы стать Ему Господом и над мёртвыми и над живыми. |
|
10 А ты что осуждаешь брата твоего? Или и ты, что уничижаешь брата твоего? Ибо все мы предстанем на суд Божий. |
|
11 Ибо написано: |
|
12 |
|
13 |
|
14 Я знаю и убеждён в Господе Иисусе, что нет ничего в себе самом нечистого, разве как для того, кто считает что-либо нечистым: для того оно нечисто. |
|
15 Ибо если за пищу брат твой огорчается, ты уже не по любви поступаешь. Не губи твоей пищей того, за кого Христос умер. |
|
16 Итак да не хулится ваше доброе. |
|
17 Ибо Царство Божие не пища и питие, но праведность и мир и радость в Духе Святом. |
|
18 Ибо кто так служит Христу, тот угоден Богу и уважаем людьми. |
|
19 Итак будем стремиться к тому, что служит к миру и ко взаимному назиданию. |
|
20 Ради пищи не разрушай дела Божия. Всё чисто, но плохо человеку, который ест с преткновением. |
|
21 Хорошо не есть мяса и не пить вина и не делать ничего такого, от чего брат твой претыкается. |
|
22 Веру, которую ты имеешь, имей для себя, пред Богом. Блажен тот, кто не осуждает себя за то решение, которое принимает. |
|
23 А сомневающийся, если ест, осуждён, потому что не по вере, а всё, что не по вере, — грех. |
До римлянРозділ 14 |
|
1 |
|
2 Один бо вірує, що можна їсти все, а не́мічний споживає ярину́. |
|
3 Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, — Бог бо прийняв його. |
|
4 Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він усто́їть, бо має Бог силу поставити його. |
|
5 Один вирі́знює день від дня, інший же про кожен день судить одна́ково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переко́нання. |
|
6 Хто вважає на день, — для Господа вважає, а хто не вважає на день, — для Господа не вважає. Хто їсть, — для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, — для Господа не їсть, і дякує Богові. |
|
7 Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. |
|
8 Бо коли живемо́ — для Господа живемо́, і коли вмира́ємо — для Господа вмираємо. І чи живемо́, чи вмира́ємо — ми Господні! |
|
9 Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими. |
|
10 А ти на́що осуджуєш брата свого́? Чи чого ти пого́рджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим. |
|
11 Бо написано: „Я живу, каже Госпо́дь, і схи́литься кожне коліно передо Мною, і ви́знає Бога кожен язик!“ |
|
12 Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові. |
|
13 Отож, не будемо більше осуджувати один о́дного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотика́ння та спокуси. |
|
14 |
|
15 Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю пово́дишся ти, — не губи своєю поживою того́, за кого Христос був умер. |
|
16 Нехай ваше добре не зневажа́ється. |
|
17 Бо Царство Боже не пожи́ва й питво́, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. |
|
18 Хто цим служить Христові, той Богові милий і шано́ваний поміж людьми́. |
|
19 Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудува́ння один о́дного! |
|
20 |
|
21 Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гірши́ться, або споку́шується, або слабне. |
|
22 Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробо́вується! |
|
23 А хто має сумнів, коли їсть, буде осу́джений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх. |
Послание к римлянамГлава 14 |
До римлянРозділ 14 |
|
1 |
1 |
|
2 Один верит и ест всё, а немощный ест овощи. |
2 Один бо вірує, що можна їсти все, а не́мічний споживає ярину́. |
|
3 Кто ест, не уничижай того, кто не ест, и кто не ест, не осуждай того, кто ест; ибо Бог принял его. |
3 Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, — Бог бо прийняв його. |
|
4 Ты кто, осуждающий чужого раба? Пред своим господином он стоит или падает. И будет восставлен, ибо силен Господь восставить его. |
4 Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він усто́їть, бо має Бог силу поставити його. |
|
5 Ибо один различает день от дня; а другой судит одинаково о каждом дне. Каждый в собственном убеждении да будет твёрд. |
5 Один вирі́знює день від дня, інший же про кожен день судить одна́ково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переко́нання. |
|
6 Кто считается с днем, для Господа считается, и кто ест, для Господа ест, ибо благодарит Бога; и кто не ест, для Господа не ест, и благодарит Бога. |
6 Хто вважає на день, — для Господа вважає, а хто не вважає на день, — для Господа не вважає. Хто їсть, — для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, — для Господа не їсть, і дякує Богові. |
|
7 Ибо никто из нас не живёт для себя, и никто не умирает для себя. |
7 Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. |
|
8 Ибо, живём ли — для Господа живём, умираем ли — для Господа умираем. И потому, живём ли или умираем — мы Господни. |
8 Бо коли живемо́ — для Господа живемо́, і коли вмира́ємо — для Господа вмираємо. І чи живемо́, чи вмира́ємо — ми Господні! |
|
9 Ибо для того Христос умер и ожил, чтобы стать Ему Господом и над мёртвыми и над живыми. |
9 Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими. |
|
10 А ты что осуждаешь брата твоего? Или и ты, что уничижаешь брата твоего? Ибо все мы предстанем на суд Божий. |
10 А ти на́що осуджуєш брата свого́? Чи чого ти пого́рджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим. |
|
11 Ибо написано: |
11 Бо написано: „Я живу, каже Госпо́дь, і схи́литься кожне коліно передо Мною, і ви́знає Бога кожен язик!“ |
|
12 |
12 Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові. |
|
13 |
13 Отож, не будемо більше осуджувати один о́дного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотика́ння та спокуси. |
|
14 Я знаю и убеждён в Господе Иисусе, что нет ничего в себе самом нечистого, разве как для того, кто считает что-либо нечистым: для того оно нечисто. |
14 |
|
15 Ибо если за пищу брат твой огорчается, ты уже не по любви поступаешь. Не губи твоей пищей того, за кого Христос умер. |
15 Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю пово́дишся ти, — не губи своєю поживою того́, за кого Христос був умер. |
|
16 Итак да не хулится ваше доброе. |
16 Нехай ваше добре не зневажа́ється. |
|
17 Ибо Царство Божие не пища и питие, но праведность и мир и радость в Духе Святом. |
17 Бо Царство Боже не пожи́ва й питво́, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. |
|
18 Ибо кто так служит Христу, тот угоден Богу и уважаем людьми. |
18 Хто цим служить Христові, той Богові милий і шано́ваний поміж людьми́. |
|
19 Итак будем стремиться к тому, что служит к миру и ко взаимному назиданию. |
19 Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудува́ння один о́дного! |
|
20 Ради пищи не разрушай дела Божия. Всё чисто, но плохо человеку, который ест с преткновением. |
20 |
|
21 Хорошо не есть мяса и не пить вина и не делать ничего такого, от чего брат твой претыкается. |
21 Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гірши́ться, або споку́шується, або слабне. |
|
22 Веру, которую ты имеешь, имей для себя, пред Богом. Блажен тот, кто не осуждает себя за то решение, которое принимает. |
22 Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробо́вується! |
|
23 А сомневающийся, если ест, осуждён, потому что не по вере, а всё, что не по вере, — грех. |
23 А хто має сумнів, коли їсть, буде осу́джений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх. |