Евангелие от ЛукиГлава 16 |
|
1 |
|
2 И призвав его, он сказал ему: «что это я слышу о тебе? Дай отчет в управлении твоем, ибо ты не можешь больше управлять». |
|
3 И сказал себе самому домоправитель: «что мне делать? Господин мой отнимает у меня управление. Работать лопатой не могу, просить милостыню стыжусь. |
|
4 Знаю, что сделаю, чтобы приняли меня в дома свои, когда буду отставлен от управления». |
|
5 И призвав отдельно каждого из должников господина своего, говорит первому: «сколько ты должен господину моему?» |
|
6 Он сказал: «сто мер масла». И он сказал ему: «возьми твою расписку и садись, скорее напиши: пятьдесят». |
|
7 Потом другому сказал: «а ты сколько должен?» Тот сказал: «сто мер пшеницы». Говорит ему: «возьми твою расписку и напиши: восемьдесят». |
|
8 И похвалил господин домоправителя неправедного за то, что умно поступил, потому что в обращении с людьми рода своего сыны века сего умнее сынов света. |
|
9 И Я говорю вам: сотворите себе друзей богатством неправедным, чтобы, когда его не станет, они приняли вас в вечные обители. |
|
10 Верный в малом — и во многом верен, и неправедный в малом — неправеден и во многом. |
|
11 Итак, если вы в неправедном богатстве не оказались верны, кто вверит вам то, что истинно? |
|
12 И если вы в чужом не оказались верны, кто вам даст ваше? |
|
13 Никакой раб не может служить двум господам: или одного возненавидит, а другого возлюбит; или к одному привяжется, а другим пренебрежет. Не можете Богу служить и богатству. |
|
14 |
|
15 И Он сказал им: вы выставляете себя праведными пред людьми, но Бог знает сердца ваши, ибо высокое у людей — мерзость пред Богом. |
|
16 Закон и Пророки — до Иоанна: с того времени Царство Божие благовествуется, и всякий усилием входит в него. |
|
17 Но легче пройти небу и земле, чем одной черте пропасть в Законе. |
|
18 Всякий, отпускающий жену свою и женящийся на другой, прелюбодействует, и женящийся на отпущенной мужем прелюбодействует. |
|
19 |
|
20 Нищий же некий по имени Лазарь лежал у ворот его, покрытый язвами; |
|
21 и хотел он насытиться тем, что падало со стола богача, и собаки приходили и лизали язвы его. |
|
22 И случилось, что умер нищий, и отнесли его ангелы на лоно Авраамово. Умер и богач, и похоронили его; |
|
23 и в аду, пребывая в мучениях, поднял он глаза свои и видит издали Авраама и Лазаря на лоне его. |
|
24 И воззвал он со всей силой: «отец Авраам, смилуйся надо мной, и пошли Лазаря, чтобы он смочил конец пальца своего в воде и прохладил язык мой, потому что я мучусь в этом пламени». |
|
25 Но Авраам сказал: «дитя мое, вспомни, что, как ты получил благое твое в жизни твоей, так и Лазарь злое. Теперь же он здесь утешается, а ты мучишься. |
|
26 И при всём том, между нами и вами утверждена великая пропасть, чтобы хотящие перейти отсюда к вам не могли, и оттуда к нам не переходили бы». |
|
27 И он сказал: «тогда прошу тебя, отец, послать его в дом отца моего, |
|
28 ибо есть у меня пять братьев: пусть свидетельствует им, чтобы и они не пришли в это место мучения». |
|
29 И говорит Авраам: «есть у них Моисей и Пророки: пусть послушают их». |
|
30 Он же сказал: «нет, отец Авраам, но если кто из мертвых придёт к ним, покаются». |
|
31 Но он сказал ему: «если Моисея и Пророков не слушают, то, когда бы и воскрес кто из мертвых, не убедятся они». |
Вiд ЛукиРозділ 16 |
|
1 |
|
2 І він покликав його, і до нього сказав: „Що́ це чую про тебе? Дай звіт про своє управи́тельство, бо більше не зможеш рядити“. |
|
3 І управи́тель почав міркувати собі: „Що́ я маю робити, коли пан управи́тельство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь. |
|
4 Знаю, що́ я зроблю́, щоб мене прийняли́ до домів своїх, коли буду я ски́нений із управи́тельства“. |
|
5 І закликав він на́різно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: „Скільки винен ти панові моєму?“ |
|
6 А той відказав: „Сто кадок оливи“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдеся́т“. |
|
7 А потім питається другого: „А ти скільки винен?“ І той відказав: „Сто кірців пшениці“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдеся́т“. |
|
8 І пан похвалив управи́теля цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. |
|
9 І Я вам кажу́: „Набувайте дру́зів собі від багатства неправедного, щоб, коли промине́ться воно, прийняли вас до вічних осель. |
|
10 Хто вірний в найменшому, — і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий. |
|
11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, — хто вам правдиве довірить? |
|
12 І коли ви в чужому не були́ вірні, — хто ваше вам дасть? |
|
13 |
|
14 Чули все це й фарисеї, що були́ сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього. |
|
15 Він же промовив до них: „Ви себе видаєте за праведних перед людьми́, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидо́та. |
|
16 Зако́н і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовісти́ться, і кожен силку́ється втиснутись в ньо́го. |
|
17 Легше небо й земля промине́ться, аніж одна риса з Зако́ну загине. |
|
18 Кожен, хто дружи́ну свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить пере́люб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить пере́люб. |
|
19 |
|
20 Був і вбогий один, на ім'я́ йому Ла́зар, що лежав у воріт його, стру́пами вкритий, |
|
21 і бажав годува́тися кри́шками, що зо сто́лу багатого падали; пси ж прихо́дили й рани лизали йому́. |
|
22 Та ось сталось, що вбогий умер, — і на Авраамове ло́но відне́сли його анголи́. Умер же й багатий, — і його поховали. |
|
23 І, те́рплячи муки в аду́, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. |
|
24 І він закричав та сказав: „Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Ла́заря, — нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика́ прохоло́дить, бо я мучуся в по́лум'ї цім!“ |
|
25 Авраам же промовив: „Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе; тепер він тут ті́шиться, а ти мучишся. |
|
26 А крім того всього́, поміж нами та вами велика безо́дня поста́влена, так що ті, що хо́чуть, перехо́дити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас“. |
|
27 А він відказав: „Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім ба́тька мого, |
|
28 бо п'ятьох братів маю, — хай він їм засві́дчить, щоб і вони не прийшли на це місце стражда́ння!“ |
|
29 Авраам же сказав: „Вони мають Мойсея й Пророків, — нехай слухають їх!“ |
|
30 А він відказав: „Ні ж бо, отче Аврааме, — але коли при́йде хто з мертвих до них, то покаються“. |
|
31 Йому ж він відказав: „Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, — не йня́тимуть віри!“ |
Евангелие от ЛукиГлава 16 |
Вiд ЛукиРозділ 16 |
|
1 |
1 |
|
2 И призвав его, он сказал ему: «что это я слышу о тебе? Дай отчет в управлении твоем, ибо ты не можешь больше управлять». |
2 І він покликав його, і до нього сказав: „Що́ це чую про тебе? Дай звіт про своє управи́тельство, бо більше не зможеш рядити“. |
|
3 И сказал себе самому домоправитель: «что мне делать? Господин мой отнимает у меня управление. Работать лопатой не могу, просить милостыню стыжусь. |
3 І управи́тель почав міркувати собі: „Що́ я маю робити, коли пан управи́тельство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь. |
|
4 Знаю, что сделаю, чтобы приняли меня в дома свои, когда буду отставлен от управления». |
4 Знаю, що́ я зроблю́, щоб мене прийняли́ до домів своїх, коли буду я ски́нений із управи́тельства“. |
|
5 И призвав отдельно каждого из должников господина своего, говорит первому: «сколько ты должен господину моему?» |
5 І закликав він на́різно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: „Скільки винен ти панові моєму?“ |
|
6 Он сказал: «сто мер масла». И он сказал ему: «возьми твою расписку и садись, скорее напиши: пятьдесят». |
6 А той відказав: „Сто кадок оливи“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдеся́т“. |
|
7 Потом другому сказал: «а ты сколько должен?» Тот сказал: «сто мер пшеницы». Говорит ему: «возьми твою расписку и напиши: восемьдесят». |
7 А потім питається другого: „А ти скільки винен?“ І той відказав: „Сто кірців пшениці“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдеся́т“. |
|
8 И похвалил господин домоправителя неправедного за то, что умно поступил, потому что в обращении с людьми рода своего сыны века сего умнее сынов света. |
8 І пан похвалив управи́теля цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. |
|
9 И Я говорю вам: сотворите себе друзей богатством неправедным, чтобы, когда его не станет, они приняли вас в вечные обители. |
9 І Я вам кажу́: „Набувайте дру́зів собі від багатства неправедного, щоб, коли промине́ться воно, прийняли вас до вічних осель. |
|
10 Верный в малом — и во многом верен, и неправедный в малом — неправеден и во многом. |
10 Хто вірний в найменшому, — і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий. |
|
11 Итак, если вы в неправедном богатстве не оказались верны, кто вверит вам то, что истинно? |
11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, — хто вам правдиве довірить? |
|
12 И если вы в чужом не оказались верны, кто вам даст ваше? |
12 І коли ви в чужому не були́ вірні, — хто ваше вам дасть? |
|
13 Никакой раб не может служить двум господам: или одного возненавидит, а другого возлюбит; или к одному привяжется, а другим пренебрежет. Не можете Богу служить и богатству. |
13 |
|
14 |
14 Чули все це й фарисеї, що були́ сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього. |
|
15 И Он сказал им: вы выставляете себя праведными пред людьми, но Бог знает сердца ваши, ибо высокое у людей — мерзость пред Богом. |
15 Він же промовив до них: „Ви себе видаєте за праведних перед людьми́, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидо́та. |
|
16 Закон и Пророки — до Иоанна: с того времени Царство Божие благовествуется, и всякий усилием входит в него. |
16 Зако́н і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовісти́ться, і кожен силку́ється втиснутись в ньо́го. |
|
17 Но легче пройти небу и земле, чем одной черте пропасть в Законе. |
17 Легше небо й земля промине́ться, аніж одна риса з Зако́ну загине. |
|
18 Всякий, отпускающий жену свою и женящийся на другой, прелюбодействует, и женящийся на отпущенной мужем прелюбодействует. |
18 Кожен, хто дружи́ну свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить пере́люб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить пере́люб. |
|
19 |
19 |
|
20 Нищий же некий по имени Лазарь лежал у ворот его, покрытый язвами; |
20 Був і вбогий один, на ім'я́ йому Ла́зар, що лежав у воріт його, стру́пами вкритий, |
|
21 и хотел он насытиться тем, что падало со стола богача, и собаки приходили и лизали язвы его. |
21 і бажав годува́тися кри́шками, що зо сто́лу багатого падали; пси ж прихо́дили й рани лизали йому́. |
|
22 И случилось, что умер нищий, и отнесли его ангелы на лоно Авраамово. Умер и богач, и похоронили его; |
22 Та ось сталось, що вбогий умер, — і на Авраамове ло́но відне́сли його анголи́. Умер же й багатий, — і його поховали. |
|
23 и в аду, пребывая в мучениях, поднял он глаза свои и видит издали Авраама и Лазаря на лоне его. |
23 І, те́рплячи муки в аду́, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. |
|
24 И воззвал он со всей силой: «отец Авраам, смилуйся надо мной, и пошли Лазаря, чтобы он смочил конец пальца своего в воде и прохладил язык мой, потому что я мучусь в этом пламени». |
24 І він закричав та сказав: „Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Ла́заря, — нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика́ прохоло́дить, бо я мучуся в по́лум'ї цім!“ |
|
25 Но Авраам сказал: «дитя мое, вспомни, что, как ты получил благое твое в жизни твоей, так и Лазарь злое. Теперь же он здесь утешается, а ты мучишься. |
25 Авраам же промовив: „Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе; тепер він тут ті́шиться, а ти мучишся. |
|
26 И при всём том, между нами и вами утверждена великая пропасть, чтобы хотящие перейти отсюда к вам не могли, и оттуда к нам не переходили бы». |
26 А крім того всього́, поміж нами та вами велика безо́дня поста́влена, так що ті, що хо́чуть, перехо́дити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас“. |
|
27 И он сказал: «тогда прошу тебя, отец, послать его в дом отца моего, |
27 А він відказав: „Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім ба́тька мого, |
|
28 ибо есть у меня пять братьев: пусть свидетельствует им, чтобы и они не пришли в это место мучения». |
28 бо п'ятьох братів маю, — хай він їм засві́дчить, щоб і вони не прийшли на це місце стражда́ння!“ |
|
29 И говорит Авраам: «есть у них Моисей и Пророки: пусть послушают их». |
29 Авраам же сказав: „Вони мають Мойсея й Пророків, — нехай слухають їх!“ |
|
30 Он же сказал: «нет, отец Авраам, но если кто из мертвых придёт к ним, покаются». |
30 А він відказав: „Ні ж бо, отче Аврааме, — але коли при́йде хто з мертвих до них, то покаються“. |
|
31 Но он сказал ему: «если Моисея и Пророков не слушают, то, когда бы и воскрес кто из мертвых, не убедятся они». |
31 Йому ж він відказав: „Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, — не йня́тимуть віри!“ |