CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иоан. 6
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Евангелие от Иоанна

Глава 6

1 После этого ушел Иисус на ту сторону моря Галилейского, или Тивериадского.

2 И следовало за Ним много народа, потому что видели знамения, которые Он творил над больными.

3 Иисус взошел на гору и там сидел с учениками Своими.

4 А была близко Пасха, праздник Иудейский.

5 Иисус, подняв глаза и увидев, что много народа идет к Нему, говорит Филиппу: где бы нам купить хлебов, чтобы они поели?

6 Говорил же Он это, испытывая его, ибо Сам знал, что будет делать.

7 Ответил Ему Филипп: на двести динариев не достать для них хлебов, чтобы каждый получил хотя бы немного.

8 Говорит Ему один из учеников Его, Андрей, брат Симона Петра:

9 есть тут мальчик, и у него пять хлебов ячменных и две рыбки. Но что это для такого множества?

10 Сказал Иисус: велите людям возлечь. Было на этом месте много травы. Итак возлегли: мужчины числом около пяти тысяч.

11 Иисус взял хлебы и, воздав благодарение, раздал возлежащим; также и рыбок, сколько хотели.

12 Когда же они насытились, говорит Он ученикам Своим: соберите оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало.

13 И собрали они и наполнили двенадцать коробов теми кусками от пяти хлебов ячменных, которые остались у евших.

14 Тогда люди, увидев знамение, сотворенное Им, стали говорить, что Он воистину тот пророк, который грядет в мир.

15 Сам же Иисус, узнав, что собираются придти и захватить Его, чтобы сделать царем, удалился снова на гору один.

16 Когда же настал вечер, спустились ученики Его к морю

17 и, сев в лодку, держали путь на ту сторону моря в Капернаум. И темнота уже наступила, и еще не приходил к ним Иисус.

18 И море, при сильном ветре, волновалось.

19 Итак, пройдя на веслах стадий около двадцати пяти или тридцати, видят они, что Иисус идет по морю и приближается к лодке, и испугались.

20 Он же говорит им: это Я, не бойтесь.

21 Хотели они взять Его в лодку, и тотчас лодка оказалась у земли, куда они плыли.

22 На другой день толпа, собравшаяся по ту сторону моря, увидела, что другой лодки, кроме одной, там не было, и что Иисус не входил в лодку вместе с учениками Своими, но ученики Его отправились одни.

23 Пришли другие лодки из Тивериады, близко к тому месту, где ели хлеб по благодарении Господнем.

24 Когда же увидела толпа, что ни Иисуса там нет, ни учеников Его, сами сели они в лодки и пришли в Капернаум, ища Иисуса.

25 И найдя Его по ту сторону моря, сказали Ему: Равви, когда Ты сюда прибыл?

26 Ответил им Иисус и сказал: истинно, истинно говорю вам: вы ищете Меня не потому, что видели знамения, а потому что поели хлебов и насытились.

27 Делайте себе не пищу тленную, но пищу, пребывающую в жизнь вечную, которую вам даст Сын Человеческий. Ибо Его запечатлел Отец Бог.

28 Тогда сказали они Ему: как нам поступать, чтобы делать дела Божии?

29 Ответил Иисус и сказал им: в том дело Божие, чтобы вы верили в Того, Кого послал Он.

30 Сказали Ему: какое же даешь Ты знамение, чтобы мы увидели и поверили Тебе? Что Ты делаешь?

31 Отцы наши ели манну в пустыне, как написано: «Хлеб с неба дал им есть».

32 Сказал же им Иисус: не Моисей дал вам хлеб с неба, но Отец Мой дает вам истинный хлеб с неба.

33 Ибо хлеб Божий есть Тот, Который сходит с неба и дает жизнь миру.

34 Тогда сказали они Ему: Господи, давай нам всегда этот хлеб.

35 Сказал им Иисус: Я — хлеб жизни; приходящий ко Мне не будет алкать, и верующий в Меня не будет жаждать никогда.

36 Но Я сказал вам, что вы и видели Меня и не веруете.

37 Всё, что дает Мне Отец, ко Мне придет, и приходящего ко Мне не изгоню вон,

38 потому что Я сошел с неба не для того, чтобы творить волю Мою, но волю Пославшего Меня.

39 А воля Пославшего Меня — в том, чтобы из всего, что Он дал Мне, Я не погубил ничего, но воскресил бы то в последний день.

40 Ибо воля Отца Моего — в том, чтобы каждый, видящий Сына и верующий в Него, имел жизнь вечную; и воскрешу его Я в последний день.

41 Начали роптать на Него Иудеи за то, что Он сказал: Я — хлеб, сошедший с неба,

42 и говорили: не Он ли Иисус, сын Иосифа, отца и мать Которого мы знаем? Как же Он теперь говорит: «Я сошел с неба»?

43 Ответил Иисус и сказал им: не ропщите между собою.

44 Никто не может придти ко Мне, если Отец, пославший Меня, не привлечет его, и Я воскрешу его в последний день.

45 Написано у Пророков: «И будут все научены Богом». Каждый, услышавший от Отца и научившийся, приходит ко Мне. —

46 Не то, чтобы кто видел Отца, кроме Того, Кто от Бога: Тот видел Отца. —

47 Истинно, истинно говорю вам: тот, кто верует, имеет жизнь вечную.

48 Я — хлеб жизни.

49 Отцы ваши ели в пустыне манну и умерли.

50 Этот хлеб с неба сходит, чтобы человек от него вкусил и не умер.

51 Я хлеб живой, с неба сошедший: если кто вкусит от этого хлеба, жив будет вовек, и хлеб, который Я дам, есть плоть Моя, которую Я дам за жизнь мира.

52 Тогда начали спорить между собой Иудеи, говоря: как может Он дать нам есть плоть?

53 Сказал им Иисус: истинно, истинно говорю вам: если вы не едите плоти Сына Человеческого и не пьете Его крови, не имеете жизни в себе.

54 Ядущий Мою плоть и пиющий Мою кровь имеет жизнь вечную, и Я воскрешу его в последний день.

55 Ибо плоть Моя есть истинная пища, и кровь Моя есть истинное питие.

56 Ядущий Мою плоть и пиющий Мою кровь во Мне пребывает, и Я в нем.

57 Как послал Меня Живой Отец, и Я живу Отцом, — и ядущий Меня, он тоже будет жить Мною.

58 Этот хлеб с неба сошел: не так, как ели отцы и умерли. Ядущий этот хлеб жить будет вовек.

59 Это сказал Он в синагоге, уча в Капернауме.

60 Многие же слышавшие из учеников Его сказали: трудно это слово. Кто может его слушать?

61 Иисус, зная в Себе, что ропщут на это ученики Его, сказал им: это ли вас соблазняет?

62 Что же, если вы увидите, что Сын Человеческий восходит туда, где был прежде?

63 Дух животворит, плоть не приносит никакой пользы. Слова, которые Я сказал вам, это дух, и это жизнь.

64 Но есть между вами такие, которые не веруют. Ибо знал с самого начала Иисус, кто неверующие, и кто предаст Его.

65 И говорил Он: поэтому Я сказал вам, что никто не может придти ко Мне, если не будет дано ему от Отца.

66 С этого времени многие из учеников Его отстали и больше с Ним не ходили.

67 Тогда сказал Иисус Двенадцати: не хотите ли и вы уйти?

68 Ответил Ему Симон Петр: Господи, к кому мы пойдем? Ты имеешь слова жизни вечной,

69 и мы уверовали и познали, что Ты — Христос, Святой Божий.

70 Ответил им Иисус: не Я ли вас, Двенадцать, избрал? И один из вас — диавол.

71 А говорил Он об Иуде, сыне Симона Искариота. Ибо ему, одному из Двенадцати, предстояло предать Его.

Вiд Iвана

Розділ 6

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“

10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.

18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.

19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.

20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“

21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.

23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.

25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“

26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.

27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.

28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“

29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.

30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“

31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.

34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“

35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.

36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.

40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.

41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.

42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“

43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.

48 Я — хліб життя!

49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.

50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.

51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.

52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“

53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.

56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.

57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“

59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?

62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.

66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“

68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.

69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“

70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.

71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.

Евангелие от Иоанна

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

1 После этого ушел Иисус на ту сторону моря Галилейского, или Тивериадского.

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

2 И следовало за Ним много народа, потому что видели знамения, которые Он творил над больными.

2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

3 Иисус взошел на гору и там сидел с учениками Своими.

3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 А была близко Пасха, праздник Иудейский.

4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

5 Иисус, подняв глаза и увидев, что много народа идет к Нему, говорит Филиппу: где бы нам купить хлебов, чтобы они поели?

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

6 Говорил же Он это, испытывая его, ибо Сам знал, что будет делать.

6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

7 Ответил Ему Филипп: на двести динариев не достать для них хлебов, чтобы каждый получил хотя бы немного.

7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

8 Говорит Ему один из учеников Его, Андрей, брат Симона Петра:

8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

9 есть тут мальчик, и у него пять хлебов ячменных и две рыбки. Но что это для такого множества?

9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“

10 Сказал Иисус: велите людям возлечь. Было на этом месте много травы. Итак возлегли: мужчины числом около пяти тысяч.

10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 Иисус взял хлебы и, воздав благодарение, раздал возлежащим; также и рыбок, сколько хотели.

11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 Когда же они насытились, говорит Он ученикам Своим: соберите оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало.

12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

13 И собрали они и наполнили двенадцать коробов теми кусками от пяти хлебов ячменных, которые остались у евших.

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

14 Тогда люди, увидев знамение, сотворенное Им, стали говорить, что Он воистину тот пророк, который грядет в мир.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

15 Сам же Иисус, узнав, что собираются придти и захватить Его, чтобы сделать царем, удалился снова на гору один.

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

16 Когда же настал вечер, спустились ученики Его к морю

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 и, сев в лодку, держали путь на ту сторону моря в Капернаум. И темнота уже наступила, и еще не приходил к ним Иисус.

17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.

18 И море, при сильном ветре, волновалось.

18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.

19 Итак, пройдя на веслах стадий около двадцати пяти или тридцати, видят они, что Иисус идет по морю и приближается к лодке, и испугались.

19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.

20 Он же говорит им: это Я, не бойтесь.

20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“

21 Хотели они взять Его в лодку, и тотчас лодка оказалась у земли, куда они плыли.

21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

22 На другой день толпа, собравшаяся по ту сторону моря, увидела, что другой лодки, кроме одной, там не было, и что Иисус не входил в лодку вместе с учениками Своими, но ученики Его отправились одни.

22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.

23 Пришли другие лодки из Тивериады, близко к тому месту, где ели хлеб по благодарении Господнем.

23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 Когда же увидела толпа, что ни Иисуса там нет, ни учеников Его, сами сели они в лодки и пришли в Капернаум, ища Иисуса.

24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.

25 И найдя Его по ту сторону моря, сказали Ему: Равви, когда Ты сюда прибыл?

25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“

26 Ответил им Иисус и сказал: истинно, истинно говорю вам: вы ищете Меня не потому, что видели знамения, а потому что поели хлебов и насытились.

26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.

27 Делайте себе не пищу тленную, но пищу, пребывающую в жизнь вечную, которую вам даст Сын Человеческий. Ибо Его запечатлел Отец Бог.

27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.

28 Тогда сказали они Ему: как нам поступать, чтобы делать дела Божии?

28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“

29 Ответил Иисус и сказал им: в том дело Божие, чтобы вы верили в Того, Кого послал Он.

29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.

30 Сказали Ему: какое же даешь Ты знамение, чтобы мы увидели и поверили Тебе? Что Ты делаешь?

30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“

31 Отцы наши ели манну в пустыне, как написано: «Хлеб с неба дал им есть».

31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

32 Сказал же им Иисус: не Моисей дал вам хлеб с неба, но Отец Мой дает вам истинный хлеб с неба.

32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 Ибо хлеб Божий есть Тот, Который сходит с неба и дает жизнь миру.

33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.

34 Тогда сказали они Ему: Господи, давай нам всегда этот хлеб.

34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“

35 Сказал им Иисус: Я — хлеб жизни; приходящий ко Мне не будет алкать, и верующий в Меня не будет жаждать никогда.

35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.

36 Но Я сказал вам, что вы и видели Меня и не веруете.

36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 Всё, что дает Мне Отец, ко Мне придет, и приходящего ко Мне не изгоню вон,

37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 потому что Я сошел с неба не для того, чтобы творить волю Мою, но волю Пославшего Меня.

38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 А воля Пославшего Меня — в том, чтобы из всего, что Он дал Мне, Я не погубил ничего, но воскресил бы то в последний день.

39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.

40 Ибо воля Отца Моего — в том, чтобы каждый, видящий Сына и верующий в Него, имел жизнь вечную; и воскрешу его Я в последний день.

40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.

41 Начали роптать на Него Иудеи за то, что Он сказал: Я — хлеб, сошедший с неба,

41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.

42 и говорили: не Он ли Иисус, сын Иосифа, отца и мать Которого мы знаем? Как же Он теперь говорит: «Я сошел с неба»?

42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“

43 Ответил Иисус и сказал им: не ропщите между собою.

43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!

44 Никто не может придти ко Мне, если Отец, пославший Меня, не привлечет его, и Я воскрешу его в последний день.

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

45 Написано у Пророков: «И будут все научены Богом». Каждый, услышавший от Отца и научившийся, приходит ко Мне. —

45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 Не то, чтобы кто видел Отца, кроме Того, Кто от Бога: Тот видел Отца. —

46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 Истинно, истинно говорю вам: тот, кто верует, имеет жизнь вечную.

47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.

48 Я — хлеб жизни.

48 Я — хліб життя!

49 Отцы ваши ели в пустыне манну и умерли.

49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.

50 Этот хлеб с неба сходит, чтобы человек от него вкусил и не умер.

50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.

51 Я хлеб живой, с неба сошедший: если кто вкусит от этого хлеба, жив будет вовек, и хлеб, который Я дам, есть плоть Моя, которую Я дам за жизнь мира.

51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.

52 Тогда начали спорить между собой Иудеи, говоря: как может Он дать нам есть плоть?

52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“

53 Сказал им Иисус: истинно, истинно говорю вам: если вы не едите плоти Сына Человеческого и не пьете Его крови, не имеете жизни в себе.

53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 Ядущий Мою плоть и пиющий Мою кровь имеет жизнь вечную, и Я воскрешу его в последний день.

54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

55 Ибо плоть Моя есть истинная пища, и кровь Моя есть истинное питие.

55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.

56 Ядущий Мою плоть и пиющий Мою кровь во Мне пребывает, и Я в нем.

56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.

57 Как послал Меня Живой Отец, и Я живу Отцом, — и ядущий Меня, он тоже будет жить Мною.

57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 Этот хлеб с неба сошел: не так, как ели отцы и умерли. Ядущий этот хлеб жить будет вовек.

58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“

59 Это сказал Он в синагоге, уча в Капернауме.

59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 Многие же слышавшие из учеников Его сказали: трудно это слово. Кто может его слушать?

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“

61 Иисус, зная в Себе, что ропщут на это ученики Его, сказал им: это ли вас соблазняет?

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?

62 Что же, если вы увидите, что Сын Человеческий восходит туда, где был прежде?

62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 Дух животворит, плоть не приносит никакой пользы. Слова, которые Я сказал вам, это дух, и это жизнь.

63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 Но есть между вами такие, которые не веруют. Ибо знал с самого начала Иисус, кто неверующие, и кто предаст Его.

64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 И говорил Он: поэтому Я сказал вам, что никто не может придти ко Мне, если не будет дано ему от Отца.

65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.

66 С этого времени многие из учеников Его отстали и больше с Ним не ходили.

66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 Тогда сказал Иисус Двенадцати: не хотите ли и вы уйти?

67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“

68 Ответил Ему Симон Петр: Господи, к кому мы пойдем? Ты имеешь слова жизни вечной,

68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.

69 и мы уверовали и познали, что Ты — Христос, Святой Божий.

69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“

70 Ответил им Иисус: не Я ли вас, Двенадцать, избрал? И один из вас — диавол.

70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.

71 А говорил Он об Иуде, сыне Симона Искариота. Ибо ему, одному из Двенадцати, предстояло предать Его.

71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.

1.0x