Книга пророка ДаниилаГлава 6 |
|
1 |
|
2 Дарий рассудил за благо поставить над царством своим сто двадцать сатрапов, которые должны были находиться по всему царству, |
|
3 А над ними трех главноначальствующих. Даниил был один из сих, которым оные сатрапы должны были давать отчет, чтобы царю не потерпеть какой-нибудь потери. |
|
4 После сего Даниил взял верх и над главноначальствующими и над сатрапами, потому что в нем был дух преимущественный; и царь намерен был поставить его главою над всем царством. |
|
5 Тогда главноначальствующие и сатрапы стали стараться выискивать предлог к обвинению Даниила по части управления государством; но никакого предлога и вины не могли найти, потому что он был верен, и не находилось в нем никакого порока и преступления. |
|
6 |
|
7 Тогда главноначальствующие и сатрапы сии толпою вошли к царю, и так сказали ему: царь Дарий! живи во веки! |
|
8 Все главноначальствующие в царстве, правители областей и сатрапы, государственные советники и градоначальники советовались и согласились в том, чтобы царь издал постановление и сделал ненарушимое определение, чтобы всякого, кто в течение тридцати дней будет просить чего у бога какого-либо или у человека, а не у тебя, царь, бросать в львиную яму. |
|
9 Итак, утверди, царь, сие определение, и подпиши письменный указ, чтоб он был неизменен, по закону Мидян и Персов, который непреложен. |
|
10 |
|
11 Даниил же, хотя знал, что такой указ подписан, пошел в дом свой (а окна у него в горнице были открыты к Иерусалиму), и три раза в день, преклоняя колена, молился и славословил Бога, как это делал и прежде сего. |
|
12 Тогда мужи сии вошли толпою шумною, и застали Даниила просящего и молящегося пред Богом своим. |
|
13 Потом пошли и говорили пред царем о царском постановлении: `не ты ли подписал определение, что всякий человек, который в течение тридцати дней будет просить чего у бога или у человека, а не у тебя, царь, брошен будет в львиную яму?` Царь сказал в ответ на сие: `да, и это твердо, по непреложному закону Мидян и Персов`. |
|
14 |
|
15 Царь, услышав сие, сильно скорбел в душе и выискивал средство спасти Даниила, и даже до захождения солнца усиливался избавить его. |
|
16 Тогда мужи сии толпою вошли к царю, и сказали царю: `знай, царь, что по закону Мидян и Персов всякое определение и постановление, царем утвержденное, неизменно`. |
|
17 Тогда царь повелел, и привели Даниила, и бросили в львиную яму. Но царь при сем сказал Даниилу: `Бог твой, Которому ты служишь постоянно, Сам да спасет тебя!` |
|
18 И был принесен камень и положен на устье ямы; и запечатал ее царь своею печатью, и печатью вельмож своих, чтоб ничего в отношении к Даниилу не было изменено. |
|
19 Тогда царь пошел во дворец свой, и лег спать не ужинав, и наложниц не велел приводить к себе; и сон его не приходил к нему. |
|
20 Поутру царь встал на рассвете и тотчас пошел к львиной яме; |
|
21 |
|
22 Тогда Даниил сказал царю: `во веки живи, царь! |
|
23 |
|
24 Царю было весьма приятно, и он велел поднять Даниила из ямы; и взят Даниил из ямы, и никакого повреждения не оказалось на нем, потому что он веровал в Бога своего. |
|
25 |
|
26 Тогда царь Дарий написал: |
|
27 |
|
28 |
|
29 И был сей Даниил в силе в царствование Дария, и в царствование Кира Персидского`. |
ДаниїлРозділ 6 |
|
1 |
|
2 Сподо́балося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатра́пів, щоб були над усім царством. |
|
3 А вище від них — три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатра́пи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодо́ваний. |
|
4 Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатра́пами, бо в ньому був високий дух, і цар заду́мував поставити його над усім царством. |
|
5 Тоді найвищі урядники та сатра́пи стали шукати причини оска́ржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи ва́ди знайти не могли́, бо той був вірний, і жодна по́милка чи вада не була зна́йдена на нього. |
|
6 Тоді ці люди сказали: „Ми не зна́йдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не зна́йдемо проти нього в зако́ні його Бога“. |
|
7 Тоді найвищі урядники та ті сатра́пи поспішили до царя, і так йому говорили: „Ца́рю Да́ріє, живи навіки! |
|
8 Нара́дилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатра́пи, радники та підсатрапи встановити царську́ постанову та видати заборо́ну, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке проха́ння від якогобудь бога чи люди́ни, крім від тебе, о ца́рю, був уки́нений до ле́в'ячої ями. |
|
9 Тепер, ца́рю, затверди́ цю заборону, і напиши це писа́ння, яке не могло б бути змінене за зако́ном мі́дян та персів, що не міг би бути відмі́нений“. |
|
10 Тому́ цар Дарій написав це писа́ння та заборо́ну. |
|
11 А Даниїл, коли довідався, що було написане те писа́ння, пішов до свого дому, — а ві́кна його в його го́рниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три уста́лені порі́ на день він па́дав на свої коліна, і молився та сла́вив свого Бога, бо робив так і перед тим. |
|
12 Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога. |
|
13 Тоді вони підійшли й розповіли́ перед царем про царську́ заборону: „Чи ж не написав ти заборони, що кожна люди́на, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи люди́ни, окрім від тебе, ца́рю, буде вкинена до ле́в'ячої ями?“ Цар відповів та й сказав: „Це слово певне, як право мі́дян та персів, що не може бути відмінене“. |
|
14 Тоді вони відповіли́ та й сказали перед царем: „Даниїл, що з вигна́ння Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о ца́рю, та на заборону, яку написав ти, і в три уста́лені порі́ на день приносить свою молитву“. |
|
15 Тоді цар, як почув це слово, сильно засмути́вся, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до за́ходу сонця силувався ви́зволити його. |
|
16 Того ча́су ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: „Знай, ца́рю, що за правом мі́дян та персів усяка заборона та постанова, яку цар устано́вить, не може бути змі́нена“. |
|
17 Тоді цар звелів, і привели́ Даниїла, та й кинули до ле́в'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: „Твій Бог, що ти Йому служиш, Він за́вжди врятує тебе!“ |
|
18 І прине́сений був один камінь, і був покладений на о́твір ями, а цар запеча́тав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмо́ж, що не бу́де змінена Даниїлова справа. |
|
19 Тоді цар пішов до свого пала́цу, і провів ніч у по́сті, і до нього не впроваджено нало́жниці, а сон його помандрува́в від нього. |
|
20 Того ча́су цар устав за зірни́ці на світа́нку, і в по́спіху пішов до ле́в'ячої ями. |
|
21 А як цар наближа́вся до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Даниїле, ра́бе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти за́вжди служиш, міг урятувати тебе від ле́вів?“ |
|
22 Тоді Даниїл заговорив із царем: „Ца́рю, навіки живи! |
|
23 Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав па́щі ле́вів, і вони не пошко́дили мені, бо перед Ним зна́йдено було мене невинним, а також перед тобою, ца́рю, я не зробив шкоди“. |
|
24 Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був ви́ведений з ями, і жодної шкоди не зна́йдено на ньому, бо він вірував у Бога свого́. |
|
25 І сказав цар, і привели́ тих мужів, що доне́сли на Даниїла, і повкида́ли до ле́в'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жіно́к. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапа́ли їх, і поторо́щили всі їхні кості. |
|
26 Того ча́су цар Дарій написав до всіх наро́дів, племе́н та язи́ків, що ме́шкали по всій землі: „Нехай мир вам примно́житься! |
|
27 Від мене виданий нака́з, щоб у всьому панува́нні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйно́ване, а панува́ння Його — аж до кінця. |
|
28 Він рятує та визволя́є, і чинить зна́ки та чу́да на небі та на землі, Він урятував Даниїла від ле́в'ячої сили“. |
|
29 І той Даниїл мав пово́дження за царюва́ння Да́рія та за царюва́ння Кіра перського. |
Книга пророка ДаниилаГлава 6 |
ДаниїлРозділ 6 |
|
1 |
1 |
|
2 Дарий рассудил за благо поставить над царством своим сто двадцать сатрапов, которые должны были находиться по всему царству, |
2 Сподо́балося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатра́пів, щоб були над усім царством. |
|
3 А над ними трех главноначальствующих. Даниил был один из сих, которым оные сатрапы должны были давать отчет, чтобы царю не потерпеть какой-нибудь потери. |
3 А вище від них — три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатра́пи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодо́ваний. |
|
4 После сего Даниил взял верх и над главноначальствующими и над сатрапами, потому что в нем был дух преимущественный; и царь намерен был поставить его главою над всем царством. |
4 Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатра́пами, бо в ньому був високий дух, і цар заду́мував поставити його над усім царством. |
|
5 Тогда главноначальствующие и сатрапы стали стараться выискивать предлог к обвинению Даниила по части управления государством; но никакого предлога и вины не могли найти, потому что он был верен, и не находилось в нем никакого порока и преступления. |
5 Тоді найвищі урядники та сатра́пи стали шукати причини оска́ржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи ва́ди знайти не могли́, бо той був вірний, і жодна по́милка чи вада не була зна́йдена на нього. |
|
6 |
6 Тоді ці люди сказали: „Ми не зна́йдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не зна́йдемо проти нього в зако́ні його Бога“. |
|
7 Тогда главноначальствующие и сатрапы сии толпою вошли к царю, и так сказали ему: царь Дарий! живи во веки! |
7 Тоді найвищі урядники та ті сатра́пи поспішили до царя, і так йому говорили: „Ца́рю Да́ріє, живи навіки! |
|
8 Все главноначальствующие в царстве, правители областей и сатрапы, государственные советники и градоначальники советовались и согласились в том, чтобы царь издал постановление и сделал ненарушимое определение, чтобы всякого, кто в течение тридцати дней будет просить чего у бога какого-либо или у человека, а не у тебя, царь, бросать в львиную яму. |
8 Нара́дилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатра́пи, радники та підсатрапи встановити царську́ постанову та видати заборо́ну, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке проха́ння від якогобудь бога чи люди́ни, крім від тебе, о ца́рю, був уки́нений до ле́в'ячої ями. |
|
9 Итак, утверди, царь, сие определение, и подпиши письменный указ, чтоб он был неизменен, по закону Мидян и Персов, который непреложен. |
9 Тепер, ца́рю, затверди́ цю заборону, і напиши це писа́ння, яке не могло б бути змінене за зако́ном мі́дян та персів, що не міг би бути відмі́нений“. |
|
10 |
10 Тому́ цар Дарій написав це писа́ння та заборо́ну. |
|
11 Даниил же, хотя знал, что такой указ подписан, пошел в дом свой (а окна у него в горнице были открыты к Иерусалиму), и три раза в день, преклоняя колена, молился и славословил Бога, как это делал и прежде сего. |
11 А Даниїл, коли довідався, що було написане те писа́ння, пішов до свого дому, — а ві́кна його в його го́рниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три уста́лені порі́ на день він па́дав на свої коліна, і молився та сла́вив свого Бога, бо робив так і перед тим. |
|
12 Тогда мужи сии вошли толпою шумною, и застали Даниила просящего и молящегося пред Богом своим. |
12 Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога. |
|
13 Потом пошли и говорили пред царем о царском постановлении: `не ты ли подписал определение, что всякий человек, который в течение тридцати дней будет просить чего у бога или у человека, а не у тебя, царь, брошен будет в львиную яму?` Царь сказал в ответ на сие: `да, и это твердо, по непреложному закону Мидян и Персов`. |
13 Тоді вони підійшли й розповіли́ перед царем про царську́ заборону: „Чи ж не написав ти заборони, що кожна люди́на, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи люди́ни, окрім від тебе, ца́рю, буде вкинена до ле́в'ячої ями?“ Цар відповів та й сказав: „Це слово певне, як право мі́дян та персів, що не може бути відмінене“. |
|
14 |
14 Тоді вони відповіли́ та й сказали перед царем: „Даниїл, що з вигна́ння Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о ца́рю, та на заборону, яку написав ти, і в три уста́лені порі́ на день приносить свою молитву“. |
|
15 Царь, услышав сие, сильно скорбел в душе и выискивал средство спасти Даниила, и даже до захождения солнца усиливался избавить его. |
15 Тоді цар, як почув це слово, сильно засмути́вся, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до за́ходу сонця силувався ви́зволити його. |
|
16 Тогда мужи сии толпою вошли к царю, и сказали царю: `знай, царь, что по закону Мидян и Персов всякое определение и постановление, царем утвержденное, неизменно`. |
16 Того ча́су ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: „Знай, ца́рю, що за правом мі́дян та персів усяка заборона та постанова, яку цар устано́вить, не може бути змі́нена“. |
|
17 Тогда царь повелел, и привели Даниила, и бросили в львиную яму. Но царь при сем сказал Даниилу: `Бог твой, Которому ты служишь постоянно, Сам да спасет тебя!` |
17 Тоді цар звелів, і привели́ Даниїла, та й кинули до ле́в'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: „Твій Бог, що ти Йому служиш, Він за́вжди врятує тебе!“ |
|
18 И был принесен камень и положен на устье ямы; и запечатал ее царь своею печатью, и печатью вельмож своих, чтоб ничего в отношении к Даниилу не было изменено. |
18 І прине́сений був один камінь, і був покладений на о́твір ями, а цар запеча́тав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмо́ж, що не бу́де змінена Даниїлова справа. |
|
19 Тогда царь пошел во дворец свой, и лег спать не ужинав, и наложниц не велел приводить к себе; и сон его не приходил к нему. |
19 Тоді цар пішов до свого пала́цу, і провів ніч у по́сті, і до нього не впроваджено нало́жниці, а сон його помандрува́в від нього. |
|
20 Поутру царь встал на рассвете и тотчас пошел к львиной яме; |
20 Того ча́су цар устав за зірни́ці на світа́нку, і в по́спіху пішов до ле́в'ячої ями. |
|
21 |
21 А як цар наближа́вся до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Даниїле, ра́бе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти за́вжди служиш, міг урятувати тебе від ле́вів?“ |
|
22 Тогда Даниил сказал царю: `во веки живи, царь! |
22 Тоді Даниїл заговорив із царем: „Ца́рю, навіки живи! |
|
23 |
23 Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав па́щі ле́вів, і вони не пошко́дили мені, бо перед Ним зна́йдено було мене невинним, а також перед тобою, ца́рю, я не зробив шкоди“. |
|
24 Царю было весьма приятно, и он велел поднять Даниила из ямы; и взят Даниил из ямы, и никакого повреждения не оказалось на нем, потому что он веровал в Бога своего. |
24 Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був ви́ведений з ями, і жодної шкоди не зна́йдено на ньому, бо він вірував у Бога свого́. |
|
25 |
25 І сказав цар, і привели́ тих мужів, що доне́сли на Даниїла, і повкида́ли до ле́в'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жіно́к. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапа́ли їх, і поторо́щили всі їхні кості. |
|
26 Тогда царь Дарий написал: |
26 Того ча́су цар Дарій написав до всіх наро́дів, племе́н та язи́ків, що ме́шкали по всій землі: „Нехай мир вам примно́житься! |
|
27 |
27 Від мене виданий нака́з, щоб у всьому панува́нні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйно́ване, а панува́ння Його — аж до кінця. |
|
28 |
28 Він рятує та визволя́є, і чинить зна́ки та чу́да на небі та на землі, Він урятував Даниїла від ле́в'ячої сили“. |
|
29 И был сей Даниил в силе в царствование Дария, и в царствование Кира Персидского`. |
29 І той Даниїл мав пово́дження за царюва́ння Да́рія та за царюва́ння Кіра перського. |