Послание Паула верующим в РимеГлава 4 |
|
1 |
|
2 Если бы Ибрахим получил оправдание по делам, то ему было бы чем хвалиться, но только не перед Всевышним. |
|
3 Ведь, что говорит Писание? «Ибрахим поверил Всевышнему, и это было вменено ему в праведность». |
|
4 Плата работнику – это не дар, а положенное вознаграждение. |
|
5 Тому же, кто не полагается на дела, но верит Всевышнему, Который оправдывает нечестивого, в праведность вменяется сама его вера. |
|
6 Давуд утверждает то же самое, говоря о благословении, получаемом человеком, которому Всевышний вменяет праведность независимо от его дел: |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 Когда она была вменена ему? До обрезания или после? Не после, а до обрезания! |
|
11 Знак обрезания он получил уже потом, как подтверждение того, что был праведен по вере, когда ещё был необрезанным. Таким образом он стал отцом всех верующих, которые не обрезаны, чтобы и им тоже была вменена праведность. |
|
12 Он также является отцом и всех обрезанных, не только прошедших обряд обрезания, но и идущих путём веры, которую имел наш отец Ибрахим ещё до обрезания. |
|
13 |
|
14 Если бы наследниками Ибрахима были те, кто возлагает свои надежды на исполнение Закона, то вера была бы напрасной и само обещание было бы бессмысленно. |
|
15 Ведь нарушение Закона вызывает гнев Всевышнего, но где нет Закона, там нет и преступления Закона. |
|
16 Итак, вера нужна для того, чтобы обещание было по благодати, и чтобы оно было действительно для всех потомков Ибрахима: не только для тех, кто возлагает свои надежды на исполнение Закона, но и для тех, у кого есть вера, подобная вере Ибрахима. Он отец всех нас, |
|
17 как и написано: |
|
18 Ведь, когда не оставалось никакой надежды, Ибрахим всё-таки поверил с надеждой, поэтому он и стал отцом многих народов, как и было сказано: |
|
19 Его вера не ослабела, хотя он понимал, что его тело почти омертвело, ведь ему было около ста лет, и Сарра была слишком стара, чтобы иметь детей. |
|
20 Его вера в обещания Всевышнего не поколебалась, наоборот, он был твёрд в вере и славил Всевышнего. |
|
21 Он твёрдо верил, что у Всевышнего есть сила осуществить то, что Он обещал. |
|
22 И это «было вменено ему в праведность». |
|
23 Слова «вменено ему» относятся не только к одному Ибрахиму, |
|
24 они относятся и к нам. Вменено будет и нам, потому что мы верим в Того, Кто воскресил из мёртвых нашего Повелителя Ису, |
|
25 Который из-за наших грехов был предан смерти и воскрес для нашего оправдания. |
До римлянРозділ 4 |
|
1 |
|
2 Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу', та не в Бога. |
|
3 Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“. |
|
4 А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку. |
|
5 А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. |
|
6 Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл: |
|
7 „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. |
|
8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“ |
|
9 Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“. |
|
10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні! |
|
11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність, |
|
12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам. |
|
13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри. |
|
14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця. |
|
15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу. |
|
16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам, |
|
17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче. |
|
18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“ |
|
19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу, |
|
20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові, |
|
21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. |
|
22 Тому й „залічено це йому в праведність“. |
|
23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому, |
|
24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, |
|
25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого. |
Послание Паула верующим в РимеГлава 4 |
До римлянРозділ 4 |
|
1 |
1 |
|
2 Если бы Ибрахим получил оправдание по делам, то ему было бы чем хвалиться, но только не перед Всевышним. |
2 Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу', та не в Бога. |
|
3 Ведь, что говорит Писание? «Ибрахим поверил Всевышнему, и это было вменено ему в праведность». |
3 Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“. |
|
4 Плата работнику – это не дар, а положенное вознаграждение. |
4 А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку. |
|
5 Тому же, кто не полагается на дела, но верит Всевышнему, Который оправдывает нечестивого, в праведность вменяется сама его вера. |
5 А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. |
|
6 Давуд утверждает то же самое, говоря о благословении, получаемом человеком, которому Всевышний вменяет праведность независимо от его дел: |
6 Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл: |
|
7 |
7 „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. |
|
8 |
8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“ |
|
9 |
9 Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“. |
|
10 Когда она была вменена ему? До обрезания или после? Не после, а до обрезания! |
10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні! |
|
11 Знак обрезания он получил уже потом, как подтверждение того, что был праведен по вере, когда ещё был необрезанным. Таким образом он стал отцом всех верующих, которые не обрезаны, чтобы и им тоже была вменена праведность. |
11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність, |
|
12 Он также является отцом и всех обрезанных, не только прошедших обряд обрезания, но и идущих путём веры, которую имел наш отец Ибрахим ещё до обрезания. |
12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам. |
|
13 |
13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри. |
|
14 Если бы наследниками Ибрахима были те, кто возлагает свои надежды на исполнение Закона, то вера была бы напрасной и само обещание было бы бессмысленно. |
14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця. |
|
15 Ведь нарушение Закона вызывает гнев Всевышнего, но где нет Закона, там нет и преступления Закона. |
15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу. |
|
16 Итак, вера нужна для того, чтобы обещание было по благодати, и чтобы оно было действительно для всех потомков Ибрахима: не только для тех, кто возлагает свои надежды на исполнение Закона, но и для тех, у кого есть вера, подобная вере Ибрахима. Он отец всех нас, |
16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам, |
|
17 как и написано: |
17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче. |
|
18 Ведь, когда не оставалось никакой надежды, Ибрахим всё-таки поверил с надеждой, поэтому он и стал отцом многих народов, как и было сказано: |
18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“ |
|
19 Его вера не ослабела, хотя он понимал, что его тело почти омертвело, ведь ему было около ста лет, и Сарра была слишком стара, чтобы иметь детей. |
19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу, |
|
20 Его вера в обещания Всевышнего не поколебалась, наоборот, он был твёрд в вере и славил Всевышнего. |
20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові, |
|
21 Он твёрдо верил, что у Всевышнего есть сила осуществить то, что Он обещал. |
21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. |
|
22 И это «было вменено ему в праведность». |
22 Тому й „залічено це йому в праведність“. |
|
23 Слова «вменено ему» относятся не только к одному Ибрахиму, |
23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому, |
|
24 они относятся и к нам. Вменено будет и нам, потому что мы верим в Того, Кто воскресил из мёртвых нашего Повелителя Ису, |
24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, |
|
25 Который из-за наших грехов был предан смерти и воскрес для нашего оправдания. |
25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого. |