CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иер. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Пророк Иеремия

Глава 14

1 Вот что Вечный сказал Иеремии о засухе:

2 – Плачет Иудея, томятся её врата;люди скорбно сидят на земле, и воплем исходит Иерусалим.

3 Знать посылает своих слуг за водой; те приходят к колодцам и не находят воды.Несут пустые кувшины домой; смущённые, обескураженные, они покрывают свои головы.

4 Трескается земля в стране, поражённой бездождьем,и земледельцы в смущении покрывают свои головы.

5 Даже лань бросает в поле своего новорождённого детёныша, потому что не осталось травы.

6 Дикие ослы, стоя на голых кряжах, глотают воздух, словно шакалы;их глаза потускнели, потому что погибла зелень.

7 Наши грехи обличают нас, Вечный, но сделай что-нибудь ради Своего имени!Тяжко наше отступничество, мы согрешили перед Тобой.

8 Надежда Исраила, Спаситель во время скорби,почему же Ты в этой стране, как чужак, словно путник, свернувший с дороги переночевать?

9 Почему Ты как оробевший человек, точно могучий воин, бессильный спасти?Вечный, Ты среди нас, Твоё имя над нами провозглашено, не оставляй нас!

10 Так говорит Вечный об этом народе:
– Поистине, любят они бродить и своих ног не удерживают.За это Вечный не благоволит к ним; Он вспомнит их беззакония и накажет их за грехи.

11 Вечный сказал мне: – Не молись о благополучии этого народа.

12 Пусть постятся, но Я не услышу их вопля; пусть возносят всесожжения и хлебные приношения, но Я не приму их. Да, Я погублю их мечом, голодом и мором.

13 И тогда сказал я: – Владыка Вечный, пророки твердят им: «Не увидите меча, и голода не будет, но нерушимый мир подарю Я вам в этом крае».

14 И Вечный сказал мне: – Пророки предрекают ложь от Моего имени. Я не посылал их, не давал им повелений и не говорил с ними. Они пророчествуют вам ложные видения, пустую ворожбу и мечты собственных сердец.

15 Поэтому так говорю Я, Вечный, о тех, кто пророчествует от Моего имени: Я не посылал их, но они говорят: «Ни меча, ни голода не будет в этой стране». Эти самые пророки падут от меча и голода.

16 А народ, которому они пророчествуют, будет размётан по улицам Иерусалима голодом и мечом, и некому будет хоронить ни их самих, ни их жён, ни их сыновей, ни дочерей. Я обрушу на них беду, которую они заслужили.

17 Вот что скажи им:
– Пусть льются из моих глаз слёзы, не переставая ни днём, ни ночью,потому что девственная дочь – народ мой – получила страшную рану, сражена могучим ударом.

18 В поле ли выйду – там погибшие от меча,войду ли в город – там умирающие от голода.И пророк, и священнослужитель бродят по земле, не зная, что делают. .

19 Разве навек Ты отверг Иудею? Разве опротивел Тебе Иерусалим? .Зачем Ты поразил нас так, что нет для нас исцеления?Ждём мы мира, а ничего доброго нет;ждём времени исцеления, а вместо этого – ужасы.

20 О Вечный, мы признаём нашу неправедность и вину наших отцов; мы согрешили перед Тобой.

21 Не отвергай нас ради Своего имени; не унижай престол Своей славы.Вспомни и не расторгай Своё соглашение с нами.

22 Могут ли ничтожные идолы народов ниспослать дождь? Может ли небо само пролиться ливнем?Разве не от Тебя это, Вечный, Бог наш? Мы надеемся лишь на Тебя, так как Ты всё это творишь.

Єремiя

Розділ 14

1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посу́хи.

2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.

3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють.

4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли.

5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави.

6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави.

7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли!

8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є?

9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас!

10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає!

11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́:

12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею!

13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки гово́рять до них: „Ви не бу́дете бачити меча́, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!“

14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця.

15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі!

16 А наро́д, що таке пророку́ють йому́, розки́даний буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча́, і не буде кому поховати його́, — вони й їхні жінки́, й їхні сини та їхні до́чки, і виллю на них їхнє зло!

17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром!

18 Якщо ви́йду на поле — ось побиті мече́м, й якщо ви́йду до міста — ось помлі́лі із го́лоду, і навіть пророк та священик шмигля́ють по кра́ю, якого не знають.

19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах!

20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, —

21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!

22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш!

Пророк Иеремия

Глава 14

Єремiя

Розділ 14

1 Вот что Вечный сказал Иеремии о засухе:

1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посу́хи.

2 – Плачет Иудея, томятся её врата;люди скорбно сидят на земле, и воплем исходит Иерусалим.

2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.

3 Знать посылает своих слуг за водой; те приходят к колодцам и не находят воды.Несут пустые кувшины домой; смущённые, обескураженные, они покрывают свои головы.

3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють.

4 Трескается земля в стране, поражённой бездождьем,и земледельцы в смущении покрывают свои головы.

4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли.

5 Даже лань бросает в поле своего новорождённого детёныша, потому что не осталось травы.

5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави.

6 Дикие ослы, стоя на голых кряжах, глотают воздух, словно шакалы;их глаза потускнели, потому что погибла зелень.

6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави.

7 Наши грехи обличают нас, Вечный, но сделай что-нибудь ради Своего имени!Тяжко наше отступничество, мы согрешили перед Тобой.

7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли!

8 Надежда Исраила, Спаситель во время скорби,почему же Ты в этой стране, как чужак, словно путник, свернувший с дороги переночевать?

8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є?

9 Почему Ты как оробевший человек, точно могучий воин, бессильный спасти?Вечный, Ты среди нас, Твоё имя над нами провозглашено, не оставляй нас!

9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас!

10 Так говорит Вечный об этом народе:
– Поистине, любят они бродить и своих ног не удерживают.За это Вечный не благоволит к ним; Он вспомнит их беззакония и накажет их за грехи.

10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає!

11 Вечный сказал мне: – Не молись о благополучии этого народа.

11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́:

12 Пусть постятся, но Я не услышу их вопля; пусть возносят всесожжения и хлебные приношения, но Я не приму их. Да, Я погублю их мечом, голодом и мором.

12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею!

13 И тогда сказал я: – Владыка Вечный, пророки твердят им: «Не увидите меча, и голода не будет, но нерушимый мир подарю Я вам в этом крае».

13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки гово́рять до них: „Ви не бу́дете бачити меча́, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!“

14 И Вечный сказал мне: – Пророки предрекают ложь от Моего имени. Я не посылал их, не давал им повелений и не говорил с ними. Они пророчествуют вам ложные видения, пустую ворожбу и мечты собственных сердец.

14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця.

15 Поэтому так говорю Я, Вечный, о тех, кто пророчествует от Моего имени: Я не посылал их, но они говорят: «Ни меча, ни голода не будет в этой стране». Эти самые пророки падут от меча и голода.

15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі!

16 А народ, которому они пророчествуют, будет размётан по улицам Иерусалима голодом и мечом, и некому будет хоронить ни их самих, ни их жён, ни их сыновей, ни дочерей. Я обрушу на них беду, которую они заслужили.

16 А наро́д, що таке пророку́ють йому́, розки́даний буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча́, і не буде кому поховати його́, — вони й їхні жінки́, й їхні сини та їхні до́чки, і виллю на них їхнє зло!

17 Вот что скажи им:
– Пусть льются из моих глаз слёзы, не переставая ни днём, ни ночью,потому что девственная дочь – народ мой – получила страшную рану, сражена могучим ударом.

17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром!

18 В поле ли выйду – там погибшие от меча,войду ли в город – там умирающие от голода.И пророк, и священнослужитель бродят по земле, не зная, что делают. .

18 Якщо ви́йду на поле — ось побиті мече́м, й якщо ви́йду до міста — ось помлі́лі із го́лоду, і навіть пророк та священик шмигля́ють по кра́ю, якого не знають.

19 Разве навек Ты отверг Иудею? Разве опротивел Тебе Иерусалим? .Зачем Ты поразил нас так, что нет для нас исцеления?Ждём мы мира, а ничего доброго нет;ждём времени исцеления, а вместо этого – ужасы.

19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах!

20 О Вечный, мы признаём нашу неправедность и вину наших отцов; мы согрешили перед Тобой.

20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, —

21 Не отвергай нас ради Своего имени; не унижай престол Своей славы.Вспомни и не расторгай Своё соглашение с нами.

21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!

22 Могут ли ничтожные идолы народов ниспослать дождь? Может ли небо само пролиться ливнем?Разве не от Тебя это, Вечный, Бог наш? Мы надеемся лишь на Тебя, так как Ты всё это творишь.

22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш!

1.0x