Второзаконие

Глава 32

1 «Внимайте, небеса, я буду говорить; слушай, земля, слова моих уст.

2 Пусть польётся моё учение, словно дождь, пусть сойдут мои слова, как роса,словно ливень на зелень, как дождь на побеги.

3 Имя Вечного провозглашу, славьте величие нашего Бога!

4 Он – скала, Его дела совершенны, все Его пути праведны.Верен Всевышний, не творящий неправды, Он праведен и честен.

5 Перед Ним они развратились, и не дети они Ему,но род упрямый и извращённый, к своему стыду.

6 Так ли воздаёте вы Вечному, народ безрассудный и глупый?Разве Он не Отец, не Творец твой, Тот, Кто создал, основал тебя?

7 Вспомни древние дни; подумай об ушедших поколениях.Спроси своего отца, и он скажет тебе, своих старейшин, и они объяснят тебе:

8 когда Высочайший давал народам их наследие, когда Он разделил весь человеческий род,Он поставил пределы народов по числу сынов Исраила. .

9 Ведь доля Вечного – народ Исраила, потомки Якуба – наследственный удел Его.

10 В пустынной земле Он его нашёл, в степи печальной и дикой.Ограждал его, пёкся о нём; хранил его, как зеницу Своего ока.

11 Как орёл защищает своё гнездо и парит над своими птенцами,простирает свои крылья, берёт птенцов и несёт на своих перьях,

12 так Вечный один его вёл; чужого бога не было с Ним.

13 Он вознёс его на высоты земли и питал плодами полей.Он кормил его мёдом из сот, что в скалистых расщелинах,и маслом из оливкового дерева, что растёт на каменистой почве,

14 творогом и молоком от стада и отары и упитанными ягнятами и козлами,лучшими баранами Башана и отборной пшеницей.Ты пил вино, кровь винограда.

15 Исраил растолстел и стал упрям; растолстел, обрюзг и разжирел.Он оставил Всевышнего, Который создал его, и отверг Скалу своего спасения.

16 Они возбудили в Нём ревность чужими богами и разгневали Его мерзкими идолами.

17 Они приносили жертвы демонам, а не Всевышнему – богам, которых не знали, богам, появившимся недавно, богам, которых ваши предки не боялись.

18 Вы покинули Скалу, родившую вас; вы забыли Всевышнего, создавшего вас.

19 Вечный увидел это и отверг их, так как разгневался на Своих сыновей и дочерей.

20 „Я скрою от них Своё лицо, – сказал Он, – и увижу, каков будет их конец;потому что они – извращённый род, неверные дети.

21 Они пробудили во Мне ревность тем, что не Бог, и разгневали Меня ничтожными идолами.Я пробужу в них ревность теми, кто не Мой народ; Я разгневаю их невежественными язычниками;

22 потому что от Моего гнева запылал огонь, что жжёт до дна мира мёртвых.Он пожрёт землю и её урожаи и подожжёт основания гор.

23 Я соберу на них беды, выпущу в них свои стрелы.

24 Я пошлю на них опустошительный голод, истребляющий мор и смертельную заразу;Я пошлю на них хищных зверей, ядовитых змей, что ползают в прахе.

25 На улицах меч лишит их детей, в их домах будет царить ужас.Будут гибнуть юноши и девушки, младенцы и седовласые старики.

26 Я сказал бы: рассею их и изглажу их память из человеческого рода,

27 если бы не опасался насмешек врагов, чтобы противники не возомнилии не сказали: «Нашей руки торжество; не Вечный совершил всё это»“.

28 Это народ, потерявший рассудок, нет у них разума.

29 О, если бы они были мудры, понимали бы это и уразумели, какой их ждёт конец!

30 Как мог бы один человек преследовать тысячу или двое обратить в бегство десять тысяч,если бы их Скала не отступилась от них, если бы Вечный их не выдал?

31 Ведь скала врагов не такова, как наша Скала: даже наши враги сами признают это.

32 Их виноград с лозы Содома и с полей Гоморры.Их плоды полны яда, а их гроздья – горечи.

33 Их вино – яд змей, смертельный яд кобр.

34 „Я сокрыл злые дела их врагов, – говорит Вечный, – и запечатал их в своих кладовых.

35 Предоставьте месть Мне, Я воздам. Придёт время, поскользнутся ноги врага;день их бедствия близок, и участь их поспешает“.

36 Вечный будет судить Свой народ и пожалеет Своих рабов,когда увидит, что исчезла их сила и не осталось никого: ни раба, ни свободного.

37 И скажет Он: „Где же их боги, та скала, за которой они укрывались?

38 Боги, которые ели жир их жертв, пили вино их жертвенных возлияний?Пусть восстанут, чтобы помочь вам! Пусть дадут вам покров!

39 Смотрите же ныне, что только Я Бог, и нет Бога, кроме Меня.Я умерщвляю и оживляю, Я ранил, и Я исцелю, и никто не может избавить от Моей руки.

40 Я поднимаю руку к небу и объявляю: Верно, как и то, что Я живу вовеки, –

41 когда отточу Свой сияющий меч и рука Моя примет его для суда,Я отомщу Моим противникам и воздам тем, кто Меня ненавидит.

42 Я напою Мои стрелы кровью, а Мой меч будет пожирать плоть,кровь павших и пленных, головы вражеских вождей“.

43 Радуйтесь, народы, вместе с Его народом, потому что Он отомстит за кровь Своих рабов;отомстит Он Своим врагам, очистит Свою землю и Свой народ».

44 Муса пришёл с Иешуа, сыном Нуна, и произнёс народу все слова этой песни.

45 Сказав эти слова всему Исраилу, Муса

46 добавил: – Примите к сердцу все слова, которые я торжественно возвестил вам сегодня, чтобы вы велели своим детям прилежно слушаться всех слов этого Закона.

47 Для вас это не пустые слова, в них – ваша жизнь. Они дадут вам долго жить на земле, в которую вы переходите за Иордан, чтобы овладеть ею.

48 В тот же день Вечный сказал Мусе:

49 – Поднимись на горную цепь Аварим, на гору Нево в Моаве, напротив Иерихона, и осмотри Ханаан, землю, которую Я отдаю во владение исраильтянам.

50 На этой горе ты умрёшь и присоединишься к своему народу так же, как твой брат Харун умер на горе Ор и присоединился к своему народу.

51 Это случится из-за того, что вы оба изменили Мне у вод Меривы-Кадеша, в пустыне Цин, на глазах у исраильтян, и из-за того, что вы не отстаивали Мою святость среди них.

52 Поэтому ты увидишь землю, которую Я даю народу Исраила, только на расстоянии – ты не войдёшь в неё.

Повторення Закону

Розділ 32

1 „Слухай, небо, а я говори́тиму, і хай почує земля мову уст моїх!

2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса́, моя мова, як кра́плі дощу на траву, та як зли́ва на зелень.

3 Як буду я кли́кати Йме́ння Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!

4 Він Скеля, а діло Його доскона́ле, всі бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедли́вий і праведний Він.

5 Зіпсу́лись вони, — не Його то сини́, покоління невірне й покру́чене.

6 Чи тим віддасте́ Господе́ві, наро́де нікче́мний й немудрий? Чи ж не Він — Ба́тько твій, твій Творе́ць? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

7 Пам'ятай про дні давні, розважайте про ро́ки усіх поколі́нь, — запитай свого ба́тька, і покаже тобі твоїх тих старши́х, а вони тобі скажуть.

8 Як Всевишній наро́дам спа́док давав, коли Він розділяв синів лю́дських, Він поставив границі наро́дам за числом Ізраїлевих синів.

9 Бо частка Господня — наро́д Його, Яків — відмі́ряний у́діл спа́дщини Його.

10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу́ завива́ння пусте́льних гієн, та й його оточи́в, уважав Він за ним, зберіга́в Він його, як зіни́цю оту́ свого ока.

11 Як гніздо́ своє будить орел, як ширя́є він понад своїми маля́тами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на раме́ні крилатім своїм, —

12 так Господь Сам прова́див його, а бога чужого при нім не було́.

13 Він його садови́в на висо́тах землі, і він їв польові́ врожа́ї, Він медом із скелі його годува́в, і оливою з ске́льного кре́меня,

14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібно́ї, ра́зом із лоєм ягнят та бара́нів з Баша́ну й козлів, ра́зом з такою пшеницею, як лій на нирка́х, і кров виноградної я́годи пив ти вином.

15 I потовстів Єшуру́н та й брика́тися став. І ти потовсті́в, погрубів, став гладки́й. І покинув він Бога, що його створи́в, і Ске́лю спасі́ння свого злегкова́жив.

16 Чужими богами Його роздражни́ли, Його розгніви́ли своїми гидо́тами.

17 Вони де́монам жертви складали, не Богу, складали бога́м, що не відали їх, нови́м, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші!

18 Забуваєш ти Ске́лю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.

19 I побачив Госпо́дь, та й знена́видів їх, через гнів на синів Своїх і на дочо́к Своїх,

20 та й сказав: „Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кіне́ць, бо вони покоління розбе́щене, діти, що в них нема віри.

21 Роздражни́ли Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгніви́ли своїми марно́тами, тому роздражню́ Я їх тим, хто не наро́д, — нерозумним наро́дом розгніваю їх.

22 Бо був загорівся огонь Мого гні́ву, і пали́вся він аж до шео́лу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підва́лини гір.

23 Я на них нагрома́джу нещастя, зуживу́ Свої стріли на них.

24 Будуть ви́снажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та зара́зою лютою, і зу́ба звіри́ни нашлю́ Я на них, з отрутою плазуні́в по землі.

25 Надворі́ забива́тиме меч, а в кімна́тах — страхі́ття, як юнака́, так і ді́вчину, грудне́ немовля́ з чоловіком поси́вілим.

26 Я сказав: Повигу́блюю їх, відірву́ від людей їхню пам'ять,

27 та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб проти́вники їх не згорди́лися, щоб вони не сказали: Підне́слася наша рука, і не Господь учинив усе це.

28 Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумува́ння.

29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були́ про кінець свій.

30 Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала́ їхня Скеля, і Господь видав їх?

31 Не така бо їх скеля, як наша та Ске́ля, хай су́дять самі вороги.

32 Бо їх виноград — з винограду содо́мського та з піль тих гомо́рських, винні ягоди їхні — отру́йні то я́годи, вони гро́на гірко́ти для них.

33 вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь!

34 Чи за́мкнене в Мене не це, у скарбни́цях Моїх запеча́тане?

35 Моя пі́мста й відпла́та на час, коли їхня нога́ посковзне́ться, бо близьки́й день поги́белі їх, поспішає майбутнє для них.

36 Бо розсудить Господь Свій наро́д, і змилосе́рдиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабі́ла, і нема ні невільного, ані вільного.

37 І Він скаже тоді: Де їх бо́ги, де скеля, що в ній поховались вони,

38 що їли вони лій кривавих їх же́ртов, пили вино же́ртов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.

39 Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й ожи́влюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.

40 Бо до неба підно́шу Я руку Свою та й кажу́: Я навіки Живий!

41 Поправді кажу вам: Я ві́стря Свого меча нагострю́, і рука Моя схо́питься суду, тоді відімщу́ Я Своїм ворогам, і Своїм ненави́сникам Я відплачу́.

42 Я стріли Свої понапо́юю кров'ю, — а Мій меч поїда́тиме м'ясо, кров'ю забитого й бра́нця, головами кучма́тими ворога.

43 Радійте, погани, з наро́дом Його, бо Він відімсти́ться за кров Своїх всіх рабів, і пі́мсту поверне Своїм ворогам, і ви́купить землю Свою, Свій наро́д“.

44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова́ цієї пісні до ушей наро́ду, він та Ісус, син Нави́нів.

45 А коли Мойсей скінчи́в промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,

46 то сказав він до них: „Приложіть свої серця́ до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова́ цього Зако́ну.

47 Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продо́вжите дні на цій землі, куди ви перехо́дите Йордан, щоб посісти її“.

48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:

49 „Вийди на ту го́ру Аварім, на гору Нево́, що в моавському кра́ї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.

50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Ааро́н на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,

51 за те, що ви спроневі́рилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізра́їлевих синів.

52 Бо знавпроти побачиш ти той край, та не вві́йдеш туди, до того кра́ю, що Я даю Ізраїлевим синам“.

Второзаконие

Глава 32

Повторення Закону

Розділ 32

1 «Внимайте, небеса, я буду говорить; слушай, земля, слова моих уст.

1 „Слухай, небо, а я говори́тиму, і хай почує земля мову уст моїх!

2 Пусть польётся моё учение, словно дождь, пусть сойдут мои слова, как роса,словно ливень на зелень, как дождь на побеги.

2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса́, моя мова, як кра́плі дощу на траву, та як зли́ва на зелень.

3 Имя Вечного провозглашу, славьте величие нашего Бога!

3 Як буду я кли́кати Йме́ння Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!

4 Он – скала, Его дела совершенны, все Его пути праведны.Верен Всевышний, не творящий неправды, Он праведен и честен.

4 Він Скеля, а діло Його доскона́ле, всі бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедли́вий і праведний Він.

5 Перед Ним они развратились, и не дети они Ему,но род упрямый и извращённый, к своему стыду.

5 Зіпсу́лись вони, — не Його то сини́, покоління невірне й покру́чене.

6 Так ли воздаёте вы Вечному, народ безрассудный и глупый?Разве Он не Отец, не Творец твой, Тот, Кто создал, основал тебя?

6 Чи тим віддасте́ Господе́ві, наро́де нікче́мний й немудрий? Чи ж не Він — Ба́тько твій, твій Творе́ць? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

7 Вспомни древние дни; подумай об ушедших поколениях.Спроси своего отца, и он скажет тебе, своих старейшин, и они объяснят тебе:

7 Пам'ятай про дні давні, розважайте про ро́ки усіх поколі́нь, — запитай свого ба́тька, і покаже тобі твоїх тих старши́х, а вони тобі скажуть.

8 когда Высочайший давал народам их наследие, когда Он разделил весь человеческий род,Он поставил пределы народов по числу сынов Исраила. .

8 Як Всевишній наро́дам спа́док давав, коли Він розділяв синів лю́дських, Він поставив границі наро́дам за числом Ізраїлевих синів.

9 Ведь доля Вечного – народ Исраила, потомки Якуба – наследственный удел Его.

9 Бо частка Господня — наро́д Його, Яків — відмі́ряний у́діл спа́дщини Його.

10 В пустынной земле Он его нашёл, в степи печальной и дикой.Ограждал его, пёкся о нём; хранил его, как зеницу Своего ока.

10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу́ завива́ння пусте́льних гієн, та й його оточи́в, уважав Він за ним, зберіга́в Він його, як зіни́цю оту́ свого ока.

11 Как орёл защищает своё гнездо и парит над своими птенцами,простирает свои крылья, берёт птенцов и несёт на своих перьях,

11 Як гніздо́ своє будить орел, як ширя́є він понад своїми маля́тами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на раме́ні крилатім своїм, —

12 так Вечный один его вёл; чужого бога не было с Ним.

12 так Господь Сам прова́див його, а бога чужого при нім не було́.

13 Он вознёс его на высоты земли и питал плодами полей.Он кормил его мёдом из сот, что в скалистых расщелинах,и маслом из оливкового дерева, что растёт на каменистой почве,

13 Він його садови́в на висо́тах землі, і він їв польові́ врожа́ї, Він медом із скелі його годува́в, і оливою з ске́льного кре́меня,

14 творогом и молоком от стада и отары и упитанными ягнятами и козлами,лучшими баранами Башана и отборной пшеницей.Ты пил вино, кровь винограда.

14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібно́ї, ра́зом із лоєм ягнят та бара́нів з Баша́ну й козлів, ра́зом з такою пшеницею, як лій на нирка́х, і кров виноградної я́годи пив ти вином.

15 Исраил растолстел и стал упрям; растолстел, обрюзг и разжирел.Он оставил Всевышнего, Который создал его, и отверг Скалу своего спасения.

15 I потовстів Єшуру́н та й брика́тися став. І ти потовсті́в, погрубів, став гладки́й. І покинув він Бога, що його створи́в, і Ске́лю спасі́ння свого злегкова́жив.

16 Они возбудили в Нём ревность чужими богами и разгневали Его мерзкими идолами.

16 Чужими богами Його роздражни́ли, Його розгніви́ли своїми гидо́тами.

17 Они приносили жертвы демонам, а не Всевышнему – богам, которых не знали, богам, появившимся недавно, богам, которых ваши предки не боялись.

17 Вони де́монам жертви складали, не Богу, складали бога́м, що не відали їх, нови́м, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші!

18 Вы покинули Скалу, родившую вас; вы забыли Всевышнего, создавшего вас.

18 Забуваєш ти Ске́лю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.

19 Вечный увидел это и отверг их, так как разгневался на Своих сыновей и дочерей.

19 I побачив Госпо́дь, та й знена́видів їх, через гнів на синів Своїх і на дочо́к Своїх,

20 „Я скрою от них Своё лицо, – сказал Он, – и увижу, каков будет их конец;потому что они – извращённый род, неверные дети.

20 та й сказав: „Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кіне́ць, бо вони покоління розбе́щене, діти, що в них нема віри.

21 Они пробудили во Мне ревность тем, что не Бог, и разгневали Меня ничтожными идолами.Я пробужу в них ревность теми, кто не Мой народ; Я разгневаю их невежественными язычниками;

21 Роздражни́ли Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгніви́ли своїми марно́тами, тому роздражню́ Я їх тим, хто не наро́д, — нерозумним наро́дом розгніваю їх.

22 потому что от Моего гнева запылал огонь, что жжёт до дна мира мёртвых.Он пожрёт землю и её урожаи и подожжёт основания гор.

22 Бо був загорівся огонь Мого гні́ву, і пали́вся він аж до шео́лу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підва́лини гір.

23 Я соберу на них беды, выпущу в них свои стрелы.

23 Я на них нагрома́джу нещастя, зуживу́ Свої стріли на них.

24 Я пошлю на них опустошительный голод, истребляющий мор и смертельную заразу;Я пошлю на них хищных зверей, ядовитых змей, что ползают в прахе.

24 Будуть ви́снажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та зара́зою лютою, і зу́ба звіри́ни нашлю́ Я на них, з отрутою плазуні́в по землі.

25 На улицах меч лишит их детей, в их домах будет царить ужас.Будут гибнуть юноши и девушки, младенцы и седовласые старики.

25 Надворі́ забива́тиме меч, а в кімна́тах — страхі́ття, як юнака́, так і ді́вчину, грудне́ немовля́ з чоловіком поси́вілим.

26 Я сказал бы: рассею их и изглажу их память из человеческого рода,

26 Я сказав: Повигу́блюю їх, відірву́ від людей їхню пам'ять,

27 если бы не опасался насмешек врагов, чтобы противники не возомнилии не сказали: «Нашей руки торжество; не Вечный совершил всё это»“.

27 та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб проти́вники їх не згорди́лися, щоб вони не сказали: Підне́слася наша рука, і не Господь учинив усе це.

28 Это народ, потерявший рассудок, нет у них разума.

28 Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумува́ння.

29 О, если бы они были мудры, понимали бы это и уразумели, какой их ждёт конец!

29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були́ про кінець свій.

30 Как мог бы один человек преследовать тысячу или двое обратить в бегство десять тысяч,если бы их Скала не отступилась от них, если бы Вечный их не выдал?

30 Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала́ їхня Скеля, і Господь видав їх?

31 Ведь скала врагов не такова, как наша Скала: даже наши враги сами признают это.

31 Не така бо їх скеля, як наша та Ске́ля, хай су́дять самі вороги.

32 Их виноград с лозы Содома и с полей Гоморры.Их плоды полны яда, а их гроздья – горечи.

32 Бо їх виноград — з винограду содо́мського та з піль тих гомо́рських, винні ягоди їхні — отру́йні то я́годи, вони гро́на гірко́ти для них.

33 Их вино – яд змей, смертельный яд кобр.

33 вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь!

34 „Я сокрыл злые дела их врагов, – говорит Вечный, – и запечатал их в своих кладовых.

34 Чи за́мкнене в Мене не це, у скарбни́цях Моїх запеча́тане?

35 Предоставьте месть Мне, Я воздам. Придёт время, поскользнутся ноги врага;день их бедствия близок, и участь их поспешает“.

35 Моя пі́мста й відпла́та на час, коли їхня нога́ посковзне́ться, бо близьки́й день поги́белі їх, поспішає майбутнє для них.

36 Вечный будет судить Свой народ и пожалеет Своих рабов,когда увидит, что исчезла их сила и не осталось никого: ни раба, ни свободного.

36 Бо розсудить Господь Свій наро́д, і змилосе́рдиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабі́ла, і нема ні невільного, ані вільного.

37 И скажет Он: „Где же их боги, та скала, за которой они укрывались?

37 І Він скаже тоді: Де їх бо́ги, де скеля, що в ній поховались вони,

38 Боги, которые ели жир их жертв, пили вино их жертвенных возлияний?Пусть восстанут, чтобы помочь вам! Пусть дадут вам покров!

38 що їли вони лій кривавих їх же́ртов, пили вино же́ртов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.

39 Смотрите же ныне, что только Я Бог, и нет Бога, кроме Меня.Я умерщвляю и оживляю, Я ранил, и Я исцелю, и никто не может избавить от Моей руки.

39 Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й ожи́влюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.

40 Я поднимаю руку к небу и объявляю: Верно, как и то, что Я живу вовеки, –

40 Бо до неба підно́шу Я руку Свою та й кажу́: Я навіки Живий!

41 когда отточу Свой сияющий меч и рука Моя примет его для суда,Я отомщу Моим противникам и воздам тем, кто Меня ненавидит.

41 Поправді кажу вам: Я ві́стря Свого меча нагострю́, і рука Моя схо́питься суду, тоді відімщу́ Я Своїм ворогам, і Своїм ненави́сникам Я відплачу́.

42 Я напою Мои стрелы кровью, а Мой меч будет пожирать плоть,кровь павших и пленных, головы вражеских вождей“.

42 Я стріли Свої понапо́юю кров'ю, — а Мій меч поїда́тиме м'ясо, кров'ю забитого й бра́нця, головами кучма́тими ворога.

43 Радуйтесь, народы, вместе с Его народом, потому что Он отомстит за кровь Своих рабов;отомстит Он Своим врагам, очистит Свою землю и Свой народ».

43 Радійте, погани, з наро́дом Його, бо Він відімсти́ться за кров Своїх всіх рабів, і пі́мсту поверне Своїм ворогам, і ви́купить землю Свою, Свій наро́д“.

44 Муса пришёл с Иешуа, сыном Нуна, и произнёс народу все слова этой песни.

44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова́ цієї пісні до ушей наро́ду, він та Ісус, син Нави́нів.

45 Сказав эти слова всему Исраилу, Муса

45 А коли Мойсей скінчи́в промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,

46 добавил: – Примите к сердцу все слова, которые я торжественно возвестил вам сегодня, чтобы вы велели своим детям прилежно слушаться всех слов этого Закона.

46 то сказав він до них: „Приложіть свої серця́ до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова́ цього Зако́ну.

47 Для вас это не пустые слова, в них – ваша жизнь. Они дадут вам долго жить на земле, в которую вы переходите за Иордан, чтобы овладеть ею.

47 Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продо́вжите дні на цій землі, куди ви перехо́дите Йордан, щоб посісти її“.

48 В тот же день Вечный сказал Мусе:

48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:

49 – Поднимись на горную цепь Аварим, на гору Нево в Моаве, напротив Иерихона, и осмотри Ханаан, землю, которую Я отдаю во владение исраильтянам.

49 „Вийди на ту го́ру Аварім, на гору Нево́, що в моавському кра́ї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.

50 На этой горе ты умрёшь и присоединишься к своему народу так же, как твой брат Харун умер на горе Ор и присоединился к своему народу.

50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Ааро́н на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,

51 Это случится из-за того, что вы оба изменили Мне у вод Меривы-Кадеша, в пустыне Цин, на глазах у исраильтян, и из-за того, что вы не отстаивали Мою святость среди них.

51 за те, що ви спроневі́рилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізра́їлевих синів.

52 Поэтому ты увидишь землю, которую Я даю народу Исраила, только на расстоянии – ты не войдёшь в неё.

52 Бо знавпроти побачиш ти той край, та не вві́йдеш туди, до того кра́ю, що Я даю Ізраїлевим синам“.

1.0x