Пророк ЗакарияГлава 5 |
1 |
2 Ангел спросил меня: |
3 Он сказал мне: |
4 Вечный, Повелитель Сил, возвещает: |
5 |
6 Я спросил: |
7 Свинцовая крышка поднялась, и вот: в корзине сидит женщина. |
8 Он сказал: |
9 Я поднял глаза и вижу: передо мной явились две женщины, и ветер был у них в крыльях. Крылья у них были, как у аиста, и они подняли корзину между небом и землёй. |
10 – Куда они несут корзину? – спросил я у Ангела, Который говорил со мной. |
11 – В Вавилонию, . чтобы там построить ей храм. Когда храм будет готов, корзину водрузят там на пьедестал, – ответил Он. |
ЗахарiяРозділ 5 |
1 |
2 І сказав він до мене: „Що́ ти бачиш?“ А я відказав: „Я бачу летючого зво́я. Довжина́ його — двадцять мірою ліктем, а ширина́ його — десять ліктів.“ |
3 І сказав він мені: „Це те прокля́ття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен зло́дій буде знищений згідно з тим, що з цього боку звою написане, і кожен, хто присяга́є ложно, буде знищений згідно з тим, що з того боку звою написане. |
4 І привів Я його, прокля́ття, — говорить Господь Саваот, — і при́йде воно до дому зло́дія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно ося́деться в сере́дині дому його, і вигубить його, і дере́ва його та каміння його“. |
5 |
6 І сказав я: „Що це таке?“ А він відказав: „Це ефа́, що виходить“. І ще він сказав: „Це їхня подоба в усьому кра́ї“. |
7 Аж ось підняла́ся оли́в'яна по́кришка, а це була́ одна жінка, що сиділа посеред ефи́. |
8 І він сказав: „Це та несправедливість“. І кинув її до сере́дини ефи́, і кинув олив'я́ного куска до її отво́ру. |
9 І звів я очі свої та й побачив, аж ось дві жінки виходять, і вітер гудів в їхніх кри́лах, а їхні кри́ла — як крила чорногу́за. І підняли́ вони ефу́ між землею та між небом. |
10 І сказав я до ангола, що зо мною говорив: „Куди́ вони несуть цю ефу́?“ |
11 І сказав він до мене: „Щоб збудувати їй дім у краю́ Шін'ар. А коли він буде поста́влений, то буде покла́дена там на місці своєму“. |
Пророк ЗакарияГлава 5 |
ЗахарiяРозділ 5 |
1 |
1 |
2 Ангел спросил меня: |
2 І сказав він до мене: „Що́ ти бачиш?“ А я відказав: „Я бачу летючого зво́я. Довжина́ його — двадцять мірою ліктем, а ширина́ його — десять ліктів.“ |
3 Он сказал мне: |
3 І сказав він мені: „Це те прокля́ття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен зло́дій буде знищений згідно з тим, що з цього боку звою написане, і кожен, хто присяга́є ложно, буде знищений згідно з тим, що з того боку звою написане. |
4 Вечный, Повелитель Сил, возвещает: |
4 І привів Я його, прокля́ття, — говорить Господь Саваот, — і при́йде воно до дому зло́дія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно ося́деться в сере́дині дому його, і вигубить його, і дере́ва його та каміння його“. |
5 |
5 |
6 Я спросил: |
6 І сказав я: „Що це таке?“ А він відказав: „Це ефа́, що виходить“. І ще він сказав: „Це їхня подоба в усьому кра́ї“. |
7 Свинцовая крышка поднялась, и вот: в корзине сидит женщина. |
7 Аж ось підняла́ся оли́в'яна по́кришка, а це була́ одна жінка, що сиділа посеред ефи́. |
8 Он сказал: |
8 І він сказав: „Це та несправедливість“. І кинув її до сере́дини ефи́, і кинув олив'я́ного куска до її отво́ру. |
9 Я поднял глаза и вижу: передо мной явились две женщины, и ветер был у них в крыльях. Крылья у них были, как у аиста, и они подняли корзину между небом и землёй. |
9 І звів я очі свої та й побачив, аж ось дві жінки виходять, і вітер гудів в їхніх кри́лах, а їхні кри́ла — як крила чорногу́за. І підняли́ вони ефу́ між землею та між небом. |
10 – Куда они несут корзину? – спросил я у Ангела, Который говорил со мной. |
10 І сказав я до ангола, що зо мною говорив: „Куди́ вони несуть цю ефу́?“ |
11 – В Вавилонию, . чтобы там построить ей храм. Когда храм будет готов, корзину водрузят там на пьедестал, – ответил Он. |
11 І сказав він до мене: „Щоб збудувати їй дім у краю́ Шін'ар. А коли він буде поста́влений, то буде покла́дена там на місці своєму“. |