Послание апостола Павла христианам в РимеГлава 11 |
1 |
2 Не отверг Бог народа, который от начала признал Он Своим. Или не помните, что говорится в Писании об Илии, — там, где он жалуется Богу на Израиль: |
3 «Господи, |
4 И что же сказано ему в ответ? «Для Себя |
5 Так и ныне есть у Бога «остаток», избранный по благодати Его. |
6 Но ведь если по благодати, то уж, стало быть, не по делам, а иначе не была бы тогда благодатию благодать. |
7 |
8 как написано: |
9 |
10 |
11 |
12 Но если падение их явило миру богатство, и даже само их поражение отозвалось в язычниках спасительным обретеньем, то сколь большему благу послужит восстановление их в полноте веры и благословений! |
13 |
14 всегда надеясь вызвать ревность в родном мне по плоти народе, чтобы спасти хотя бы немногих из них. |
15 Ибо если их отвержение принесло примирение миру, то что может значить принятие их? Возвращение от смерти к жизни! |
16 Если свята часть теста, что Богу посвящается как первый плод, таким же всё тесто будет; если корень свят, таким же быть и ветвям. |
17 |
18 не тебе превозноситься перед другими ветвями. А коль случится такое, вспомни: не ты силу корню даешь, а корень — тебе. |
19 «Ветви, — ты скажешь, — были отломлены, чтобы я был привит». |
20 В самом деле, их отломило неверие, а ты держишься верой своей. Но тебе не надмеваться надо, а в благоговенье пребывать. |
21 Ибо если уж Бог не пощадил природных ветвей, то, смотри, и тебя может Он не пощадить также. |
22 |
23 Но и те будут тоже привиты, если только перестанут упорствовать в своем неверии, ибо во власти Бога снова привить их. |
24 Раз уж ты, от дикой по природе маслины отсеченный, был привит вопреки природе к садовой, то не легче ль будут привиты к ней природные ветви ее? |
25 |
26 И так весь Израиль будет спасен, как написано: |
27 |
28 |
29 Бог не отбирает Свои дары и приглашения жить в завете Его не отменяет. |
30 Как вы некогда были непослушны Богу, а теперь после их непослушания помилованы, |
31 так и они нынче оказались непослушны, чтобы через проявленную к вам милость им тоже получить помилование. |
32 Бог сделал всех узниками непослушания, чтобы всех потом и помиловать. |
33 |
34 |
35 |
36 |
До римлянРозділ 11 |
1 |
2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи: |
3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“. |
4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“. |
5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті. |
6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок. |
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли, |
8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“. |
9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату; |
10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“ |
11 |
12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня? |
13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу, |
14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них. |
15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих? |
16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе. |
17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня, |
18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе. |
19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“. |
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся. |
21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує! |
22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий. |
23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти. |
24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки? |
25 |
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова, |
27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“ |
28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців. |
29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні. |
30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух, |
31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані. |
32 Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх. |
33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його! |
34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? |
35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“ |
36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амі́нь. |
Послание апостола Павла христианам в РимеГлава 11 |
До римлянРозділ 11 |
1 |
1 |
2 Не отверг Бог народа, который от начала признал Он Своим. Или не помните, что говорится в Писании об Илии, — там, где он жалуется Богу на Израиль: |
2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи: |
3 «Господи, |
3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“. |
4 И что же сказано ему в ответ? «Для Себя |
4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“. |
5 Так и ныне есть у Бога «остаток», избранный по благодати Его. |
5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті. |
6 Но ведь если по благодати, то уж, стало быть, не по делам, а иначе не была бы тогда благодатию благодать. |
6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок. |
7 |
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли, |
8 как написано: |
8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“. |
9 |
9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату; |
10 |
10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“ |
11 |
11 |
12 Но если падение их явило миру богатство, и даже само их поражение отозвалось в язычниках спасительным обретеньем, то сколь большему благу послужит восстановление их в полноте веры и благословений! |
12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня? |
13 |
13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу, |
14 всегда надеясь вызвать ревность в родном мне по плоти народе, чтобы спасти хотя бы немногих из них. |
14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них. |
15 Ибо если их отвержение принесло примирение миру, то что может значить принятие их? Возвращение от смерти к жизни! |
15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих? |
16 Если свята часть теста, что Богу посвящается как первый плод, таким же всё тесто будет; если корень свят, таким же быть и ветвям. |
16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе. |
17 |
17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня, |
18 не тебе превозноситься перед другими ветвями. А коль случится такое, вспомни: не ты силу корню даешь, а корень — тебе. |
18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе. |
19 «Ветви, — ты скажешь, — были отломлены, чтобы я был привит». |
19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“. |
20 В самом деле, их отломило неверие, а ты держишься верой своей. Но тебе не надмеваться надо, а в благоговенье пребывать. |
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся. |
21 Ибо если уж Бог не пощадил природных ветвей, то, смотри, и тебя может Он не пощадить также. |
21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує! |
22 |
22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий. |
23 Но и те будут тоже привиты, если только перестанут упорствовать в своем неверии, ибо во власти Бога снова привить их. |
23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти. |
24 Раз уж ты, от дикой по природе маслины отсеченный, был привит вопреки природе к садовой, то не легче ль будут привиты к ней природные ветви ее? |
24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки? |
25 |
25 |
26 И так весь Израиль будет спасен, как написано: |
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова, |
27 |
27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“ |
28 |
28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців. |
29 Бог не отбирает Свои дары и приглашения жить в завете Его не отменяет. |
29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні. |
30 Как вы некогда были непослушны Богу, а теперь после их непослушания помилованы, |
30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух, |
31 так и они нынче оказались непослушны, чтобы через проявленную к вам милость им тоже получить помилование. |
31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані. |
32 Бог сделал всех узниками непослушания, чтобы всех потом и помиловать. |
32 Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх. |
33 |
33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його! |
34 |
34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? |
35 |
35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“ |
36 |
36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амі́нь. |