Исход

Глава 33

1 «Теперь, — сказал ГОСПОДЬ Моисею, — снимайтесь со стоянки и идите — и ты, и весь народ, что вывел ты из Египта, — идите в ту землю, которую Я клятвенно обещал Аврааму, Исааку и Иакову: „Потомкам твоим дам ее“.

2 Я пошлю перед вами Ангела и прогоню ханаанеев, амореев, хеттов, периззеев, хиввеев и евусеев.

3 Вы придете в землю, что источает молоко и мед, но Сам Я с вами не пойду, чтобы Мое пребывание среди вас не обернулось погибелью для вас в этом пути, ибо вы — народ упрямый».

4 Загоревал народ, услышав такой суровый приговор, и никто не решался надевать на себя украшений своих.

5 А ГОСПОДЬ сказал тогда Моисею: «Объясни сынам Израилевым: если Я пойду с ними — даже какое-то короткое время, может случиться, что Мне придется их уничтожить из-за их же упрямства. Пусть они снимут с себя украшения, а Я решу, что делать Мне с ними».

6 (И сняли сыны Израилевы украшения свои у горы Хорив.)

7 Пока не было построено Святилище, Моисей обычно разбивал особый шатер вне стана и называл его Шатром Откровения. Тогда всякий, кто искал ответа от ГОСПОДА, мог пойти за стан к Шатру этому.

8 И когда Моисей направлялся к Шатру, все израильтяне вставали, выходили из своих жилищ и взглядом провожали вождя, покуда не входил он в Шатер.

9 Всякий раз в тот самый момент, когда Моисей оказывался в Шатре, столп облачный опускался и стоял у входа в Шатер, — и Господь говорил с Моисеем.

10 Все люди при виде сего столпа, что стоял у входа в Шатер Моисеев, поднимались со своих мест и в благоговейном трепете падали ниц у своих жилищ.

11 А ГОСПОДЬ в это время разговаривал с Моисеем так, как обычно говорит кто со своим другом. Потом Моисей возвращался в стан; молодой помощник же его, Иисус Навин, от Шатра не удалялся.

12 И сказал однажды Моисей ГОСПОДУ: «Вот Ты говоришь мне: „Веди народ сей“. Но не открыл, кого пошлешь Ты со мной, хотя и объявил мне: „Избрал тебя, ты снискал Мое расположение“.

13 Но если я действительно угоден Тебе, открой, молю, намерения Твои, помоги постигать Тебя, дабы и впредь я оставался угодным Тебе, Господи. И еще молю, помни, что люди эти — Твой народ».

14 ГОСПОДЬ ответил ему: «А если явные знаки Моей любви будут сопровождать тебя на всем пути, будешь ли ты спокоен?»

15 «Если не будет с нами этих явных знаков Твоей заботы и любви, — отозвался Моисей, — то лучше и не уводи нас отсюда.

16 А то как же узнаем мы, я и народ Твой, что обрели благоволение Твое? Не по тому ли, что Ты Сам пойдешь с нами? Это и отличит нас от всех народов на земле».

17 ГОСПОДЬ заверил Моисея: «Сделаю то, о чем ты просишь. Ибо ты снискал Мое расположение, и Я избрал тебя».

18 И когда Моисей попросил: «Позволь же мне увидеть славу Твою»,

19 ГОСПОДЬ ответил: «Я непременно это сделаю: Моей всеблагости дам перед тобою открыться и тем возвещу тебе, что несет в себе имя ГОСПОДЬ: Я милую, кого хочу помиловать, и кого хочу пожалеть — пожалею.

20 Но лик Мой нельзя тебе видеть, ибо не может человек, увидевший Меня, в живых остаться».

21 И еще сказал ГОСПОДЬ: «Смотри, есть место возле Меня, где ты можешь стоять на скале.

22 И как только здесь появится свет славы Моей, сокрою тебя в расселине скалы сей и рукою Своей заслоню тебя, пока не пройду мимо.

23 А когда отведу руку, ты сзади посмотришь на Меня; лик же Мой не увидишь».

Вихід

Розділ 33

1 І говорив Господь до Мойсея: „Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського кра́ю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Наща́дкам твоїм дам його,

2 і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина, —

3 до кра́ю, що тече молоком та медом, бо Я не піду́ серед тебе, — бо ти народ твердошиїй, — щоб Я не вигубив тебе в дорозі“.

4 І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздо́би.

5 Бо промовив Господь до Мойсея: „Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, — якщо одну хвилину піду́ серед тебе, то ви́гублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, — Я знатиму, що вчиню́ тобі“.

6 І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хори́в.

7 А Мойсей узяв наме́та, та й нап'я́в його поза табо́ром, далеко від табо́ру, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, — кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табо́ром.

8 І бувало, коли вихо́див Мойсей до скинії, то підво́дився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії.

9 І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм.

10 І ввесь наро́д бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підво́дився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого.

11 І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого́. І вертався він до табо́ру, а слуга його, юнак Ісус, син Нави́нів, не вихо́див із сере́дини скинії.

12 І сказав Мойсей до Господа: „Дивися, — Ти гово́риш мені: Випровади цей наро́д, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я́, а також знайшов ти милість в оча́х Моїх.

13 Тож тепер, коли знайшов я милість в оча́х Твоїх, об'яви ж мені доро́гу Свою, і я пізнаю, я́к знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд — то народ Твій“.

14 А Він відказав: „Сам Я піду́, — і введу́ тебе до відпочинку“.

15 І сказав він до Нього: „Коли Сам Ти не пі́деш, то не виводь нас ізвідси.

16 Бож чим тоді пізна́ється, що знайшов милість в очах Твоїх я та наро́д Твій? Чи ж не тим, що Ти пі́деш із нами? І бу́демо ви́різнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі“.

17 І промовив Госпо́дь до Мойсея: „Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю́, бо ти знайшов милість в оча́х Моїх, і Я знаю на ім'я́ тебе“.

18 А він відказав: „Покажи мені славу Свою!“

19 І Він промовив: „Я переведу́ все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'я́м перед тобою. І Я помилую, до кого милости́вий, і змилосе́рджуся, до кого милосе́рдний“.

20 І Він промовив: „Ти не зможеш побачити лиця Мого́, — бо люди́на не може побачити Мене — і жити“.

21 І промовив Господь: „Ось місце при Мені, — і ти станеш на скелі.

22 І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу́ Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду́.

23 А здійму руку Свою, — і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде види́ме“.

Исход

Глава 33

Вихід

Розділ 33

1 «Теперь, — сказал ГОСПОДЬ Моисею, — снимайтесь со стоянки и идите — и ты, и весь народ, что вывел ты из Египта, — идите в ту землю, которую Я клятвенно обещал Аврааму, Исааку и Иакову: „Потомкам твоим дам ее“.

1 І говорив Господь до Мойсея: „Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського кра́ю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Наща́дкам твоїм дам його,

2 Я пошлю перед вами Ангела и прогоню ханаанеев, амореев, хеттов, периззеев, хиввеев и евусеев.

2 і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина, —

3 Вы придете в землю, что источает молоко и мед, но Сам Я с вами не пойду, чтобы Мое пребывание среди вас не обернулось погибелью для вас в этом пути, ибо вы — народ упрямый».

3 до кра́ю, що тече молоком та медом, бо Я не піду́ серед тебе, — бо ти народ твердошиїй, — щоб Я не вигубив тебе в дорозі“.

4 Загоревал народ, услышав такой суровый приговор, и никто не решался надевать на себя украшений своих.

4 І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздо́би.

5 А ГОСПОДЬ сказал тогда Моисею: «Объясни сынам Израилевым: если Я пойду с ними — даже какое-то короткое время, может случиться, что Мне придется их уничтожить из-за их же упрямства. Пусть они снимут с себя украшения, а Я решу, что делать Мне с ними».

5 Бо промовив Господь до Мойсея: „Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, — якщо одну хвилину піду́ серед тебе, то ви́гублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, — Я знатиму, що вчиню́ тобі“.

6 (И сняли сыны Израилевы украшения свои у горы Хорив.)

6 І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хори́в.

7 Пока не было построено Святилище, Моисей обычно разбивал особый шатер вне стана и называл его Шатром Откровения. Тогда всякий, кто искал ответа от ГОСПОДА, мог пойти за стан к Шатру этому.

7 А Мойсей узяв наме́та, та й нап'я́в його поза табо́ром, далеко від табо́ру, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, — кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табо́ром.

8 И когда Моисей направлялся к Шатру, все израильтяне вставали, выходили из своих жилищ и взглядом провожали вождя, покуда не входил он в Шатер.

8 І бувало, коли вихо́див Мойсей до скинії, то підво́дився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії.

9 Всякий раз в тот самый момент, когда Моисей оказывался в Шатре, столп облачный опускался и стоял у входа в Шатер, — и Господь говорил с Моисеем.

9 І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм.

10 Все люди при виде сего столпа, что стоял у входа в Шатер Моисеев, поднимались со своих мест и в благоговейном трепете падали ниц у своих жилищ.

10 І ввесь наро́д бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підво́дився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого.

11 А ГОСПОДЬ в это время разговаривал с Моисеем так, как обычно говорит кто со своим другом. Потом Моисей возвращался в стан; молодой помощник же его, Иисус Навин, от Шатра не удалялся.

11 І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого́. І вертався він до табо́ру, а слуга його, юнак Ісус, син Нави́нів, не вихо́див із сере́дини скинії.

12 И сказал однажды Моисей ГОСПОДУ: «Вот Ты говоришь мне: „Веди народ сей“. Но не открыл, кого пошлешь Ты со мной, хотя и объявил мне: „Избрал тебя, ты снискал Мое расположение“.

12 І сказав Мойсей до Господа: „Дивися, — Ти гово́риш мені: Випровади цей наро́д, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я́, а також знайшов ти милість в оча́х Моїх.

13 Но если я действительно угоден Тебе, открой, молю, намерения Твои, помоги постигать Тебя, дабы и впредь я оставался угодным Тебе, Господи. И еще молю, помни, что люди эти — Твой народ».

13 Тож тепер, коли знайшов я милість в оча́х Твоїх, об'яви ж мені доро́гу Свою, і я пізнаю, я́к знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд — то народ Твій“.

14 ГОСПОДЬ ответил ему: «А если явные знаки Моей любви будут сопровождать тебя на всем пути, будешь ли ты спокоен?»

14 А Він відказав: „Сам Я піду́, — і введу́ тебе до відпочинку“.

15 «Если не будет с нами этих явных знаков Твоей заботы и любви, — отозвался Моисей, — то лучше и не уводи нас отсюда.

15 І сказав він до Нього: „Коли Сам Ти не пі́деш, то не виводь нас ізвідси.

16 А то как же узнаем мы, я и народ Твой, что обрели благоволение Твое? Не по тому ли, что Ты Сам пойдешь с нами? Это и отличит нас от всех народов на земле».

16 Бож чим тоді пізна́ється, що знайшов милість в очах Твоїх я та наро́д Твій? Чи ж не тим, що Ти пі́деш із нами? І бу́демо ви́різнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі“.

17 ГОСПОДЬ заверил Моисея: «Сделаю то, о чем ты просишь. Ибо ты снискал Мое расположение, и Я избрал тебя».

17 І промовив Госпо́дь до Мойсея: „Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю́, бо ти знайшов милість в оча́х Моїх, і Я знаю на ім'я́ тебе“.

18 И когда Моисей попросил: «Позволь же мне увидеть славу Твою»,

18 А він відказав: „Покажи мені славу Свою!“

19 ГОСПОДЬ ответил: «Я непременно это сделаю: Моей всеблагости дам перед тобою открыться и тем возвещу тебе, что несет в себе имя ГОСПОДЬ: Я милую, кого хочу помиловать, и кого хочу пожалеть — пожалею.

19 І Він промовив: „Я переведу́ все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'я́м перед тобою. І Я помилую, до кого милости́вий, і змилосе́рджуся, до кого милосе́рдний“.

20 Но лик Мой нельзя тебе видеть, ибо не может человек, увидевший Меня, в живых остаться».

20 І Він промовив: „Ти не зможеш побачити лиця Мого́, — бо люди́на не може побачити Мене — і жити“.

21 И еще сказал ГОСПОДЬ: «Смотри, есть место возле Меня, где ты можешь стоять на скале.

21 І промовив Господь: „Ось місце при Мені, — і ти станеш на скелі.

22 И как только здесь появится свет славы Моей, сокрою тебя в расселине скалы сей и рукою Своей заслоню тебя, пока не пройду мимо.

22 І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу́ Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду́.

23 А когда отведу руку, ты сзади посмотришь на Меня; лик же Мой не увидишь».

23 А здійму руку Свою, — і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде види́ме“.

1.0x